Ухвала

від 16.07.2020 по справі 910/4034/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/4034/19

Суддя Привалов А.І., розглянувши

позовну заяву Фізичної особи - підприємця Кудинова Юрія Юрійовича

до Фізичної особи-підприємця Скороходової Олени Аркадіївни

про розірвання договору та стягнення 79 580,00 грн

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кудинов Юрій Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Скороходової Олени Аркадіївни про розірвання договору купівлі-продажу паркетної дошки та стягнення коштів у сумі 79 580,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив про порушення його прав, як споживача, у зв`язку з тим, що відповідач передав йому товар неналежної якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2019, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 24.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у справі № 910/4034/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справу №910/4034/19 передано на розгляд до судді Привалова А.І.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ГПК України, якщо розгляд справи у випадках, передбачених цим Кодексом, починається спочатку, суд призначає та проводить підготовче засідання спочатку в загальному порядку.

Дослідивши матеріали позовна заява, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв в господарському суді немайнового характеру станом на дату подання позовної заяви становив 1 921,00 грн.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру МЗП та не більше 150 розмірів МЗП.

У позові заявлено вимогу майнового характеру та одну немайнову вимогу, проте, до позовної заяви не додано жодних доказів проведення оплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Оскільки позивачем у позовній заяві заявлено вимогу майнового характеру та одну немайнову вимогу, розмір судового збору становить 3 842,00 грн.

В свою чергу, позивачем доказів оплати судового збору при зверненні до суду з позовом не надано.

Натомість, позивач зазначав, що його звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно статті 22 Закону захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Разом з тим, Фізична особа - підприємець Кудинов Юрій Юрійович не є споживачем в розумінні положень Закону України Про захист прав споживачів .

Так, споживачем може бути лише фізична особа, однак у даному спорі позивач - особа, яка займається підприємницькою діяльністю.

Крім того, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що згідно із замовленням від 11.06.2015 за №98 та видатковою накладною від 12.06.2015 за №6, він придбав у відповідача товар - дошку паркетну, 3-х шарову, розміром 240195/14, венге, Люкс, 3-полосну, UV- масло, браш, losk, тм Serifoglu (Туреччина) у кількості 98,28 м2 вартістю 79 580,00 грн., який залишив на складі відповідача для подальшої реалізації. Згодом, 11.06.2015 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено замовлення №1, відповідно до умов якого позивач продав даний товар вказаній особі. Разом з тим, в подальшому було встановлено, що товар виявився неякісним, що підтверджується рішенням суду, у зв`язку із чим позивач на підставі ст. ст. 651, 653 Цивільного кодексу України просить суд розірвати укладений між сторонами договір та на підставі ст. ст. 4, 6 Закону України Про захист прав споживачів та ст. ст. 675, 678, 679 Цивільного кодексу України - стягнути з відповідача вартість поставленого ОСОБА_1 товару в сумі 79 580,00 грн.

Тобто, викладені у позові обставини свідчать про те, що позивачем було придбано товар не для особистих потреб, а з метою перепродажу товару в майбутньому.

Отже, з огляду на те, що особа, яка звернулася до суду за захистом своїх прав у даній справі не є споживачем в розумінні положень Закону України Про захист прав споживачів , у суду відсутні підстави для застосування статті 22 цього ж Закону.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України , зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ст. 164 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Фізичної особи - підприємця Кудинова Юрія Юрійовича без руху.

2. Встановити Фізичній особі-підприємця Кудинову Юрію Юрійовичу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали .

3. Встановити Фізичній особі-підприємця Кудинову Юрію Юрійовичу усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказів:

- подання платіжного доручення (в оригіналі) на підтвердження доплати судового збору на суму 3 842,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва, які розміщені на офіційному веб-сайті Судової влади;

4. Роз`яснити Фізичній особі-підприємця Кудинову Юрію Юрійовичу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Ухвала набрала законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Привалов