Ухвала

від 24.05.2021 по справі 456/2029/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 травня 2021 року

м. Київ

справа № 456/2029/17

провадження № 51-2492ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року щодо останнього,

встановив:

Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_5 .

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), колегія суддів дійшла висновку, щоїїнеобхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.

За приписами ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.

У недотримання вказаної норми, захисником не додано копії оскарженої ухвали Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, а долучена копія вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2020 року містить відмітку суду про те, що цей вирок не набрав законної сили.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність

чи необґрунтованість судового рішення.

Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції визначено у ч. 1 ст. 438 КПК. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 КПК. Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

Касаційна скарга захисника ОСОБА_4 за своїм змістом відтворює текст апеляційної скарги, де останній зазначає про себе як про апелянта та піднімає питання, які можуть бути предметом апеляційного перегляду, водночас не указує, яких порушень норм матеріального або процесуального права допустився суд апеляційної інстанції при перегляді вироку Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2020 року щодо ОСОБА_5 , які доводи апеляційної скарги залишилися без мотивованої відповіді або поза увагою апеляційного суду за наслідком апеляційного перегляду, а також яких вимог процесуального закону не дотримався цей суд з огляду на межі перегляду судом апеляційної інстанції та порядок апеляційного розгляду, визначені статтями 404, 405 КПК.

Захисник у касаційній скарзі, серед іншого, стверджує про недопустимість матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі НСРД), отриманих в рамках кримінального провадження, з мотивів не відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, до судового розгляду, проте не указує, яких порушень правил оцінки доказів допустилися суди при перевірці вказаних матеріалів НСРД, з огляду на приписи ст. 94 КПК та з урахуванням висновків Великої Палати, сформульованих у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №640/6847/15-к, щодо виключних випадків відкриття стороні захисту процесуальних документів, в тому числі і тих, які стали правовою підставою для проведення НСРД, у порядку, визначеному статтею 290 КПК.

Крім того, в касаційній скарзі міститься твердження про наявність провокації злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 Кримінального кодексу України (далі КК), проте такі твердження не обґрунтовуються в змісті касаційної скарги з посиланням на конкретні докази та матеріали кримінального провадження, де відсутні відповідні мотиви

в контексті дослідження матеріального та процесуального критеріїв провокації злочину з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини з вирішення цього питання (справа «Раманаускас проти Литви» (заява №74420/01 рішення від 05 лютого 2008 року, справа «Раманаускас проти Литви (No.2)» (заява №55146/14 рішення від

20 лютого 2018 року, та справа «Баннікова проти Росії» (заява №18757/06, рішення від 04 листопада 2010 року). Водночас не зазначено, яких порушень припустився суд апеляційної інстанції у цій частині, з огляду на передбачені ст. 404 КПК межі перегляду, на які доводи апеляційної скарги не дав мотивованої відповіді.

Також, захисник в касаційній скарзі стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації інкримінованого засудженому ОСОБА_5 злочину за ч. 3 ст. 368-3 КК, заперечує, що

ОСОБА_5 є суб`єктом інкримінованого йому злочину, а саме службовою особою юридичної особи приватного права, однак не обґрунтовує свої твердження посиланням на досліджені і оцінені судом докази, що визначають зміст і обсяг службових повноважень засудженого, їх зв`язок з вчиненим діянням, за наслідком чого засуджений отримав грошові кошти у розмірі 12736 гривень. Захисник в скарзі не зазначає про порушення правил оцінки доказів, визначених ст. 94 КПК, і щодо оцінки судом інших доказів які прийняті судом до уваги стосовно встановлення фактичних обставин та кваліфікації злочину.

Водночас, захисник зазначає про порушення судами вимог статей 65, 66 КК, які визначають загальні засади призначення покарання та обставини, які пом`якшують покарання, однак не наводить обґрунтування порушень норм матеріального права в цій частині, як не наводить обґрунтування й твердженням в касаційній скарзі про порушення судом приписів кримінальних процесуальних норм, передбачених в статтях 85, 86, 91, 94, 96, 99, 129,176-178, 182, 183, 194, 242, 331, 370, 401, 404, 405, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 419 КПК, де наводить лише їх перелік та обмежує свої доводи загальними фразами про їх недотримання в судовому провадженні.

Крім того, в касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, однак не наводить обґрунтування підстав, передбачених ст. 415 КПК, для задоволення такої вимоги.

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, де перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги

і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.

Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк для усунення недоліків.

Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.

Керуючись ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги п`ятнадцять днів із дня її отримання.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3