Постанова

від 15.07.2020 по справі 922/3442/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3442/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Харківський державний автотранспортний коледж до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про визнання договору укладеним,

за участю представників :

позивача - Оробінська С. П.;

відповідача - не з`явилися;

третьої особи - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" (далі - ТОВ "Інвол А") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям (далі - Фонд держмайна) про визнання укладеним з дати набрання рішенням суду законної сили договору оренди частини фасаду будівлі, інв. № будівлі 52669, реєстровий номер 2544, літ. "А5", загальною площею 90,10 м 2 , за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 9/6, що перебуває на балансі Харківського державного автотранспортного коледжу у запропонованій позивачем редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.

1.2. В обґрунтування позову позивач вказав, що відмова відповідача в підписанні запропонованого позивачем проекту договору оренди не відповідає вимогам закону та інтересам держави й не свідчить про належне, раціональне та економічно доцільне використання державного майна.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 12.09.2019 ТОВ "Інвол А" направило Фонду держмайна два підписані ним примірники проекту договору оренди, предметом якого є строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного майна: частина фасаду будівлі, інв. № будівлі 52669, реєстровий номер 2544, літ. "А5", загальною площею 90,10 м 2 , за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 9/6, що перебуває на балансі Харківського державного автотранспортного коледжу (далі - об`єкт оренди).

2.2. Зазначений проект договору за змістом відповідає Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 09.08.2007 № 1329 ), з викладенням окремих пунктів в редакції, прийнятій у практиці відповідача при укладенні аналогічних за предметом договорів оренди.

2.3. Позивач просив передати йому в оренду в цілях розміщення зовнішньої реклами частину площі фасаду будівлі, який (фасад) в освітніх чи інших цілях балансоутримувачем не використовується та не є приміщенням, його частиною або індивідуально визначеним майном, що може використовуватися в освітніх чи інших цілях самим балансоутримувачем.

2.4. Заперечень проти передання в оренду частини фасаду будівлі від Харківського державного автотранспортного коледжу (балансоутримувача) не надходило.

2.5. На виконання процедури укладення договору оренди майна відповідачем одержано звіт про незалежну оцінку майна від 31.05.2019, видано наказ про затвердження висновку про вартість майна (наказ від 18.06.2019 № 1207), отримано довідку балансоутримувача (від 26.03.2019 № 384/19), згоду МОН України на передання майна в оренду (від 31.07.2019 № 1/11-7026).

2.6. Фонд держмайна не заперечує факт підготовки вказаних документів та ініціювання позивачем укладення договору оренди.

2.7. Відповідач листами від 23.07.2019, 30.08.2019 та 03.10.2019 повідомив позивача про припинення процедури укладення договору та про відмову в підписанні запропонованого позивачем проекту договору оренди із посиланням на частину 4 статті 80 Закону України "Про освіту ".

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2020 (суддя Буракова А. М.) позов задоволено частково. Визнано укладеним з дати набрання рішенням суду законної сили договору оренди частини фасаду будівлі, інв. № будівлі 52669, реєстровий номер 2544, літ. "А5", загальною площею 90,10 м 2 , за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 9/6, що перебуває на балансі Харківського державного автотранспортного коледжу у запропонованій ТОВ "Інвол А" редакції, текст якої викладений у резолютивній частині рішення.

Рішення мотивоване тим, що відмова відповідача від укладення договору, який відповідно до Закону України "Про Фонд державного майна України " виступає стороною при укладенні договорів оренди державного майна, з посиланням на частину 4 статті 80 Закону України "Про освіту ", приписам закону не відповідає, оскільки спірне майно у розумінні вказаної норми не є ані приміщенням, ані майном, яке будь-яким чином може бути використане в освітньому процесі, тобто не є "майном освітнього призначення (освітнім майном)" і не стосується освітньої діяльності суб`єкта освітньої діяльності (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про освіту ").

За висновками місцевого суду, майно, яке позивач у судовому порядку вимагає передати йому в оренду шляхом визнання укладеним відповідного договору із відповідачем, за своїми властивостями не може використовуватися у процесі навчання чи освітній діяльності у цілому, тому на нього не поширюються встановлені законом обмеження.

Суд першої інстанції також вказав, що підпунктом 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.

Положення Законів України "Про оренду державного та комунального майна" , "Про освіту ", "Про вищу освіту " та постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності ", у їх системному поєднанні не містять заборони передавати в оренду частину площі фасаду будівлі як майна, не пов`язаного із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу та яке не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, й у такому обсязі, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.

У зв`язку з цим та з огляду на відсутність прямої заборони для передання в користування конкретного об`єкта оренди, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримання в дохід державного бюджету та балансоутримувача об`єктивно обрахованих орендних платежів відповідає інтересам держави та свідчить про ефективне та економічно доцільне використання державного майна.

3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (колегія суддів: Барбашова С. В., Пелипенко Н. М., Пушай В. І.) рішення скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постанова обґрунтована посиланнями на те, що мета використання спірного майна позивачем не відповідає вимогам частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту " у розумінні забезпечення освітнього процесу, а укладення договору оренди цього майна в силу закону не є обов`язковим для відповідача, який є правомочною особою на укладення договору оренди державного майна, тому правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору укладеним у даній справі відсутні.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ТОВ "Інвол А" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження ТОВ "Інвол А" визначено пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України (розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності представника позивача), пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах), а також пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

При цьому відповідач наголошує, що Верховний Суд вже застосовував у подібних правовідносинах у справах № 905/1227/17 та № 905/1266/17 норму права, яка регулює спірні правовідносини щодо використання об`єктів державних і комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.

5.2. Відзиву на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надійшло.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, слід зазначити наступне.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 31.03.2020, а ухвалою від 19.03.2020 з огляду на клопотання Фонду держмайна та враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 № 211, учасників справи повідомлено, що розгляд справи відбудеться 28.04.2020.

20.03.20 Фонд держмайна повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи.

27.04.2020 ТОВ "Інвол А" звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване надзвичайною ситуацією, яка склалася в Україні й оголошеним Урядом карантином.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25.03.2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24.04.2020 на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22.04.2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11.05.2020 усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 22.05.2020 на усій території України.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів , нотаріусів, аудиторів та психологів.

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судом було надано оцінку зазначеному клопотанню ТОВ "Інвол А" та вказано про те, що явка представників у судове засідання 12.05.2020 не є обов`язковою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ТОВ "Інвол А" не було позбавлене права прийняти участь в судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тому посилання скаржника на те, що судом не відкладено розгляд справи за наявності обґрунтованого клопотання, є безпідставними.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 цієї статті.

6.5. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

6.6. Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

6.7. Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

6.8. Відповідно до статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " (який був чинним на час звернення з позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції) орендодавцями, зокрема, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

6.9. Орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (стаття 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна ").

6.10. Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону .

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди зокрема у разі, якщо: орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди; є інші підстави, передбачені законом.

У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

6.11. Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " у разі передачі спору на розгляд суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому.

6.12. У відповідності з вимогами частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.13. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 2 статті 14 ЦК України ).

6.14. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що можливість вимагати укладення договорів у судовому порядку законодавчо закріплюється тільки щодо певних договорів, обов`язковість укладення яких передбачена законом, зокрема якщо договір заснований на державному замовленні.

6.15. Натомість чинне законодавство не містить обов`язку для Фонду держмайна укладення договору оренди, а тому у суду відсутні правові підстави для укладення такого договору за рішенням суду, що є самостійною підставою для відмови в позові.

6.16. За таких обставин, враховуючи, що укладення договору оренди майна в силу закону не є обов`язковим для відповідача, який є правомочною особою на укладення договору оренди державного майна, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору укладеним у даній справі.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

7.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Посилання скаржника, як на підставу для касаційного оскарження, на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах), а саме щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 3, 14, 627, 628, 639 ЦК України, статті 179 ГК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, а тому відхиляються колегією суддів.

7.4. Щодо підстави касаційного оскарження з посиланнями на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), а саме - неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, про застосування положень статті 61 Закону України "Про освіту" (у відповідній редакції, якій відповідають статті 79, 80 Закону України "Про освіту" в чинній на цей час редакції), то колегія суддів вважає ці посилання безпідставними з огляду на відсутність у Фонду держмайна встановленого законом обов`язку укладення договору оренди з господарським товариством, що є достатньою та самостійною підставою для відмови в даному позові.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані постанову та рішення у справі прийнято із додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 922/3442/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір