Окрема думка

від 17.06.2020 по справі 826/10249/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № 826/10249/18 (провадження № 11-771 апп 19)

17 червня 2020 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лугіної Марії Сергіївни про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїза касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції Українина постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року і постановою від 17 червня 2020 року касаційну скаргу задовольнила частково, скасувала постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року змінила, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті ? залишила без змін.

Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року провадження у справі закрито.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 рокузазначена ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Частина третя статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції (далі - КАС України) передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

5. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно законом, а саме КАС України, має бути встановлено випадки такого оскарження.

6. Статтею 328 КАС України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню.

7. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

8. Згідно частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

9. Пунктом 13 частини першої статті 294 КАС України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

10. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, постановлені за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених КАС України.

11. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження скасована апеляційним судом і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку КАС України не передбачено.

12. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

13. Відкриваючи касаційне провадження у справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду помилково дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає касаційному оскарженню.

14. Вказана помилка, на моє переконання, пов`язана з хибним тлумаченням зазначених положень чинного КАС України, з огляду на приписи Кодексу адміністративного судочинства України в попередній редакції (далі - КАС України 2005).

15. Так частинами першою та другою статті 211 КАС України 2005 було передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

16. Таким чином в контексті пункту 8 частини 129 Конституції України в попередній редакції (основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом) частини перша та друга статті 211 КАС України 2005 тлумачилися таким чином, що судові рішення суду апеляційної інстанції означали не тільки судові рішення, ухвалені за результатом перегляду рішення суду першої інстанції, а також і за результатом перегляду ухвал суду першої інстанції.

17. Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року виступило виключно оскарження учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, відповідно до частини шостої статті 346 КАС Україниу редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали.

18. Водночас, надмірний судовий контроль суду касаційної інстанції за процесуальними питаннями, які не перешкоджають подальшому провадженню по справі і не впливають на перегляд справи по суті, не відповідає завданням Верховного Суду, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справи і створює зайвий тягар на судову систему в цілому.

19. Оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, ане розгляд справи по суті.

На моє переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності.

Суддя В. В. Пророк

Окрема думка складена 30 червня 2020 року