Ухвала

від 14.07.2020 по справі 640/1993/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

14 липня 2020 року м. Київ№ 640/1993/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомАдвокатського об`єднання Літігейшн Груп доГенеральної прокуратури України провизнання дій протиправними і зобов`язання виконати певні дії представники сторін:позивача - Сіліна М.Д.; відповідача - Конакова В.О. ВСТАНОВИВ:

05.02.2019 Адвокатське об`єднання Літігейшн Груп (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії Генеральної прокуратури України щодо відмови у наданні відповіді на адвокатські запити адвоката Демченка Юрія Васильовича за вихідним номером № 29-11-01/18аз, № 29-11-02/18аз, № 29-11-03/18аз та № 29-11-04/18аз від 29.11.2018 протиправними;

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України надати відповідь на поставлене питання, а саме: Чи отримував Генеральний прокурор України ОСОБА_1 від слідчого чи прокурора письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002681 від 18.08.2017 та кримінальному провадженні № 12014100000000679 від 23.04.2014, про які йшла мова під час виступу на брифінгу 20.11.2017? Якщо ОСОБА_1 отримував такий дозвіл, то в якому саме обсязі, та коли саме, та надати належним чином засвідчену копію такого дозволу .

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відповіді на адвокатський запит, внаслідок якого порушено права адвоката на збирання інформації шляхом здійснення запитів, що передбачено ст. 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Зокрема, позивач зазначає, що ОСОБА_1 було нанесено тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , а за фактом нанесення зазначених тілесних ушкоджень було порушено кримінальну справу відносно першого; у травні 2016 року ОСОБА_1 було призначено генеральним прокурором України, що дало надзвичайно широкі можливості пану ОСОБА_1 для реалізації своїх планів помсти пану ОСОБА_2 ; одного разу, виступаючи перед парламентом, ОСОБА_1 зазначив, що добре сміється той, хто сміється останнім. Не отримаєте дозвіл на притягнення до відповідальності - восени підете за ОСОБА_2 ; вказані тезиси були озвучені Генеральним прокурором України 11.07.2017, в той час як відомості про складання письмового повідомлення про підозру щодо ОСОБА_2 було оприлюднене на офіційному сайті Генеральної прокуратури України лише 14.07.2017; це беззаперечно підтверджує ту обставину, що притягнення пана ОСОБА_2 є нічим іншим, як замовним переслідуванням з особистих мотивів ОСОБА_1 задля зведення рахунків ; 20.11.2017 під час офіційного брифінгу Генеральний прокурор України ОСОБА_1 як офіційний представник Генеральної прокуратури України поширив щодо ОСОБА_2 інформацію наступного змісту: також ми наклали арешт на вертольотну площадку. Пред`явлена підозра тодішньому столичному Голові - ОСОБА_2, який поки що переховується за кордоном, ми витримуємо відповідні процедури і також плануємо піти до заочного засудження ; відповідно до ч. 1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим; з огляду на те, що пред`явлення (вручення) підозри є процесуальною дією, що здійснюється в рамках досудового розслідування кримінального провадження, і відповідно - інформація про здійснення такої процесуальної дії є відомостями досудового розслідування, виникла необхідність у отриманні від Генеральної прокуратури України інформації стосовно того, чи надавався ОСОБА_1 письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування; з метою отримання вказаної інформації адвокатом було подано відповідні адвокатські запити: № 29-11-01/18аз від 29.11.2018 (на ім`я Генеральної прокуратури України), № 29-11-02/18аз від 29.11.2018 (на ім`я ОСОБА_1 ), № 29-11-03/18аз від 29.11.2018 (на ім`я начальника відділу зав`язків із громадськістю) та № 29-11-04/18аз від 29.11.2018 (на ім`я прес-секретаря ОСОБА_4); на вказані запити адресати відповідей не надали; у відповідь на вказані запити було надіслано листи від 05.12.2018 та 11.12.2018, якими відмовлено у наданні інформації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

07.03.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/1993/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовче судове засідання на 09.04.2019.

09.04.2019 у зв`язку з призначенням тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів, а саме судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенка К.С., судове засідання у справі № 640/1993/19 перенесено на 22.04.2019.

12.04.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне: Генеральною прокуратурою України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002681 від 18.08.2017 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; постановою заступника Генерального прокурора від 21.12.2018 досудове розслідування у кримінальному провадженні доручено здійснювати управлінню з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва; на цей час досудове розслідування зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 Кримінального процесуального кодексу України; Генеральною прокуратурою України роз`яснено позивачу, що надання стороні захисту копій матеріалів досудового розслідування здійснюється відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, а не ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , на яку посилається заявник; до того ж, від позивача не надходило до Генеральної прокуратури України клопотань про ознайомлення з дозволом слідчого на розголошення матеріалів кримінального провадження, яке мало подаватися у відповідності до ст. 221 Кримінального процесуального кодексу України; зміни до ч. 1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України в частині можливості розголошення відомостей досудового розслідування лише з письмового дозволу слідчого або прокурора внесено Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування від 16.11.2017, які набрали чинності 07.12.2017; в той час, Генеральним прокурором України на брифінгу 20.11.2017 поширено інформацію з дозволу слідчого, а чинна на той редакція ч. 1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України не потребувала письмового оформлення надання такого дозволу.

12.04.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

22.04.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що адвокат Демченко Ю.В. та пан ОСОБА_2 не є стороною захисту у кримінальному провадженні, відомості якого були, ймовірно, оголошені Генеральним прокурором, а тому можливості отримати таку інформацію в порядку Кримінального процесуального кодексу України не представлялось можливим; до того ж, інформація про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування не зібрана під час здійснення кримінального провадження, а тому її розголошення позивачу та його клієнту не може завдати шкоди досудовому розслідуванню, оскільки фактично така інформація не є відомостями досудового розслідування, і не містить у собі важливих для досудового розслідування фактів; посилання ж відповідача на те, що нібито станом на дату проведення брифінгу письмовий дозвіл на розголошення відомостей не вимагався, суперечить загальним положення Кримінального процесуального кодексу України, оскільки всі рішення слідчого оформлюються у формі постанови.

22.04.2019 у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи відкладено на 11.06.2019.

11.06.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було закінчено підготовче провадження у справі № 640/1993/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2019.

11.07.2019 у зв`язку з перебування судді у відпустці розгляд справи № 640/1993/19 відкладено на 07.08.2019.

07.08.2019 протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було ухвалено про перехід до стадії письмового провадження у справі № 640/1993/19.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.11.2018 адвокат Демченко Юрій Васильович звернувся до Генеральної прокуратури України із наступними адвокатськими запитами: № 29-11-01/18аз від 29.11.2018 (на ім`я Генеральної прокуратури України), № 29-11-02/18аз від 29.11.2018 (на ім`я Генерального прокурора України ОСОБА_1), № 29-11-03/18аз від 29.11.2018 (на ім`я начальника відділу зв`язків із громадськістю та засобами масової інформації Генеральної прокуратури України ОСОБА_3), № 29-11-04/18аз від 29.11.2018 (на ім`я прес-секретаря Генерального прокурора України ОСОБА_4). У зазначених адвокатських запитах було порушено наступне питання: Чи отримував Генеральний прокурор України ОСОБА_1 від слідчого чи прокурора письмовий дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні, про яке йшла мова під час виступу ОСОБА_1 20.11.2017 ? Якщо отримував такий дозвіл, то в якому саме обсязі, та коли саме? .

05.12.2018 за вих. № 15/1/1-35747-17 Генеральною прокуратурою України було надано відповідь адвокату Демченку Ю.В . на запит № 29-11-02/18аз від 29.11.2018, якою повідомлено останньому, що запитувана інформація відповідно до вимог ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України не може бути розголошена без дозволу слідчого або прокурора.

11.12.2018 за вих. № 15/1/1-35747-17 Генеральною прокуратурою України було надано відповідь адвокату Демченку Ю.В. на запити № 29-11-01/18аз від 29.11.2018, № 29-11-03/18аз від 29.11.2018 та № 29-11-04/18аз від 29.11.2018, якою повторно повідомлено останнього, що запитувана інформація відповідно до вимог ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України не може бути розголошена без дозволу слідчого або прокурора.

Позивач, не погоджуючись з вказаними відповідями Генеральної прокуратури України, та вважаючи їх протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Як встановлено ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

За ч. 1 ст. 5 Закону України Про інформацію кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України Про інформацію кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України Про доступ до публічної інформації .

Частиною 1 ст. 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

На підставі викладеного, органи державної влади та їх посадові особи, реалізуючи свої повноваження, наділені правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону України Про доступ до публічної інформації .

З матеріалів справи вбачається, позивач, як адвокат, вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відомостей та документів на адвокатський запит.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

За ч. 3 ст. 23 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов`язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

За визначенням ч. 1 ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

В силу приписів ч. 2 ст. 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Генеральною прокуратурою України щодо зобов`язання надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так аналогічна правова позиція в питаннях того, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатські запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а (провадження №11-1193апп18), постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 821/429/17 (адміністративне провадження № К/9901/20263/18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/2106/17.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Як встановлено ч. 1 ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тобто, у межах спірних правовідносин позивач та його клієнт ОСОБА_2 діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).

Таким чином, зважуючи на тлумачення ЄСПЛ поняття судом, встановленим законом , суд з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися судом, встановленим законом, у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції відносно цих спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір непідвідомчий адміністративному суду, а є таким, що підлягає розгляду за правилами Кримінального процесуального кодексу України, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як вбачається із квитанції № 0.0.1258942793.1 від 05.02.2019 позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

Враховуючи, що провадження у справі підлягає закриттю, то наявні правові підстави для відшкодування позивачу судових витрат (судового збору) у розмірі 3 842,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 640/1993/19 за позовом б/н від 05.02.2019 Адвокатського об`єднання Літігейшн Груп - закрити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Адвокатського об`єднання Літігейшн Груп (адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 6, ідентифікаційний код 39354331) через відповідний орган Державної казначейської служби України сплачений судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена за правилами ст. 293-296 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко