Постанова

від 16.07.2020 по справі 911/5309/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/5309/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Рацун О.В.,

відповідача - Оніщука В.М., Терещенка Р.В.,

третьої особи_1 - не з`явився,

третьої особи_2 - Остапенка В.М.,

третьої особи _3 - не з`явився,

Прокурора - Скрипки М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Київської області

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Турболінкс

до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс акціонерного товариства Укртрансгаз

про стягнення заборгованості у сумі 146 512 523,10 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд груп стиль ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ;

Києво-Святошинська Об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

за участю Прокуратури Київської області.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Турболінкс (далі -ТОВ Турболінкс ) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії - Виробничого ремонтно-технічного підприємства Укргазенергосервіс Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (далі - АТ Укртрансгаз ) 58 993 812, 43 грн заборгованості, 11 470 301,63 грн інфляційних втрат і 3% річних у сумі 3 327 756,50 грн.

1.2. Позивач, посилаючись на положення статей 525, 530, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 193, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК), зазначає, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти від 17.09.2012 № т15-124/1209000409 (далі - Договір від 17.09.2012) щодо вчасної і повної оплати за поставлений товар.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 58 993 812, 43 грн заборгованості, 78 513 001,75 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 9 005 708,92 грн.

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

2.2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2019 (суддя Чоногуз А.Ф.) спільну заяву позивача та відповідача про затвердження мирової угоди у справі задоволено; затверджено мирову угоду, укладену сторонами 22.03.2019; провадження у цій справі закрито.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 (колегія суддів: Буравльова С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.) зазначену ухвалу залишено без змін.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

02.04.2020 Прокуратура Київської області (далі - Прокурор) звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, про затвердження мирової угоди та закриття провадження у даній справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.2. Прокурор зазначає, що:

попередні судові інстанції ухвалили оскаржувані судові рішення з порушенням положення статті 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Закриваючи провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди, суди не з`ясували наявності правових підстав для затвердження мирової угоди. Це суперечить правовим позиціям, викладеним в ухвалах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 911/916/15, від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 та від 19.02.2019 у справі № 911/5309/14 за ідентичними позовами ТОВ Турболінкс , ТОВ Турботрейд до ПАТ Укртрансгаз ;

суди не навели мотивів, з огляду на які вони не застосували правових позицій, наведених у зазначених судових рішеннях та, зокрема, не надали оцінку суперечливій поведінці позивача;

суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання ТОВ Турболінкс умов Договору від 17.09.2012 щодо поставки товару, а в матеріалах справи наявні, зокрема, подані Прокурором докази, з яких вбачається, що товар за цим правочином не постачався; також суди не перевірили, чи не суперечить інтересам держави закриття провадження у справі, -

отже, на думку Прокурора, оскаржувані судові рішення необґрунтовані та незаконні, тому підлягають скасуванню відповідно до статті 320 ГПК.

4.3. Водночас Прокурор не погоджується з висновками, викладеними, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 911/5310/14, з огляду на які ухвалені оскаржувані судові рішення, та зазначає, про наявність підстав для того, щоб Верховний Суд відійшов від цих висновків, передавши справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Він стверджує, що, як у зазначеній постанові у справі № 911/5310/14, так і в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 911/918/15 не зроблено вичерпних висновків щодо критеріїв, які слід враховувати та оцінювати при застосуванні статті 192 ГПК у спірних правовідносинах. Зокрема, не надано вичерпної правової оцінки тому, чи відповідають укладені сторонами спору мирові угоди вимогам закону з урахуванням того, що обставини щодо реальності судового спору між сторонами судами взагалі не встановлювалися; також не надано правової оцінки щодо дослідження питання, чи не порушують такі мирові угоди прав та інтересів інших осіб, зокрема держави, за наявності прямої заяви про таке порушення. При цьому щодо кожної з постанов викладено окрему думку.

4.4. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.5. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

4.6. Позивач, зокрема, зазначає, що оскаржувані судові рішення законні та обґрунтовані, оскільки вони прийняті відповідно до правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 № 911/918/15 та від 24.01.2020 № 911/5310/14, а аргументи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки обставин справи.

5. Розгляд клопотань

5.1. Прокурор звернувся з клопотанням про передачу справи №911/5309/14 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на частину п`яту статті 302 ГПК.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятої статті 302 ГПК, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд, оцінивши доводи Прокурора та врахувавши висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 № 911/918/15 та від 24.01.2020 № 911/5310/14 щодо застосування статі 192 ГПК, дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми, і така передача не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6. Стислий виклад обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями

6.1. 15.04.2019 позивач та відповідач подали до суду першої інстанції спільну заяву № 7448/19 про затвердження мирової угоди.

Мирову угоду підписано директором ТОВ Турболінкс Савєнковою О.А.

Савєнкова О.А. уповноважена на підписання мирової угоди рішенням учасника ТОВ Турболінкс від 27.11.2018 № 3/27-1.

Повноваження Савєнкової О.А. як керівника зазначеного товариства підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005383920 від 28.05.2019 на день підписання мирової угоди - 22.03.2019.

Від імені АТ Укртрансгаз (ПАТ Укртрансгаз ) мирову угоду підписав директор філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс Терещенко Р.В. на підставі довіреності від 25.02.2019№ 1-636.

У рішенні акціонера № 225 від 10.12.2018, підписаному від імені Акціонерного товариства Укртрансгаз Головою правління Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - ПАТ НАК Нафтогаз України ) А. Коболєвим, зазначено, що відповідно до статті 49 Закону України Про акціонерні товариства та пунктів 10.15 статуту AТ Укртрансгаз ПАТ НАК Нафтогаз України він одноосібно здійснює повноваження загальних зборів AТ Укртрансгаз .

Судовими інстанціями досліджені положення Статуту АТ Укртрансгаз та Статуту Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044, витяг з протоколу засідання правління ПАТ НАК Нафтогаз України від 10.12.2018 № 675, рішення акціонера АТ Укртрансгаз від 10.12.2018 № 225 та ін. щодо повноважень на підписання зазначеного договору та надання згоди на його підписання (зазначені питання у касаційній скарзі не оскаржуються).

6.2. Рішенням акціонера від 10.12.2018 № 225 встановлено межі часткової оплати за договорами від 27.12.2012 № т15-155/1212000967, від 17.09.2012№ т15-124/1209000409, від 27.12.2012 № т15-154/1212000965, від 18.01.2013№ п6-3/1301000317, від 18.01.2013 № п6-4/1301000319 на суму 1009662659,44 грн на умовах часткової оплати АТ Укртрансгаз на користь ТОВ Турболінкс заборгованості з основного боргу у загальному розмірі 243386829,32 грн.

Здійснивши аналіз умов підписаної сторонами мирової угоди, попередні судові інстанції встановили, що вони відповідають рішенню акціонера Компанії від 10.12.2018 № 225.

У справі встановлено, що мирова угода відповідає фактичним матеріалам і обставинам справи та не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує права третіх осіб, підписана уповноваженими особами та скріплена печатками підприємств.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7. Господарський процесуальний кодекс України

7.1. Частини перша, третя та п`ята статті 192

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін.

У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

7.2. Пункт 2 частини першої статті 287

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

7.3. Пункт 13 частини першої статті 255

Окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

7.4. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.6. Стаття 309

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК.

8.2. Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі у зв`язку з затвердженням мирової угоди. Процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття через це провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 у справі №911/5310/14).

8.3. У справі встановлено, що мирова угода відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує права третіх осіб, підписана уповноваженими особами та скріплена їх печатками. Суд першої інстанції відхилив заперечення Прокурора про те, що умови мирової угоди суперечать закону, інтересам відповідача та держави.

Затверджуючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що для встановлення обставин стосовно правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін необхідно перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог статті 192 ГПК, зокрема дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, відсутністю передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.

Отже, оскаржувані судові рішення ухвалено відповідно до висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 № 911/918/15 та від 24.01.2020 № 911/5310/14 щодо застосування статі 192 ГПК у подібних правовідносинах.

Касаційний господарський суд, розглядаючи касаційну скаргу Прокурора, бере до уваги, що ГПК визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики. Так, зокрема, застосовуючи норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків, суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду. Про це зазначено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Викладені в касаційній скарзі доводи про порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не знайшли підтвердження.

10. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення у справі, розподіл судових витрат судом не здійснюється згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 зі справи № 911/5309/14 залишити без змін, а касаційну скаргу прокуратури Київської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко