Постанова

від 04.03.2021 по справі 908/843/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року м. Дніпро Справа № 908/843/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А. , Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) від 16.07.2020р. (дата складання повного тексту рішення - 17.07.2020) у справі № 908/843/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" (69041 м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 39723720)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 235 465 грн. 18 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020 у справі № 908/843/20:

- позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" та ОСОБА_1 задоволено;

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" (69041 м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 39723720) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 69818 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 34 коп. заборгованість за кредитним договором № ZРD0LON06861 від 30.06.2016, 119 (сто дев`ятнадцять) грн. 58 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 165 527 (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 26 коп. пені, 3531 (три тисячі п`ятсот тридцять одну) грн. 98 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020 у справі № 908/843/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд", якого не було повідомлено належним чином про розгляд справи;

- позивачем не доведено належними доказами надання відповідачу-1 кредитних коштів за Кредитним договором № ZPD0LON06861 від 30.06.2016р., адже в матеріалах справи відсутні докази перерахування банком коштів на вказаний у договорі рахунок, а також перерахування коштів на підставі розрахункових документів позичальника, а надані позивачем виписки по рахункам стосуються виконання договору від 29.06.2016р., а не від 30.06.2016р., який і укладався відповідачем-1.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020р., у складі колегії суддів: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Кузнецов В.О., поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020 року у справі № 908/843/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020 року у справі № 908/843/20, зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020 року у справі № 908/843/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.02.2021р.

Представник апелянта у судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представник відповідача-2 надав в судовому засіданні усні пояснення, згідно з яким підтримав доводи апеляційної скарги апелянта та також просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на не виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань, встановлених Кредитним договором № ZPD0LON06861 від 30.06.2016р., за умовами якого здійснювалася реструктуризація заборгованості за раніше укладеним кредитним договором, що підтверджується поданими позивачем до матеріалів справи належними доказами, зокрема виписками по банківским рахункам та меморіальними ордерами.

Апелянтом подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій він вказує, що подані позивачем виписки по банківським рахункам містять суперечливу інформацію, не містять обов`язкових реквізитів, тобто оформлені неналежним чином, та не підтверджують одержання відповідачем-1 кредитних коштів. Зазначає апелянт і про підписання відзиву на апеляційну скаргу позивача неуповноваженою особою, а саме його підписання Якушевим С.О. як провідним юрисконсультом АТ КБ Приватбанк , а не як адвокатом, що суперечить вимогам ст. 56 ГПК України, та за відсутності у Якушева С.О. належного підтвердження повноважень адвоката.

Також, апелянтом 04.02.2021р. подано до апеляційного суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, яка обгрунтована тим, що спеціальний строк позовної давності зміні не підлягає.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 04.02.2021р. по 04.03.2021р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Кузнецова В.О. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020 року у справі № 908/843/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Позивач надіслав до апеляційного суду письмові пояснення, згідно з якими заперечує проти застосування до вимог про стягнення пені позовної давності, через те, що умовами Кредитного договору № ZPD0LON06861 від 30.06.2016р. стронами збільшено строк позовної давності до 15 років, що відповідає ст. 259 ЦК України.

Відповідачі не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників. Відповідач-1 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася апеляційним судом обов`язковою, а неявка представників відповідачів не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників відповідачів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" (Позичальник) було укладено Кредитний договір № ZPD0LON06861 (Договір) за умовами якого Позичальнику було надано кредит у розмірі 76 727,12 грн., у тому числі: у розмірі 41 769,95грн. на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг № 39723720 (кредитний ліміт на поточний рахунок), укладеним між Банком та Позичальником; у розмірі 30 318,74грн. на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг № 39723720 (кредит на гарантований платіж), укладеним між Банком та Позичальником; у розмірі 34,00грн. для сплати для реєстрацію предметов застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п.2.1.1. цього договору в розмірі 4 604,43грн. на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.13., 2.3.13, 5.8. цього Договору (п. А2 Договору).

Згідно з п. А3 Договору, термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до Договору). У разі порушення Позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів, вся заборгованість рахується простроченою.

За п. А6 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 32% річних.

У випадку порушення Позичальником будь-якого з грошового зобов`язання він сплачує Банку пеню у розмірі 0,178% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки (п. А7 Договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит на цілі зазначені у п. А2 Договору в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим Договором терміни.

Згідно з п. 2.1.1., 2.1.2. Договору Банк зобов`язується відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А4 Договору, перерахувати за дорученням позичальника грошові кошти для відшкодування витрат з реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у розмірі, зазначеному у п. 1.1. цього Договору на рахунок НОМЕР_2 та надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі відмінні від платежів на сплату судових витрат, в межах суми обумовленої у п. 1.1. Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1., 2.2.12. цього Договору.

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 30.06.2016 між АТ КБ "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки № ZPD0LON06861/DP1 (Договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1 Договору поруки).

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через п`ятнадцять років після укладення цього договору.

За твердженням позивача в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства України відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін, не сплатив відсотки та пеню, в результаті чого заборгованість за кредитом склала 69 818 грн. 34 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 119 грн. 58 коп. та пеня - 165 527 грн. 26 коп.

У зв`язку з невиконанням Позичальником своїх зобов`язань за Договором позивач надіслав відповідачам повідомлення за № 30.1.0.0/2-60629ZPD0S0IB від 11.07.2017 про наявність заборгованості та необхідність її оплати, втім відповіді, як і коштів від відповідачів не отримав, що і було підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 69 818 грн. 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 119 грн. 58 коп. та пені в розмірі 165 527 грн. 26 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, за правилами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання, надавши позивачу у відповідності до умов п. А2 Кредитного договору № ZPD0LON06861 від 30.06.2016р. грошові кошти у сумі 72 122,69грн., що зокрема підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками по рахункам ТОВ "Стройград Лтд" та меморіальними ордерами (а.с. 18-20, 224-226, 236 т. 1).

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо не доведення позивачем надання відповідачу-1 кредитних коштів шляхом перерахування банком коштів на вказаний у договорі рахунок, а також шляхом перерахування коштів на підставі розрахункових документів позичальника у відповідності до пунктів 2.1.1., 2.1.2. Договору, оскільки згідно з п. 2.1.1. Договору на рахунок НОМЕР_2 мали бути перераховані лише 34,00грн. для відшкодування витрат з реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, перерахування яких підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_3 та відповідним меморіальним ордером, а згідно з п. 2.1.2. Договору перерахування кредитних коштів мало відбутися на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі відмінні від платежів на сплату судових витрат лише в межах суми обумовленої у п. 1.1. Договору.

Втім, фактичне надання кредитних коштів Банком було здійснено згідно з умовами п. А2 Кредитного договору № ZPD0LON06861 від 30.06.2016р., які передбачають реструктуризацію заборгованості відповідача-1 за раніше укладеним кредитним договором, що не потребує перерахування коштів на зазначені у Договорі рахунки. Також Банком було здійснено перерахування 34,00грн. для відшкодування витрат з реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Отже, загальна сума наданих Банком кредитних коштіва склала 72 122,69грн. (41 769,95грн. + 30 318,74грн. + 34,00грн.).

Виходячи з вищенаведеного, надання позивачем меморіальних ордерів та виписок по рахунках, які не збігаються з рахунками зазначеним у Договорі, не спростовує факту виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з надання кредитних коштів, не свідчить про порушення позивачем умов Договору та не звільняє відповідача-1 від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Також, слід зазначити, що всі надані Банком виписки та меморіальні ордери за усіма рахунками мають ідентифікуючі ознаки, а саме належність їх до ТОВ „Стройград Лтд" та посилання на Кредитний договір № ZPD0LON06861 від 29.06.2016.

Оскільки матеріалами справи підтверджується укладення між сторонами Кредитного договору № ZPD0LON06861 від 30.06.2016р., а не від 29.06.2016р., колегія суддів вважає прийнятними пояснення позивача щодо помилкового зазначення дати договору та підтвердження наданими банківськими виписками та меморіальними ордерами виконання позивачем своїх зобов`язань саме за спірним Договором, тому відхиляє відповідні заперечення апелянта.

Безпідставними і є доводи апелянта щодо неналежного оформлення наданих позивачем копій виписок по рахунку, адже вони засвідчені підписами представників та печатками Банку.

Окрім цього, як вірно вказано судом першої інстанції, виписка по рахунку позичальника є належним та допустимим доказом, оскільки вона є первинним бухгалтерським документом, що зокрема підтверджується Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за рахунком № НОМЕР_3 за період з 30.06.2016 по 10.07.2016 разом з копіями меморіальних ордерів до неї є належними та допустимими доказами, які підтверджують надання Банком кредиту Позичальнику на загальну суму 72 122 грн. 69 коп. шляхом перерахування кредитних коштів в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами у відповідності до умов пункту А2 та пункту 2.1.2 (розділу 2) Договору.

Проте, Позичальник свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків у відповідності до умов Договору не виконав, в зв`язку з чим сума заборгованості за тілом кредиту склала 69 818 грн. 34 коп., а за процентами за користування кредитом 119 грн. 58 коп. (доказів сплати не надано).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст . 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом А7 Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів сплати кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,178% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з п. 5.4. Договору, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.п. 5.1., 5.2., 5.3. цього Договору здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`зання повинно було виконано Позичальником.

За п. 5.7. Договору, терміни позовної давності по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за крористування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Відповідно до виписки за рахунку № НОМЕР_4 щодо нарахування пені за період з 30.06.2016 по 11.02.2020, вбачається, що Позичальник почав порушувати взяті зобов`язання за обома зобов`язаннями з моменту несплати першого внеску згідно Графіку, зазначеного у Додатку № 1 до Кредитного договору, в зв`язку з чим з 29.07.2016 розпочато нарахування Банком пені за Кредитним договором, загальний розмір якої склав 165 527 грн. 26 коп.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути під час апеляційного перегляду справи заяву апелянта про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, оскільки його представник не брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, втім не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з того, що сторонами у Договорі встановлений строк позовної давності у 15 років, що відповідачє вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України, тобто позов подано в межах строку позовної давності, а висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.08.2020р. у справі № 902/959/19, на яку посилається апелянт, не стосуються права сторін на збільшення скороченої позовної давності.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення у зв`язку з неотриманням відповідачем-1 ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи, адже матеріалами справи підтверджується направлення судом за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача-1 зазначених ухвал, які поверталися до суду з позначками органу зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Апеляційний господарський суд відзначає, що під час перебування справи у провадженні суду, останній повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу та своєчасним розглядом справи, та вживати всіх можливих заходів для розгляду справи з дотриманням розумних строків.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції забезпечив завчасне надіслання відповідачу-1 копій ухвал про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, яке здійснювалося судом неодноразово, за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інші засоби зв`язку для інформування відповідача-1 відсутні у справі. Відсутні у справі і докази не знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" за вказаною у вказаному Реєстрі адресою станом на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Таким чином, місцевим господарським судом було вжито усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача-1 про розгляд справи, втім останнім систематично не отримувалася поштова кореспонденція, яка направлялася господарським судом, що залежить виключно від волевиявлення відповідача-1 та знаходиться поза межами впливу та відповідальності суду.

Спростовуються матеріалами справи і доводи апелянта щодо відсутності у представника АТ КБ Приватбанк Якушева С.О., який є адвокатом, повноважень представляти інтерси Банку в господарському суді.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" за тілом кредиту за Кредитним договором № ZРD0LON06861 від 30.06.2016 у сумі 69818 (шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 34 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 119 (сто дев`ятнадцять) грн. 58 коп. та нарахованої на заборгованість пені у сумі 165 527 (сто шістдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 26 коп.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі від 16.07.2020р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5297,98грн. слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020р. у справі № 908/843/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.07.2020р. у справі № 908/843/20 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройград Лтд".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 11.03.2021 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз