Постанова

від 28.01.2021 по справі 160/3388/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3388/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року (суддя Серьогіна О.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 16.07.2020 року) в справі №160/3388/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

25.03.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач-1), Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач-2) в якому, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2019 року № 81986-52-40-0461, № 81986-52-40-0461/1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підставою для винесення оскаржуваних рішень є договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, будівля розташована на земельній ділянці, площею 0,2724 га, однак це не є підставою для нарахування земельного податку з фізичних осіб. Земельний податок є обов`язковим платежем, що справляється з власників земельних ділянок, а також постійних землекористувачів, апелянт вказував, що вона не є ні тим, ні іншим, земельна ділянка, за яку нараховано земельний податок не перебуває у її власності чи користуванні. Апелянт вказувала, що платниками земельного податку також є власниками земельних ділянок, та землекористувачі. Власником земельної ділянки за яку податковою інспекцією нараховано податок згідно інформації Державного земельного кадастру є територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, комунальна власність. У реєстрі відсутні дані про державну реєстрацію права власності чи постійного користування на земельну ділянку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, проте ним не доведено неможливість участі у судовому засіданні, не вказано, які обставини завадили присутності у судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що використання землі є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону, землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Суд першої інстанції вказував, що до особи, яка набула право власності на будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Суд першої інстанції вказував, що платниками земельного податку є, зокрема, землекористувачі, яким є ОСОБА_1 , яка є власником будівлі загальною площею 411,7 кв.м, що розташована на земельній ділянці 0,2724 га. Незважаючи на те, що позивач не є власником земельної ділянки, не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належними їй на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_1 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Суд першої інстанції визначив, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у власності позивача, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території.

Матеріалами справи встановлено, що між ПрАТ Світлофор (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 25.06.2018 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі компресорної станції загальною площею 107,5 кв.м, з огорожею, загальною площею 411,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,2724 га, кадастровий номер 121010000:01:357:0042. Згідно договору, сторони домовились, що продавець ПрАТ Світлофор повідомив: нерухоме майно, що відчужується, розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,2724 га, кадастровий номер 121010000:01:357:0042. Покупець зобов`язався протягом одного місяця з дати переходу права власності на нерухоме майно за цим договором звернутись із заявою до відповідних державних органів з заявою про вилучення з користування ПрАТ Світлофор та оформлення на своє ім`я права користування (права оренди) земельної ділянки площею 0,2724 га, кадастровий номер 121010000:01:357:0042, для обслуговування придбаного за цим договором майна. Продавець згоден надати всі необхідні заяви для проведення вилучення та відведення земельної ділянки. З дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за покупцем, до них переходять всі зобов`язання щодо плати за землю, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно. Договір підписаний сторонами ПрАТ Світлофор та ОСОБА_1 та посвідчений нотаріально.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 121010000:01:357:0042 для розміщення будівель та споруд, площею 0,2724 га, перебуває у комунальній власності.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 128905643 від 25.06.2018 року, ОСОБА_1 є власником будівлі загальною площею 107,5 кв. з огорожею, дата виникнення права власності 25.06.2018 року, на підставі договору купівлі-продажу.

Відділом у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області сформовано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.10.2017 року №432/0/197-17 по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:357:0042, площа земельної ділянки 0.2724 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 5077943,80 грн.

Встановлено, що 20.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявою про нарахування податку на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2717 га.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 12.11.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення з земельного податку за №81986-52-40-0461 на суму 116792,70 грн., яким визначено грошове зобов`язання з земельного податку за 2018 рік (червень-грудень) та №81986-52-40-0461/1 на суму 60796,20 грн., яким визначено грошове зобов`язання з земельного податку за 2019 рік (січень-грудень). Податкові повідомлення-рішення від 12.11.2019 року за №81986-52-40-0461, №81986-52-40-0461/1 вручені ОСОБА_1 14.11.2019 року, що підтверджується відмітками на корінцях податкових повідомлень-рішень.

ОСОБА_1 не погодилась з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з заявою про їх скасування. Листом від 16.12.2019 року № 43495/10/04-36-52-40 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про підстави винесення податкових повідомлень-рішень від 12.11.2019 року за №81986-52-40-0461, №81986-52-40-0461/1 та вказало, що у разі коли платник вважає, що контролюючим органом неправильно визначено суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству, або виходить за межі повноважень контролюючого органу, він має право звернутись до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд рішення.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Згідно ст. 377 ЦК України До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

ОСОБА_1 отримавши у власність нерухоме майно загальною площею 107,5 кв.м, згідно договору купівлі-продажу, отримала у користування земельну ділянку площею 0,2724 га, кадастровий номер 121010000:01:357:0042. Більше того, ОСОБА_1 обізнана про отримання у користування земельної ділянки, адже умовами договору передбачено, що з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно за покупцем, до неї переходять всі зобов`язання щодо плати за землю, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно пп. 271.1.1 та п. 271.1.2 п. 271.1 ст. 271, п. 274.1 ст. 274, п. 285.1 ст. 285 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 286.1, п. 286.5, п. 286.6 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об`єкт оподаткування. Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Таким чином, передбачено, що земельний податок нараховується для фізиних осіб за користування земельною ділянкою, яка не перебуває у їх власності, однак на такій земельній ділянці розташоване їх нерухоме майно.

Відповідно до п. 287.1, п. 287.6 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та витягу з реєстру прав власності. Фізичні особи нормами ПК України визначаються платниками земельного податку, в тому числі землекористувачі.

Податковим органом вірно розраховано суму земельного податку відповідно до дати виникнення у позивача права на об`єкт нерухомості, отже початку користування земельною ділянкою. Земельний податок сплачується з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При вирішені спору, суд апеляційної інстанції керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.05.2018 року у справі № П/811/1839/16, від 13.12.2018 року у справі №826/16887/16, від 14.02.2019 року у справі №820/855/17, від 13.03.2019 року у справі №808/8734/15, від 12.03.2019 року у справі №826/11633/16, від 23.01.2020 року у справі №809/2498/14, від 21.05.2020 року у справі №804/5484/16.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року в справі №160/3388/20 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова