Ухвала

від 16.07.2020 по справі 592/14817/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 592/14817/19

провадження № 61-9288ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Шапл на постанови Сумського апеляційного суду від 14 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 а до товариства з обмеженою відповідальністю Шапл про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Шапл про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з 06 лютого 2019 року він працював на посаді інженера-конструктора у ТОВ Шапл . Наказом генерального директора ТОВ Шапл від 29 серпня 2019 року за № 91-к його було звільнено з посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки під час його працевлаштування посадові особи ТОВ Шапл повідомили, що його робоче місце співпадатиме з місцем його мешкання, окрім часу направлення його у відрядження для виконання виробничих завдань. При цьому, як зауважив позивач, при прийнятті на роботу відповідач не ознайомив його з умовами праці, з правилами внутрішнього трудового розпорядку та з наказом про прийняття на роботу.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнення, просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 серпня 2019 року за № 91-к; поновити його на роботі на посаді інженера-конструктора у ТОВ Шапл з 12 квітня 2019 року; зобов`язати відповідача здійснити усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством для власника підприємства або уповноваженого ним органу для належного оформлення з ним трудового договору; стягнути з ТОВ Шапл на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2019 року до дня поновлення на роботі; зобов`язати ТОВ Шапл продовжувати виплачувати йому заробітну плату після набуття чинності відповідного судового рішення.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Змінено в наказі № 91-к від 29 серпня 2019 року Про звільнення інженера-конструктора ОСОБА_1 дату звільнення ОСОБА_1 з 12 квітня 2019 року на 29 серпня 2019 року із зазначенням у пункті 1: Звільнити з 29 серпня 2019 року інженера-конструктора ОСОБА_1 за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю .

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 січня 2020 року заяву ТОВ Шапл задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у даній справі, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Шапл 7 006 грн 80 коп. на відшкодування судових витрат.

Постановою Сумського апеляційного суду від 14 травня 2020 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 січня 2020 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ Шапл Про звільнення інженера-конструктора ОСОБА_1 від 29 серпня 2019 року за № 91-к. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера-конструктора у ТОВ Шапл з 12 квітня 2019 року.

Стягнуто з ТОВ Шапл на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2019 року по 14 травня 2020 року у сумі 213 829 грн 20 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, але не більше, ніж за один місяць, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку, визначеного в мотивувальній частині даного судового рішення.

Стягнуто з ТОВ Шапл на користь на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 768 грн 40 коп., судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 1 152 грн 60 коп. Стягнуто з ТОВ Шапл на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 1 152 грн 60 коп.

Постановою Сумського апеляційного суду від 14 травня 2020 року додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 лютого 2020 року в даній справі скасовано. Відмовлено ТОВ Шапл в прийнятті додаткового рішення.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду 23 червня 2020 року, ТОВ Шапл просить скасувати постанову апеляційного суду, якою скасовано додаткове рішення суду першої інстанції та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду 24 червня 2020 року, ТОВ Шапл просить скасувати постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вони подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

За змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у вказаній справі є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 213 829 грн 20 коп., тобто дана справа є такою, що виникла з трудових відносин.

Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн * 250 = 525 500,00 грн).

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, частини четвертої статті 274 ЦПК.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Перевіривши доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levag es Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 , пунктом 2 частини третьої статті 389 , пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Шапл на постанови Сумського апеляційного суду від 14 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Шапл про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко