Ухвала

від 16.07.2020 по справі 908/1215/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1215/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Ковальський А.О. - директор,

Стініч М.М. (довіреність від 18.06.2020 №б/н)

відповідача - Лєлєва В.В. - адвокат (довіреність від 01.01.2020 №34)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСК "Будівельник"

до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж

про скасування оперативно-господарської санкції,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗСК "Будівельник" (далі - ТОВ "ЗСК "Будівельник", позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовними вимогами про скасування оперативно-господарської санкції шляхом скасування рішення комісії, оформленого протоколом від 25.04.2019 з розгляду акта про порушення від 27.03.2019 № 00001505.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27.03.2019 представниками відповідача як Постачальника електричної енергії згідно з договором про постачання електричної енергії від 15.05.2009 № 11254 здійснено пломбування засобів обліку позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 30 та проведена планова технічна перевірка засобів обліку електричної енергії, про що складені відповідні акти за підписами представників сторін. При цьому в пункті 5 акта технічної перевірки засобів обліку від 27.03.2019 вказано, що лічильник встановлений в шафі обліку, яка опломбована, і з пункту 7 цього акта вбачається, що ніяких порушень та зовнішніх пошкоджень шафи обліку при складанні акта не виявлено. Разом з тим, в акті про порушення № 00001505 зазначено, що споживач порушив пункт 5.5.5 ПКЕЕ, виявлено: порушення цілісності пристосувань, а саме провушин, через які закріплений пломбувальний матеріал, на якому встановлена пломба ПАТ "Запоріжжяобленерго" № С31170098 на шафі обліку електроенергії; порушення виявлено під час візуального огляду електроустановки. Директор підприємства позивача із встановленим порушенням не погодився, про що зазначив в акті порушення. Представниками відповідача при складенні акта порушення не взято до уваги, що в дійсності ніякого порушення пристосувань не було, у наявності застарілий заводський дефект у вигляді напливу олова на одній з провушин, і зазначений дефект ніяким чином не надавав доступу до лічильника. Згідно з протоколом комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією 25.04.2019 прийнято рішення, оформлене протоколом від 25.04.2019: виконати розрахунок недоврахованої електроенергії за період з 27.09.2018 по 27.03.2019 по договірній потужності за пунктом 2.1.3 Методики, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562. Згідно з рахунком від 25.04.2019 № 11254/АН розмір суми недоврахованої енергії склав 78039,74 грн. За доводами позивача, оперативно-господарська санкція, застосована відповідачем до позивача у вигляді нарахування вартості недоврахованої електроенергії в розмірі 78 039,74 грн. на підставі рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, оформленого протоколом від 25.04.2019 б/н за результатами розгляду акта про порушення від 27.03.2019, є такою, що суперечить чинному законодавству України та фактичним обставинам справи з таких підстав: у пункті 5.5.5 ПРРЕЕ не зазначено порушення, яке передбачається в акті про порушення від 27.03.2019 № 00001505, тому посилання відповідача на цей пункт в акті є безпідставним. Позивач наголосив, що в акті технічної перевірки від 27.03.2019 №636, який є Додатком № 2 до акта про порушення ПРРЕЕ від 27.03.2019 № 00001505, зазначено, що пошкодження чи зрив пломб, порушень та зовнішніх пошкоджень шафи обліку встановлено не було, і це підтверджується пунктом 7 акта технічної перевірки. Також, за доводами позивача, відповідач у протоколі засідання безпідставно посилається на договір про постачання електричної енергії від 15.05.2009 № 11254, який на час проведення перевірки припинив свою дію відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", та неправильно визначає період перерахунку у сторону завищення. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи статей 235, 236, 237 Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил користування електричною енергією, Правил роздрібного ринку електричної енергії, Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2019 (суддя Носівець В.В.) у позові відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М., Коваль Л.А., Чередко А.Є.) рішення господарського суду Запорізької області скасовано. Позов ТОВ "ЗСК "Будівельник" задоволено частково.

Скасовано рішення комісії, оформлене протоколом від 25.04.19 з розгляду акта про порушення від 27.03.19 №00001505.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку про те, що порушення цілісності провушин є самостійним порушенням ПРРЕЕ, а саме пункту 5.5.5, як про це вказано і в акті про порушення від 27.03.19.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вказала про те, що зазначене позивачем обвинувачення у порушенні ним пункту 5.5.5 ПРРЕЕ та пункту 2.1.3 Методики не підтверджується, оскільки за змістом цих норм дії, які полягають у порушенні цілісності провушин, не можуть бути кваліфіковані ні за пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ, ні за пунктом 2.1.3 Методики.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, 09.04.2020 (згідно з відмітками на конверті) ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 та передати справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж та призначено її до розгляду на 16.07.2020.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЗСК "Будівельник" доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, а також просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У зв`язку з відпусткою суддів Колос І.Б. та Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.07.2020, який наявний в матеріалах справи.

Підставами касаційного оскарження скаржник вказав пункт 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та частини третьої статті 310 ГПК України.

Касаційну скаргу подано 09.04.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX. Розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 908/1215/19 відповідно до висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 908/956/17.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 908/956/17 викладено такий висновок:

" Зафіксована в акті про порушення №001980 від 09.03.2017 року цілісність пломби засобу обліку та відсутність доказів впливу на нього, не дає підстав для ототожнення факту пошкодження елементів шафи, де знаходиться засіб обліку, з порушенням приладу обліку та ПКЕЕ, що є підставою для розрахунку плати недорахованої електроенергії".

В обґрунтування необхідності скасування постанови суду апеляційної інстанції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судом апеляційної інстанції у своїй постанові не надано оцінки доказам у справі (фото-та відеоматеріалам) .

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що "зміст акта про порушення свідчить про безпідставну кваліфікацію обставин порушення цілісності провушин на шафі обліку електроенергії та через які був закріплений пломбувальний матеріал як порушення пункту 5.5.5. ПРРЕЕ та пункту 2.1.3 Методики.

Адже за таких обставин цілісність пломби засобу обліку та відсутність доказів впливу на нього матеріалами справи не спростована, порушення приладу обліку не встановлено.

Отже, судом неправомірно ототожнено факт пошкодження елементів шафи та самого приладу обліку, що не може бути підставою для розрахунку плати недоврахованої електроенергії".

Що ж до посилання скаржника на те, що підставою для скасування судового рішення у справі та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції є порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), то Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 908/1215/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко