Рішення

від 15.07.2008 по справі 2-518/08

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа 2-518/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 липня 2008 року     м.  Рівне

Рівненський міський суд у складі: головуючого - судді Мельника О.В.,  при секретареві Яремі Г.В.,  з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за позовом КП "Теплотранссервіс" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та пояснив,  що позивач здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_1. Стверджують,  що відповідач,  як власник квартири зобов'язаний вносити плату за вказані комунальні послуги. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 1057, 61 грн.,  які просить стягнути з нього на користь КП "Теплотранссервіс".

Відповідач в судове засідання не з'явилась,  хоча про день та час слуханні справи був повідомлений належним чином,  про поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши представника позивача,  дослідивши матеріали справи,  суд прийшов до висновку,  що позов не підлягає до задоволення.

Правовідносини по наданню вказаних послуг та їх оплаті є двосторонніми правовідносинами між позивачем,  який надає певні послуги та відповідачем,  як споживачем таких послуг.

Із пояснень представника позивача,  роздруківки заборгованості по наданих послугах вбачається,  що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Будь - яких доказів у спростування такого факту представник позивача суду не надав.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1  ст.  19 Закону України " Про житлово - комунальні послуги " відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Вказаний закон набрав чинності 30 липня 2004 року.

Із змісту ч. 6  ст.  10 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду " слідує,  що заборгованість власників квартир по оплаті комунальних послуг стягується в судовому порядку виключно за наявності укладеної угоди.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення,  затверджених постановою КМУ України № 630 від 21 липня 2005 року,  послуги надаються споживачеві згідно з договором,  що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пункт 5 ч.3  ст.  20 Закону України " Про житлово - комунальні послуги " передбачає обов'язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки,  встановлені договором або законом.

Із змісту п. 1 ч.3  ст.  20 цього ж закону слідує,  що саме позивач,  як виконавець зобов'язаний розробити договір на основі типового договору.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував факту відсутності укладеного з відповідачем договору на надання послуг з подачі теплової енергії чи підігріву води,  та не надав суду жодного належного та достовірного доказу у підтвердження розроблення договору для укладення його з відповідачем.

Отже,  за умови відсутності договору,  позивач,  як виконавець,  в силу положення,  що міститься в п. 1 ч. 2  ст.  21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не ніс перед відповідачем також зобов'язання по забезпеченню вчасного надання житлово - комунальних послуг відповідної якості згідно із умовами договору,  а відповідач,  в силу п. 1 ч. 1  ст.  20 цього ж закону не був наділений кореспондуючим такому обов'язку правом одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги.

Як слідує із наведених вище положень ч. 1  ст.  19 Закону України "Про житлово -комунальні послуги",  ч. 6  ст.  10 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду",  правовідносини між сторонами повинні базуватись на двосторонній угоді чи договорі.

Отже,  одностороннє надання певних послуг споживачеві не може бути розцінене,  як двосторонній правочин,  що наділяє сторони відповідними правами та обов'язками.

Відповідно до ч.3  ст.  202 ЦК України,  односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи,  яка його вчинила.

На підставі викладеного,  суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись  ст.  ст.  10, 11, 60, 88,  212, 214, 215 ЦПК України,  суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову комунального підприємства Рівненської міської ради "Теплотранссервіс" до ОСОБА_2 Іванівнипро стягнення заборгованості за використану теплову енергію на суму 1057, 61 гривень - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Рівненської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка повинна бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду