Постанова

від 17.07.2020 по справі 910/8189/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8189/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Краснова Є. В., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 (судді: Тарасенко К. В., Михальська Ю. Б., Шаптала Є. Ю. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 (суддя Гулевець О. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БОФОН.ЮА", 2) ОСОБА_1

про стягнення 47 232,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОФОН.ЮА" (далі-ТОВ "БОФОН.ЮА") та ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором б/н від 07.08.2013 в розмірі 47 232,75 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 16 997,63 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 17 746,79 грн - пеня, 2 488,33 грн - заборгованість з комісії.

1.2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "БОФОН.ЮА" умов договору банківського обслуговування б/н від 07.08.2013 у частині повернення суми кредиту та сплати відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою згідно з договором поруки № POR1422017217428 від 23.01.2015, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020, позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "БОФОН.ЮА", ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитом у сумі 10 000,00 грн.

Присуджено до стягнення з ТОВ "БОФОН.ЮА" на користь АТ КБ "Приватбанк" судовий збір у розмірі 203,35 грн. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" судовий збір у розмірі 203,35 грн. Вирішено видати накази після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення мотивовані тим, що заборгованість за кредитом у сумі 10 000,00 грн доведена належними та допустимими доказами, водночас матеріали справи не містять погоджених належним чином сторонами умов щодо розміру штрафних санкцій та відсотків за користування кредитними коштами, а тому позивач не підтвердив позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та комісії в заявленому ним розмірі.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 та рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019, АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, комісії, пені та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" у цій частині задовольнити у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

3.2. Касаційна скарга АТ КБ "Приватбанк" аргументована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема:

- при вирішенні справи судами попередніх інстанцій застосовано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, від яких необхідно відступити;

- судом апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні справи не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2019 у справі № 205/2825/18, щодо застосування статті 1048 Цивільного кодексу України.

4. Розгляд касаційної скарги і встановлені судами обставини справи

4.1. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Дроботова Т. Б.) від 28.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі№ 910/8189/19 у порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2020 № 29.3-02/1225 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Дроботової Т. Б. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/8189/19.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2020 у справі № 910/8189/19 визначено колегію суддів: Багай Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Зуєв В. А .

4.3. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 07.08.2013 ТОВ "БОФОН.ЮА" підписало Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) та Заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).

4.4. Відповідно до Умов ТОВ "БОФОН.ЮА" приєдналося до умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до пункту 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.18.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3 Умов).

Згідно з пунктом 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до пункту 3.18.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" в межах встановленого ліміту.

За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

4.5 . На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/190606072559 від 06.06.2019 та виписками про рух коштів з рахунку відповідача-1.

Згідно з довідками про розміри встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/190606072559 від 06.06.2019, ТОВ "БОФОН.ЮА" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме у сумі: 10 000,00грн - 08.08.2013, 15 000,00 грн - 21.08.2013, 15 000,00 грн - 01.03.2014, 11 474,09 грн - 02.03.2014, 15 000,00 грн - 28.04.2014, 10 000,00 грн - 14.07.2014, 10 000,00 грн - 05.03.2015, 10 000,00 грн - 16.08.2015, 0,00 грн - 17.01.2016, 10 000,00 грн - 10.03.2016.

4.6. 23.01.2015 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 укладений договір поруки № POR1422017217428 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "БОФОН.ЮА" (боржник) зобов`язань за договорами приєднання, у тому числі,

- до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - Угода 1), по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредити:

За період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.1 "Угоди-1" - 0% річних;

За період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.2 "Угоди-1" - 36 % річних;

За період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.1.4.1.3 "Угоди-1" - 56% річних;

б) комісійної винагороди згідно з пунктом 3.2.1.1.17 "Угоди-1" у розмірі 3% річних від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до пункту 3.2.1.4.4 "Угоди-1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

г) кредиту у розмірі 10 000, 00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди-1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" у розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, "Угода-2", по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

За період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.2 "Угоди-2" - 36% річних;

За період користування кредитом у разі прострочки згідно з пунктом 3.2.2.2 "Угоди-2" - 56% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у "Угоді-2";

в) кредиту в розмірі 5 000, 00 грн.

4.7. Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 2" у розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За приписами пункту 4.1 договору поруки, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.

4.8. Спір виник унаслідок порушення ТОВ "БОФОН.ЮА" зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитом у розмірі 10 000,00 грн, за процентами за користування кредитом у сумі 16 997,63 грн, пені у сумі 17 746,79 грн, заборгованості з комісії у сумі 2 488,33 грн.

З огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечені порукою відповідача-2 - ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів зазначеної заборгованості.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "КБ Приватбанк" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності).

5.3. Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 10 000,00 грн, суди виходили із доведеності позивачем фактичних обставин неповернення ТОВ "БОФОН.ЮА" тіла кредиту, що підтверджується довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів № 08.7.0.0.0/19060672559 від 06.06.2019 та виписками про рух коштів з рахунку відповідача-1.

Відмовляючи у задоволенні стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, пені, комісії, суди послалися на положення статей 633, 634, 1056-1, 549, 551 Цивільного кодексу України та звернулися до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц. При цьому суди установили, що у заяві відповідача-1 про відкриття поточного рахунку від 07.08.2013 процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Суди дійшли висновків, що наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua, станом на 07.06.2018 належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила. Крім того, зазначений Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача-1, а тому не може бути частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 07.08.2013. Ураховуючи ненадання позивачем підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, суди зазначили, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть вважатися стандартною (типовою) формою, встановленою до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

5.4. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій застосовано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, від яких необхідно відступити; судом апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні справи не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2019 у справі № 205/2825/18, щодо застосування статті 1048 Цивільного кодексу України.

5.5. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо застосування норми права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

5.6. За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції при вирішенні справи не враховано висновки щодо застосування статті 1048 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 205/2825/18 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом, пені та комісії, а також штрафів відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

5.7. У постанові від 18.12.2019 Верховний Суд у справі № 205/2825/18 за подібного правового регулювання дійшов висновків:

- про неможливість застосувати до указаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача ( www.privatbank.ua ) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин (04.07.2006) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.04.2018), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову;

- надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору;

- відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщений на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.07.2006 шляхом підписання заяви-анкети.

Окрім того, у постанові від 18.12.2019 у справі № 205/2825/18 Верховний Суд наголосив, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

5.8. Залишаючи в силі рішення місцевого суду у справі № 205/2825/18, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог банку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а також відсотків за користування кредитом, нарахованих судом на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.11.1996 у справі № 543/69-В та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", у зв`язку із неоскарженням відповідачем рішення суду у цій частині.

Отже, у справі № 205/2825/18 судові рішення переглядалися лише у межах доводів касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк". У частині стягнення відсотків за користування кредитом судові рішення відповідачем у справі не оскаржувалися, а тому висновку щодо правомірності, чи неправомірності їх стягнення постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 205/2825/18 не містить.

5.9. Крім того, у цій справі № 910/8189/19 предметом позову АТ КБ "Приватбанк" визначило договірні проценти (розмір та підстави, порядок стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі) за користування позиченими коштами, договірну пеню та комісію, тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 205/2825/18, не могли бути взяті до уваги судами при винесенні оскаржуваних рішень, оскільки рішення у справі № 205/2825/18 прийнято хоча і за подібного правового регулювання, але за інших, ніж у цій справі № 910/8189/19, обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами і оціненими доказами, у залежності від яких і прийнято судове рішення.

5.10. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.11. За таких обставин колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо необхідності відступлення від висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

5.12. Відносно аргументів скаржника про необхідність відступлення від висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення процентів за користування чужими коштами та пені з посиланням на Умови та Правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц та застосованого судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Суд зазначає таке.

5.13. У справі № 342/180/17-ц за подібного правового регулювання за позовом АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування чужими коштами та пені, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-144цс14, та, посилаючись на положення статей 207,626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 Цивільного кодексу України, дійшла наступних висновків:

- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;

- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

- враховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову.

5.14. Як установлено судом апеляційної інстанції, у заяві відповідача про відкриття поточного рахунку від 07.08.2013 процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру. Наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки, суд апеляційної інстанції установив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені) у зазначених у цьому документі розмірах і порядку.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно установив відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

5.15. Оскільки позовні вимоги у частині стягнення процентів за користування чужими коштами та штрафних санкцій обґрунтовані позивачем саме з посиланням на те, що розмір та підстави, визначені сторонами у кредитному договорі, і позивач не заявляв вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з посиланням на статті 1048, 625 Цивільного кодексу України, не надав на підтвердження своїх вимог належних та допустимих доказів, колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування відповідачеві процентів за користування кредитними коштами, а також пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у цьому випадку.

5.16. Мотивуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що відповідачем у справі № 342/180/17-ц була фізична особа, тому на правовідносини між сторонами поширювалася дія законодавства про захист прав споживачів. Натомість у цій справі № 205/2825/18 відповідачем, з яким укладено кредитний договір, є юридична особа, на яку, за твердженням скаржника, норми законодавства про захист прав споживачів не поширюються.

На підставі наведеного АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що юридична особа в силу свого правового статусу здатна усвідомлювати значення та наслідки своїх дій, здатна ознайомитися з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку при укладенні кредитного договору. Тому, на думку скаржника, при розгляді цієї справи № 205/2825/18 слід відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

5.17. Доводи касаційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 у справі № 914/504/18.

5.18. З огляду на викладене, скаржник не довів необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, згідно з якою у разі заявлення банком позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості на підставі кредитного договору, необхідним є доведення позивачем належними та допустимими доказами те, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка установлена у вигляді сплати процентів за користування кредитом, комісії за використання ліміту, а також відповідальності у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Колегія суддів підстав для відступлення від наведених висновків також не вбачає.

5.19. Окрім того, відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

5.20. Ураховуючи, що при розгляді тотожних спорів судам необхідно врахувати правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, та зважаючи на подібність матеріально-правового регулювання правовідносин у цій справі № 910/8189/19 та справі № 342/180/17-ц, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

5.21. Отже, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" в частині підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки їх ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу в частині підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 286 Господарського процесуального кодексу України, закрити. У решті касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/8189/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Є. В. Краснов

В. А. Зуєв