Рішення

від 15.07.2020 по справі 1.380.2019.006976

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006976

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.М., Шавель М.М.,

за участі представників:

позивача Алексеєнака А.А., Фостяка О.Я.,

відповідача Піскун А.Й.,

третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаторгсвіт до Виконавчого комітету Львівської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.138) просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 09.12.2019 року №1111 в частині п.1, а саме: Шевченківській районній адміністрації: 1.1. Демонтувати тимчасову споруду на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно. 1.2. Виконати протиаварійні роботи з відновлення комунікаційних мереж на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.03.2020 року №207 Про демонтаж самочинно спорудженого об`єкта (споруди) на просп.В.Чорновола, 57 .

Посилається на те, що позивач є власником нежитлової будівлі магазину літ: Д-1 площею 122,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, пр.Чорновола, 57. При цьому, наголосив, що вказана будівля є об`єктом нерухомості, а не тимчасовою спорудою, як це вважає відповідач. Вказане підтверджується правовстановлюючими документами та актами, складеними за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №641-пп від 20.11.2019 року №705-пп від 03.12.2019 року, приписами про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Як наслідок, порядок демонтажу такого об`єкта чітко врегульовано нормами чинного законодавства, зокрема, ст.38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст.376 Цивільного кодексу України. Крім того, звернув увагу, що навіть якщо і вважати, що спірний об`єкт є тимчасовою спорудою, то відповідачем все одно не дотримано процедури демонтажу, визначеної Порядком розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року. Вказане у сукупності свідчить про неправомірність прийнятих відповідачем рішень. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та відповіді на відзив, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що спірне рішення є актом індивідуальної дії, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки, передбачає індивідуалізовані приписи щодо обмеження здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання, а, отже, адресоване одній особі, не регулює певний вид суспільних відносин і вичерпує свою дію після його реалізації. Таким чином, вважає, що між позивачем і виконавчим комітетом Львівської міської ради немає публічно-правового спору (у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України) щодо рішень, які оскаржуються; відповідач стосовно позивача не здійснює публічно-владні управлінські функції, а тому звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Крім того, зазначила, що позивачем не обґрунтовано у чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів у зв`язку із прийняттям виконавчим комітетом Львівської міської ради спірних рішень, оскільки відповідно до ухвали Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017 року ТОВ Західуніверсал плюс було надано право на здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді (загальною площею 56 кв.м.) на просп.В.Чорновола, 57 та включено дану тимчасову споруду до Комплексної схеми. Також, слід звернути увагу, що станом на 10.03.2020 року - дату прийняття рішення №207 - за адресою: м.Львів, просп.В.Чорновола, 57 фізично відсутній об`єкт нерухомого майна площею 122,8 кв.м. чи споруда площею 56 кв.м. При таких обставинах, враховуючи, що позивач не є учасником правовідносин з проведення протиаварійних робіт з відновлення комунікаційних мереж та демонтажу тимчасової споруди; позивачем не доведено, що об`єкт, на який визнано право власності за ТОВ Мегаторгсвіт (будівля магазину літ: Д-1 площею 122,8 кв.м. на просп.В.Чорновола, 57), та самочинно споруджений об`єкт (споруда) на просп.В.Чорновола, 57, який було демонтовано згідно оскаржуваного рішення відповідача від 10.03.2020 року №207, є тим же об`єктом, а отже спірні рішення не породжують для позивача права на захист. З огляду на викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради заперечила щодо позову.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року повернуто без розгляду заяву позивача про забезпечення його позову до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення.

Ухвалою судді від 15.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2019 року №1111 Про проведення невідкладних протиаварійних робіт на просп.В.Чорновола, 57 в частині п.1, а саме: 1. Шевченківській районній адміністрації: 1.1. Демонтувати тимчасову споруду на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно. 1.2. Виконати протиаварійні роботи з відновлення комунікаційних мереж на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 30.04.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, Виконавчого комітету Львівської міської ради, про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.05.2020 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог від 18.03.2020 року.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ Мегаторгсвіт є власником об`єкта нерухомого майна - іншої нежитлової будівлі магазину літ: Д-1 площею 122,8 кв.м., що знаходиться за адресою: просп.В.Чорновола, 57, м.Львів. Вказане підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії СТА 508155 від 23.02.2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №34001138 від 23.02.2015 року.

Згідно договору оренди будівлі від 01.08.2019 року, даний об`єкт нерухомого майна використовується на умовах оренди фізичною особою ОСОБА_3

09.12.2019 року орендар повідомила керівника ТОВ Мегаторгсвіт про те, що до належного товариству об`єкта нерухомого майна прибув, серед інших, відповідач та повідомив про примусове знесення цього майна. На обґрунтування своїх дій відповідачем представлено рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2019 року №1111 Про проведення невідкладних протиаварійних робіт на просп.В.Чорновола, 57 .

Згідно п.1 цього рішення, Виконавчий комітет вирішив: 1. Шевченківській районній адміністрації: 1.1. Демонтувати тимчасову споруду на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно. 1.2. Виконати протиаварійні роботи з відновлення комунікаційних мереж на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно; 1.2. Виконати протиаварійні роботи з відновлення комунікаційних мереж на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно. Відповідальний: голова Шевченківської районної адміністрації .

06.03.2020 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.006976 забезпечено позов шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2019 року №1111 Про проведення невідкладних протиаварійних робіт на просп.В.Чорновола, 57 в частині п.1.

10.03.2020 року відповідачем прийнято рішення №207 Про демонтаж самочинного спорудженого об`єкта (споруди) на просп.В.Чорновола, 57 , у зв`язку із чим демонтовано належний позивачеві об`єкт нерухомого майна.

Не погоджуючись з вищеописаними рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради, вважаючи, що держава протиправно втрутилася у право мирного володіння майном, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України від 06.09.2005 №2807-IV Про благоустрій населених пунктів (далі - Закон №2807-IV) визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.34 цього ж Закону, правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

На виконання названих вище вимог Закону №2807-IV ухвалою Львівської міської ради №4526 було затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові (далі - Положення).

За змістом положень розділу 1 Положення, тимчасова споруда - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту.

Водночас, за визначенням ч.2 статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон №3038-VI), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

У розділі 7 Положення визначено порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Зокрема:

7.1. Демонтажу підлягають ТС: 7.1.1. Для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб`єкту господарювання відмовлено у його продовженні. 7.1.2. Самовільно встановлені. 7.1.3. Зовнішній вигляд яких не відповідає виданому паспорту прив`язки або погодженому проекту та суб`єкту господарювання мотивовано відмовлено у внесенні змін до паспорту прив`язки чи проекту. 7.1.4. Розміщені з порушенням вимог пунктів 2.5 та 2.6 цих Правил.

7.2. Інформація про ТС, у яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки або встановлені з порушенням вимог цих Правил надається також у контролюючі органи для вжиття відповідних заходів.

7.3. При виявленні ТС, зазначених у пунктах 7.1.1-7.1.4, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована ТС, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін.

7.4. Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства Адміністративно-технічне управління та власник ТС.

7.5. У разі, якщо власник відмовляється від підписання або від участі в обстеженні копія акта скеровується йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

7.6. Розпорядження районної адміністрації про демонтаж ТС надсилається суб`єкту господарювання протягом 2 днів з дати набрання ним чинності з наданням терміну для добровільного виконання демонтажу ТС у термін до 1 місяця.

7.7. Відключення ТС від інженерних мереж проводять експлуатуючі організації цих мереж протягом 10 робочих днів з моменту отримання рішення відповідної районної адміністрації про демонтаж ТС після розірвання угод з вилученням приладів обліку.

7.8. У разі невиконання власником ТС вимог пункту 7.6 районна адміністрація звертається до відповідного суду з позовом про примусовий демонтаж ТС, встановленої з порушенням цих Правил .

На підставі аналізу наведених вище положень вбачається, що саме районна адміністрація, а не Виконавчий комітет Львівської міської ради, наділена повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу тимчасових споруд, в т.ч. надавати відповідні доручення щодо таких об`єктів.

