Постанова

від 15.07.2020 по справі 200/12790/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року справа №200/12790/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Ашумова Т.Е., представника позивача - адвоката - Трофімчука В.В., представника відповідача Груєнка С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Зеленов А.С.), складені в повному обсязі в м. Слов`янськ Донецької області 27 березня 2020 року та 27 квітня 2020 року, у справі № 200/12790/19-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Світоч до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2019 року №№ 0000721414, 0000711414, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Світоч звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2019 року №№0000721414,0000711414 (а.с. 4-14 т.1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16 жовтня 2019 року форми Р №0000721414, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Світоч» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 744 569 грн., з яких 1163046грн сума грошового зобов`язання, 581523 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 16 жовтня 2019 року форми ПН №0000711414, яким до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 432 800 грн. (а.с. 223-233 т.5).

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №200/12790/19-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області судові витрати на правничу допомогу в розмірі 28 000 грн. (а.с. 54-57 т. 6).

Головне управління ДПС у Донецькій області із такими судовими рішеннями не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи,прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг, відповідач зазначив наступне.

Щодо суті позовних вимог та рішення суду першої інстанції апелянт вказав на: не нарахуванням позивачем податкового зобов`язання з ПДВ по витратам (списанню ПММ на легковий транспорт); Товариством не надано до перевірки актів щодо списання запчастин та використання їх у господарській діяльності, з чого слідує заниження податкового зобов`язання з ПДВ по витратам.

Вказано, що контрагенти позивача не мали можливості фактично здійснювати господарські операції з позивачем у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів.

Тому апелянт вказує, що наведеним спростовується факт реальності здійснення господарських операцій та просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 58-61 т. 5).

Щодо додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу податковий орган вказав, що складання заперечень до акту є досудовим порядком вирішення спору, не є витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Зазначив, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їх дійсності та необхідності ,а також критерію розумності їх розміру.

Вказано, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та розрахунку витрат є підставою для відмови у задоволені вимоги про відшкодування таких витрат (а.с. 73-75 т.5).

Представник апелянта в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційних скаргах, просив суд їх задовольнити, скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду та додатково рішення залишити без змін та відмовити у задоволені апеляційних скарг.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Світоч , зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30835681, місцезнаходження юридичної особи: 84043 Донецька обл., Олександрівський район, с. Степанівка, вул. Степова, 4.

Основні види діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; після урожайна діяльність; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля квітами та рослинами; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області в період з 21.08.2019 року по 04.09.2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ Світоч з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2019 року за результатом якої складено акт від 11 вересня 2019 року №21/05-99-05-13/308356819 (а.с. 26-119 т.1).

Проведеною перевіркою встановлено, що СТОВ Світоч порушено пп. 198.5 ст. 198, п.198.1 ст. 198, п. 1 89.9 ст. 189. п. 199.1 ст. 199. п.201.10 ст. 201. пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.91 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.202 п.14.1 ст. 14. п. 44.1 ст. 44. п.198.1, п. 198.2 ст. 198. гі. 198.3 ст. 198. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року у сумі 1 163 046 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення на акт (а.с.120-126 т.1).

16 жовтня 2019 року на підставі акту перевірки №21/05-99-05-13/308356819від 11вересня 2019року, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, ст.120-1 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0000721414, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Світоч» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 744 569грн, з яких 1163046грн сума грошового зобов`язання, 581523грн сума штрафних (фінансових) санкцій;

- форми ПН №0000711414, яким до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 432800грн. (а.с.132,133 т.1).

Позивач із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомленнь-рішенн в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 ст. 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні для надання їм юридичної сили і доказовості мати такі обов`язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. 2.1 та п. п. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі за текстом Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення сум бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю АФ Агросервіс (Виконавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Світоч (Замовник) укладено договори на виконання сільськогосподарських робіт від 04 січня 2017 року №04012 та від 20 червня 2018 року №20061(а.с.213,214 т.1).

Відповідно до умов договорів ТОВ АФ Агросервіс (Виконавець) виконувало за дорученням СТОВ Світоч сільськогосподарські роботи, а саме по обработці грунту, посіву та догляду, збору сільськогосподарських культур.

На виконання умов якого, ТОВ АФ Агросервіс проведено роботи по обработці грунту, посіву та догляду, збору сільськогосподарських культур.

Вищенаведений договори є чинними, не були визнані судом недійсним та були діючими на момент виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ АФ Агросервіс (ЄДРПОУ 20341855) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідними відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи:

- акт надання послуг №213 від 30 листопада 2018 року;

- акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000055 від 31 жовтня 2017 року;

- рахунок-фактура №СФ-0000151 від 31 жовтня 2017 року;

- акт звірки за 2017 рік;

- податкові накладні від 31 жовтня 2017 року №6, від 30 листопада 2018 року №11;

- рахунок на оплату №СФ-0000239 від 30 листопада 2018 року;

- звіт по дебетовим та кредитним операціям по рахунку за грудень 2018 року;

- банківська виписка за грудень 2018 року (а.с.216-225 т.1).

Вказані обставини фінансово-господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ АФ Агросервіс були відображені у бухгалтерському обліку.

Придбані роботи були виконані ТОВ АФ Агросервіс та відображено в бухгалтерському обліку.

За наслідками господарської операції ТОВ АФ Агросервіс (ЄДРПОУ 20341855) видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту жовтня 2017 року та листопада 2018 року.

Суд не вбачає наявність порушень позивачем п.198.5. ст.198, п. 201.10 ст.201 ПК України, з огляду на що висновок про заниження показників рядка 4.1 Декларацій, на загальну суму ПДВ 258 506,00 грн. не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Відповідач в акті перевірки зазначає про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 289226грн за операціями з ТОВ УКР АЛЬФА ІНВЕСТ , код за ЄДРПОУ 41356689, ПП ПРОМ-Д , код за ЄДРПОУ 38834973, ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС , код за ЄДРПОУ 40713641, ТОВ УКР ТРАНС ЛАЙН , код за ЄДРПОУ 40212387, ТОВ НІКА-АГРОТРЕЙД , код за ЄДРПОУ 42163583, що не мали реального товарного характеру.

СТОВ Світоч , на порушення вимоги п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за операціями з ТОВ УКР АЛЬФА ІНВЕСТ , код за ЄДРПОУ 41356689,ПП ПРОМ-Д , код за ЄДРПОУ 38834973, ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС , код за ЄДРПОУ 40713641, ТОВ УКР ТРАНС ЛАЙН , код за ЄДРПОУ 40212387,ТОВ НІКА-АГРОТРЕЙД , код за ЄДРПОУ 42163583 що не мали реального товарного характеру та як наслідок оформлені первинними документами, що суперечать законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості, так як складені без здійснення господарської операції у сумі 289 226 грн., в т.ч.: вересень 2017 у сумі 1512 грн., липень 2018 у сумі 152964грн, вересень 2018 у сумі 80500 грн., лютий 2019 року у сумі 53333 грн., травень 2019 у сумі 917 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

1.У травні 2019 року ПП ПРОМ-Д надано СТОВ Світоч послуги з транспортування товарів, а саме, пристрою для збирання ріпаку ПРБЖ-7,6, на загальну суму 5 500 грн., придбаного у ПрАТ Бердянські жниварки за договором №499 купівлі-продажу від 10 травня 2019 року та видаткової накладної від 30 травня 2019 року №РН-0000668 (а.с. 235,237 т. 1). При цьому відповідачем не ставиться під сумнів факт отримання позивачем 30 травня 2019 року м. Бердянську пристрою ПРБЖ-7,6, що підтверджується актом прийому - передачі товару( а.с.236 т.1).

Вищенаведений договір є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючим на момент виниклих правовідносин.

На підтвердження здійснення вказаної операції СТОВ Світоч надано представникам Відповідача товарно-транспортну накладну від 30 травня 2019 року № РН-0000668 згідно якої автомобільний перевізник ПП ПРОМ-Д на замовлення СТОВ Світоч надало транспортні послуги по транспортуванню пристрою для збирання ріпаку ПРБЖ-7.6.

Вказана товарно-транспортна накладна відповідає встановленим законом вимогам до первинного документу, у тому числі, містить: назву документа (товарно-транспортна накладна), дату і місце складання (30 травня 2019 року м. Бердянськ):назву підприємства, від імені якого складено документ (ПрАТ Бердянські жниварки );зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (транспортні послуги, 1 місце, шт.); особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (а.с. 232 т. 1). Крім цього, на підтвердження реального характеру операції СТОВ Світоч надано під час проведення перевірку сформований ПП ПРОМ-Д рахунок на оплату від 31 травня 2019 року №142 на суму 5500 грн. (а.с. 233 т.1) та акт надання послуг від 03 червня 2019 року №142, якими підтверджується отримання позивачем послуги, зазначеної у товарно-транспортній накладній від 30 травня 2019 року №РН-0000668 (а.с. 234 т. 1). Факт оплати отриманих послуг підтверджується копією банківської виписки від 31 травня 2019 року (а.с. 238 т. 1).

СТОВ Світоч отримало від ПП ПРОМ-Д реальні послуги по перевезенню пристрою для збирання ріпаку, що відповідає предмету діяльності СТОВ Світоч , визначеному ст. 2 Статуту (вирощування зернових та технічних культу р, виробництво сільськогосподарської продукції тощо). Вказаний пристрій у 2019 році використаний при проведенню робіт по збору вражаю ріпаку па площі 111,8 га.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту травня 2019 року, відповідачем зареєстрована податкова накладна від 31 травня 2019 року №46 сформована ПП ПРОМ-Д за фактом надання транспортної послуги по маршруту Бердянськ-Степапівка (а.с. 239 т. 1).

Відтак, суд першої інстанції правомірно не погодився із відповідачем про наявність порушень п.198.5. ст.198, п. 201.10 ст.201 ПК України, оскільки висновок про заниження показників рядка 4.1 Декларацій, на загальну суму ПДВ 917 грн. не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

2.У лютому 2019 року ТОВ УКР АЛЬФА ІНВЕСТ поставило СТОВ Світоч насіння соняшнику на загальну суму 319 999,86 грн. за договором поставки № 0802/19 від 08 лютого 2019 року (ас. 128-131 т.2)

На підтвердження здійснення вказаної операції надано:

- додаток до договору, який містить всю необхідну інформацію про зміст та обсяг господарської операції (а.с. 132 т. 2).

- витяг з Книги складського обліку Зерносклад за 2019 рік (а.с. 137-138 т.2);

- журнал Рахунок-27 Кладова 2019 рік , відповідно до записів якого у лютому 2019 року CТOB Світоч отримало 35 мішків насіння Фортімі та 40 мішків насіння НК Неома (а.с. 139-141 т.2);

- товарно-транспортної накладної від 08.02.2-19 №0373/1 на перевезення насіння соняшнику ( НК Неома . Фортімі ) у кількості 75 мішків за маршрутом м. Полтава - с. Степанівна. Донецька область (а.с. 147 т. 2);

- видаткову накладну від 08 лютого 2019 року №80 (а.с. 133 т. 2);

- сертифікати, що засвідчує посівні якості насіння ( а.с.134-136 т.2).

Фактичне використання насіння соняшнику, отриманого від ТОВ УКР АЛЬФА ІНВЕСТ підтверджується актом витрати насіння і садивного матеріалу №3 за квітень 2019 року, Лімітно-забірною карткою за квітень 2019 року (а.с. 144 т. 2).

Наявність у видатковій накладній від 08 лютого 2019 року №80 неістотних недоліків, не є підставою для невизнання господарської операції по поставці ТОВ Укр Альфа Інвест на користь СТОВ Світоч товару, зазначеного в цій накладній.

Крім цього, на підтвердження реального характеру операції СТОВ Світоч надано ревізорам сформований ТОВ УКР АЛЬФА ІНВЕСТ рахунок на оплату від 08 лютого 2019 № 35 на суму 319 999,86грн. (а.с. 143 т. 2), яким підтверджується фактичне отримання СТОВ Світоч від ТОВ Укр Альфа Інвест товару, зазначеного у видатковій накладній від 08 лютого 2019 року №80.

Наданими суду первинними документами підтверджено, що СТОВ Світоч отримало від ТОВ УКР АЛЬФА ІНВЕСТ`ТМЦ для використання у рослинництві, що відповідає предмету діяльності СТОВ Світоч , визначеному ст. 2 Статут) (вирощування зернових та технічних культур, виробництво сільськогосподарської продукції тощо).

Оплата отриманих ТМЦ підтверджується копією платіжного доручення від 08 лютого 2019 року №6027(а.с. 145 т. 2).

Крім цього, відповідачем зареєстрована податкова накладна від 08 лютого 2019 року №103 видана ТОВ УKP АЛЬФА ІНВЕСТ за фактом постачання насіння соняшнику на сум) 319 999,86грн. (а.с. 148 т. 2).

З огляду на, що суд не погоджується із відповідачем про наявність порушень п.198.5. ст.198, п. 201.10 ст.201 ПК України, оскільки висновок про заниження показників рядка 4.1 Декларацій, на загальну суму ПДВ 53 333,31 грн. не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

3. Згідно договору поставки від 17 вересня 2018 року №НА-01244 постачальник (ТОВ НІКА-АГРОТРЕЙД ) поставляє мінеральні добрива, а Покупець (СТОВ Світоч ) приймає їх та сплачує грошові кошти (а.с. 149-152 т.2).

Вказаний договір містить всі істотні умови, у тому числі щодо найменування та кількості продукції, а також її якості. За умовами договору ці дані і зазначаються у Специфікації, що є невід`ємною частиною договору. Договір містить інформацію про досягнення згоди сторін щодо його істотних умов.

Так, відповідно до умов договору та специфікації № СП-НА-0144/0 від 17.09.2018 року , ТОВ НІКА-АГРОТРЕЙД поставило СТОВ Світоч добриво складне мінеральне NР 12:24 у кількості 35 тн на суму 483 000 грн.( а.с.153 т.2).

На підтвердження якості ТМЦ покупцю були передані копію паспорта якості на Добриво складне мінеральне марки НР 12:24 виробництва ПАТ СУМИХІМПРОМ (а.с. 161 т.2).

Придбані добрива у ТОВ НІКА-АГРОТРЕЙД були оприбутковані, що підтверджується даними складського обліку за 2018 рік (а.с. 159-160 т.2).

На підтвердження факту отримання ТМЦ СТОВ Світоч надано видаткову накладну від 18 вересня 2018 року № НА-00003477 (а.с. 154 т. 2), яка відповідає встановленим законом вимогам до первинного документу.

Відповідно до Видаткової накладної від 18 вересня 2018 року №НА-00003477 вивіз мінеральних добрив здійснювався з м. Лозова автотранспортом з державними номерами 04332 ЕА, АН 7534 ІТ, АН 2264 ЕМ. Автомобілі з вказаними державними номерами належать СТОВ Світоч . Факт використання вказаних автомобілів для перевезення мінеральних добрив з м. Лозова підтверджується Подорожніми листами від 18 вересня 2018 року №133, від 18 вересня 2018 року №132, від 18 вересня 2018 року №131 (а.с. 156-158 т.2).

Факт розвантаження придбаних ТМЦ підтверджується подорожнім листом тракториста №93 від 18 вересня 2019 року (а.с. 162 т. 2).

Також, СТОВ Світоч надано сформований ТОВ НІКА-АГРОТРЕЙД рахунок-фактуру від 17 вересня 2018 року №НА-00002864 на суму 483 000грн, яким підтверджується фактичне отримання мінеральних добрив (а.с. 155 т. 2), що також підтверджується податковою накладною № 421 від 17 вересня 2018 року (а.с. 169 т. 2).

Оплата отриманих ТМЦ підтверджується копією звіту про дебітові і кредитові операції з 14 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року (а.с. 167-168 т.2).

СТОВ Світоч отримало від ТОВ НІКА-АГРОТРЕЙД товар для використання у рослинництві, що відповідає предмету діяльності СТОВ Світоч , визначеному ст. 2 Статуту (вирощування зернових та технічних культур, виробництво сільськогосподарської продукції тощо).

Фактичне використання ТМЦ (мінеральні добрива) на зазначені цілі підтверджується актами №№38,39 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за жовтень 2018 року (ас. 163, 165 т.2).

З огляду на що, суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції, яким не встановлено порушень п.198.5. ст.198, п. 201.10 ст.201 ПК України, оскільки висновок про заниження показників рядка 4.1 Декларацій, на загальну суму ПДВ 80500 грн. не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

4. У вересні 2017 року ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС , надано СТОВ Світоч послуги з ремонту обладнання у відповідності з договором без угоди на загальну суму 9070,00грн.

На підтвердження здійснення вказаної операції наданий ТОВ АГРОІНДУСТРІЯ ПЛЮС рахунок від 11 вересня 2017 року №1119, який відповідає змісту акту здачі-прийомки виконаних робіт №1006 від 25 вересня 2017 року , затвердженому керівниками обох організацій, а також податкова накладна від 13 вересня 2017 року №41 за фактом падання послуг з ремонту обладнання на суму 9070грн. (а.с.241- 242,245 т. 1).

Оплата наданих послуг підтверджується копією звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача з 08 вересня 2017року по 13 вересня 2017 року. (а.с. 243-244 т.1)

Вказані первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та встановленим законом вимогам до первинного документу, та надають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зазначені первинні документи спростовують висновки податкового органу про наявність порушень п.198.5. ст.198, п. 201.10 ст.201 ПК України, тому висновок про заниження показників рядка 4.1 Декларацій, на загальну суму ПДВ 1511,67грн не знайшов свого підтвердження в суді.

5. Відповідно до договору та додаткової угоди № 1 від 21 березня 2018 року № 21-03/18 в період з березня 2018 року по квітень 2018 року ТОВ УКР ТРАНС ЛАЙН ,який зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.02.2016 року, надавало СТОВ Світоч транспортні послуги (а.с. 246-249,250 т.1).

Відповідно до п.2.5 договору, замовник оплачує послуги перевізника відповідно до актів виконаних робіт та рахунків па підставі фактично виконаних робіт. Підставою для виписки рахунків є товарно - транспортні накладні (п.2.6).

На підтвердження факту реального отримання послуг за договором СТОВ Світоч товарно-транспортні накладні, сформовані ТОВ УКР ТРАНС ЛАЙН , перелік яких наведений в акті (а.с. 43-108 т.2).

Вказані ТТН відповідають встановленим законом вимогам до первинного документу, у тому числі, містить:назву документа дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ ,зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.7 договору оплата за договором розраховується виходячи з ваги вантажу, а не час на його доставку.

ТОВ УКР ТРАНС ЛАЙН виписані рахунки па оплату та затверджені сторонами акти надання послуг та від 26 березня 2018 року №224 па суму 103 550,40грн, від 27 березня 2018 року №249 на суму 75 902,40грн, від 28 березня 2018 року№250 па суму 45 237,60грн, від 29 березня 2018 року №253 на суму 100 562,40грн, від 30 березня 2018 року №261 па суму 57 470,40грн, від 02 квітня 2018 року №263 на суму 264 556,80грн, від 03 квітня 2018 року №268 на суму 72 036грн, від 04 квітня 2018 року №272 на суму 72 381,60грн, від 05 квітня 2018 року №293 па суму 53 568грн. (а.с. 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34 т. 2).

ТОВ Світоч отримало від ТОВ УКР ТРАНС ЛАЙН послуги по перевезенню пшениці, замовлення позивача для забезпечення виконання зобов`язань за контрактом №1603 18-SS-CP1 від 16 березня 2018 року на продаж зернових культур, (пшениці 3 класу) за умови її поставки на умовах СРТ: Маріуполь термінал УТА з 16 березня 2018 по 30 квітня 2018. Факт поставки вказаних ТМЦ на виконання умов контракту №160318-SS-CPT під 16 березня 2018 року відповідачем не заперечується (а.с. 109-114 т.2).

Оплата отриманих послуг з перевезення ТМЦ підтверджується копією витягу з Руху коштів по рахунку з 25 квітня 2018 року по 28 квітня 2018 року (а.с. 124-127 т.2).

Податковим органом зареєстровані податкові накладні, виписані ТОВ УКР ТРАНС ЛАЙН за фактом надання СТОВ Світоч транспортно-експедиційних послуг на суму загалом 917 784,00 грн. (а.с. 115-123 т.2)

За таких умов, господарська операція між СТОВ Світоч та ТОВ Укр Транс Лайн по наданню у період з березня по квітень 2018 року транспортних послуг (фактично здійсненою та підтвердженою належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність цієї операції, та спричинила реальну змін) майнового стану платника податків, а відтак безпідставним є висновок податкового органу про незаконне формуванню податкового кредиту у сумі 152 964,04 грн. та про наявність порушень п.198.5. ст.198, п. 201.10 ст.201 ПК України .

Як зазначає апелянт, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ з зазначеними контрагентами , які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, тому відповідні первинні документи, незалежно від правильності їх оформлення за зовнішніми ознаками , позбавлені юридичної значимості.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції вважає лише припущеннями висновки відповідача, що зазначені вище господарські операції є нікчемними, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами фактичного здійснення господарської діяльності та проведення оплати за наданої послуги відповідно до умов договору. Здійснення даного виду господарської діяльності відповідає меті та предмету діяльності позивача як юридичної особи.

При цьому, спірним питанням даної справи є не факт декларування чи не декларування контрагентом позивача своїх податкових зобов`язань з ПДВ, а наявність у позивача права на формування складу податкового кредиту з ПДВ.

Суд зазначає, що жодним законом не передбачено право фіскального органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов`язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов`язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

При цьому, судом встановлено, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагента позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони договорів можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Щодо не нарахування податкового зобов`язання з ПДВ по витратам (списанню ПММ на легковий автотранспорт), які не використовувались у господарській діяльності, на загальну суму 124026 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що СТОВ Світоч не нараховане податкове зобов`язання з ПДВ по витратам (списанню ПММ на легковий автотранспорт), які не використовувались у господарській діяльності на загальну суму 124 026 грн., у тому числі: січень 2017 року у сумі 887грн, лютий 2017 у сумі 1327грн, березень 2017 у сумі 3863 грн., квітень 2017 у сумі 3195грн, травень 2017 року у сумі 3768грн, червень 2017 року у сумі 3447грн, липень 2017 року у сумі 5090 грн., серпень 2017 року у сумі 4250грн, вересень 2017 року у сумі 3884грн, жовтень 2017 року у сумі 3861грн, листопад 2017 року у сумі 3456грн, грудень 2017 року у сумі 1163грн, січень 2018 року у сумі 1855грн, лютий 2018 у сумі 3141грн, березень 2018 у сумі 4552грн, квітень 2018 у сумі 4227грн, травень 2018 року у сумі 5637грн, червень 2018 року у сумі 6819грн, липень 2018 року у сумі 6412 грн, серпень 2018 року у сумі 5778 грн., вересень 2018 року у сумі 7130грн, жовтень 2018 року у сумі 5661грн, листопад 2018 року у сумі 4672грн, грудень 2018 року у сумі 2853грн, січень 2019 року у сумі 3326 грн., лютий 2019 року у сумі 3577грн, березень 2019 року у сумі 4045грн, квітень 2019 у сумі 6132грн, травень 2019 року у сумі 5205грн, червень 2019 року у сумі 4809грн.( а.с.34 т.1)

СТОВ Світоч у перевіряємому періоді здійснював списання ПММ на легкові автомобілі та з подальшим віднесенням на витрати підприємства.

Паливно-мастильні матеріали списувалися на легкові автомобілі, а саме SSANGVONG KYRON NEW D20DT держномер НОМЕР_1 , ВАЗ-21065 держномер НОМЕР_2 , ВАЗ 210740-111-30 держномер НОМЕР_3 , Chevrolet Niva, держномер НОМЕР_4 , ВАЗ 210994-20, держномер НОМЕР_5 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію ТЗ перебувають у власності СТОВ Світоч , обліковуються у якості основних засобів та використовуються для забезпечення статутної діяльності підприємства та виконання його службовими особами покладених на них обов`язків, що підтверджено свідоцтвами про власність (а.с. 32-34 т.3).

Відповідно до наказів від 29 грудня 2015 року №24-п, від 28 грудня 2016 року №31-п від 24 квітня 2017 року №17-п кожен із зазначених легкових автомобілів закріплений за службовою особою підприємства, у тому числі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Крім того, у процесі виробничої діяльності використовується автомобіль RENAULT КАNCOO( вантажний фургон) держномер НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_5 та використовується на підставі угоди від 01 липня 2015 року, а також ВАЗ - 210994-20, держномер АН31450С, який використовується на підставі договору оренди від 01 квітня 2016 року №01/04/2016( а.с.35 т.3).

Фактичне використання легкових автомобілів з метою забезпечення господарської діяльності СТОВ підтверджується переліком подорожніх листів за період з червня 2016 року по липень 2019 року, копіями подорожніх листів та лімітно-забірних карток на отримання ПММ(а.с. 68-250 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с. 1-108 т.5).

Протягом січня 2017 року - червня 2019 року підприємством оприбутковано 36 тн ПММ (бензин) на загальну суму 936 261грн що підтверджується, звітами ф. 50-сг за 2017-2018 роки. Вказані ПММ були передані на зберігання матеріально-відповідальній особі заправнику - обліковцю ОСОБА_6 (до 01.06.2018) та ОСОБА_7 , що підтверджується відповідними видатковими накладними на отримання ПММ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в суді документально доведено факт використаним ПММ на цілі, пов`язані з господарською діяльністю, а відтак не доведено незаконність віднесення витрат на придбання, транспортування та облік ПММ на виграти підприємства та як наслідок, доведено протиправність щодо нарахування податкового зобов`язання на суму 124 026,00 грн.

Доводи апелянта щодо не надання документів спростовуються оглядом наданих суду доказів , та апелянтом не доведено, що у позивача витребовувались додаткові документи , які не були надані під час перевірки.

Щодо заниження податкового зобов`язання з ПДВ по витратам (списанню запасних частин на легковий автотранспорт, сільгосптехніку) на загальну суму 458617 грн. суд зазначає( а.с.35 т.1).

Висновок відповідача про ненарахування податкового зобов`язання з ПДВ по витратам (списанню запасних частин на легковий автотранспорт, сільгосптехніку), на загальну суму 458617грн є передчасним, з огляду на наступне.

В акті перевірки не зазначено якими саме первинними документами, на його думку, повинно підтверджуватися оприбуткування, транспортування та зберігання запчастин, передача їх матеріально-відповідальній особі, обліку на складі, списання у виробництво з ідентифікацією основних засобів, на ремонт яких вони використані.

Позивач СТОВ Світоч у період з січня 2017 року по червень 2019 року здійснювало списання запасних частин па легковий автотранспорт та сільгосптехніку з подальшим віднесенням на витрати підприємства. Запасні частини списувалися на легкові автомобілі та сільськогосподарську техніку, які перебувають у власності СТОВ Світоч та використовуються для забезпечення статутної діяльності підприємства, виконання його службовими особами покладених па них обов`язків. Крім цього, запасні частини використовувалися на ремонт сільгосптехніки (а.с. 68-250 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с. 1-108 т.5).

Списання запасних частин здійснювались по лімітно-забірним картам виключно на господарські цілі підприємства. Відповідно до бухгалтерської довідки від 30 жовтня 2019 року №99 СТОВ Світоч за період з лютого 2017 року по червень 2019 року не здійснювало списання раніше використаних запасних частин, як таких, що не можуть бути використані в подальшій господарській діяльності та не здійснювало їх реалізацію. Запасні частини, які визнано такими, що не можуть бути використані у подальшій господарській діяльності, зберігаються на підприємстві в складі.

Під час перевірки податковим органом не встановлено фактів використання запчастин не для господарських цілей.

Суд апеляційної інстанції зазначає,що апелянтом не надано оцінки рішенню суду , щодо не надання оцінки доводам податкового органу, викладених в акті перевірки про ненадання належним чином оформлених первинних документів щодо оприбуткування, транспортування та зберігання запчастин, передачі їх матеріально-відповідальній особі, обліку на складі, списання у виробництво з ідентифікацією основних засобів, на ремонт яких вони використані , а також дефектних відомостей, складських карток, книг складського обліку, заявок на придбання не відповідають дійсності. В суді першої інстанції встановлено та проаналізовано було , що протягом січня 2017 року - червня 2019 року підприємством було загалом оприбутковано запчастин на загальну суму 1 676 987грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Вказані запчастини були передані на зберігання матеріально - відповідальній особі комірнику ОСОБА_8 , що підтверджується відповідними видатковими накладними. Зазначені запчастини зберігалися та зберігаються на складі. Станом на початок перевірки на залишку перебувало загалом запчастин на суму 197 871 грн.

Апелянтом не доведено факт використання запчастин на цілі, не пов`язані з господарською діяльністю, а відтак не доведено незаконність віднесення витрат на придбання, транспортування та облік запчастин на витрати сільськогосподарського підприємства, та, як наслідок, не доведено протиправності дій щодо не нарахування податкового зобов`язання на суму 458 617,00 грн., а тому суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи хибними.

Відтак безпідставним є висновок відповідача про порушення СТОВ Світоч п.198.5 ст 198 ПК України та заниження суми нарахованого податкового зобов`язання на загальну суму ПДВ 582 643,00 гри.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судом першої інстанції, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність виробничих потужностей, основних засобів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, у справі «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання» .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов`язковому порядку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, обмежившись посиланням у своєму акті на сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентом позивача прийнятих за договорами обов`язків з підстав отримання аналізу інформаційних баз даних Податковий блок , під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надав жодного доказу на підтвердження обґрунтованості своїх висновків та не заявив жодного клопотання щодо витребування чи отримання судом таких доказів.

Фактично відповідач, заявивши про фіктивність виконання укладених позивачем угод, поклав на позивача та на суд обов`язок спростовувати ці висновки, обмеживши свою участь у розгляді справи формальним невизнанням заявленого позову.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство, відтак, спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Відтак, рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття судом першої інстанції додаткового рішення по справі та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування своєї заяви позивач подав суду договір про надання правової допомоги № 34/10/2018 року від 31 серпня 2019 року (далі по тексту - Договір), укладений між СТОВ Світоч та адвокатом Трофімчуком Віталієм Вікторовичем, акт прийняття послуг від 19 березня 2020 року (відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 3 від 31 серпня 2019 року), наданих у справі № 200/12790/19; платіжні доручення № 6490 від 29 жовтня 2019 року, № 325 від 4 лютого 2020 року, від 19 березня 2020 року, якими СТОВ Світоч було здійснена оплати правничої допомоги адвокату ОСОБА_9 10 000 грн., 17 575 грн., 5 000 грн. відповідно; виписки по рахунку та бухгалтерською довідкою СТОВ Світоч від 13.04.2020 року (а.с. 3-10 т.6)

Досліджуючи надані представником позивача документи суд встановив, що Договором про надання правової допомоги № 34/10/2018 року від 31 серпня 2019 року укладеним між СТОВ Світоч та адвокатом Трофімчуком Віталієм Вікторовичем передбачено надання юридичних послуги з правової допомоги на підставах, в порядку та обсязі, визначеному у цьому Договорі, та обов`язок клієнта зобов`язується оплатити послуги, визначені предметом договору.

Відповідно до п.п. 3.4. Договору № 34/10/2018 року розмір оплати юридичних послуг визначається із розрахунку вартості послуг, які зазначені в Додатку 2 цього договору. Відповідно до п.п. 3.8. факт надання юридичних послуг підтверджується Актом прийняття послуг за наведеною у Додатку 3 до договору.

Актом прийняття послуг від 19 березня 2020 року (відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 3 від 31 серпня 2019 року), наданих у справі № 200/12790/19 - а під час розгляду справи Донецькому окружному адміністративному суді було підтверджено повне виконання його у обсязі, наведеному у Детальному описі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 200/12790/19 - а під час розгляду справи Донецькому окружному адміністративному суді (а.с. 2 т.6)

У вказаному Детальному описі зазначено, що адвокатом Трофімчуком надані послуги з 1)підготовки та спрямуванні заперечень на акт перевірки (складається з витрат 4 л/години вартістю 2 000 грн., 2) складання та спрямування позовної заяви (складається з витрат 2 ч/години вивчення судової практики і норм діючого законодавства, бухгалтерських документів, 6 годин - підготовка проекту позовної заяви, роздруківка, виготовлення та завіряння копій, спрямування заяви до суду) вартістю 10 000 грн., 3) складання та спрямування відповіді на позовну заяву (складається з витрат 6 л/години (4 години опрацювання відзиву на позовну заяву, виїзд до СТОВ, вивчення бухгалтерських документів, 2 години - підготовка проекту відповіді, роздруківку, виготовлення та завіряння копій, спрямування відповіді відповідачу) вартістю 5 015 грн., 4) складання клопотання про приєднання доказів (складається з витрат 4 людино/години (виїзд до СТОВ, вивчення бухгалтерських документів, виготовлення та завіряння копій, підготовка проекту клопотання, спрямування копій відповідачу) вартістю 2 045 грн., 5) підготовка письмових пояснень (складається з витрат 4 людино/години (виїзд до СТОВ, вивчення бухгалтерських документів, підготовка проекту пояснень) вартістю 2 000 грн., 6) складання та спрямування доповнення відповіді на відзив на позовну заяву (складається з витрат на 4 людино/години виїзд до СТОВ, вивчення бухгалтерських документів, підготовка проекту доповнення до відповіді, спрямування копії доповнення до відповіді відповідача) вартістю 2 515 грн., 7) участь у судових засіданнях 9 000 грн.

Таким чином, Акт поряд з Детальним описом обумовлює вартість юридичних послуг за правову допомогу справи № 200/12790/19 - а під час розгляду справи Донецькому окружному адміністративному суді.

Платіжними дорученнями № 6490 від 29 жовтня 2019 року, № 325 від 4 лютого 2020 року, від 19 березня 2020 року СТОВ Світоч була здійснена оплата правничої допомоги адвокату ОСОБА_9 10 000 грн., 17 575 грн., 5 000 грн. відповідно (а.с. 8-10 т.6).

Перерахування цих коштів підтверджується також виписками по рахунку та бухгалтерською довідкою СТОВ Світоч від 13.04.2020 року.

Акт про надання правової допомоги, відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року, а платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, встановлені нормативно-правовими актами Національного банку України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджуються висновками суду першої інстанції, що зазначені позивачем у Детальному описі витрат на правничу допомогу у п.п. 1) витрати у сумі 2 000 грн., понесені 27 серпня 2020 року (підготовка та спрямування заперечень на акт), тобто до прийняття оскаржуваних ППР, не є витратами, пов`язаними з розглядом адміністративної справи № 200/12790/19 а, тому розподілу не підлягають.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції,що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням суми позову, вимог ч. 9 ст. 139 КАС України, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь товариства витрати на правничу допомогу у розмірі 28 000 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений позивачем, не є підставою для повного його стягнення, норми законодавства, регулюючі спірне питання, не є імперативними та не відносять такі суми (заявлені) до обов`язкового стягнення.

Відтак, посилання апелянта щодо неправомірності додаткового рішення суду першої інстанції є незмістовними, а стягнення саме 28 000,00 грн. за правничу допомогу у даній справі є співмірними складності справи та ціни позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі прийняті без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі № 200/12790/19-а - залишити без змін.

Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року по справі № 200/12790/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 15 липня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення та продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне судове рішення складено 17 липня 2020 року.

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова