Рішення

від 01.10.2020 по справі 910/4034/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2020Справа № 910/4034/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження

справу № 910/4034/19

за позовом Фізичної особи - підприємця Кудинова Юрія Юрійовича

до Фізичної особи-підприємця Скороходової Олени Аркадіївни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Флорінг Компані"

про розірвання договору та стягнення 79 580,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Цвєтінський С.А., Кудинов Ю.Ю.

від відповідача: Комлик І.С.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кудинов Юрій Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Скороходової Олени Аркадіївни про розірвання договору купівлі-продажу паркетної дошки та стягнення коштів у сумі 79 580,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив про порушення його прав, як споживача, у зв`язку з тим, що відповідач передав йому товар неналежної якості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.08.2019, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 24.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у справі № 910/4034/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справу №910/4034/19 передано на розгляд до судді Привалова А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 залишено позовну заяву Фізичної особи - підприємця Кудинова Юрія Юрійовича без руху.

03.08.2020 до суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 16.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 прийнято справу №910/4034/19 до провадження та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2020.

27.08.2020 на адресу суду від позивача надійшли пояснення, в яких останній позовні вимоги підтримує.

28.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує з підстав того, що: позивач не є споживачем в розумінні ЗУ Про захист прав споживачів; якість поставленого товару підтверджується відповідними сертифікатами якості; обставини встановлені у справі №756/7572/16-ц не мають преюдиційного значення для даної справи.

03.09.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд провести підготовче засідання по справі без його участі та не заперечує щодо призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/4034/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2020.

Присутній у судовому засіданні 01.10.2020 представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з посиланням на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи правом на участь у засідання суду не скористався. Клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 01.10.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

У червні 2015 року між ФОП Кудиновим Ю. Ю. (покупець) і ФОП Скороходовою О. А. (постачальник) було досягнуто домовленості про купівлю-продаж дошки паркетної, тришарової, розміром 240195/14, венге, Люкс, триполосної, UV-масло, браш, loсk, тм Serifoglu (Туреччина) у кількості 98,28 м2.

Згідно із замовленням від 11.06.2015 № 98 вартість цього товару разом з доставкою становить 79 580,29 грн.

Зазначене замовлення було оплачено позивачем, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 12.06.2015 № 66, разом з квитанцією до прибуткового касового ордеру на суму 79 580,00 грн і відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної від 12.06.2019 № 65 постачальник передав товар покупцю.

Згодом, як зазначив позивач, придбана ним у ФОП Скороходової О. А. дошка паркетна, була продана ОСОБА_1 .

Однак, у подальшому з`ясувалося, що переданий позивачем Іщенку Д.М. товар є неякісним.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, послався на обставини, встановлені під час розгляду справи № 756/7572/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ФОП Кудинова Ю.Ю. і Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Флорінг Компані", третя особа - Скороходова О.А. , про захист прав споживача, розірвання договору, повернення вартості товару, стягнення збитків.

У зв`язку із викладеним, позивач на підставі ст. 651, 653 Цивільного кодексу України просить суд розірвати укладений між сторонами договір та на підставі ст. ст. 4, 6 Закону України Про захист прав споживачів та ст. ст. 675, 678, 679 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача вартість поставленого ОСОБА_1 товару в сумі 79 580,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як випливає зі змісту ст. 205 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами, ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно положень ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно частиною 1 статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

ФОП Кудинов Ю. Ю., звертаючись з даним позовом, наголошував, що згідно із замовленням від 11.06.2015 за № 98 позивач придбав у відповідача товар - дошку паркетну, 3-х шарову, розміром 240195/14, венге, Люкс, 3-полосну, UV- масло, браш, losk, тм Serifoglu (Туреччина) у кількості 98,28 м2 вартістю 79 580,00 грн, який він залишив на складі відповідача для подальшої реалізації.

В той же день, а саме 11.06.2015, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено замовлення № 1, відповідно до умов якого позивач продав цей товар ОСОБА_1

ФОП Кудинов Ю. Ю. також наголошував на необхідності застосування статті 75 ГПК України щодо обставин, встановлених при розгляді справи № 756/7572/16-ц.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного суду від 28.02.2019 у справі № 756/7572/16-ц, судом під час розгляду справи було встановлено, що згідно контракту №270514 від 27.05.2014 укладеного між ТОВ Прайм Флорінг Компані та Компанією ПАРКЕ - ТЕК ПАРКЕ САН. ВЕ. ТИДЖ. А.Ш. (COMPANY PARKE - TEK PARKE SAN/ ТІС. А. S. ) ТОВ Прайм Флорінг Компані імпортує до України дошку паркетну, 3-х шарову, розмір 2400/195/14, венге, Люкс, 3полосну, UV - масло, браш, lock, Tм Serifoglu (Туреччина). Протягом 2015 року Імпортовано вказаного товару у кількості 224,64 кв.м.

Якість товару підтверджується сертифікатами про випробовування ST-08-04-18-1, сертифікатом відповідності турецьким стандартам TS EN 13489, сертифікатом TS en ISO 9001:2008, висновком державної санітарно - епідеміологічної експертизи 305.03.02-03/38932 від 13.06.2014.

В подальшому між ТОВ Прайм Флорінг Компані та ФОП Скороходова О.А. укладений договір співробітництва №01/06 від 01.06.2014, згідно умов якого остання зобов`язувалась здійснювати комплекс заходів по організації просунення товару та його реалізації третім особам. За вказаним договором ФОП Скороходова О.А. 11.06.2015 придбала 98,28 кв.м (35 упаковок) паркетної дошки, розмір 2400/195/14, венге, Люкс, 3полосна, UV - масло, браш, які цього ж дня через постачальника ФОП Кудинова Ю.Ю. були продані позивачу ОСОБА_1 за 85 770, 06 грн.

22 квітня 2016 року Іщенко Д.М. направлено на адресу ФОП Кудинова Ю.Ю. претензію із вимогою повернути грошові кошти за неякісний товар та відшкодувати збитки, в задоволені якої продавцем товару 25 травня 2016 року йому відмовлено.

08.11.2017 ухвалою Оболонського районного суду м. Києва призначено по справі № 756/7572/16-ц судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз

Згідно із висновком експерта №8971 від 24.01.2018 року за результатами проведення експертного дослідження встановлено, що паркетна дошка містить наступні істотні недоліки: значне поперечне викривлення (жолоблення) планок - ламелей верхнього шару паркетних дошок повздовж всієї довжини дошки, часткове відшарування планок - ламелей верхнього шару паркетних дошок по бічних краях ламелей та тріщин на поверхні ламелей. Стосовно причин втрати якості паркетної дошки експерт зазначає, що жолоблення (викривлення) деревини пов`язане з впливом на неї вологи.

За характером пошкоджень ймовірні дві причини викривлення планок та псування продукції: фактичні технічні характеристики паркетної дошки є такими, що не відповідають вимогам до такої продукції або у приміщенні квартири після укладення паркетної дошки з 17.07.2015 року до жовтня 2015 року відносна вологість повітря деякий час була високою (понад 60 % - що є порушенням вимог до зберігання та експлуатації паркетної дошки за нормативними документами).

При цьому, на час проведення дослідження встановити температурно - вологісний режим у квартирі позивача в період із 17 липня до жовтня 2015 року не можливо. Так само, в рамках товарознавчої експертизи не можливо встановити фактичні технічні характеристики досліджуваної паркетної дошки, а тому визначити однозначну причину втрати її якості (виробничі недоліки, неналежні умови зберігання або неналежна технологія монтажу) не видається за можливе.

Існуючі недоліки паркетної дошки 3-х шарової, розмір 2400/195/14, венге, Люкс, 3-полосну, UV - масло, браш, lock, тм Serifoglu (Туреччина) придбаної 11.06.2015 ОСОБА_1 у ФОП Кудинова Ю.Ю. за рахунком № 1 від 11.06.2015 року - значне поперечне викривлення (жолоблення) планок-ламелей верхнього шару паркетної дошки повздовж всієї довжини дошок, часткове відшарування планок-ламелей верхнього шару паркетних дошок та тріщини на поверхні ламелей є істотними недоліками товару.

Беручи до уваги, що експертом визначено недолік товару як істотний, колегія суддів Київського апеляційного суду дійшла висновку, що з ФОП Кудинова Ю.Ю. на користь Іщенко Д.М. підлягає стягненню вартість паркетної дошки в розмірі 83 319 гривень 49 коп.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини, встановлені у цивільній справі №756/7572/16-ц щодо неналежної якості поставленого ФОП Скороходовою О.Ф. ФОП Кудинову Ю.Ю., а в подальшому ФОП Кудиновим Ю.Ю. Іщенку Д.М., товару мають преюдиційне значення, не підлягають повторному доведенню та мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Частиною 2 ст. 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Оскільки доказів повернення коштів за поставлений неналежної якості товар позивачу в розмірі 79 580,00 грн суду відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з останнього 79 580,00 грн підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку обраного позивачем способу захисту та наявності порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду з позовом, суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, згідно приписів ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом із тим, статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Між тим, суду не надано доказів на підтвердження того факту, що між Сторонами укладався договір купівлі-продажу, а лише вбачається, що між Сторонами виникли відносини з приводу купівлі-продажу товару на підставі первинних документів - замовлення, розрахункових документів та видаткової накладної.

Тобто оскільки між Сторонами, з урахуванням ст. 205, 206 ЦК України укладено договір купівлі-продажу в усній формі та оформлено на підставі відповідних первинних документів, то виходячи із припису ст. 654 ЦК України випливає, що розірвання договору має бути вчинене в такій самій формі, що й договір.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що позивачем обрано невірний спосіб відновлення власного порушеного в частині вимог про розірвання договору купівлі-продажу паркетної дошки, що був укладений між позивачем та відповідачем, оскільки такий договір між сторонами не укладався у письмовій формі, тобто не доведено того факту, що права позивача порушені відповідачем у зазначеній частині вимог, а відтак, у задоволенні позову в зазначеній частині вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу паркетної дошки слід відмовити.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 79 580,00 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скороходової Олени Аркадіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Кудинова Юрія Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) вартість товару неналежної якості в сумі 79 580,00 грн, 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 2 881,50 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 3 842,00 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.10.2020.

Суддя А.І. Привалов