До того ж, відповідно до ч.1 ст.10 Закону №2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Отже, законодавством України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо затвердження порядків, положень чи будь-яких інших документів, які регламентують проведення демонтажу встановлених споруд.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові у справі №705/6569/16-а від 07.10.2019 року.

Разом з тим, згідно з приписами ч. 1 ст.181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи ст.ст.319, 328 ЦК України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.182 цього ж Кодексу, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

В свою чергу, за визначенням п.1 ч.1 ст.2 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, частиною 2 ст.331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Об`єктами ж будівництва, у розумінні абз.5 ч.1 ст.4 Закону №3038-VI, є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Системний аналіз названих правових норм законодавства дає підстави для висновку, що нерухоме майно, в тому числі новостворений об`єкт будівництва, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.

Як видно з матеріалів справи, споруда, про яку ідеться у спірних рішеннях про її демонтаж, є нерухомим майном щодо якого за позивачем здійснена реєстрація права приватної власності у встановленому законом порядку.

При цьому, суд враховує, що така державна реєстрація права власності на нерухоме майно не скасована та й у матеріалах справи відсутні відомості про те, що незаконність набуття права власності позивачем на вказаний об`єкт нерухомості встановлена судом.

Поряд із цим, суд зауважує, що позивач не звертався з жодними заявами до відповідних органів стосовно отримання дозволу на розміщення вищезгаданої споруди як елемента благоустрою (малої архітектурної форми, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності тощо).

Крім того, суд враховує і те, що відповідно до приписів ч.ч.1, 8 ст.39 Закону №3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Також, статтею 39-1 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

В той же час, за змістом ч.ч.1, 2 ст.38 вищезгаданого Закону, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Відтак, закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий в експлуатацію на підставі зареєстрованої органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об`єкта до експлуатації, поданої замовником, може бути примусово знесений в порядку, встановленому Законом №3038-VI згідно судового рішення, ухваленого за позовом визначеного цим Законом суб`єкта владних повноважень, однак, не підлягає демонтажу відповідно до Закону №2807-IV і розробленого на його виконання Положення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №826/27173/15 від 04.12.2019 року та у справі №826/7710/16 від 23.12.2019 року.

Безпідставними є твердження відповідача стосовно того, що позивачем не обґрунтовано у чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів у зв`язку із прийняттям Виконавчим комітетом Львівської міської ради спірних рішень.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06) висловив правову позицію, відповідно до якої перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Втім, відповідач, не дотримавшись встановленої Законом процедури, втрутився у мирне володіння позивачем належного йому майна, чим і порушив його права та законні інтереси.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що ухвалою Львівської міської ради ТОВ Західуніверсал плюс , а не ТОВ Мегаторгсвіт , була надано право на здійснення підприємницької діяльності, адже такі не підтверджуються жодними доказами. Водночас на пропозицію суду надати докази для підтвердження обставин, на які відповідач посилається, обґрунтовуючи свої заперечення, такі не були представлені.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірні рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2019 року №1111 Про проведення невідкладних протиаварійних робіт на просп.В.Чорновола, 57 в частині п.1 та від 10.03.2020 року №207 Про демонтаж самочинно спорудженого об`єкта (споруди) на просп.В.Чорновола, 57 є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2019 року №1111 в частині п.1, а саме: Шевченківській районній адміністрації: 1.1. Демонтувати тимчасову споруду на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно. 1.2. Виконати протиаварійні роботи з відновлення комунікаційних мереж на просп.В.Чорновола, 57. Термін: невідкладно.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.03.2020 року №207 Про демонтаж самочинно спорудженого об`єкта (споруди) на просп.В.Чорновола, 57 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: пл.Ринок, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 26256622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаторгсвіт (місцезнаходження: вул.Героїв Крут, 14/7, м.Львів, 79034; код ЄДРПОУ: 38558171) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 4023 (чотири тисячі двадцять три) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду буде складено до 27.07.2020 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 17.07.2020 року.