Постанова

від 15.07.2020 по справі 760/32833/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/32833/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову № 96 про накладення адміністративного стягнення, винесену 06.11.2019 в.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області Войтюком В.М. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 163-15 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн., а справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що при винесенні спірної постанови не було доведено складу кожного з адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 164-1, 165-1, 163-15 КУпАП. Також вказано, що перевірка була призначена та проведена щодо фізичної особи - ОСОБА_1 , а не ФОП ОСОБА_1 , а тому позивач не міг як суб`єкт, який перевірявся бути на спрощеній системі оподаткування та платником єдиного податку 3-ої групи. Крім того, апелянтом вказано, що право платника податків зареєструватися ФОП не може бути обов`язком, а платник податку - фізична особа не повинен сплачувати податки в розмірі, встановленому для ФОП.

Відзиву Головного управління Державної податкової служби у Київській області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області за наслідками розгляду протоколів від 24.10.2019 №№ 124, 125, 126 та доданих до них матеріалів справи про адміністративні правопорушення, акту від 03.10.2019 № 114/10-36-33-04/2467015231 щодо ОСОБА_1 встановлено:

- порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) в частині проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій;

- п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI(зі змінами та доповненнями) в частині не ведення книги обліку доходів та витрат;

- абз. 1 п. 7 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами та доповненнями) в частині заниження єдиного соціального внеску;

- пунктів 2, 9 та 11 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.215 № 435 в частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012, 2015, 2017 та 2018 роки.

В зв`язку з викладеним відповідачем було прийнято постанову № 96 від 06.11.2019, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятим рішенням, вважаючи його таким, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив, зокрема, з того, що враховуючи наявну при проведенні перевірки податкову інформацію, ОСОБА_1 повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість починаючи з 01.01.2016 шляхом подання реєстраційної заяви до контролюючого органу за основним місцем обліку, та допустив зазначені порушення податкового законодавства, вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при здійсненні господарської діяльності, що свідчить про правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

ГУ ДФС у Київській області у зв`язку з наявною інформацією в Державному реєстрі фізичних осіб про отримані фізичною особою доходи, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також у зв`язку з отриманою інформацією від Державної архітектурно-будівельної інспекції, 25.02.2019 засобами поштового зв`язку було направлено запит №3975/Я/10-36-13-03 від 15.02.2019 про надання інформації та її документального підтвердження на адресу ОСОБА_1 . Запит було повернено 12.04.2019 з зазначенням причини за закінченням встановленого строку зберігання .

Враховуючи те, що позивач не надав первинних документів, у ГУ ДПС у Київській області були наявні підстави, передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Копія наказу ГУ ДПС у Київській області №210 від 12.09.2019 та повідомлення від 12.09.2019 р. №25/10-36-33-04 були направлені позивачу засобами поштового зв`язку 12.09.2019, а перевірка розпочата з 20.09.2019.

За період з 01.01.2012 по 31.12.2018 ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку 3-ої групи. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиною податку встановлені главою І розділу XIV Кодексу.

Так, згідно п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І розділу XIV Кодексу.

ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та зареєструвався платником єдиного податку третьої групи з 01.04.2012 року.

Згідно з реєстраційними даними видами діяльності платника податків ОСОБА_1 згідно з КВЕД визначено: код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах , код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів , код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель , код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна .

Перевіркою встановлено, що у 4 кварталі 2015 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 отримано дохід в розмірі 211300,00 гривень від здійснення діяльності не зазначеної в реєстрі платників єдиною податку, а саме від здійснення діяльності за КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна у зв`язку з чим ОСОБА_1 порушено частину 7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу.

Так, відповідно до ч.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу платники єдиного податку у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів. Тобто, ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. зобов`язаний був перейти на сплату інших податків і зборів.

Відповідно до абзацу першого п.299.11 ст.299 Кодексу у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої третьої груп вимог, встановлених главою І розділу XIV Кодексу, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систем) оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Враховуючи вищевикладене, реєстрація платником єдиного податку третьої групи ОСОБА_1 анульовується з 01.01.2016 року та з зазначеної дати ОСОБА_1 , є платником інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України для фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до наданої інформації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області листом від 21.11.2018 р. №10/10-36/2111/02, фізична особа ОСОБА_1 був замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків, на підставі Декларацій про готовність до експлуатації об`єктів, які належать до ІІІ категорії складності, виданих Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області в Києво-Святошинському районі Київської області за наступними адресами: с. Крюківщина. вул. Європейська, 2А (Декларація №КС 143152801052); с. Крюківщина. вул. Європейська. 2Б (Декларація №КС 143152731898); с. Крюківщина, вул. Жулянська. 2А корпус 1 (Декларація №КС 143163550659); с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2А корпус 2 (Декларація №КС 143163550650); с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2Б корпус 2 (Декларація №КС 143163511176); с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2Б корпус І (Декларація №КС 143163511155); с. Крюківщина, вул. Європейська, 2В (Декларація №КС 143161160931); с. Крюківщина, вул. Європейська, 2Г (Декларація №КС 143161160187); с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2В корпус 1 (Декларація №КС 143171609108); с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2Г корпус 2 (Декларація №КС 143171609049); с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2Г корпус І (Декларація №КС 143171608946); с. Крюківщина, вул. Жулянська, 2В корпус 2 (Декларація №КС 143171608898).

Перевіркою встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 набував у власність об`єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва, замовником якого він безпосередньо виступає, після введення об`єктів нерухомості в експлуатацію на підставі внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами та приватними нотаріусами.

Згідно наявних декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, генеральними підрядниками будівництва є ТОВ Профтехмонтаж (код ЄДРІІОУ 31191440) та ТОВ Будівельна компанія Профрембуд (код ЄДРІІОУ 34293133).

У подальшому, ОСОБА_1 реалізовувались об`єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчувались нотаріально.

Відповідно до відомостей, які містяться в центральній базі даних державного реєстру фізичних осіб ДАС України за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2018 р. фізичною особою платником податків ОСОБА_1 отримано дохід від реалізації нерухомого майна за ознакою доходу 104 - дохід від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого всього у сумі 264637891,00 грн., у тому числі в 2012 р. 0.00 грн., 2013 р. 6,00 грн., 2014 р. 0.00 грн., 2015 р. 211300,00 грн., 2016 р. 52920837,00 грн., 2017р. 104685925.00 грн., 2018 р. 106819829.00 грн.

Згідно з інформацією, яка міститься в інтегрованих картках ІС Податковий блок встановлено, що фізичною особою платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2018 р. на постійній основі відповідно до п. 172.5 ст. 172 Кодексу, сплачувались податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу об`єктів нерухомого майна фізичним особам покупцям до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу всього у сумі 17093742,00 грн., у тому числі в 2012 р. - 0,00 грн., 2013 р. - 0,00 грн., 2014 р. - 0,00 грн., 2015р. 21133,00 грн., 2016 р. 5092987.00 грн., 2017р. 6681757,00 грн., 2018 р. - 5318998,00 грн., виходячи з чого сума отриманого доходу платником податків становить всього 342086140.00 грн., у т.ч. в 2012р. 0,00 грн., 2013 р. 0,00 грн., 2014 р. 0.00 грн., 2015 р. 211330,00 грн., 2016 р. 101859740.00 грн., 2017 р. 133635140.00 грн., 2018 р. 106379960,00 грн.

Відповідно до наданих для проведення перевірки фізичною особою платником податків ОСОБА_2 нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна (квартир), згідно яких отримано дохід від продажу об`єктів нерухомого майна всього у сумі 286641198.00 грн.. у тому числі в 2012 р. - 0,00 грн., 2013 р. - 0,00 грн., 2014 р. - 0.00 грн., 2015р. 211300,00 грн., 2016 р. 86248325,00 грн., 2017р. 98621753,00 грн., 2018 р. - 101559820,00 грн.

Розбіжність між отриманим фізичною особою платником податків ОСОБА_2 доходом згідно відомостей, які містяться в ДРФО ДПС України та наявної інформації в ІС Податковий блок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5% (п`ять відсотків) від реалізації об`єктів нерухомого майна виникла у зв`язку із не відображенням приватними нотаріусами даних в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку під час посвідчення договорів купівлі-продажу.

Вищезазначена інформація підтверджує, що діяльність фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з будівництва багатоповерхових житлових будинків з метою подальшої реалізації об`єктів нерухомого майна спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання доходу.

Враховуючи всю наявну в ГУ ДПС у Київській області інформацію, яка зібрана та опрацьована відповідно до ст.72 та ст.74 Кодексу, надану інформацію та її документальне підтвердження під час проведення перевірки, платник податків фізична особа ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 51.12.2018 отримував дохід від провадження підприємницької діяльності (продажу об`єктів нерухомого майна та надання в оренду обладнання), який згідно з п.164.1 ст. 164 Кодексу підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи всього у сумі 342526009,00 грн.

Встановлено, що податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 - 2018 роки ОСОБА_2 не подавались, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності не декларувався, чим порушено п. 44.1 ст.44, п. 177.10 ст. 177 Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до наданих фізичною особою платником податків ОСОБА_2 для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки документів, а саме: договорів з додатками (з постачальниками матеріалів, робіт, послуг), банківських виписок, квитанцій про сплату, платіжних доручення, прибутково-касових ордерів, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, розрахунків кошторисної вартості, рахунків-фактур. рахунків, прибуткових та видаткових накладних, актів списання матеріалів встановлено понесення витрат на будівництво багатоповерхових житлових будинків всього у сумі 314671604,00 грн., у тому числі в 2012 р. - 0,00 грн., 2013 р. 0,00 грн., 2014 р. 0,00 грн., 2015 р. 211300,00 грн., 2016 р. 101859740,00 грн., 2017р. 133635140,00 грн., 2018 р. 78965424,00 грн.

Згідно з п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п. 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.

Отже, перевіркою встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 є замовником будівництва багатоквартирних житлових будинків та здійснює діяльність за КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель з використанням підрядних організацій, з метою подальшого продажу об`єктів нерухомого майна за видом діяльності 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна , а тому його діяльність спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, а тому є підприємництвом, а суб`єкт підприємництва - підприємцем.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, встановлено заниження чистого доходу, з якого утримується податок на доходи фізичних осіб, на загальну суму 27854405,00 грн., у тому числі за 2013 р. 0,00 грн., за 2014 р. 0,00 грн., за 2015 р. 0,00 грн., 2016 р. 0,00 грн., 2017 р. 0,00 грн., 2018 р. 27854405,00 грн., чим порушено п. 177.2 ст. 177 Кодексу.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження чистого оподаткованого доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2018 р., що призвело до заниження суми доходу на який нараховується єдиний соціальний внесок всього у сумі 27854405.00 грн., чим порушено вимоги абз. І п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами та доповненнями), дані наведені в таблиці.

Таким чином, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 встановлено порушення абз. 1 п.2 ч.1 ст.7. п.11 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами та доповненнями), в частині заниження єдиного соціального внеску (з урахуванням максимальної величини та сплаченого єдиного соціального внеску) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2018 р. у розмірі 145318,80 грн., в т.ч. за 2012 рік 0.00 грн., 2013 рік 0,00 грн., за 2014 рік 0,00 грн., за 2015 рік 0,00 грн., за 2016 рік 0,00 грн., за 2017 рік 0,00 грн., за 2018 рік 145318,80 грн.

Перевіркою встановлено неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012, 2015. 2017 та 2018 роки, чим порушено п.2, п.9, п.11 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435.

Встановлено, що фізична особа платник податків ОСОБА_1 , як платник податку на додану вартість, не зареєстрований.

Колегія суддів оцінюючи доводи апелянта щодо відсутності обов`язку щодо реєстрації як фізичної особи-підприємця акцентує увагу на тому, що відповідно до п. 180.1 ст. 180 Кодексу, платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку.

Пунктом 181.1 ст. 181 Кодексу встановлено, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг. що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень та з 01.01.2016 року - 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п. 183.1 ст. 183 Кодексу, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Імперативними положеннями п. 183.10 ст. 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та у порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державною податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або не сплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 у грудні 2015 року перевищив граничний розмір доходу 300000,00 грн., визначений п.181.1 ст. 181 Кодексу.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що враховуючи наявну податкову інформацію, ОСОБА_1 повинен був зареєструватись платником податку на додану вартість починаючи з 01.01.2016 шляхом подання реєстраційної заяви до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Також, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2016 р. по 19.01.2019 р. ОСОБА_1 отримано дохід від надання послуг по ремонту приміщень, який є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та оподатковується за основною ставкою 20 відсотків, на загальну суму 1403825,00 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 600618,00 грн., 2017 рік у сумі 803207,00 грн.

Таким чином, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, встановлено заниження ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 19.01.2019 року об`єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 1403825,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету у сумі 280765,00 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 120123,60 грн., 2017 рік у сумі 160641,40 грн., чим порушено п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188. п.200.1. п.200.2 ст.200. п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

В частині доводів апелянта стосовно того, що протоколи про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016, колегія суддів вказує на безпідставність таких тверджень, оскільки апелянт жодним чином не вказав на конкретні невідповідності в таких протоколах, обмежившись лише констатацією того, що вони складені з порушенням вищевказаних актів. В той же час, як вірно вказано судом попередньої інстанції, жодної невідповідності протоколів та оспорюваної постанови вказаним нормативним актам не встановлено, а посилання позивача є надуманими та необґрунтованими.

Відтак, враховуючи нормативне регулювання даних правовідносин та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність прийнятого рішення в межах спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2020.