Рішення

від 16.07.2020 по справі 908/843/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/57/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 Справа № 908/843/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройград Лтд» (69041 м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 39723720)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 235 465 грн. 18 коп.

за участю

представника позивача: Якушев С.О., ордер ЗП № 047505 від 08.01.2019

представник відповідача-1: не з`явився

представник відповідача-2: Філіпський О.С., ордер АР № 1008052 від 15.05.2020

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройград Лтд» та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 69818 грн. 34 коп. за кредитним договором № ZРD0LON06861 від 30.06.2016, 119 грн. 58 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 165 527 грн. 26 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020 позовні матеріали № 908/843/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/843/20, присвоєно справі номер провадження 27/57/20.

Справа № 908/843/20 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначено на 30.04.2020.

30.04.2020 на електрону адресу господарського суд надійшло клопотання відповідача-2 (без ЕЦП) про відкладення розгляду справи, у зав`язку з запровадженням карантину у країні.

Ухвалою суду від 30.04.2020, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання у справі № 908/843/20 відкладено на 18.05.2020.

Ухвалою суду від 18.05.2020, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання у справі № 908/843/20 відкладено на 02.06.2020.

Відповідачем 2 подано письмовий відзив (вх. № 10016/08-08/20 від 25.05.2020), відповідно до якого ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позову, вказав про невірне нарахування пені, по його розрахунку сума пені складає 39272 грн. 48 коп., також зазначив про невірний період її нарахування. Крім того, вказав на те, що позивачем не подано виписку по рахунку, з якого б вбачалося надходження відповідачу 1 кредитних коштів.

Позивачем подано суду відповідь (вх.. № 10343/08-08/10 від 29.05.2020) на відзив відповідача 2 на позовну заяву, відповідно до якого позивачем вказано, що пеня нараховано вірно, з моменту несплати першого внеску, згідно Графіку, з 29.07.2016. Що стосується виписку по рахунку відповідача 1, позивач подав виписку з транзитного рахунка для обслуговування кредиту та з іншого рахунку, відповідно до яких вбачається про надання відповідачу 1 кредиту.

Представником відповідача заявлено клопотання (вх. № 10588/08-08/20 від 02.06.2020) про витребування доказів, в обґрунтування посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання за кредитним договором № ZPD0LON06861 від 30.06.2016 року кредитних коштів ТОВ « Стройград Лтд » . Оскільки відповідач-2 не мав змоги надати суду виписку з поточного рахунку № НОМЕР_2 ТОВ « Стройград Лтд » то на підставі ст. 81 ГПК України, просить суд витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписку з поточного рахунку № НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Стройград Лтд » код ЄДРПОУ 39723720 за період часу 30.06.2016 по 11.02.2020.

Вказане клопотання судом залишено без задоволення, оскільки позивачем подано виписки, з яких вбачається про надання ним кредитних коштів відповідачу 1.

Ухвалою суду від 02.06.2020, на підставі ст. 177 ГПК України,строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 01.07.2020.

Позивачем подано письмові пояснення (вх. № 10935/08-08/20 від 09.06.2020), відповідно до яких зазначено, що до матеріалів справи банком надано всі необхідні письмові докази, що підтверджують видачу/надання банком кредиту Позичальнику 05.07.2016 на загальну суму 72122 грн. 69 коп. також зазначено, що відповідач 2 безпідставно наполягає на нарахуванні пені після 17.07.2017, на підтвердження вказаного позивачем надано виписку за період з 30.06.2016 по 17.07.2017. зазначає, що нарахування пені в розмірі 165527 грн. 26 коп. є обґрунтованою та правомірною.

01.07.2020 сторони звернулись до суду з письмовим клопотанням (вх. № 12428/08-08/20 від 01.07.2020) в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Заяву представників сторін в порядку ч.6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято.

01.07.2020 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року на підставі ст. 183 ГПК України підготовче провадження закрито, справу призначено по суті на 16.07.2020.

У судовому засіданні 16.07.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 16.07.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях.

Представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В засіданні суду 16.07.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 16.07.2020, на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Представник відповідача 1 в жодне судове засідання не з`являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача 1 на адресу суду не надходило. Про визнання позовних вимог не заявлено.

Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач 1 був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім в судовому засіданні відповідач не скористався.

Ухвали суду надсилались на адресу відповідача 1 вказану у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві.

Ухвали, що надсилались на адресу відповідача 1 повертались до суду з позначкою пошти: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника позивача та відповідача 2, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача та відповідача 2, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

30.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» ) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройград Лтд» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № ZPD0LON06861 (Договір) за умовами якого відповідачу 1 було надано кредит у розмірі 76727 грн. 11 коп. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами договору (п. А2 Договору).

Пунктом А8 Договору сторони передбачили, що за користування кредитними коштами відповідач - 1 сплачує відсотки які зазначені у пункті А6 договору, а термін повернення кредитних коштів зазначений у пункті А3 договору.

Відповідно до п. А6 Договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 32 % річних.

Позивач зазначив, що в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства України відповідач 1 не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін, не сплатив відсотки та пеню.

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 30.06.2016 між АТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки № ZPD0LON06861/DP1 (Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1 Договору поруки).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пункт 4.1 Договору поруки передбачено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через п`ятнадцять років після укладення цього договору.

Відповідачі свої зобов`язання по Договорам не виконали належним чином та у повному обсязі, не повернули отримані кошти для погашення заборгованості, в результат чого заборгованість за кредитом склала 69818 грн. 34 коп. 119 грн. 58 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 165527 грн. 26 коп. - пені.

Позивачем було надіслано відповідачам повідомлення № 30.1.0.0/2-60629ZPD0S0IB від 11.07.2017 про наявність заборгованості та її оплату. Однак, відповідь на вказане повідомлення від відповідачів матеріали справи не містять.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем 1 неналежно виконувалися прийняті на себе зобов`язання за Договором банківського обслуговування в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що свої зобов`язання позивач виконав належним чином, надавши позивачу грошові кошти, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку № НОМЕР_3 за період з 30.06.2016 по 11.02.2020. Проте, відповідач 1 свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, в зв`язку з чим сума заборгованості за тілом кредиту склала 69818 грн. 34 коп. та 119 грн. 58 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Частиною 1 ст. 546 Цивільного України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителями, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Слід зазначити, що п. 1.3 Договору поруки Поручитель засвідчив, що з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія Договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) № ZPD0LON06861/DZ від 30.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , за яким заставою забезпечуються виконання зобов`язань Позичальника, що випливають з Кредитного договору № ZPD0LON06861 з повернення кредиту.

Пунктом 7 Договору застави сторони визначили, що вартість Предмету застави складає 8000 грн.

Відповідно до виписки вбачається, що 07.09.2016 сума вкладу по Договору застави в розмірі 8263 грн. була спрямована Банком на погашення кредиту.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача 2 про ненадання позивачем Договору застави та про не включення суми застави в погашення боргу.

За таких обставин, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 69818 грн. 34 коп., 119 грн. 58 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено суму пені в розмірі 165527 грн. 26 коп. за період з 29.07.2016 по 11.02.2020.

Пунктом А 7 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів сплати кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,178 (нуль цілих сто сімдесят вісім тисячних) від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст . 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до виписки за рахунку № 80917059836090 щодо нарахування пені за період з 30.06.2016 по 11.02.2020, вбачається, що Позичальник почав порушувати взяті зобов`язання за обома зобов`язаннями з моменту несплати першого внеску згідно Графіку, зазначеного у Додатку № 1 до Кредитного договору, в зв`язку з чим з 29.07.2016 розпочато нарахування Банком пені за Кредитним договором, а у виписці відображено нарахування пені 30.07.2016 р. за перший день прострочки 29.07.2016.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача 2 щодо невірного нарахування суми пені.

Перевіривши розрахунок нарахування пені суд вважає його вірним, а сума пред`явлена до стягнення в розмірі 165527 грн. 26 коп. за період з 29.07.2016 по 11.02.2020 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується тверджень відповідача 2, що позивачем не надано виписки з рахунку, який би підтверджував надходження на рахунок відповідача 1 кредитних коштів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, всі надані Банком виписки за усіма рахунками мають ідентифікуючі ознаки, а саме належність їх до ТОВ „Стройград ЛТД» , про що вказано у цих виписках та з посиланням на Кредитний договір № ZPD0LON06861 від 30.06.2016.

Позивач, як і всі інші банки в Україні, керувався на час укладання кредитного договору чинним на той час Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженими Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. № 280 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 918/9517.

Слід зазначити, що Виписка по рахунку Позичальника є належним та допустимим доказом, оскільки вона є первинним бухгалтерським документом. Так. банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка за рахунком № НОМЕР_3 за період з 30.06.2016 по 10.07.2016 разом з копіями меморіальних ордерів до неї, підтверджують надання Банком кредиту Позичальнику на загальну суму 72 122 грн. 69 коп. шляхом перерахування кредитних коштів в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами у відповідності до умов пункту А.2 Кредитного договору та пункту 2.1.2 (розділу 2) кредитного договору. Умови Кредитного договору, зазначені в пункті А.2, передбачають кредитування Позичальника саме його боргових зобов`язань перед Банком за двома іншими договорами.

Таким чином, до матеріалів справи Банком надані всі необхідні письмові докази, які підтверджують надання Банком кредиту Позичальнику, а надані позивачем виписки по рахункам є належним доказом в підтвердження надання кредиту.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Таким чином, заперечення відповідача 2 спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3531 грн. 98 коп. покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройград Лтд» та ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройград Лтд» (69041 м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 39723720) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 69818 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 34 коп. заборгованість за кредитним договором № ZРD0LON06861 від 30.06.2016, 119 (сто дев`ятнадцять) грн. 58 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 165 527 (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 26 коп. пені, 3531 (три тисячі п`ятсот тридцять одну) грн. 98 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 17.07.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова