Постанова

від 14.07.2020 по справі 910/8492/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2020 р. Справа№ 910/8492/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: адвокат Ковальова К.О. - за довіреністю № 14/10343 від 12.12.2019;

від відповідача: адвокат Краснобрижий А.М. - за ордером № 000030 від 06.12.2019.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" на рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 (суддя Полякова К.В., м. Київ, повний текст рішення складено 21.11.2019)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс", м. Київ

про стягнення 1 135 108,61 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" (надалі - ТОВ "Лодіс"/відповідач/скаржник) про стягнення 1 135 108,61 грн штрафу за неналежне виконання умов договору підряду від 22.02.2018 № 1400-03.

10.10.2019 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/8492/19 прийнято відмову позивача від частини позовних вимог у розмірі 454 043,44 грн та в цій частині провадження у справі закрито.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що відповідачем порушено встановлений договором та специфікацією строк виконання робіт по капітальному ремонту тепловоза, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 15 % у сумі 681 065,16 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 (суддя Полякова К.В., м. Київ, повний текст рішення складено 21.11.2019) позов задоволено повністю.

Судове рішення прийнято з посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 509, 546, 549, 617, 837, 846 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами перенесення строків виконання робіт по капітальному ремонту, оскільки згідно з пунктами 2.2, 15.7 Договору такі зміни мали бути оформлені в письмовій формі, підписані та скріплені печатками обох сторін.

Крім того, пунктами 2.3, 8.4 договору обов`язок зі складання актів по окремим етапам робіт покладено на відповідача, однак останнім не надано відповідних актів.

Отже, відповідачем не доведено інший розмір невиконаних робіт станом на день закінчення обумовленого договором строку на їх виконання, ніж повна вартість робіт, від якої позивачем розрахований штраф.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лодіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення 681 065,16 грн.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що лист позивача до відповідача від 06.09.2018 не є актом приймання-передачі обладнання у ремонт у відповідності до п. 5.3. Договору підряду № 1400-03 з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.08.2018 та п. 14 Специфікації № 1 до вказаного договору, а відтак, на переконання відповідача, місцевим господарським судом помилково встановлені дати початку ремонтних робіт.

Також, як зазначає Товариство з обмеженою відповідальністю "Лодіс", останнє здійснило ремонтні роботи в період з 20.10.2018 по 28.12.2018 за 69 діб та виконало свої зобов`язання за договором, а тому, позовні вимоги є необґрунтованими.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

02.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить апеляційну скаргу зазначає Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 - без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 910/8492/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" на рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 призначено на 21.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/8492/19 оголошено перерву у даній справі до 11.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 910/8492/19 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" на рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 до моменту прийняття відповідного рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4208/19.

25.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 у справі № 910/8492/19 поновлено провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" на рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 призначено на 30.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі № 910/8492/19 оголошено перерву у даній справі до 14.07.2020.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 14.07.2020 з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" та Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

14.07.2020 у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення 681 065,16 грн.

Представник Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" в судовому засіданні 14.07.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лодіс" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник), укладено договір № 1400-03 підряду (разом із протоколом погодження розбіжностей, додатками до договору, надалі - Договір), (а.с. 14-28, т. 1).

За умовами вищевказаного Договору, замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з капітального ремонту обладнання, перелік якого наведений у специфікаціях (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено строки виконання робіт за цим договором, а також їх окремих об`ємів визначені у відповідних додатках (специфікаціях) на капітальний ремонт обладнання, що є невід`ємною частиною даного договору. Строк виконання робіт за договором починає відраховуватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт у відповідності до пункту 5.3 договору.

Згідно з п. 2.2 Договору у разі виникнення необхідності внесення змін до раніше погоджених сторонами строки виконання робіт сторона, яка ініціює такі зміни, повідомляє про це іншу сторону не пізніше, ніж за 3 календарних дні до настання цих змін. При досягненні сторонами згоди щодо таких змін сторони укладають додаткову угоду до цього договору, якою погоджуються зміни до специфікації чи нові редакції специфікацій або додаткові специфікації.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість робіт підрядника включає в себе відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням робіт та плату за виконання робіт підрядником.

У відповідності до п. 5.3 Договору сторони погодили, що безпосередньо перед початком виконання робіт замовник передає, а підрядник приймає відповідні об`єкти робіт підписанням акту приймання-передачі обладнання в ремонт на території підрядника. Неприйняття підрядником об`єктів робіт, а також недотримання процедури оформлення тимчасових перепусток на територію замовника (у відповідності до пункту 5.6 даного договору) у вказані вище строки з причин, що не залежать від замовника, не звільняє підрядника від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт за даним договором.

Як вбачається із п. 8.1 Договору не пізніше 1 робочого дня з моменту закінчення виконання всіх робіт за цим договором або за окремими об`ємами (об`єктами, етапами, видами) підрядник направляє замовнику повідомлення в письмовій формі про їх закінчення.

Всі зміни та доповнення до нього є невід`ємною частиною договору та дійсними лише в тому випадку, якщо здійснені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (п. 15.7 Договору).

Так, 22.02.2018 сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору (надалі - Специфікація), (а.с. 46-47, т. 1).

Відповідно до Специфікації відповідач взяв на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт тепловоза ТЕМ-2 № 6285, вартістю робіт 4 540 434,42 грн (у т.ч. ПДВ 20 % - 756 739,07 грн).

Пунктом 14 Специфікації встановлено строк виконання капітального ремонту - 70 календарних днів (на одиницю ремонтного фонду) з моменту підписання акта приймання-передачі об`єкта в ремонт на території підрядника та до моменту підписання акта вводу в експлуатацію тепловоза на території замовника. Час транспортування об`єкта в ремонт та з ремонту в строк виконання робіт не входить.

02.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лодіс" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" з листом щодо готовності прийняти в ремонт тепловоз у період з 20.07.2018 по 31.07.2018 (а.с. 77, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2018 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі тепловоза ТЕМ 2-6285 згідно з договором від 22.02.2018 № 1400-03 на відповідальне зберігання до початку виконання ремонту згідно з листом від 02.07.2018 (а.с. 78, т. 1).

Так, 06.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лодіс" листом повідомило позивача, що внаслідок тривалого погодження розбіжностей та порушення графіка ремонту тепловозів, постановка тепловоза в ремонт очікується 20-28.09.2018, дефектовка - 25-31.10.2018, відправлення після ремонту замовнику - 17-24.12.2018 року (а.с. 79, т. 1).

Листом від 21.12.2018 відповідач просив направити представників Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на 26.12.2018 для участі в спільних реостатних випробуваннях та приймання тепловозу з ремонту.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.12.2018 сторонами складено та підписано акт попереднього приймання та реостатних випробувань, а 28.12.2018 - акт приймання-передачі тепловоза ТЕМ 2-6285 з ремонту (а.с. 81-82, т. 1).

В подальшому, 16.01.2019 Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" складено акт огляду № 3 поставленого від відповідача тепловозу, в якому зазначено, що блок дизеля замінено на бувший у використанні, а не на новий (а.с. 74, т. 1).

13.03.2019 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" з листом № 03/2222 щодо врегулювання питання по встановленню б/в блока дизеля на тепловоз ТЕМ-2 № 32 та закриття актів виконаних додаткових робіт, для чого просив прибути на підприємство позивача 15.03.2019 (а.с. 75, т. 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лодіс" листом від 15.03.2019 повідомило, що не має змоги прибути до позивача, у той же час, встановлення блока (б/в) дизеля вказано в тендерній пропозиції та погоджено дирекцій по логістиці ТОВ "Метінвест Холдинг", а встановлення нового блоку не погоджувалося. При цьому, 24.10.2018 при проведенні спільної дефектовки тепловоза позивачем обрано певний блок, який і був встановлений на тепловоз (а.с. 76, т. 1).

Таким чином, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем встановленого договором та специфікацією строку виконання робіт по капітальному ремонту тепловоза, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 15 % у сумі 681 065,16 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

Приписами статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В разі порушення підрядником строків виконання робіт, строків усунення виявлених дефектів виконання робіт, а також у разі невиконання умов пункту 5.3 даного договору, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 15 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт та/або робіт, по яким порушений строк усунення недоліків (з урахуванням ПДВ), указаної у відповідній специфікації до цього договору, якщо інше не вказано у відповідній специфікації до даного договору (п. 10.3.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2018 відповідачу на відповідальне зберігання до початку виконання ремонту передано тепловоз ТЕМ 2-6285 за відповідним актом приймання-передачі.

Водночас, відповідач 06.09.2018 листом повідомляв позивача, що постановка тепловоза в ремонт очікується 20-28.09.2018, дефектовка - 25-31.10.2018, відправлення після ремонту замовнику - 17-24.12.2018 року.

У відповідності до акту від 26.12.2018 відбулося попереднє приймання та реостатні випробування, а 28.12.2018 - передача тепловоза ТЕМ 2-6285 з ремонту.

Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази прийняття відповідачем у ремонт тепловоза в інший період, ніж ним зазначено в листі від 06.09.2018, а відтак, обчислення строку виконання ремонтних робіт з 28.09.2018 по 26.12.2018.

Отже, загальний строк виконання капітального ремонту тепловоза становив 89 днів, замість обумовлених специфікацією 70 днів.

Крім того, в п. 5.3 договору прямо погоджено, що підрядник приймає відповідні об`єкти робіт підписанням акту приймання-передачі обладнання в ремонт на території підрядника, проте неприйняття підрядником об`єктів робіт не звільняє підрядника від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт за даним договором. У той же час суд наголошує, що у випадку прийняття відповідачем об`єктів робіт за актом відповідний акт мав бути підписаний обома сторонами на території підрядника.

Відтак, укладеним між сторонами договором обумовлено відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт у випадку неприйняття останнім у встановленому договором порядку об`єктів робіт у ремонт.

За змістом статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ураховуючи викладене, відповідачем не доведено обставин, що свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від порушення договірного зобов`язання, у зв`язку з чим позовна вимога про нарахування відповідачу штрафу є обґрунтованою.

Разом з тим, матеріали справи також не містять доказів погодження сторонами перенесення строків виконання робіт по капітальному ремонту, оскільки згідно з пунктами 2.2, 15.7 договору такі зміни мали бути оформлені в письмовій формі, підписані та скріплені печатками обох сторін.

З урахуванням вищезазначеного, відповідачем не доведено інший розмір невиконаних робіт станом на день закінчення обумовленого договором строку на їх виконання, ніж повна вартість робіт, від якої позивачем розрахований штраф.

Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.

Акт поставки обладнання в ремонт від 20.10.2019 не є доказом початку ремонту, оскільки є одностороннім документом скаржника.

Відносно Акту приймання-передачі тепловоза ТЕМ-2 6285 від 13.07.2018 за яким тепловоз був переданий підряднику на відповідальне зберігання до початку виконання ремонту відповідно до листа б/н від 02.07.2018 необхідно вказати, що вказаний акт є двостороннім документом, що свідчить про передачу тепловоза відповідачеві.

Вищевказаний акт складений на підставі листа відповідача б/н від 02.07.2018, яким останній повідомив про готовність прийняття тепловозу в ремонт. Зазначення в акті, що тепловоз приймається на відповідальне зберігання, не звільняє відповідача від обов`язку виконання ремонту у встановлений строк.

Таким чином, фактичною датою початку ремонтних робіт слід вважати дату Акту приймання-передачі тепловоза ТЕМ-2 6285 від 13.07.2018.

Також, скаржник зазначає, що під час виконання робіт зі сторони позивача мали місце дії, які потягли за собою наслідки у вигляді тимчасового зупинення ремонтних робіт з поважних причин.

Щодо вищевказаних доводів скаржника, необхідно зазначити таке.

Відповідно до п. 2.2. Договору підряду при виникненні необхідності внесення змін в раніше узгоджені сторонами строки виконання робіт, сторона, які ініціює такі зміни, повідомляє про це другу сторону не пізніше, ніж за три календарних дня до настання змін. При досягненні сторонами згоди відносно таких змін, сторонами укладається додаткова угода до договору.

Пунктом 15.7. Договору підряду передбачено, що всі зміни та доповнення до договору є його невід`ємною частиною і дійсні лише в тому випадку, коли вони оформлені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами додаткової угоди щодо внесення змін до Договору підряду в частині строків виконання робіт.

Стосовно розрахунку штрафу слід зазначити наступне.

Згідно з п. 10.3.2. договору (в редакції, погодженій сторонами в протоколі узгодження розбіжностей) встановлено, що у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 15% від ціни несвоєчасно виконаних робіт (з урахуванням ПДВ), зазначеній у відповідній специфікації до договору.

Специфікацією № 1 до договору обумовлено, що ціна робіт по капітальному ремонту (КР-2) тепловоза ТЕМ-2 зав. № 6285 госп. № 32 становить 4 540 434, 42 грн з ПДВ.

Таким чином, штраф за порушення строків виконання робіт повинен розраховуватись саме від ціни несвоєчасно виконаних робіт, зазначеній у відповідній специфікації, а саме від 4 540 434,42 грн (4 540 434,42 грн х 15%=681 065,16 грн).

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19, а відтак у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши матеріали справи, здійснивши арифметичний перерахунок заявленого до стягнення штрафу в розмірі 15 %, прийшов до вірного висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в повному обсязі в сумі 681 065,16 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/8492/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.07.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко