Постанова

від 17.07.2020 по справі 908/86/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2020 року м.Дніпро Справа № 908/86/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Березкіної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2020 , ухвалене суддею Проскуряковим К.В., повний текст якого складений 30.03.2020, у справі №908/86/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна", Запорізька область, м. Гуляйполе

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер", Запорізька області, м. Кам`янсько-Дніпровська

про стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 33 224,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю: "Птахофабрика "Зарічна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер" про стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 33 224,24 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач послався на ст. 1212 Цивільного кодексу України та вказав на те, що під час здійснення оплати за договором підряду №1807 від 18.07.2019, укладеного між сторонами, надлишково сплачено 33 224,24 грн. Позивач зазначає, що вказані грошові кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки згідно договору, акту виконаних робіт за жовтень 2019 року (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2019 року роботи мали бути виконані на суму 115 224,24 грн, в свою чергу, позивачем сплачено 148 448,48 грн., відповідачем добровільно сума надлишково сплачених коштів не повернута, що є підставою для стягнення надлишку в сумі 33 224,24 грн в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.03.2020 у справі №908/86/20 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, просить рішення суду від 25.03.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції здійснений невірний висновок стосовно неможливості віднесення оплат за платіжними дорученнями, наданими позивачем, в рахунок оплати за договором через зазначення в призначенні платежу платіжного доручення №1579 від 19.07.2019 про ремонт адмін. будівлі, в той час, як по договору здійснюється ремонт лабораторного корпусу, а в платіжних дорученнях №2620 від 17.10.2019 та №2689 від 22.10.2019 про оплату згідно рахунку №СФ-00000021 від 61.10.2019.

Апелянт наголошує, що згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Таким чином, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказує, що платіжне доручення № 1579 від 19.07.2019, № 2620 від 17.10.2019 та № 2689 від 22.10.2019 містять в собі всі необхідні відомості первинного документа відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Стосовно дати рахунку №СФ-00000021 "61" жовтня 2019 року, стверджує, що вказане є опискою, тому що насправді рахунок СФ-00000021 датований 16 жовтня 2019 року. Таким чином, бухгалтером Позивача, через значну навантаженість помилково у призначенні платежу зазначена невірна дата рахунку №СФ-00000021.

Звертає увагу суду, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №206837297 за адресою: м. Гуляйполе, вул. Донецька, 33 відсутній об`єкт під назвою "адміністративна будівля", при цьому наявний "виробничо-лабораторний комплекс". Таким чином, Позивач помилково вказав у призначені платежу "ремонт адміністративних будівель", оскільки такого об`єкту навіть немає в наявності у Позивача.

Апелянт наголошує, що суд, приймаючи рішення, повинен виходити з доказів, наданих сторонами; втім, в оспорюваному рішенні по цій справі суд приймав рішення, припускаючи наявність інших відносин між сторонами, поза договором підряду № 1807 від 18.07.2019. В той же час, такі припущення є лише непідтвердженими домислами суду та на них не може ґрунтуватися судове рішення.

Зауважує, що згідно зі ст.13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. При цьому, Відповідач, будучи обізнаним із судовою справою, не з`явився в судове засідання 26 лютого та 25 березня 2020 року, а також не надав відзиву, заперечень чи доказів, які б спростовували переплату чи вказували б на наявність інших взаємовідносин між Сторонами. Отже, на думку скаржника, можливо дійти висновку, що Відповідач не заперечує та погоджується з викладеним в позовній заяві.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався; про відкриття апеляційного провадження та встановлення строку для подання відзиву попереджений належним чином, що підтверджується поштовим поверненням (а.с.103-106).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2020 залишено без руху у зв`язку зі сплатою судового збору не у повному розмірі. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2020 від скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додане платіжне доручення № 4962 від 07.05.2020 про доплату 1051,00 грн судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Кузнецова І.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2020 у справі №908/86/20; з урахуванням ціни позову, положень ч.1 ст.270 ГПК України, вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; сторонам наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

18.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна" (Замовник за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер" (Підрядник за договором, відповідач по справі) укладено договір № 1807 (далі - Договір), згідно з предметом якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов договору виконання будівельних робіт на "Поточний ремонт приміщень лабораторного корпусу за адресою: 70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Донецька, буд. 33" (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються за даними замовника обґрунтованою (як правило, найменшою при всіх рівних характеристиках) ціною матеріальних ресурсів на підставі проведеного аналізу поточних цін на ринку будівельних матеріалів, виробів та конструкцій у регіоні (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, термін введення об`єкта в експлуатацію - не пізніше 15.10.2019.

Підпунктом 3.2.1. п. 3.2. договору визначено, що підрядник у рамках цього договору має право отримувати оплату за виконані обсяги робіт у розмірах, в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору, загальна вартість робіт становить 115 224,24 грн. з ПДВ.

Розрахунки за цим договором здійснюються в наступному порядку: вартість матеріальних ресурсів, визначеної п. 4.2. договору, замовник сплачує шляхом передоплати протягом 3 (трьох) банківських днів здати укладення цього договору: оплата здійснюється: передоплата - 82 000,00 грн., другий етап - за фактом після закінчення робіт.

Відповідно до п.п. 4.4. договору, замовник зобов`язується сплатити вартість виконаних підрядником робіт за цим договором у порядку та в обсягах, передбачених розділом 4 цього договору.

Зміна вартості робіт або матеріалів, вказаних у кошторисному розрахунку, можлива тільки у разі внесення замовником змін до робочого проекту або дизайну-проекту або подорожчання матеріалів, виробів і конструкцій, підтвердженого документально, та оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 4.8).

Оплата за цим договором здійснюється замовником підряднику згідно з графіком платежів платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника у національній валюті України з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт підрядником на підставі актів виконаних робіт (п. 4.9).

Пунктом 4.10 договору визначено, що остаточний розрахунок з підрядником здійснюється протягом 10 робочих днів після здачі об`єкта в експлуатацію і підписання акта державної комісії про здачу об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 5.1. договору, здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами, які щомісяця подаються підрядником замовнику.

Здавання-приймання в експлуатацію об`єкта загалом оформлюється актом, підписання якого сторонами визначає момент передачі об`єкта у власність замовника (п. 5.2).

Згідно п. 9.3. договору, усі зміни та доповнення до цього договору повинні бути зроблені у письмовій формі та підписані сторонами. Такі зміни та доповнення додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 9.4).

18.07.2019 між замовником та підрядником складено та підписано договірну ціну за договором № 1807 (кошторис), відповідно до якої загальна договірна ціна складає 115 224,24 грн. Зазначено, що договірна ціна (кошторис) є твердим.

На виконання умов п. 4.2 договору, 19.07.2019 та 19.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна" сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер" суму авансу у розмірі 82 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1579 від 19.07.2019 на суму 60 000,00 грн. (призначення платежу: попередня оплата за поточний ремонт амін. буд. згідно рахунку № СФ-00000017 від 17.07.2019, в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.) та платіжним дорученням № 2293 від 19.09.2019 на суму 22 000,00 грн. (призначення платежу: оплата за поточний ремонт згідно рахунку № 19 від 19.09.2019, в т.ч. ПДВ - 3 666,67 грн).

15.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер" підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 року (форма КБ-3), відповідно до яких загальна сума виконаних робіт складає 115 224,24 грн. У акті приймання виконаних робіт зазначено, що всього до сплати 33 224,24 грн. (а.с.15-21)

17.10.2019 платіжним дорученням № 2620 позивач перерахував відповідачу 33 224,24 грн. (призначення платежу: оплата за поточний ремонт приміщення згідно рахунку № СФ-000000021 від 61.10.2019, в т.ч. ПДВ - 5 537,37 грн).

22.10.2019 платіжним дорученням № 2689 позивач перерахував відповідачу 33 224,24 грн. (призначення платежу: оплата за поточний ремонт приміщення згідно рахунку № СФ-000000021 від 61.10.2019, в т.ч. ПДВ - 5 537,37 грн).

З урахуванням наведеного загальна сума перерахованих замовником підряднику грошових коштів складає 148 448,48 грн.

16.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 879 про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 33 224,24 грн. у строк не пізніше 02.12.2019. Втім, зазначена вимога залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер" без відповіді та задоволення.

У зв`язку із неповерненням надмірно сплачених позивачем коштів за договором № 1807 від 18.07.2019 у розмірі 33 224,24 грн. у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить суд стягнути з відповідача суму 33 224,24 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення оплат в межах договору підряду №1807, оскільки оплата в сумі 82000 грн, здійснена з призначенням платежу за платіжним дорученням №1579 від 19.07.2019 на суму 60000 грн "оплата за поточний ремонт адмін. буд. згідно рахунку №СФ-00000017 від 17.07.2019" та платіжним дорученням №2293 від 19.09.2019 на суму 22 000 грн "оплата за поточний ремонт згідно рахунку №19 від 19.09.2019", за платіжними дорученнями №2620 від 17.10.2019 та №2689 від 22.10.2019 "оплата за поточний ремонт приміщення згідно рахунку №СФ-00000021 від 61.10.2019", в той час, як договір укладений на ремонт лабораторного корпусу, а відповідних рахунків позивачем до справи не надано. Крім того, з наявних у справі документів суд не зміг встановити дійсну дату рахунку №СФ-000000021.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, який регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до частин 1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За частинами 1, 3 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За змістом ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін . У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

З огляду на викладені правові положення та враховуючи умови договору, зокрема договірної ціни, стосовно визначення сторонами кошторису як твердого, зміни в нього можуть вносить лише за погодженням сторін.

За приписами ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту .

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. При цьому сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2018 по справі № 920/169/18).

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами укладений договір підряду №1807 від 18.07.2019 на ремонт приміщень лабораторного корпусу. У даному договорі визначена вартість договору - 115 224,24 грн, яка зафіксована також у договірній ціні (кошторисі), визначеному сторонами, як твердий.

Оплата робіт сторонами узгоджена шляхом здійснення попередньої оплати в сумі 82000 грн. та остаточно за фактом прийняття робіт.

Пунктом 4.8 договору сторони передбачили можливість зміни вартості робіт або матеріалів, що узгоджується сторонами змінами до робочого проекту та оформлюється додатковою угодою до договору.

На виконання умов договору позивачем здійснені оплати в якості передплати:

- за платіжним дорученням №1579 від 19.07.2019 на суму 60 000 грн;

- за платіжним дорученням №2293 від 19.09.2019 на суму 22 000 грн., тобто всього на суму 82000 грн., як і передбачено договором.

За фактом остаточного прийняття робіт 15.10.2019 (відповідно до акту форми КБ-2в, яким зафіксована остаточна сума до сплати за договором - 33 224,24 грн), позивачем сплачено:

- за платіжним дорученням №2620 від 17.10.2019 - 33 224,24 грн:

- за платіжним дорученням №2689 від 22.10.2019 - 33 224,24 грн.

Таким чином, загальна сума здійснених позивачем оплат за договором становить 148448,48 грн.

Відповідно до матеріалів справи, між сторонами змін до договору щодо ціни договору, вартості робіт (змін до кошторису) не вносилось, відповідних додаткових угод матеріали справи не містять.

При цьому, матеріали справи також не містять будь-яких доказів існування між сторонами інших договірних відносин з виконання підрядних робіт або будь-яких позадоговірних відносин. Відповідачем, який отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі та надання часу на подання відзиву на позов (поштове повідомлення - а.с.51), вказаної процесуальної дії не здійснено, проти позовних вимог заперечень не наведено.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.ст.77, 78 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування . Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів .

Таким чином, з урахуванням наявного у справі договору, яким визначена його ціна 115 224,24 грн, відсутність доказів щодо існування між сторонами інших договірних/позадоговірних відносин, з урахуванням здійснених у строки, визначені договором та у розмірах, передбачених договором та актом виконаних робіт, позивачем оплат в сумі 148 448,48 грн, надані докази більш вірогідно свідчать про наявність надмірної оплати за договором підряду №1807 від 18.07.2019 та підставність позовних вимог, ніж про спростування такої обставини, як надмірна оплата за вказаним договором підряду або оплата за іншим правочином.

При цьому посилання суду на неналежність як доказів оплати за договором підряду №1807 платіжних доручень, наданих позивачем, з урахуванням ненадання ним рахунків на оплату, є безпідставним, з урахуванням того, що матеріалами справи не підтверджується існування будь-яких інших договірних /позадоговірних відносин між цими ж сторонами, поза межами договору підряду №1807 від 18.07.2019, а суд не може покладатись при винесенні рішення на припущення.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (щодо не доведення позивачем належними та допустимими доказами наявності переплати за договором підряду, яка підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України), апеляційний господарський суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу позивача та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо додаткових доказів, поданих позивачем до апеляційної скарги, зокрема рахунків-фактур №СФ-00000017 від 17.07.2019, №СФ-000000019 від 19.09.2019, №СФ-0000000021 від 16.10.2019, відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то вони не приймаються колегією суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються , крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї .

За приписами частини 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій .

Враховуючи, що позивач не надав відповідних доказів одночасно з позовною заявою, що передбачено нормами ч.2 ст.80 ГПК України, також не надав належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції зазначених документів в установлені законодавством строки з причин, що об`єктивно не залежали від нього , одночасно з апеляційною скаргою не заявив клопотання про долучення додаткових доказів до справи, суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду надані позивачем документи.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, з урахуванням задоволення позовних вимог.

Оскільки загальна ціна позову становить 33 224,24 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна", м.Гуляйполе Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2020 у справі №908/86/20 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2020 у справі №908/86/20 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер", м. Кам`янсько-Дніпровська Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна", м.Гуляйполе Запорізької області 33 224,24 грн надмірно сплачених грошових коштів, 2102 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Майстер", м. Кам`янсько-Дніпровська Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Зарічна", м.Гуляйполе Запорізької області 3153,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Березкіна