Вирок

від 15.07.2020 по справі 456/2029/17

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/2029/17

Провадження № 1-кп/456/35/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

з участю : секретаря ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140000000493 від 07.06.2017 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гузіїв Долинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України (в редакції станом на 12.06.2017),

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 , обіймаючи відповідно до посвідчення № 1 посаду голови та відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців посаду керівника громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» (код ЄДРПОУ 40049125), будучи редактором інформаційного вісника «Депеша», професійним журналістом, який має право на вільний доступ до інформації та вільне її розповсюдження, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, наділеною згідно зі Статутом ГО «Журналістське розслідування і правова допомога» організаційно-розпорядчими функціями, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, з використанням наданих йому повноважень 31.05.2017 запропонував ОСОБА_7 надати йому неправомірну вигоду для себе в розмірі 500 доларів США та 12.06.2017 отримав від останнього неправомірну вигоду в розмірі 12736 грн., що еквівалентно 500 дол. США, за нерозголошення відомостей щодо службової діяльності начальника філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_7 керівництву ДП «Львівоблавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та її нерозповсюдження в засобах масової інформації Львівщини.

Так, 29.05.2017 близько 12.00 та 31.05.2017 ОСОБА_5 , перебуваючи на території АЗС «ОККО», що в м. Стрию Львівської області, під час розмови з ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне збагачення, запропонував надати йому неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за нерозголошення відомостей щодо службової діяльності начальника філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_7 керівництву ДП «Львівоблавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та її нерозповсюдження в засобах масової інформації Львівщини.

ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду голови громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» та редактора інформаційного вісника «Депеша», є професійним журналістом, має право на вільне розповсюдження інформації, здійснення публікацій в засобах масової інформації, може розповсюдити відомості щодо його службової діяльності в засобах масової інформації, які він бажає зберегти в таємниці, будучи поставленим в умисно створені ОСОБА_5 умови, за яких він вимушений передати неправомірну вигоду ОСОБА_5 , з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів та діяльності служби, а саме: нерозповсюдження в засобах масової інформації Львівщини, погодився на такі протиправні вимоги ОСОБА_5 .

На виконання вищезгаданої незаконної пропозиції ОСОБА_5 12.06.2017 близько 11.00 ОСОБА_7 під час наступної зустрічі з останнім, перебуваючи неподалік залізничного вокзалу м. Стрий, що за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Вокзальна, 120/9, погодився на незаконну пропозицію щодо надання неправомірної вигоди ОСОБА_5 переказати на його особисту банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 500 доларів США у гривневому еквіваленті, що становить 12800 грн. Після чого, ОСОБА_7 , побоюючись розголошення інформації щодо його службової діяльності керівництву ДП «Львівоблавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та її розповсюдження в засобах масової інформації Львівщини, адже це могло негативно вплинути на авторитет та діяльність служби, 12.06.2017 о 13 год. 01 хв., перебуваючи в м. Стрию на вул. Народна, 10 у приміщенні відділення АТ «Ощадбанк», через термінал здійснив перерахунок грошових коштів у сумі 12800 грн. ОСОБА_5 на його особисту банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 з урахуванням комісії в сумі 64 грн., в результаті чого на вищевказаний рахунок зараховано грошові кошти в сумі 12736 грн.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368-3КК України, не визнав та відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 винуватості в одержанні неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень суд розцінює як обраний обвинуваченим спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки винність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

показаннями свідка ОСОБА_7 , який у судовому засіданні пояснив, що в перших числах травня 2017 року до нього в службовий кабінет начальника філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор» прийшов невідомий на той час для нього чоловік, який представився ОСОБА_5 та, пред`явивши посвідчення голови громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога», повідомив йому, що знає про неналежне виконання ним своїх службових обов`язків щодо ремонту автодороги Стрий-Івано-Франківськ та має інформацію про те, що,окрім основногомісця праці,останній неофіційнозаймається підприємницькоюдіяльністю,а томунадалі будеконтролювати його та спостерігати за його роботою. В останніх числах травня 2017 року ОСОБА_5 повторно прийшов до нього на роботу, де за його відсутності спілкувався з працівниками та розпитував про нього, залишивши номер мобільного телефону НОМЕР_2 його підлеглій ОСОБА_8 , яка повідомила йому про цей візит як своєму керівнику. Він у цей же день перетелефонував ОСОБА_5 , який у ході телефонної розмови повторно зазначив, що ремонт дороги Стрий-Івано-Франківськ здійснюється неналежно та попередив, що збирається повідомити керівництво про бездіяльність ОСОБА_7 , однак, якщо він ( ОСОБА_7 ) бажає з ним зустрітись та обговорити ситуацію, що склалася, то цього разу він питання відносно ОСОБА_7 піднімати не буде. 29.05.2017 до нього зателефонував підлеглий та повідомив, що на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ на зеленому автомобілі марки «Део матіс» приїхав невідомий чоловік, який фотографував процес проведення ремонтних робіт та робив зауваження працівникам, що роботи по ремонту автодороги проводяться неякісно. Цього ж дня він ( ОСОБА_7 ) зателефонував до ОСОБА_5 та домовився про зустріч з ним з метою обговорення мети такої зацікавленості його роботою. На пропозицію ОСОБА_5 вони зустрілися на заправці «ОККО» в м. Стрию. При цьому ОСОБА_5 показав йому монітор, на якому були знімки ям на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ та фотографії проведення робіт працівниками філії «Стрийської ДЕД», та повідомив, що надає підтверджуючі матеріали того, що він не справляється зі своїми обов`язками як керівника філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор», та окрім вказаних фотографій у нього є багато компрометуючих його матеріалів. Тоді він ( ОСОБА_7 ) запитав у ОСОБА_5 , яким чином можна вирішити дану проблему, на що той відповів, що її можна вирішити за фінансову винагороду в розмірі 1000 доларів США. ОСОБА_7 пообіцяв обдумати вказану пропозицію. 30.05.2017 до нього зателефонував ОСОБА_5 та в ході телефонної розмови повідомив, що вже їде в м. Львів, щоб зустрітись з його керівництвом та показати компрометуючі його матеріали, на що він ( ОСОБА_7 ) попросив ОСОБА_5 ще раз зустрітися з ним 31.05.2017. 31.05.2017 близько 13.00 він зателефонував до ОСОБА_5 та домовився з ним про зустріч на заправці «ОККО» в м. Стрию Львівської області, в ході якої ОСОБА_5 пояснював, що зібрати компрометуючі його матеріали дуже просто, через що його звільнять з роботи, та ще раз повідомив, що вирішити дану проблему можна тільки за фінансову винагороду. Тоді він запропонував ОСОБА_5 суму в 500 доларів СІІІА, на що той погодився та повідомив, що необхідно здійснити перерахунок вказаної суми на його банківську картку № НОМЕР_1 . Після того, як ОСОБА_5 продиктував йому номер картки, який він записав у свій мобільний телефон, ОСОБА_5 попросив не затягувати з перерахунком коштів, у противному випадку він поїде до керівництва, покаже компрометуючий матеріал, в результаті чого його звільнять зроботи,та висвітлитьвсі ціматеріали упресі Львівськоїобласті.02.06.2017близько 12.00йому зателефонував ОСОБА_5 та запитав,чи їхдомовленість залишається всилі,на щовін відповів,що йомупотрібно трохичасу. ОСОБА_5 погодився почекати.08.06.2017близько 09.00він зновузателефонував намобільний телефон НОМЕР_2 ,який належить ОСОБА_5 ,для того,щоб з`ясуватипро зібраний,з йогослів,на ньогокомпромат зприводу йогослужбової діяльності,оскільки близькопівтора тижнітому вході розмови ОСОБА_5 повідомив,що маєнамір податизібраний нанього компромату засобимасової інформації,крім цьогоостанній вимагав500доларів СШАза нерозголошеннявказаних відомостейкерівництву таїх нерозповсюдженняв засобахмасової інформаціїЛьвівщини. ОСОБА_5 повідомив,що жоднихматеріалів подаватине будета давдекілька днівдля зборунеобхідної сумигрошових коштів. 12.06.2017 вінзателефонував до ОСОБА_5 та домовився зним прозустріч об11.30на залізничномувокзалі вм.Стрию,під часякої ОСОБА_5 назвав йомуномер банківської картки № НОМЕР_1 , на яку він повинен був перерахувати грошові кошти в сумі 500 доларів США за нерозголошення зібраного на нього компромату. При цьому ОСОБА_5 запевнив його, що як тільки буде переказана обумовлена ними сума коштів, він не буде створювати йому жодних проблем у роботі. Однак він помилково записав невірний номер картки, а саме: № НОМЕР_3 , та смс-повідомленням відправив ОСОБА_5 . Через 10 хв. на його мобільний телефон надійшло смс-повідомлення з абонентського номера ОСОБА_5 з текстом: « НОМЕР_1 », який тоді ж зателефонував до нього та повідомив, що він записав невірний номер картки, а вірний він щойно надіслав смс-повідомленням, після чого він ( ОСОБА_7 ) у відділенні Ощадбанку, що в центрі м. Стрия, о 13 год. 01 хв. перерахував на вищевказаний номер баніквської картки грошові кошти в сумі 12800 грн., як того вимагав ОСОБА_5 . Через деякий час до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, шо йому прийшли вищевказані гроші на рахунок та в подальшому вони будуть співпрацювати. Про вимагання у нього ОСОБА_5 грошей у сумі 500 доларів США за нерозповсюдження в засобах масової інформації та неповідомлення керівництву компрометуючих його матеріалів він повідомив ГУ НП у Львівській області та надав згоду на конфіденційне співробітництво;

показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні показала, що працює на посаді інженера виробничо-технічного відділу філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор». В кінці травня 2017 року в її робочий кабінет зайшов ОСОБА_5 , який представився журналістом та надав для огляду відео про незадовільний стан дорожнього покриття автодороги СтрийІвано-Франківськ, яка перебувала на обслуговуванні вказаного підприємства. В ході спілкування останній повідомив про наявність у нього відомостей, що на ремонт вказаної автодороги виділено значні кошти, проте ремонт дороги не здійснюється, на що вона запропонувала йому звернутися з цим питанням до керівництва підприємства та записала номер мобільного телефону ОСОБА_5 , який передала керівнику підприємства ОСОБА_7 ;

витягом з кримінального провадження № 12017140000000493 від 07.06.2017, яким внесено відомості до ЄРДР за ч. 3 ст. 368-3 КК України (Т. 1 а.с. 68-69);

постановами про призначення групи прокурорів та групи слідчих у кримінальному провадженні № 12017140000000493 від 07.06.2017 (Т. 1 а.с. 71-72);

заявою ОСОБА_7 , відповідно до якої останній просить притягнути до відповідальності керівника громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» ОСОБА_5 , який вимагає в нього 500 доларів США за нерозголошення в засобах масової інформації компрометуючих матеріалів відносно нього (Т. 1 а.с. 73);

заявою ОСОБА_7 , відповідно до якої останній надає свою добровільну згоду на конспіративне співробітництво з правоохоронними органами, а також на залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій (Т. 1 а.с. 74);

протоколом затримання ОСОБА_5 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12.06.2017 (Т. 1 а.с. 75-77);

протоколом особистого обшуку ОСОБА_5 від 12.06.2017, який проведений з використанням відеокамери на цифровий носій інформації, що є додатком до протоколу від 12.06.2017. З оглянутого в судовому засіданні відеозапису за результатами проведення слідчої дії судом встановлено, що під час особистого обшуку ОСОБА_5 , проведеного в ході його затримання в порядку ст. 208 КПК України, вилучено посвідчення № 1 голови громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога»; посвідчення № 1 редактора інформаційного вісника «Депеша»; мобільний телефон марки «Флай», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , ІМЕІ3: НОМЕР_6 , із вмістом сім-карток: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 75-79);

ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.06.2017 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 80);

протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 від 12.06.2017, в ході якого вилучено статут ГО ««Журналістське розслідування і правова допомога», наказ про реєстрацію ГО «Журналістське розслідування і правова допомога» № 104 від 30.09.2015, свідоцтво про реєстрацію громадського об`єднання № 1448556 від 02.10.2015, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, системний блок «Technic Pro», с.н. 32728 (Т.1 а.с. 81-99);

установчими документами ГО «Журналістське розслідування і правова допомога»: свідоцтвом про реєстрацію громадського об`єднання як громадської організації чи громадської спілки № 1448556 від 02.10.2015; наказом Стрийського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Львівській області № 104 від 30.09.2015; статутом Громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» (Т. 1 а.с. 86-99);

заявою ОСОБА_7 про добровільне надання оригіналу квитанції 5208851716311686664 про переказ грошових коштів у сумі 12800 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 100-101);

протоколом огляду предметів, речей та документів від 12.06.2017, відповідно до якого проведено огляд квитанції 5208851716311686664 про поповнення рахунку 12.06.2017 о 13:01:32, термінал на вул. Народна, 10 в м. Стрию, номер картки НОМЕР_10 , прийнято 12800,00 UAN, зараховано 12736,00 UAN, комісія 64,00 UAN (Т. 1 а.с. 102);

постановою про визнання речових доказів від 12.06.2017, якою визнано речовими доказами посвідчення № 1 «Громадська організація «Журналістське розслідування і правова допомога», видане на ім`я ОСОБА_5 із зазначенням «Голова громадської організації» з фотокарткою; посвідчення № 1 редактора інформаційного вісника «Депеша», видане на ім`я ОСОБА_5 з фотокарткою, мобільний телефон марки «Флай», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , ІМЕІ3: НОМЕР_6 , із вмістом сім-карток: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , статут ГО ««Журналістське розслідування і правова допомога», наказ про реєстрацію ГО «Журналістське розслідування і правова допомога» № 104 від 30.09.2015, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, системний блок «Technic Pro», с.н. 32728 (Т. 1 а.с. 103);

ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26.06.2017 та 14.06.2017 про арешт майна (Т. 1 а.с. 105-106);

протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 26.06.2017, відповідно до якого у приміщенні АТ «Ощадбанк», що по вул. Січових Стрільців, 9 в м. Львові, вилучені анкета клієнта-фізичної особи ОСОБА_5 з додатком відповідно до опису документів до справи з юридичного оформлення рахунку ОСОБА_5 та виписка по картковому рахунку № НОМЕР_11 ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 107-124);

протоколом огляду предметів, речей та документів від 15.06.2017 з фототаблицями до нього, відповідно до якого проведено огляд мобільного телефону марки «Флай», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , ІМЕІ3: НОМЕР_6 , із вмістом сім-карток: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; банківської картки «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , які були вилучені в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 12.06.2017 в АДРЕСА_2 . В ході перевірки мобільних абонентських номерів , сім-карток, які містяться у вказаному телефоні, знайдено контакт під назвою « ОСОБА_10 », до якого прикріплено абонентський номер НОМЕР_12 . Після огляду журналу дзвінків виявлено серед вхідних дзвінків: о 10.20 дзвінок тривалістю 52 сек. (сім-2), о 10.19 дзвінок тривалістю 00 сек. (сім-2), о 09.25 тривалістю 01.56 хв. (сім-2). В ході огляду повідомлень у папці «Вхідні» виявлено смс-повідомлення від абонента « ОСОБА_10 » з текстом « НОМЕР_3 », час 10.37 12.06.2017 (Т. 1 а.с. 128-134);

протоколом огляду предметів, речей та документів від 21.06.2017 з фототаблицями до нього, відповідно до якого за добровільною згодою ОСОБА_7 проведено огляд його мобільного телефону марки «MEIZU» моделі «М3» з сім-карткою оператора «Київстар» № НОМЕР_13 , в ході якого відкрито ярлик «Повідомлення» та в фоновому вікні виявлено вихідне повідомлення о 10.37 12.06.2017 з текстом « НОМЕР_3 », нижче від якого вхідне повідомлення о 10.45 12.06.2017 з текстом « НОМЕР_1 » (Т.1 а.с. 135-138);

протоколом огляду предметів, речей та документів від 26.06.2017 з фототаблицями до нього, відповідно до якого проведено огляд системного блоку «Technic Pro», с.н. 32728, вилученого в ході проведення обшуку 12.06.2017 за місцем проживання ОСОБА_5 , та виявлено документи, які стосуються ОСОБА_7 , а саме: статтю під назвою «Шеф від Стрийських доріг у закордонному вояжі розважається», та 5 фотодокументів із зображенням доріг, які роздруковано та долучено до протоколу (Т.1 а.с. 139-148);

постановою від 29.06.2017 про закриття кримінального провадження № 12017140000000493 за ч. 2 ст. 189 КК України та внесення відомостей до ЄРДР № 12017140000000493 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України (Т.1 а.с 149-150);

рапортом від 07.06.2017 про отримання інформації щодо можливої протиправної діяльності керівника ГО «Журналістське розслідування і правова допомога» ОСОБА_5 , який планує отримати грошові кошти в сумі 1000 доларів США від начальника «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_7 за нерозповсюдження в засобах масової інформації компрометуючих матеріалів діяльності керівника вищезазначеної установи (Т. 1 а.с. 154);

рапортом слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 07.06.2017, зареєстрованого в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ГУ НП у Львівській області 07.06.2017 за № 538, щодо факту готування групою осіб до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України (Т.1 а.с. 155);

розтаємненим протоколом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.06.2017 стосовно ОСОБА_5 за абонентським номером НОМЕР_2 з DVD-R диском інв. № 14/191/12-1141, з якого вбачається, що 12.06.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 9:14 по 13:02 здійснено п`ять телефонних розмов, у ході яких вони обговорюють передачу ОСОБА_7 наперед визначеної суми коштів ОСОБА_5 за нерозголошення відомостей про його службову діяльність, домовляються про зустріч перед тим, як ОСОБА_5 поїде в м. Львів. У подальшому обговорюють те, що ОСОБА_7 невірно записав номер банківської картки ОСОБА_5 , та ОСОБА_5 скинув повторно номер банківської картки смс-повідомленням. Близько 13:02 в ході телефонної розмови ОСОБА_5 підтверджує ОСОБА_7 , що гроші надійшли, оскільки прийшла смс-ка. Крім цього, в ході телефонної розмови з сином ОСОБА_5 розповідає останньому, що на банківському рахунку має 13 тисяч гривень, які він заробив, та за вказані гроші хоче купити автомобіль УАЗ (Т.1 а.с. 196-204);

розтаємненими протоколами про результати аудіо-відеоконтролю, про результати візуального спостереження, про результати аудіоконтролю особи ОСОБА_5 від 16.06.2017 з DVD-R диском інв. № 14/191/12-1139 та карткою пам`яті micro SD16GB № 14/191/12-1140, відповідно до яких задокументовано зустріч та розмову між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , яка відбулася 12.06.2017 на вул. Вокзальна, 120А/9 в м. Стрию біля ресторану «Пастель», під час якої вони обговорювали питання передачі коштів ОСОБА_7 ОСОБА_5 за нерозголошення ним компрометуючих ОСОБА_7 відомостей (Т.1 а.с. 205-214);

протоколом про результати аудіо-відеоконтролю особи від 16.06.2017, де задокументовано переказ коштів ОСОБА_7 на банківську картку № НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 215);

протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 27.06.2017, відповідно до якого 07 червня 2017 року до ГУ НП у Львівській області надійшла заява ОСОБА_7 про те, що керівник громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» ОСОБА_5 вимагає в нього гроші в розмірі 500 доларів США за нерозголошення в засобах масової інформації та керівництву ДП «Львівоблавтодор» компрометуючих матеріалів відносно нього. 07.06.2017 ОСОБА_7 надав добровільну згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою отримання під час досудового розслідування відомостей, які мають значення для досудового розслідування кримінального провадження. 09.06.2017 ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_5 , візуального спостереження за ОСОБА_5 з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження терміном на 60 діб з моменту винесення ухвали. 12.06.2017 прокурором винесено постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із залученням на добровільній конфіденційній основі до участі в проведенні негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту ОСОБА_7 , який 07.06.2017 добровільно надав особисті грошові кошти в сумі 12800 грн. для документування злочинної діяльності ОСОБА_5 12.06.2017 вказані грошові кошти в сумі 12800 грн. вручені ОСОБА_7 для подальшого їх використання під час проведення заходів з підтвердження фактичних даних про вимагання та одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди. 12.06.2017 близько 10 год. 33 хв. ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Стрию по вул. Вокзальна, 120А/9, записав продиктований ним номер банківської картки НОМЕР_1 , на яку на вимогу ОСОБА_5 повинен був переказати грошові кошти. Даний номер картки ОСОБА_7 зі свого мобільного телефону надіслав у формі повідомлення на абонентський номер ОСОБА_5 НОМЕР_2 , при цьому зазначивши невірно одну цифру. Через деякий час на мобільний телефон ОСОБА_7 з абонентським номером НОМЕР_12 надійшло СМС-повідомлення з абонентського номера НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , наступного тексту: « НОМЕР_1 ». Після чого ОСОБА_7 , виконуючи протиправну вимогу щодо здійснення переказу грошових коштів, у відділенні АТ «Ощадбанк», що в м. Стрию по вул. Народна, 10, підійшов до терміналу та почав вводити номер банківської картки НОМЕР_1 , озвучуючи цифри вголос. Після цього ще раз повторив набрані цифри вголос та почав вносити грошові кошти, про що з`явилася відповідна інформація на екрані банківського терміналу. Після завершення поповнення банківської картки на суму 12800 грн. ОСОБА_7 отримав роздруківку чека та вийшов з приміщення банку. Тоді на мобільний телефон ОСОБА_7 з абонентським номером НОМЕР_12 поступив телефонний дзвінок від ОСОБА_5 з абонентського номера НОМЕР_2 , який повідомив, що кошти на його рахунок поступили, на підтвердження чого йому прийшло СМС-повідомлення. Після цього о 13.05 контроль за вчиненням злочину було припинено та прийнято рішення про затримання ОСОБА_5 12.06.2017 в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України в останнього було вилучено банківську картку № НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 216-217);

розтаємненим клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 08.06.2017 (Т. 2 а.с. 2-3);

розтаємненою ухвалою слідчого судді апеляційного суду Львівської області від 09.06.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якою надано дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів мобільного зв`язку абонентського номера НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_5 , терміном на 60 діб; візуальне спостереження за ОСОБА_5 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження терміном на 60 діб; аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_5 терміном на 60 діб, починаючи з 09.06.2017 (Т. 2 а.с.4);

повідомленням голови Апеляційного суду Львівської області від 01.03.2018 № 73-64, відповідно до якого на підставі акту перегляду грифу секретності матеріальних носіїв інформації № 73-63, затвердженого головою Апеляційного суду Львівської області 01.03.2018, скасовано гриф секретності «таємно» матеріальних носіїв інформації, а саме: «Ухвал про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій», № 02019т від 09.06.2017 у кримінальному провадженні за № 12017140000000493 від 07.06.2017 (Т. 2 а.с. 5);

розтаємненою постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 12.06.2017, відповідно до якої для спростування чи отримання доказів злочинної діяльності та повного викриття схеми, пов`язаної з вимаганням ОСОБА_5 12800 грн., здійснити впродовж червня 2017 року контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки злочину та з використанням коштів у сумі 12800 грн.; аудіо-відеоконтролю особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження та зняття інформації з телекомунікаційних мереж абонентського номера. Організацію технічного забезпечення контролю за вчиненням злочину доручити слідчому СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 . Технічне забезпечення аудіо-відеоконтролю, візуальне спостереження за особою, зняття інформації з телекомунікаційних мереж за дорученням прокурора чи слідчого провести УСБУ у Львівській області. До проведення негласної слідчої (розшукової) дії залучити ОСОБА_7 на умовах конфіденційного співробітництва без зміни анкетних даних (Т. 2 а.с. 6-8);

розтаємненою постановою про припинення проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.06.2017, відповідно до якої припинено подальше проведення аудіо-відеоконтролю особи, зняття інформації з телекомунікаційних мереж у зв`язку з тим, що 12.06.2017 злочинні дії ОСОБА_5 викрито (Т. 2 а.с. 9);

розтаємненою постановою про розсекречення протоколів про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.06.2017, якою проведено розтаємнення грифу таємності матеріальних носіїв, а саме: протоколу № 14/1-1584 від 16.06.2017 на 8 арк. та DVD-R інв. № 14/191/12-1141т; протоколу № 14/1-1585 від 16.06.2017 на 3 арк. та DVD-R інв. № 14/191/12-1139т; картки пам`яті micro SD 16GB № 14/191/12-1140т; протоколу № 14/1-1588 від 16.06.2017 на 1 арк.; протоколу № 14/1-1586 від 16.06.2016 на 3 арк.; № 14/1-1586 від 16.06.2017 на 2 арк. про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-відеоконтроль особи, візуальне спостереження за особою ОСОБА_5 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (Т. 2 а.с. 10-11);

відповіддю голови Апеляційного суду Львівської області від 11.09.2017 № 73-80 на звернення прокурора Львівської області від 19.08.2017 щодо розтаємнення на вимогу сторони обвинувачення та суду, який проводить судовий розгляд, ухвал апеляційного суду, на підставі яких надавались дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (Т. 2 а.с. 139).

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву в своїй належності та допустимості, не викликають.

За змістом кримінально-процесуального закону до предмета показань свідка належать обставини, що мають пряме чи опосередковане відношення до події кримінального правопорушення, форми вини, наслідків кримінального правопорушення, даних, що належать до показань інших свідків, експертів, їх висновків, понятих та інших учасників процесу, відомості про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та взаємовідносини свідка з ними і з потерпілим. Знання характеру цих взаємовідносин (нормальні, дружні, родинні, ворожі, неприязні, відсутні будь-які відносини, оскільки бачив (чув) вперше, тощо) дозволить дати правильну оцінку відповідних показань, висновків і процесуальних дій указаних осіб.

Суд вважає, що показання, надані свідком ОСОБА_7 , є чіткими, послідовними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами. Цим показанням суд надає віри, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів. Так, свідок ОСОБА_7 чітко ствердив у судовому засіданні, що на початку травня 2017 року до нього в службовий кабінет начальника філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор» прийшов невідомий на той час для нього чоловік, який представився ОСОБА_5 та, пред`явивши посвідчення голови Громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога», повідомив йому, що знає про неналежне виконання ним своїх службових обов`язків щодо ремонту автодороги Стрий-Івано-Франківськ та має інформацію про те, що,окрім основногомісця праці,останній неофіційнозаймається підприємницькоюдіяльністю,а томунадалі будеконтролювати його та спостерігати за його роботою. В кінці травня 2017 року ОСОБА_5 повторно прийшов до нього на роботу, де за його відсутності спілкувався з працівниками та розпитував про нього, залишивши номер мобільного телефону НОМЕР_2 його підлеглій ОСОБА_8 , яка повідомила йому про цей візит як своєму керівнику. Він у цей же день перетелефонував ОСОБА_5 , який у ході телефонної розмови повторно зазначив, що ремонт дороги Стрий-Івано-Франківськ здійснюється неналежно та повідомив, що збирається повідомити про бездіяльність ОСОБА_7 , однак, якщо він ( ОСОБА_7 ) бажає з ним зустрітись та обговорити ситуацію, що склалася, то цього питання відносно ОСОБА_7 піднімати не буде. 29.05.2017 до нього зателефонував підлеглий та повідомив, що на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ на зеленому автомобілі марки «Део матіс» приїхав невідомий чоловік, який фотографував процес проведення ремонтних робіт та робив зауваження працівникам, що роботи по ремонту автодороги проводяться неякісно. Цього ж дня він ( ОСОБА_7 ) зателефонував до ОСОБА_5 та домовився про зустріч з ним з метою обговорення мети такої зацікавленості його роботою. На пропозицію ОСОБА_5 вони зустрілися на заправці «ОККО» в м. Стрию. При цьому ОСОБА_5 показав йому монітор, на якому були знімки ям на автодорозі Стрий-Івано-Франківськ та фотографії проведення робіт працівниками філії «Стрийської ДЕД», та повідомив, що надає підтверджуючі матеріали того, що він не справляється зі своїми обов`язками як керівника філії «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор»,та,окрім вказанихфотографій,у ньогоє багатокомпрометуючих йогоматеріалів.Тоді він( ОСОБА_7 )запитав у ОСОБА_5 ,яким чином можна вирішити данупроблему,на щотой відповів,що їїможна вирішитиза фінансовувинагороду врозмірі 1000доларів США. ОСОБА_7 пообіцяв обдумативказану пропозицію.30.05.2017до ньогозателефонував ОСОБА_5 та вході телефонноїрозмови повідомив,що вжеїде вм.Львів,щоб зустрітисьз йогокерівництвом тапоказати компрометуючійого матеріали,на щовін ( ОСОБА_7 )попросив ОСОБА_5 ще раззустрітися зним 31.05.2017.31.05.2017близько 13.00він зателефонувавдо ОСОБА_5 та домовивсяз нимпро зустрічна заправці«ОККО» вм.Стрию Львівськоїобласті,в ходіякої ОСОБА_5 пояснював,що зібратикомпрометуючі йогоматеріали дужепросто,через щойого звільнятьз роботи,та щераз наголосив,що вирішитидану проблемуможна тількиза фінансовувинагороду.Тоді вінзапропонував ОСОБА_5 суму в500доларів СІІІА,на що той погодився та повідомив,що необхідноздійснити перерахуноквказаної сумина йогобанківську картку№ НОМЕР_1 .Після того,як ОСОБА_5 продиктував йомуномер картки,який вінзаписав йогоу свіймобільний телефон, ОСОБА_5 попросив незатягувати зперерахунком коштів,у противномувипадку вінпоїде докерівництва,покаже компрометуючийматеріал,в результатічого його звільнятьз роботи,та висвітлитьвсі ціматеріали упресі Львівськоїобласті.02.06.2017близько 12.00йому зателефонував ОСОБА_5 та запитав,чи їхдомовленість залишаєтьсяв силі,на щовін відповів,що йомупотрібно трохичасу. ОСОБА_5 погодився почекати.08.06.2017близько 09.00він зновузателефонував намобільний телефон НОМЕР_2 ,який належить ОСОБА_5 ,для того,щоб з`ясуватипро зібраний,з йогослів,на ньогокомпромат зприводу йогослужбової діяльності,оскільки близькопівтора тижнітому вході розмови ОСОБА_5 повідомив,що маєнамір податизібраний нанього компромату засобимасової інформації,крім цього,останній вимагав500доларів СШАза нерозголошеннявказаних відомостейкерівництву таїх нерозповсюдженняв засобахмасової інформаціїЛьвівщини. ОСОБА_5 повідомив,що жоднихматеріалів подаватине будета давдекілька днівдля зборунеобхідної сумигрошових коштів. 12.06.2017 він зателефонував до ОСОБА_5 та домовився з ним про зустріч об 11.30 на залізничному вокзалі вм.Стрию,під часякої ОСОБА_5 назвав йомуномер банківської картки № НОМЕР_1 , на яку він повинен був перерахувати грошові кошти в сумі 500 доларів США за нерозголошення зібраного на нього компромату. При цьому ОСОБА_5 запевнив його, що як тільки буде переказана обумовлена ними сума коштів, він не буде створювати йому жодних проблем у роботі. Однак він помилково записав невірний номер картки, а саме: № НОМЕР_3 , та смс-повідомленням відправив ОСОБА_5 . Через 10 хв. на його мобільний телефон надійшло смс-повідомлення з абонентського номера ОСОБА_5 з текстом: « НОМЕР_1 », який тоді ж зателефонував до нього та повідомив, що він записав невірний номер картки, а вірний він щойно надіслав смс-повідомленням, після чого він ( ОСОБА_7 ) у відділенні Ощадбанку, що в центрі м. Стрия, о 13 год. 01 хв. перерахував на вищевказаний номер баніквської картки грошові кошти в сумі 12800 грн., як того вимагав ОСОБА_5 . Через деякий час до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, шо йому прийшли вищевказані гроші на рахунок та в подальшому вони будуть співпрацювати. Про вимагання у нього ОСОБА_5 грошей у сумі 500 доларів США за нерозповсюдження в засобах масової інформації та неповідомлення керівництву компрометуючих його матеріалів він повідомив ГУ НП у Львівській області та надав згоду на конфіденційне співробітництво. Ці показання не викликають сумнів у їх достовірності, оскільки вони узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи та оцінені судом у сукупності з іншими доказами.

Доводи сторони захисту про те, що протокол зняття інформації з телекомунікаційних мереж від 16.06.2017, протокол аудіо-відеоконтролю ОСОБА_5 від 16.06.2017, протокол про результати візуального спостереження за особою ОСОБА_5 від 16.06.2017, протокол про результати аудіоконтролю особи від 16.06.2017, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 27.06.2017, постанова про припинення проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.07.2017 повинні бути визнані недопустимими доказами, є безпідставними.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

З відповіді Голови Апеляційного суду Львівської області від 01.03.2018 на звернення прокуратури Львівської області судом встановлено, що Апеляційний суд Львівської області підтвердив факти постановлення слідчими суддями ухвал про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, у кримінальному провадженні № 12017140000000493 від 07.06.2017, вказавши, що на підставі акту перегляду грифу секретності матеріальних носіїв інформації № 73-63, затвердженого головою Апеляційного суду Львівської області 01.03.2018, скасовано гриф секретності «таємно» матеріальних носіїв інформації, а саме: «Ухвал про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій», № 02019т від 09.06.2017 у кримінальному провадженні за № 12017140000000493 від 07.06.2017.

Окрім цього, судом встановлено, що сторона обвинувачення у цій справі вживала заходи для розкриття ухвал слідчого судді, які стали підставою для проведення НСРД, про що свідчить клопотання прокурора Львівської області про розтаємнення ухвал апеляційного суду, на підставі яких надавались дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, однак Апеляційний суд Львівської області відмовляв у розсекреченні таких процесуальних документів, покликаючись на те, що з метою підтвердження законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій у конкретному кримінальному провадженні Апеляційним судом Львівської області видаються довідки, в яких підтверджується інформація про те, чи поступало та розглядалось слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку глави 21 КПК України із зазначенням дати постановлення ухвали та строку її дії.

Судом встановлено, що стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України були відкриті всі матеріали, які перебували на той час у розпорядженні прокурора, в тому числі розсекречені протоколи за результатами проведення НСРД, такі як: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, спостереження за особою. Сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи в суд з причин, що не залежали від волі та процесуальної поведінки прокурора, відтак порушень вимог ст. 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Таким чином, докази у вигляді результатів НСРД повинні бути відкриті стороні захисту в порядку, визначеному ст. 290 КПК України. Однак процесуальні документи, в тому числі ухвали слідчого судді, про дозвіл на проведення НСРД у виключних випадках можуть бути надані й під час розгляду справи в суді. Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може бути безумовною підставою для визнання результатів НСРД недопустимими доказами. Якщо відповідні документи будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для проведення НСРД, та з урахуванням позицій сторін, у тому числі позиції сторони захисту, може прийняти рішення про їх допустимість. Таким чином, доводи сторони захисту про недопустимість використання як доказів зафіксованих результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки збір таких доказів здійснювався без отримання ухвали слідчого судді, є безпідставними. Така позиція узгоджується з правовим висновком у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 в справі № 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19).

Більше того, в ході розгляду справи встановлено, що проведення негласних слідчих (розшукових) дій проводилось з дотриманням положень КПК України за наявності відповідних постанов та протоколів. Стороні захисту забезпечено достаній час і реальну можливість ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, ретельно та детально досліджених у судовому засіданні. За допомогою дослідження в суді всіх доказів і відбувається формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135-XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Органи державної влади та їх посадові особи, у тому числі ті, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Оперативно-розшукова діяльність в Україні регулюється, зокрема, Законом № 2135-XII, який є складовою кримінального процесуального законодавства.

Статтею 8 Закону № 2135-XII встановлено права підрозділів, які крім іншого, здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Такі підрозділи мають право, серед іншого, проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь; негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 Кримінального процесуального кодексу України; з метою виявлення та фіксації діянь, передбачених статтями 305, 307, 309, 311, 318, 321, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, проводити операції з контрольованого вчинення відповідних діянь; здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України; здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім цього, виходячи з вимог ст.ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов`язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що готуються, осіб, які готують вчинення злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи.

Системний аналіз положень Кодексу та Закону дає підстави стверджувати, що проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність (рішення Конституційного Суду від 20 жовтня 2011 року в справі № 12-рп/2011 за конституційним поданням Служби Безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого ч. 4 цієї статті, забороняється. Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135-XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Відтак суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості вище перелічених доказів, зокрема, результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки такі були проведені відповідно до норм КПК України, Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», на підставі отриманого у встановленому законом порядку дозволу слідчого судді, з метою з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, з дотриманням прав і свобод людини та розумним їх обмеженням, що достатньо підтверджується матеріалами кримінального провадження. Окрім того, суд звертає увагу, що сторона захисту мала широкі можливості оспорювати як достовірність записів, отриманих у результаті НСРД, так і їх використання судом як доказів. Проте своїми можливостями скористалася лише частково. Захисник обвинуваченого оспорював саме законність використання записів, отриманих у результаті НСРД. Достовірність таких сторона захисту під сумнів не ставила.

Всі вищенаведені докази під час розгляду справи в суді були піддані детальному і глибокому аналізу, в тому числі із наданням і забезпеченням можливості висловитись з приводу їх належності і допустимості в повному об`ємі як стороні обвинувачення, так і стороні захисту.

Суд бере до уваги та визнає допустимим доказом ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 09.06.2017 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якою надано дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж операторів мобільного зв`язку абонентського номера НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_5 , терміном на 60 діб; візуальне спостереження за ОСОБА_5 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження терміном на 60 діб; аудіо, відеоконтроль особи ОСОБА_5 терміном на 60 діб, починаючи з 09.06.2017. Суду надано вищезазначену ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Львівської області як доказ того, що негласні слідчі (розшукові) дії були проведені на підставі дозволу слідчого судді, а відтак і в порядку, визначеному КПК України. Нормами діючого КПК України не передбачено можливості суду на стадії судового розгляду надавати оцінку законності ухвали слідчого судді. А тому підстав для визнання недопустимим доказом такої ухвали немає.

В основу вироку суд кладе показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки вони узгоджуються між собою та іншими вищенаведеними доказами по справі. В ході розгляду справи не здобуто доказів наявності у свідка ОСОБА_7 підстав оговорювати обвинуваченого.

Суд відхиляє твердження сторони захисту стосовно скоєння провокації по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_5 , адже в ході розгляду справи встановлено, що свідок ОСОБА_7 не мав жодних засобів впливу на обвинуваченого.

Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року, заява № 18757/06).

Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання, - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).

Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в справі № 295/1399/18.

У судовому засіданні не встановлено факту підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину, не наведено стороною захисту і доводів, які би свідчили про «активність» дій правоохоронних органів, спрямованих на схиляння обвинуваченого до вчинення ним кримінального правопорушення з метою притягнення його до кримінальної відповідальності. Натомість з матеріалів кримінального провадження видно, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР за № 12017140000000493 від 07.06.2017 та початком досудового розслідування стало прийняття заяви ОСОБА_7 від 07.06.2017 про вимагання в нього ОСОБА_5 грошей у сумі 500 доларів США за нерозповсюдження в засобах масової інформації та керівництву компрометуючих його матеріалів.

Таким чином, до початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій матеріали кримінального провадження містили дані, які вказують на реалізацію обвинуваченим своєї мети отримати неправомірну вигоду для себе з використанням наданих йому повноважень як керівника громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» за нерозголошення відомостей щодо ОСОБА_7 його керівництву та нерозповсюдження їх у засобах масової інформації.

Доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_7 сам запропонував ОСОБА_5 зустрітися та залагодити ситуацію також не відповідають обставинам справи, адже в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 першим прийшов у службовий кабінет ОСОБА_7 та, пред`явивши посвідчення голови Громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога», повідомив йому, що знає про неналежне виконання ним своїх службових обов`язків щодо ремонту автодороги Стрий-Івано-Франківськ та має інформацію про те, що,окрім основногомісця праці,останній неофіційнозаймається підприємницькоюдіяльністю,а томунадалі будеконтролювати його та спостерігати за його роботою. Потім ОСОБА_5 повторно прийшов на роботу до ОСОБА_7 , де за його відсутності спілкувався з працівниками та розпитував про нього, залишивши номер мобільного телефону НОМЕР_2 його підлеглій ОСОБА_8 , яка підтвердила цей факт у судовому засіданні під час допиту в якості свідка. Коли ОСОБА_7 зателефонував до ОСОБА_5 на залишений ним номер телефону, останній повторно зазначив, що ремонт дороги Стрий-Івано-Франківськ здійснюється неналежно та повідомив, що збирається повідомити про бездіяльність ОСОБА_7 , однак, якщо він ( ОСОБА_7 ) бажає з ним зустрітись та обговорити ситуацію, що склалася, то цього питання відносно ОСОБА_7 він піднімати не буде. Тоді ОСОБА_7 , будучи поставленим в умисно створені ОСОБА_5 умови, за яких він змушений передати йому неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своєї службової діяльності, погодився на такі протиправні вимоги ОСОБА_5 , однак повідомив про це ГУ НП у Львівській області та надав згоду на конфіденційне співробітництво.

Суд вважає голослівним та відхиляє твердження сторони захисту про те, що звернення ОСОБА_7 до правоохоронних органів переслідувало мету уникнути відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері своєї службової діяльності, оскільки такі не спростовують факту отримання неправомірної вигоди ОСОБА_5 та не можуть підтвердити провокацію хабара, що може унеможливлювати притягнення винної особи до відповідальності за хабарництво.

Сторона захисту вказує на те, що досудове розслідування кримінального провадження відбувалося з порушенням приписів ст. 214 КПК України, оскільки відомості до ЄРДР за № 12017140000000493 від 07.06.2017 внесені безпідставно, так як рапорт і заява ОСОБА_7 про вчинення злочину не реєструвалися, а тому кримінальне провадження розпочате також безпідставно, що, як наслідок, вказує на незаконність усіх слідчих дій у ньому, а тому за наявності порушень Інструкції ЄО слід визнати здобуті у результаті докази як недопустимі.

Суд звертає увагу, що пунктом 15 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань передбачено, що відомості, невідомі на час реєстрації кримінального правопорушення, вносяться до Реєстру після їх встановлення відповідно до порядку, визначеному главою 8 цього розділу. Главою 8 розділу ІІ «Редагування відомостей Реєстру» Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань передбачено, що редагування (зміна) зафіксованих у Реєстрі відомостей проводиться шляхом внесення реєстратором оновлених даних до відповідного пункту електронного контуру картки. Редагування проводиться Реєстраторами у разі необхідності внесення змін до форм «Правопорушення» та «Правопорушник» у провадженнях із статусом «у провадженні», «зупинено», «до суду», «закрито» та «повернуто судом».

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і доводи захисту щодо отримання доказів незаконним шляхом, або не уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. З огляду на зазначене та характер процесуальних порушень сторони обвинувачення, а саме: відсутність реєстрації рапорту від 07.06.2017 про отримання інформації щодо можливої протиправної діяльності керівника ГО «Журналістське розслідування і правова допомога» ОСОБА_5 , який планує отримати грошові кошти в сумі 1000 доларів США від начальника «Стрийська ДЕД» ДП «Львівоблавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_7 за нерозповсюдження в засобах масової інформації компрометуючих матеріалів діяльності керівника вищезазначеної установи, а також заяви ОСОБА_7 про притягнення до відповідальності керівника громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» ОСОБА_5 , який вимагає в нього 500 доларів США за нерозголошення в засобах масової інформації компрометуючих матеріалів відносно нього, суд дійшов висновку, що вони не вплинули та не могли вплинути на об`єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.

Аналогічно доводи захисника про відсутність в обвинувальному акті вказівки на обвинувачення, а наявність вказівки на підозру, то такі спростовуються постановою ВС у справі № 5-253кс(15)17, відповідно до якої вказівка в обвинувальному акті на достатність доказів для підозри, а не обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення суті обвинувального акта не змінює.

Твердження ОСОБА_5 та його захисника про те, що він як керівник громадської організації не виконував будь-які організаційно-розпорядчі функції, а тому не може бути суб`єктом даного злочину, суд вважає необгрунтованими, виходячи з таких міркувань.

Суб`єкт злочину, передбаченого ст. 368-3 КК України спеціальний, а саме: службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

Службова особа як спеціальний суб`єкт злочину, крім загальних ознак суб`єкта злочину, характеризується спеціальними ознаками, а саме: а) посадові, які визначають сферу діяльності (де саме виконуються відповідні повноваження); б) функціональні ті, які визначають коло повноважень, у зв`язку з наявністю яких особа належить до службових. Отже, для визнання особи службовою необхідно встановити, що вона займає певну посаду, користується правами і наділена обов`язками у зв`язку з тим, що покликана діяти в інтересах певних соціальних груп.

Статус службової особи в законодавстві і теорії кримінального права пов`язується з виконанням однієї з трьох функцій представника влади, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» суд роз`яснив, що організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективнихчи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Так, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не є службовою особою та суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, спростовуються наступними дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: свідоцтвом про реєстрацію громадського об`єднання як громадської організації чи громадської спілки № 1448556 від 02.10.2015, відповідно до якого керівником громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» є ОСОБА_5 ; Статутом громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога», затвердженим установчими зборами засновників громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» (протокол № 1 від 12.09.2015), відповідно до п. 5.1 якого керівними органами Організації є: Загальні збори членів, Рада Організації, Голова Ради Організації. Відповідно до п. 5.4 Статуту Голова Ради Організації є керівником Організації та згідно з п. 5.4.2 Статуту здійснює загальне керівництво Організацією, Радою Організації, приймає на роботу та звільняє з роботи штатних працівників; без доручення представляє Організацію в зовнішніх стосунках, представляє Організацію в офіційних стосунках з державними органами, громадськими об`єднаннями та іншими юридичними особами, підписує угоди та інші фінансово-господарські документи.

Таким чином, ОСОБА_5 як керівник громадської організації «Журналістське розслідування і правова допомога» на момент вчинення інкримінованого йому злочину виконував організаційно-розпорядчі функції та адміністративно-господарські обов`язки, а відтак є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Упродовж розглядусправи судом з`ясованопередбачені ст.91КПК обставини,що належатьдо предметудоказування,і встановленофакт наявностісуспільно небезпечногодіяння усфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

Враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена, його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 368-3 КК України, оскільки в судовому засіданні доведено факт одержання обвинуваченим ОСОБА_5 як службовою особою юридичної особи приватного права неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах ОСОБА_7 .

Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_5 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 368-3 КК України. Підстав для ухвалення виправдувального вироку суд не вбачає.

Вказаний висновок суду узгоджується з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява № 1637/04), в якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Ураховуючи наведене та оцінивши сукупність доказів у їх взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368-3 КК України є правильною, оскільки він, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час, згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, форму вини, особу обвинуваченого, який не усвідомив протиправність своїх дій, суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, у вчиненому не розкаявся, раніше не судимий, стан здоров`я, сімейний стан та вік обвинуваченого, який є пенсіонером. Таким чином, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.

Відповідно до санкції ч. 3 ст. 368-3 КК України така передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, підстави не призначати додаткове покарання обвинуваченому в суду відсутні, а відтак обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити і додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Процесуальних витрат по справі немає.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнативинним увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.368-3ККУкраїни (вредакції станомна 12.06.2017),і призначитийому покаранняза ч.3ст.368-3ККУкраїни (в редакції станом на 12.06.2017) у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривеь з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки.

Речові докази : посвідчення № 1 «Громадська організація «Журналістське розслідування і правова допомога», видане на ім`я ОСОБА_5 із зазначенням «Голова громадської організації» з фотокарткою; посвідчення № 1 редактора інформаційного вісника «Депеша», видане на ім`я ОСОБА_5 з фотокарткою, статут ГО ««Журналістське розслідування і правова допомога», наказ про реєстрацію ГО «Журналістське розслідування і правова допомога» № 104 від 30.09.2015, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців залишити при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «Флай», ІМЕІ1: НОМЕР_4 , ІМЕІ2: НОМЕР_5 , ІМЕІ3: НОМЕР_6 , із вмістом сім-карток: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ; системний блок «Technic Pro», с.н. 32728 повернути ОСОБА_5 ; банківську картку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 конфіскувати.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1