Рішення

від 16.07.2020 по справі 640/3324/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року м. Київ № 640/3324/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доАпеляційного суду Київської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апеляційного суду Київської області (надалі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог просить:

1) визнати бездіяльність керівника апарату Апеляційного суду Київської області Літвінової О.І. щодо незабезпечення належними умовами праці помічника судді ОСОБА_1 в період перебування в трудових відносинах з Апеляційним судом Київської області з 22.06.2015 по 02.01.2018 протиправною, дискримінаційною у формі утиску за ознаками внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю;

2) визнати дії керівника апарату Апеляційного суду Київської області Літвінової О. І. під час винесення наказу № 703-ос/ка від 27.11.2017 Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам суду у розмірі 30 % до посадового окладу помічникам суддів з 01 листопада до 29 грудня 2017 року та наказу № 756-ос/кА від 28.11.2017 Про преміювання працівників суду яким встановлена щомісячна премія помічникам судді в розмірі 200 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час по відношенню до помічника судді ОСОБА_1 протиправними, дискримінаційними у формі прямої дискримінації за ознакою внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю;

3) стягнути з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману надбавку у розмірі 30% до посадового окладу за листопад 2017 року у сумі 2 275,47 грн;

4) стягнути з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману премію за листопад 2017 року у розмірі 200% до посадового окладу за фактично відпрацьований час у сумі 6 201,72 грн;

5) стягнути з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману надбавку у розмірі 30% до посадового окладу за грудень 2017 року в сумі 2 275,47 грн;

6) зобов`язати Апеляційний суд Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку на підставі наказу № 74-ос/ка від 09.02.2018 року Про внесення змін до наказу № 805-ос/кА від 21.12.2017 відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 з урахуванням недоотриманої премії у розмірі 200 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час за листопад 2017 року та недоотриманої надбавки у розмірі 30 % до посадового окладу з 01 листопада до 29 грудня 2017 року в сумі 6 201,72 грн, недоотриманої надбавки у розмірі 30% до посадового окладу за листопад 2017 року в сумі 2 275,41 грн, недоотриманої надбавки у розмірі 30% до посадового окладу за грудень 2017 року в сумі 2 275,41 грн, з урахуванням виплаченої щомісячної премії за грудень 2017 року у розмірі 200% у сумі 21 240,15 грн;

7) визнати дії Апеляційного суду Київської області щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_1 , як надлишково сплачених коштів за грудень 2017 року у сумі 9 714,39 грн протиправними;

8) стягнути з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 9714,39 грн;

9) стягнути з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2019 по день постановлення судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 (суддя Арсірій Р.О.) закрито провадження в адміністративній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, дану справу розподілено на суддю Григоровича П.О.

Як наслідок, ухвалою від 13.02.2020 прийнято справу до провадження та роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві, якій долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Наказу Апеляційного суду Київської області від 22.06.2015 №489-ка Про призначення ОСОБА_1 , призначено ОСОБА_1 на посаду помічника судді ОСОБА_3 на період її повноважень судді апеляційного суду Київської області з 22 червня 2015 року за переведенням з апеляційного суду Луганської області, з оплатою праці згідно штатного розпису.

08.12.2016 Вищою Радою Юстиції України прийнято рішення про задоволення заяви судді ОСОБА_3 про звільнення з посади судді у відставку.

Як наслідок, суддею Апеляційного суду Київської області Лівінським С.В. складено та 09.12.2016 подано до даного суду подання про залучення ОСОБА_1 до виконання обов`язків додаткового помічника судді Лівінського С.В.

13.12.2016 позивачем до Апеляційного суду Київської області (надалі - Апеляційний суд) подано заяву про призначення додатковим помічником судді Лівінського С.В.

14.12.2016 позивач звернулась до Апеляційного суду з заявою про призначення її додатковим помічником судді Лівінського С.В. тимчасово до 30.12.2016.

Суддю ОСОБА_3 було відраховано зі штату Апеляційного суду 14.12.2016.

Наказом Апеляційного суду від 14.12.2016 №849-ос/ка, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 із займаної посади у встановленому законом порядку та збільшенням рівня судового навантаження на інших суддів покладено виконання обов`язків додаткового помічника судді Лівійського Сергія Володимировича на ОСОБА_1 з 15 по 30 грудня 2016 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, зі збереженням надбавки за стаж роботи в державних органах та надбавки за інтенсивність праці.

30.12.2016 позивачем до Апеляційного суду подано заяву про долучення до особової справи консультативного заключення Київського обласного центру охорони здоров`я матері і дитини від 29.12.2016, відповідно до якого станом на 29.12.2016 позивач перебуває у стані вагітності 5-6 тижнів.

В подальшому, як зазначає позивач в позовній заяві, вагітність була втрачена і після лікування вона 10.03.2017 звернулась до В.о. керівника апарату Апеляційного суду з заявою про продовження покладених на неї обов`язків додаткового помічника судді Лівінського С.В. до зайняття в установленому порядку вакантної посади судді, яка утворилась у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку.

Наказом Апеляційного суду №150-ос/ка від 10.03.2017, на підставі вказаної заяви позивача та подання судді Лівінського С.В. за погодженням з головою суду, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 із займаної посади у встановленому законом порядку та збільшенням рівня судового навантаження на інших суддів продовжено виконання обов`язків додаткового помічника судді Лівійського Сергія Володимировича ОСОБА_1 з 10 березня по 31 грудня 2017 року.

Даний наказ позивачем не оскаржувався.

30.03.2017 позивач звернулась з заявою до В.о. керівника апарату Апеляційного суду з заявою, в якій просила надати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - придбання комп`ютера, оскільки власний комп`ютер використовується в роботі.

Як свідчать матеріали справи, дана заява задоволена не була.

Наказом Апеляційного суду №703-ос/ка від 01.11.2017 Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам суду , встановлено окремим працівникам апарату суду надбавку за інтенсивність праці, з врахуванням якості і складності підготовлених документів, терміновості виконання завдань, опрацювання та підготовки документів, ініціативності в роботі з 01 листопада до 29 грудня 2017 року у розмірі 30% до посадового окладу, згідно з переліком.

Позивач у даному наказі відсутня.

Наказом Апеляційного суду від 28.11.2017 №756-ос/ка, за підсумками листопада 2017 року відповідно до особистого внеску в загальні результати роботи заохочено певних працівників апарату суду грошовою щомісячною премією за фактично відпрацьований час у розмірі від 100% до 250% від посадового окладу.

У даному наказі позивач також відсутня.

Наказом Апеляційного суду від 21.12.2017 №805-ос/ка, на підставі згадуваного вище наказу суду №150-ос/ка від 10.03.2017 (яким продовжено виконання обов`язків додаткового помічника судді Лівійського С.В. ОСОБА_1 з 10 березня по 31 грудня 2017 року), вирішено звільнити помічника судді ОСОБА_1 з займаної посади 02 січня 2018 року (31.12.2017 і 01.01.2018 святкові дні) у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

В цей же день, 21.12.2017 позивач звернулась до Апеляційного суду з заявою про продовження покладених на неї обов`язків додаткового помічника судді Лівінського С.В., або надання мотивованої відмови.

Листом від 02.01.2018 №06-23/2/2018 Апеляційний суд повідомив позивача про наведені вище обставини. Позитивного рішення за заявою позивача від 21.12.2017 даний лист в собі не містить.

За таких обставин позивач звернулась до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово відзначав, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах Карсон та інші проти Сполученого Королівства від 16.03.2010 №42184/05 (п. 61), Кьєльдсен, Буск Мадсен і Педерсен проти Данії від 07.12.1976 № 5095/71; 5920/72; 5926/72 (п. 56)).

Таким чином, для встановлення факту дискримінації необхідно встановити, чи мало місце обмеження прав позивача на належні умови праці, вмотивоване ознакою, за якою дискримінація забороняється згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , суб`єктом, наділеним повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є, в тому числі, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина та захистом прав кожного на території України і в межах її юрисдикції запобігає будь-яким формам дискримінації та здійснює заходи щодо протидії дискримінації, а саме: здійснює контроль за дотриманням принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин зокрема у приватній сфері; звертається до суду із заявами про дискримінацію з метою захисту суспільних інтересів та особисто або через свого представника бере участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом; розглядає звернення осіб та/або груп осіб з питань дискримінації; тощо.

Як підтверджується матеріалами справи, за результатами розгляду звернення позивача щодо дискримінації по відношенню до неї в частині не забезпечення належними умовами праці, листом від 15.06.2018 №2/7-Х308031.18-4/26-158 (а.с.159-160 том 1) Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомив ОСОБА_1 про те, що за результатами здійсненого провадження, на підставі пояснень Суду та одночасно Акта інспекційного відвідування суду від 12.04.2018 №КВ106/656/АВ, складеного Держпраці, не виявлено інформації, яка б дозволила встановити факт того, що дії, які Позивач вважає дискримінаційними щодо себе, були обумовлені будь-якою іншою притаманною їй ознакою, у зв`язку з чим факту дискримінації не встановлено.

Посилання позивача на те, що відповідно до Акта інспекційного відвідування суду від 12.04.2018 №КВ106/656/АВ встановлено не забезпечення позивача необхідними для роботи засобами, судом відхиляються, адже таке не забезпечення, як зазначено в листі від 15.06.2018 №2/7-Х308031.18-4/26-158 Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, жодним чином не пов`язане з дискримінацією по відношенню до позивача.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності керівника апарату Апеляційного суду Київської області Літвінової О.І. щодо незабезпечення належними умовами праці помічника судді ОСОБА_1 протиправною (без урахування дискримінації), оскільки за наслідками проведеного інспекційного відвідування Держпраці винесено відповідний припис, а отже, відновлення порушених прав позивача в цій частині можливе виключно у правовідносинах сторін щодо виконання даного припису.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними та дискримінаційними дій керівника апарату Апеляційного суду Київської області Літвінової О .І. під час винесення наказу № 703-ос/ка від 27.11.2017 Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам суду у розмірі 30 % до посадового окладу помічникам суддів з 01 листопада до 29 грудня 2017 року та наказу № 756-ос/кА від 28.11.2017 Про преміювання працівників суду по відношенню до помічника судді ОСОБА_1 , а також похідних позовних вимог №№3-6, суд зазначає наступне.

Питання не виплати позивачу надбавки за інтенсивність в розмірі 30% посадового окладу та премії 200% посадового окладу за ознаками дискримінації також було предметом провадження Уповноваженого ВРУ з прав людини, за результатами якого складено лист від 15.06.2018 №2/7-Х308031.18-4/26-158.

Оскільки матеріали справи не містять нових доказів дискримінації, окрім тих, що вже були проаналізовані Уповноваженим ВРУ з прав людини, доводи позивача про дискримінацію в цій частині судом відхиляються.

В той же час, відповідно до Умов оплати праці працівників патронатних служб в державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15, керівником державного органу або заступником керівника, на якого покладено функції керівника апарату, за пропозицією посадової особи, при якій утворена патронатна служба, у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного державного органу: 1) установлюються конкретні розміри посадових окладів - відповідно до розмірів посадових окладів, визначених згідно з пунктом 2 цих Умов; надбавка за інтенсивність праці; надбавка за виконання особливо важливої роботи - до 100 відсотків посадового окладу. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавка скасовується або її розмір зменшується; 2) здійснюється преміювання працівників патронатної служби відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах фонду преміювання відповідного державного органу. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників патронатних служб визначаються у положенні про преміювання, що діє у відповідному державному органі.

Водночас, як зазначає відповідач у наданому відзиві та не було заперечено і спростовано позивачем з посиланням на належні і допустимі докази, пропозицій про встановлення надбавки чи преміювання від судді, помічником якого була позивач, для їх розгляду керівником апарату, не надходило, а тому відповідні доплати не здійснювались.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог №№2-6 відсутні.

Стосовно позовних вимог в частині визнання дії Апеляційного суду Київської області щодо утримання з заробітної плати ОСОБА_1 , як надлишково сплачених коштів за грудень 2017 року у сумі 9 714,39 грн протиправними та стягнення з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 9714,39 грн, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Так, після підписання табелю обліку використання робочого часу Апеляційного суду Київської області 22 грудня 2017 року, Відділом планування, фінансування та звітності здійснено нарахування заробітної плати за грудень 2017 року та було надано до Управління Державної казначейської служби України у Київській області необхідний пакет документів для проведення повного розрахунку з працівниками Апеляційного суду за грудень 2017 року (виплати заробітної плати).

Відповідно до детального розрахунку заробітної плати позивача за грудень 2017 року, що наведений відповідачем в наданому відзиві та правильність якого позивачем не заперечується, позивачу було нараховано за грудень 2017 року 37 390,53 грн.

На картковий рахунок ОСОБА_1 у грудні 2017 року було зараховано заробітну плату за 1-у половину грудня 2017 року у сумі 4 050,00 грн та заробітну плату за грудень 2017 року (остаточний розрахунок) у сумі 26 049,37 грн.

На момент закриття заробітної плати 21.12.2017 року інформація щодо перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 22.12.2017 у відділі планування, фінансування та звітності була відсутня.

В подальшому, після надходження до відділу планування, фінансування та звітності додаткових табелів обліку робочого часу за грудень 2017 та січень 2018, а також протоколу засідання комісії із соціального страхування від 15.02.2018 та листка непрацездатності ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 за період хвороби 22.12.2017 по 19.01.2018), було здійснено корегування заробітної плати ( сторнування ) у зв`язку з уточненням фактично відпрацьованого часу у грудні 2017 року та січні 2018 року.

Суд приймає до уваги те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано протиправності утримання з її заробітної плати, як надлишково сплачених коштів за грудень 2017 року 9 714,39 грн.

Враховуючи те, що обставини перебування позивача на лікарняному з 22.12.2017 по 19.01.2018 позивачем не заперечуються, суд приходить до висновку про правомірність сторнування заробітної плати позивача за період, який фактично відпрацьований ОСОБА_1 не був, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Апеляційного суду Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2019 (дата надходження до Апеляційного суду ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження у справі) про по день постановлення судового рішення, суд зазначає наступне.

Суть спору в цій частині зводиться до того, що кошти в сумі 30% надбавки та 200% премії від посадового окладу не були враховані роботодавцем при остаточному розрахунку при звільненні, внаслідок чого позивач вважає за необхідне застосувати до роботодавця міру відповідальності у формі стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, як встановлено вище, правові підстави для нарахування та виплати позивачу надбавки 30% та премії 200% посадового окладу в даному випадку відсутні, внаслідок чого відсутні обставини затримки повного розрахунку при звільненні, а позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

При цьому, як самостійно зазначає позивач в заяві про зміну (уточнення) позовних вимог, при звільненні Апеляційним судом були виплачені позивачу неоспорювані суми (а.с.199 том 1).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02892020, адреса: 01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 15).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович