Постанова

від 14.07.2020 по справі 910/901/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2020 р. Справа№ 910/901/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Алексенко В.Ю.;

від відповідача: Оплачко В.О.,

розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 року (повний текст складено 10.04.2020 року)

у справі № 910/901/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія"

про стягнення 140 231, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" (далі -відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача оплати маневрової роботи локомотива у сумі 140 231,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від сплати вартості виконаних залізницею у період з січня по лютий 2019 року маневрових робіт локомотивом, пов`язаних з деповським ремонтом, за договором № ПЗ/ВЧДР-6/195038/НЮ від 16.01.2019 року АТ "Українська залізниця" просить суд стягнути з відповідача оплату маневрової роботи локомотива у сумі 138 983,04 грн та пеню у сумі 1 248,94 грн, що разом становить 140 231,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 року позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" про стягнення заборгованості у сумі 140 231, 98 грн задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" заборгованість у сумі 138 983,04 грн, пеню у сумі 1 248,94 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 103,48 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 року у даній справі та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник вказав, що п. 3.6 договору про надання послуг з деповського ремонту вантажних вагонів №ПЗ-ВЧДР-6-195038/НЮ містить вичерпний перелік витрат позивача, які додатково оплачуються, і такий елемент, який додатково оплачується, як маневрова робота локомотиву повністю відсутній.

Разом з цим, скаржник вказав, що позивач не довів факту виконання маневрових робіт з вагонами, що належать саме відповідачу, оскільки номери таких вагонів не зафіксовані у накопичувальних картках, а тому не можна ідентифікувати, що послуга надавалась саме відповідачу.

При цьому, скаржник наголошує на тому, що порядок внутрішньогосподарських відносин при перевезенні вантажів і пов`язаних з ними послуг для експлуатаційних потреб ПАТ Укрзалізниця регулює відносини виключно в межах структурних підрозділів позивача, і не може бути застосований до відповідача.

Також, скаржник заперечив факт отримання актів виконаних робіть та рахунків, а також вказав, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відправка актів виконаних робіт та рахунків на оплату було здійснено ОСОБА_1 , яку неможливо ідентифікувати як представника позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020 року справу № 910/901/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 року у справі № 910/901/20 своєю ухвалою від 25.05.2020 року.

15.06.21020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що апелянтом у апеляційній скарзі не наведено жодних підстав, у чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення місцевого господарського суду, відповідач не обґрунтував, які норми матеріального та процесуального права, на його хибну думку, начебто порушив місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення.

У судовому засіданні 14.07.2020 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 14.07.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" - задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

16.01.2019 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "МК-Експансія" (замовник) був укладений договір про надання послуг з деповського ремонту вантажних вагонів № ПЗ/ВЧДР-6/195038/НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виконати деповський ремонт 110 вагонів-хоперів замовника силами та на базі виробничого підрозділу виконавця - ремонтне вагонне депо Шепетівка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору вагони, які надаються замовником для виконання робіт (надання послуг), перебувають у власності ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. С. Ковальської".

Згідно п. 3.1 договору замовник здійснює 100 % передоплату вартості послуг за договором за кожну партію вагонів, що передаються виконавцю згідно п. 1.2 договору для надання послуг, відповідно виставленого рахунку.

Остаточний розрахунок за цим договором між сторонами проводиться протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку замовником, виставленого виконавцем на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг за фактично надані послуги (п. 3.2 договору).

Відповідно п. 3.4 договору, остаточна вартість деповського ремонту за цим договором визначається відповідно до фактично понесених витрат виконавця з урахуванням рівня рентабельності та податку на додану вартість. Фактична вартість деповського ремонту вказується виконавцем в акті наданих послуг. Всі понесені виконавцем витрати відображаються у фактичній калькуляції вартості послуг з додаванням завірених копій документів, що підтверджують понесені витрати.

Згідно п. 3.6 договору, зазначена у калькуляціях вартість послуг не враховує, зокрема, витрати виконавця з подачі вагонів від залізничної станції Південно-Західної залізниці до вагонного депо та від вагонного депо до залізничної станції Південно-Західної залізниці. Зазначені у цьому пункті договору витрати виконавця оплачуються замовником за окремим рахунком виконавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку замовником.

Місце надання послуг - виробничий підрозділ ремонтне вагонне депо Шепетівка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору, виконавець зобов`язується самостійно здійснити подачу/збирання вагонів від/до залізничної станції до/з вагонного депо, яке буде проводити ремонт вагонів. Подача/забирання вагонів від/до залізничної станції з/до вагонного депо, простій вагону в очікуванні, оформлення документів на відправку до залізничної станції призначення здійснюється за рахунок замовника згідно тарифів, встановлених АТ "Укрзалізниця".

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 р., а в частині виконання - до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 11.1 договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Так, у січні-лютому 2019 року на виконання договору № ПЗ/ВЧДР-6/195038/НЮ від 16.01.2019 року ВП "Ремонтне вагонне депо Шепетівка" АТ "Українська залізниця" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП "МК-Експансія" послуги з ремонту вантажних вагонів у загальній кількості 70 вагонів на суму 2 576 543,62 грн, що підтверджується актами виконаних робіт № 11 від 18.01.2019 року, № 12 від 25.01.2019 року, № 14 від 28.01.2019 року, № 27 від 31.01.2019 року, № 57 від 28.02.2019 року.

Як вбачається з матеріалів, відповідач послуги з ремонту вантажних вагонів оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 786 від 18.01.2019 року, № 796 від 28.01.2019 року, № 813 від 05.02.2019 року, № 814 від 06.02.2019 року, № 817 від 06.02.2019 року, № 818 від 07.02.2019 року, № 855 від 13.03.2019 року, № 866 від 18.03.2019 року, № 868 від 19.03.2019 року, № 881 від 26.03.2019 року, № 904 від 04.04.2019 року, № 912 від 09.04.2019 року, № 931 від 24.04.2019 року (наявні в матеріалах справи).

Однак, за твердженням позивача, відповідачем не були оплачені надані станцією Шепетівка маневрові роботи локомотивом на загальну суму 138 983,04 грн, що полягали у доставці указаних вагонів Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "МК-Експансія" для ремонту до ВП "Ремонтне вагонне депо Шепетівка".

Так, на підтвердження вищевказаних доводів позивач надав накопичувальні картки станції Шепетівка № 05020109 від 05.02.2019 року, № 07020117 від 07.02.2019 року, № 09020127 від 09.02.2019 року, № 12020136 від 12.02.2019 року, № 13020138 від 13.02.2019 року, № 15020148 від 15.02.2019 року, № 17020154 від 17.02.2019 р оку, № 19020165 від 19.02.2019 року, № 21020176 від 21.02.2019 року, № 23020184 від 23.02.2019 року, № 25020190 від 25.02.2019 року, № 27020197 від 27.02.2019 року, № 01030203 від 01.03.2019 року, № 30030305 від 30.03.2019 року та рахунками № 171/401 від 31.03.2019 року, № 104/401 від 21.03.2019 року.

12.04.2019 року та 27.11.2019 року за твердженням позивача, останній звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "МК-Експансія" з вимогами оплатити вартість наданих маневрових робіт із вагонами відповідача. Цими ж листами відповідачу були направлені для підписання акти виконаних робіт № 104 від 21.03.2019 року, № 171 від 31.03.2019 року та рахунки на оплату № 104/401 від 21.03.2019 року, № 171/401 від 31.03.2019 року, що підтверджується експрес накладною №5900041433389.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять, а позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів (опис вкладення у цінний лист) надіслання рахунків та актів-виконаних робіт, оскільки експрес накладна №59000414333895 не свідчить про направлення рахунків та актів-виконаних робіт на адресу відповідача, а лише містить посилання документи .

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (зі змінами і доповненнями), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, спірний договір, такий вид додаткових витрат, як маневрова робота локомотиву не містить

Щодо посилання позивача, як на підставу для сплати позивачу додаткових витрат за маневрову роботу локомотиву на п. 3.6 договору, колегія суддів відзначає наступне.

Так, п. 3.6 договору містить вичерпний перелік витрат позивача, які додатково оплачуються відповідачем, а саме:

- подача вагонів від залізничної станції Південно-Західної залізниці до вагонного депо;

- подача вагонів від вагонного депо до залізничної станції Південно-Західної залізниці;

- користування станційними коліями;

- зберігання вагонів на території депо з моменту прибуття до отримання попередньої оплати за ремонт;

- зберігання вагонів на території депо після закінчення ремонту до оформлення перевізних документів власником вагонів.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що такий вид додаткових витрат, як маневрова робота локомотиву у договорі відсутній.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне посилання суду першої інстанції на Порядок взаємодії між структурними підрозділами та виробничими підрозділами регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" при наданні послуг, пов`язаних з експлуатаційними потребами підприємств", затвердженого наказом АТ "Укрзалізниця" № 692 від 08.11.2018 року (далі - Порядок), оскільки, як правильно зазначив скаржник, порядок регулює відносини виключно в межах структурних підрозділів позивача, і не може бути застосований до відповідача.

Відповідно до п. 1.1 Порядку, останній розроблено з метою упорядкування внутрішньогосподарських відносин між регіональними філіями, філіями та їх виробничими підрозділами в межах ПАТ Укрзалізниця .

Згідно п. 1.2 Порядку визначено, що структурними підрозділами товариства - є регіональні філії, а також виробничі підрозділи, що входять до їх складу, яким присвоєний цифровий (числовий) номер ідентифікації у переліку структурних підрозділів філій ПАТ Укрзалізниця , які здійснюють господарську діяльність, та інформація по яких внесена до АСК ВП УЗ-Є Єдиної електронної картотеки клієнтів.

Цей Порядок не поширюється на проведення розрахунків за виконані структурними підрозділами Товариства послуги, пов`язані з перевезеннями іншим (стороннім) вантажовласникам. Розрахунки з ними здійснюються на загальних підставах відповідно до вимог Збірника тарифів, Статуту залізниць України та правил перевезення вантажів на підставі укладених з ними відповідних договорів (п. 4.2 Порядку).

Крім того, колегія суддів приймає, як належне твердження скаржника, що позивач не довів факту виконання маневрових робіт з вагонами, що належать саме відповідачу, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, всі вагони мають ідентифікуючу ознаку - номер, що підтверджується рахунками та актами виконаних робіт (наявні в матеріалах справи), проте номери таких вагонів не зафіксовані у накопичувальних картках, а тому не можна ідентифікувати, що послуга надавалась саме відповідачу.

Водночас, колегія суддів відзначає до уваги, що єдина накопичувальна картка №1902165 від 19.02.2019 року (а.с. 42), містить номер вагону №52292109, але як вбачається з актів виконаних робіт, даний номер вагону не відноситься до відповідача.

Разом з цим, накопичувальна картка №05020109 від 05.02.2019 року (а.с. 35), у відповідності до якої, маневрова робота здійснювалась 31.12.2018 року, тобто до підписання спірного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що накопичувальні картки станції Шепетівка № 05020109 від 05.02.2019 року, № 07020117 від 07.02.2019 року, № 09020127 від 09.02.2019 року, № 12020136 від 12.02.2019 року, № 13020138 від 13.02.2019 року, № 15020148 від 15.02.2019 року, № 17020154 від 17.02.2019 р оку, № 19020165 від 19.02.2019 року, № 21020176 від 21.02.2019 року, № 23020184 від 23.02.2019 року, № 25020190 від 25.02.2019 року, № 27020197 від 27.02.2019 року, № 01030203 від 01.03.2019 року, № 30030305 від 30.03.2019 року та рахунками № 171/401 від 31.03.2019 року, № 104/401 від 21.03.2019 року не є в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачу послуг з виконання маневрових робіт.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що позивачем в розрахунку було зазначено розмір плати за маневрову роботу локомотива на території вагонного депо Шепетівка але в накопичувальних картках використовується поняття маневрова робота локомотиву залізниці при перевезенні експортно - імпортних та внутрішніх вантажів , що свідчить про виконання позивачем інших маневрових робіт.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено надання відповідних послуг відповідачу та обов`язок їх сплати за спірним договором, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 138 983,04 грн оплати маневрової роботи локомотива.

Враховуючи, відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача оплати маневрової роботи локомотива у сумі 138 983,04 грн, позовна вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 248,94 грн грн задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від позовної вимоги про стягнення оплати маневрової роботи локомотива.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи №910/901/20 в суді першої інстанції, колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на позовну заяву позивач зробив заяву про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, становить 6500,00 грн.

Так , Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 01.02.2020 року №0102/20-МКЕ, ордер та копія свідоцтва про надання адвокатською діяльністю, платіжне доручення від 03.02.2020 року №1442 в сумі 6500 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 01.02.2020 року №0102/20-МКЕ за надані послуги замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 6500, 00 грн.

Згідно п. 4.3 договору про надання правової допомоги від 01.02.2020 року №0102/20-МКЕ розрахунок наданих послуг складається з:

- опрацювання матеріалів, підготовка та подача позовної заяви до суду - 4500, грн;

- супровід справи в суді, незалежно від кількості судових засідань, підготовка та подача необхідних процесуальних документів - 2000,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

За приписами ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року №910/906/18.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не надав доказів неспівмірності витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо покладення витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 6500, грн на позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, скаржника, зокрема, що такий вид додаткових витрат, як маневрова робота локомотиву не оплачується в рамках спірного договору, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 року у справі № 910/901/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 року у справі №910/901/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" (01042, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 40385504) 6500,00 грн (шість тисяч п`ятсот гривен 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи №910/901/20.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МК-Експансія" (01042, м. Київ, вул. Дружби Народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 40385504) 3155,22 грн (три тисячі сто п`ятдесят п`ять гривен 22 копійки) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/901/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

М.А. Дідиченко

Дата складення повного тексту 20.07.2020 року.