Постанова

від 09.12.2020 по справі 910/8492/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8492/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (колегія суддів: Разіна Т. І. - головуючий, Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 (суддя Полякова К. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс"

про стягнення 1 135 108,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" (далі - ТОВ "Лодіс") про стягнення 1 135 108,61 грн штрафу за неналежне виконання умов Договору підряду від 22.02.2018 № 1400-03 (далі -Договір).

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/8492/19 прийнято відмову ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" від частини позовних вимог у розмірі 454 043,44 грн та в цій частині провадження у справі закрито.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Лодіс" порушено встановлений Договором та специфікацією строк виконання робіт по капітальному ремонту тепловоза, у зв`язку з чим ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" нараховано штраф у розмірі 15 % у сумі 681 065,16 грн.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 910/8492/19, позовні вимоги ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до ТОВ "Лодіс" задоволено у повному обсязі. Присуджено стягнути з ТОВ "Лодіс" на користь ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 681 065,16 грн штрафу.

2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, з посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України та статті 509, 546, 549, 617, 837, 846 Цивільного кодексу України, обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами перенесення строків виконання робіт по капітальному ремонту, оскільки згідно з пунктами 2.2, 15.7 Договору такі зміни мали бути оформлені в письмовій формі, підписані та скріплені печатками обох сторін. Також судами зазначено, що пунктами 2.3, 8.4 Договору визначено, що обов`язок зі складання актів по окремим етапам робіт покладено на відповідача, однак ТОВ "Лодіс" не надано відповідних актів. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено інший розмір невиконаних робіт станом на день закінчення встановленого Договором строку на їх виконання, ніж повна вартість робіт, від якої позивачем розрахований штраф.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 і рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/8492/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Лодіс" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Лодіс" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 910/4208/19, від 25.02.2020 у справі № 910/4211/19. Крім того, на думку ТОВ "Лодіс", господарські суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи та визнали встановленими обставини, які є недоведеними.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. Зокрема, ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що правовідносини у цій справі, та справах на які посилається скаржник, за характером спору та сферою правового регулювання є подібними, проте в цих правовідносинах є певні відмінності, які тягнуть за собою різні наслідки в частині визначення бази для нарахування неустойки за порушення строків виконання робіт. Так, пунктом 10.3.2 Договору (у редакції, погодженій сторонами в протоколі узгодження розбіжностей) встановлено, що у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 15% від ціни несвоєчасно виконаних робіт (з урахуванням ПДВ) зазначеній у відповідній специфікації до Договору. Специфікацією № 1 до Договору встановлено, що ціна робіт по капітальному ремонту (КР-2) тепловоза ТЕМ-2 зав. № 6285 госп. № 32 становить 4 540 434, 42 грн з ПДВ. Жодним документом сторони не визначали окремо вартість робіт та окремо вартість запасних частин. Поставка та передача запасних частин замовникові та їх окрема оплата не відбувались. Ціна запасних частин та умови і строк їх поставки у Договорі не визначені. Відповідно відсутні підстави вважати, що Договір є змішаним. Відповідач стверджуючи, що штраф повинен розраховуватись лише від вартості робіт, не наводить жодного розрахунку їх вартості та не наводить розрахунку вартості запасних частин та робіт з постачання запчастин, та намагається переконати, що такий розрахунок повинен зробити суд, усвідомлюючи при цьому, що здійснення такого розрахунку є неможливим. Таким чином, на думку ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", штраф за порушення строків виконання робіт повинен розраховуватись саме від ціни несвоєчасно виконаних робіт, зазначеній у відповідній специфікації, а саме від 4 540 434,42 грн.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини

4.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лодіс" і вирішено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 у порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.12.2020 № 29.3-02/3314 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/8492/19 у зв`язку із перебуванням судді Зуєва В. А. на лікарняному.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 22.02.2018 між ТОВ "Лодіс" (Підрядник) та ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Замовник) укладено Договір № 1400-03 підряду (разом із протоколом погодження розбіжностей та додатками до Договору).

4.3. За умовами Договору, замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з капітального ремонту обладнання, перелік якого наведений у специфікаціях (пункт 1.1 Договору).

4.4. Пунктом 2.1 Договору визначено строки виконання робіт за цим Договором, а також їх окремих об`ємів визначені у відповідних додатках (специфікаціях) на капітальний ремонт обладнання, що є невід`ємною частиною Договору. Строк виконання робіт за договором починає відраховуватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт у відповідності до пункту 5.3 договору.

4.5. Згідно з пунктом 2.2 Договору у разі виникнення необхідності внесення змін до раніше погоджених сторонами строки виконання робіт сторона, яка ініціює такі зміни, повідомляє про це іншу сторону не пізніше, ніж за 3 календарних дні до настання цих змін. При досягненні сторонами згоди щодо таких змін сторони укладають додаткову угоду до цього договору, якою погоджуються зміни до специфікації чи нові редакції специфікацій або додаткові специфікації.

4.6. В пункті 5.3 Договору сторони погодили, що безпосередньо перед початком виконання робіт замовник передає, а підрядник приймає відповідні об`єкти робіт підписанням акта приймання-передачі обладнання в ремонт на території підрядника. Неприйняття підрядником об`єктів робіт, а також недотримання процедури оформлення тимчасових перепусток на територію замовника у вказані строки з причин, що не залежать від замовника, не звільняє підрядника від відповідальності за несвоєчасне виконання робіт за цим Договором.

4.7. В пункті 8.1 Договору сторони передбачили, що не пізніше 1 робочого дня з моменту закінчення виконання всіх робіт за цим договором або за окремими об`ємами (об`єктами, етапами, видами) підрядник направляє замовнику повідомлення в письмовій формі про їх закінчення. Всі зміни та доповнення до Договору є невід`ємною частиною договору та дійсними лише в тому випадку, якщо здійснені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (пункт 15.7 Договору).

4.8. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 22.02.2018 сторонами Договору підписано Специфікацію № 1 до Договору. Відповідно до Специфікації № 1 відповідач взяв на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт тепловоза ТЕМ-2 № 6285, вартістю робіт 4 540 434,42 грн (у т.ч. ПДВ 20 % - 756 739,07 грн).

4.9. Пунктом 14 Специфікації № 1 встановлено строк виконання капітального ремонту - 70 календарних днів (на одиницю ремонтного фонду) з моменту підписання акта приймання-передачі об`єкта в ремонт на території підрядника та до моменту підписання акта вводу в експлуатацію тепловоза на території замовника. Час транспортування об`єкта в ремонт та з ремонту в строк виконання робіт не входить.

4.10. Судами констатовано, що 02.07.2018 ТОВ "Лодіс" звернулося до ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" з листом щодо готовності прийняти в ремонт тепловоз у період з 20.07.2018 по 31.07.2018.

4.11. Також господарськими судами зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що 13.07.2018 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі тепловоза ТЕМ 2-6285, згідно з Договором, на відповідальне зберігання до початку виконання ремонту відповідно до листа від 02.07.2018.

4.12. При цьому 06.09.2018 ТОВ "Лодіс" листом повідомило ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про те, що внаслідок тривалого погодження розбіжностей та порушення графіка ремонту тепловозів, постановка тепловоза в ремонт очікується - 20-28.09.2018, дефектовка - 25-31.10.2018, відправлення після ремонту замовнику - 17-24.12.2018.

4.13. Листом від 21.12.2018 відповідач просив направити представників позивача 26.12.2018 для участі в спільних реостатних випробуваннях та приймання тепловозу з ремонту.

4.14. Судами зазначено, що матеріали цієї справи свідчать, що 26.12.2018 сторонами складено та підписано акт попереднього приймання та реостатних випробувань, а 28.12.2018 - акт приймання-передачі тепловоза ТЕМ 2-6285 з ремонту. У подальшому, 16.01.2019 ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" складено акт огляду № 3 поставленого від відповідача тепловозу, в якому зазначено, що блок дизеля замінено на бувший у використанні, а не на новий. 13.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 03/2222 щодо врегулювання питання по встановленню б/в блока дизеля на тепловоз ТЕМ-2 № 32 та закриття актів виконаних додаткових робіт, для чого просив прибути на підприємство позивача 15.03.2019.

4.15. ТОВ "Лодіс" листом від 15.03.2019 повідомило, що не має змоги прибути до ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", у той же час, встановлення блока (б/в) дизеля вказано в тендерній пропозиції та погоджено дирекції по логістиці ТОВ "Метінвест Холдинг", а встановлення нового блоку не погоджувалося. При цьому 24.10.2018 при проведенні спільної дефектовки тепловоза позивачем обрано певний блок, який і був встановлений на тепловоз.

4.16. Як зазначив апеляційний господарський суд, згідно з п. 10.3.2. договору (в редакції, погодженій сторонами в протоколі узгодження розбіжностей) встановлено, що у випадку порушення підрядником строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 15% від ціни несвоєчасно виконаних робіт (з урахуванням ПДВ), зазначеній у відповідній специфікації до договору. Специфікацією № 1 до договору обумовлено, що ціна робіт по капітальному ремонту (КР-2) тепловоза ТЕМ-2 зав. № 6285 госп. № 32 становить 4 540 434, 42 грн з ПДВ.

4.16. Викладені обставини стали підставою звернення ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" із позовом до ТОВ "Лодіс", оскільки, на думку позивача, відповідачем порушено встановлений Договором та Специфікацією № 1 строк виконання робіт по капітальному ремонту тепловоза.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лодіс" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 910/4208/19, від 25.02.2020 у справі № 910/4211/19. Крім того, на думку ТОВ "Лодіс", господарські суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи та визнали встановленими обставини, які є недоведеними.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.5. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.6. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.7. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.8. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.9. Верховний Суд вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень, установив, що висновки щодо застосування норми права у справах на які посилається ТОВ "Лодіс", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 910/4208/19, від 25.02.2020 у справі № 910/4211/19.

Зокрема, скаржник зазначає, що у наведених постановах викладено висновки, які полягають у тому, що нарахування штрафних санкцій повинно відбуватись виходячи із суми фактичної вартості робіт, які не виконані або виконані з порушенням умов договору, а не із загальної вартості договору. Зокрема, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 910/4208/19, де Верховний Суд, установивши, що відповідач зобов`язання в частині поставки обладнання виконав вчасно, однак, прострочив виконання робіт в частині монтажу такого обладнання, зазначив таке: Враховуючи умови договору, вимоги статей 837, 839, 840, частини 3 статті 843 Цивільного кодексу України, а також те, що предметом цього позову є стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт, а не передання обладнання (строку передання якого договором не встановлено, та яке фактично було передано за видатковими накладними до закінчення строку виконання робіт у грудні 2018 року), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що нарахування штрафних санкцій повинно відбуватись виходячи із суми фактичної вартості робіт, яка склала 179 382,53 грн, а не із загальної вартості договору, як зазначив суд апеляційної інстанції.

Однак Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що господарськими судами попередніх інстанцій, під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не враховано зазначені висновки, оскільки у справах, на які посилається скаржник, та у цій справі, суттєво відрізняються встановлені фактичні обставини справи, зокрема, щодо умов Договорів.

Зокрема, у справі № 910/4208/19 (за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго" про стягнення 686 580,96 грн, з яких 378 499,76 грн пені та 308 081,20 грн штрафу) суди установили, що відповідно до додатку № 1 до договору, договірна ціна складається з вартості будівельних робіт на суму 241 243,61 грн та вартості устаткування на суму 4 159 916,39 грн. У Додатку № 2 "Календарний план виконання робіт" сторони погодили строк виконання робіт по "Технічне переоснащення тягових підстанцій Любінь Великий" (Заміна вимикачів, роз`єднувачів 110 кВ, ТС-110)" - 31.12.2018. Також суди установили, що відповідачем своєчасно передано позивачу устаткування. Водночас, в обумовлений договором строк відповідач не виконав роботи з монтажу обладнання, чим порушив умови договору. Тобто прострочення відповідача мало місце тільки в частині виконання будівельних робіт.

У справі № 910/4211/19 (за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтермомонтаж-Енерго") про стягнення штрафних санкцій у розмірі 462 852,00 грн суди установили, що відповідачем 05.12.2018 та 13.12.2018, тобто без прострочення, передано позивачу устаткування - трансформатор струму ИФЗМ 110Б-ІV УХЛ1 (блок), вартістю 952 560,00 грн та елегазовий вимикач ЗАР1FG вартістю 1 818 940, 80 грн. Водночас, в обумовлений договором строк відповідач не виконав роботи з монтажу обладнання, чим порушив умови договору. Тобто прострочення відповідача мало місце тільки в частині виконання будівельних робіт. Наведене свідчить, що у справах, на які посилається скаржник, у договорах було розмежовано вартість (ціну) виконання робіт та ціну поставки товарів.

Проте, за установленими обставинами у цій справі, що розглядається, Специфікацією № 1 до Договору встановлено, що ціна робіт по капітальному ремонту (КР-2) тепловоза ТЕМ-2 зав. № 6285 госп. № 32 становить 4 540 434, 42 грн з ПДВ. Тому за встановленими обставинами в цій справі не вбачається, що сторонами договору було визначено окремо вартість робіт та окремо вартість запасних частин. Наведене свідчить про відмінність установлених фактичних обставин у справах на які посилається скаржник, та в цій справі, що вказує про неподібність правовідносин.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.11. На думку ТОВ "Лодіс", господарські суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи та визнали встановленими обставини, які є недоведеними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин, недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарські суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи та визнали встановленими обставини, які є недоведеними, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.12. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

5.13. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лодіс" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, касаційну скаргу ТОВ "Лодіс" слід залишити без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.4. Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.6. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник, та про неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лодіс в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодіс" в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/8492/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак