Рішення

від 17.07.2020 по справі 417/6977/18

МАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 417/6977/18

Провадження № 2/417/8/20

РІШЕННЯ

Іменем україни

"17" липня 2020 р. смт Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Дідоренко А.Е.,

при секретарі - Колеснік В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Природи О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт Марківка, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АЙДАР про визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АЙДАР про визнання недійсним договору оренди землі зазначивши, що він є власником земельної ділянки №107 площею 8,6152 га, кадастровий номер 4422584400:08:003:0016, розташованої на території Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області, що підтверджується записом в Державному акті на право приватної власності на землю серії IV-ЛГ №042104 зареєстрованому в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №170 від 04.03.2002 року.

У 2017 році, відповідач повідомив, що необхідно виготовити обмінний файл на належну йому земельну ділянку, та укласти додаткову угоду до договору оренди землі про продовження строку його дії та повернув йому другий примірник договору оренди землі на вказану земельну ділянку.

Під час огляду договору оренди землі виявилося, що у договорі оренди землі б/н від 05.03.2007 року, зареєстрованого 27.07.2007 року про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №225844040740000654 у розділі Реквізити сторін , а графі Орендодавець навпроти прізвища ОСОБА_2 стоїть підпис невідомої особи.

До цього часу, позивач з відповідачем додаткових угод до вищевказаного договору оренди землі, не укладав, про те, що підпис в оспорюваному договорі вчинено іншою особою дізнався у 2017 році, під час візуального його огляду. Позивач вважає, що вказані незаконні дії відповідача порушують право позивача на вільне розпорядження своїм майном, та свідчать про недобросовісність відповідача.

Представник позивача ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Природа О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала відзив, в якому просила застосувати щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі положення щодо спливу строку позовної давності, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обгрунтовуючи це тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 107 , кадастровий номер 4422584400:08:003:0016, яка розташована на території Краснопільської сільської ради Марківського району Луганської області. 05.03.2007 року був укладений договір оренди землі між ОСОБА_5 та ТОВ Айдар . У відповідність до чинного законодавства, договір оренди землі був поданий до Центру Державного кадастру Марківського району для проведення державної реєстрації, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №2258440740000654 від 27.07.2007 року. Таким чином, ТОВ Айдар при укладенні договорів оренди землі, діяв виключно в межах чинного законодавства.

Вказаної позивачем обставини, щодо отримання другого примірника договору оренди землі, взагалі не було, другий примірник знаходиться, виключно на зберіганні в ТОВ Айдар , так як договори оренди землі укладалися в чотирьох примірниках, та знаходяться, відповідно у Орендодавця , Орендіря , Краснопільській сільській раді, Центрі Державного земельного кадастру Марківського району.

Щодо підпису, який нібито виконаний не ОСОБА_2 пояснюють наступне, що договір оренди землі підписувався позивачем в присутності службових осіб Краснопільської сільської ради, Акт приймання-передачі земельної ділянки - у присутності землевпорядника Краснопільської сільської ради Корсун М.Н . Службові особи ТОВ Айдар , які за дорученням керівника підприємтсва на той час займалися оформленням цих договорів оренди, не мали ні права, ні обов`язку встановлювати достовірність того, чи іншого підпису. Так як для укладення договорів оренди потрібно було надати оригінали паспорту та оригінал Державного Акту на право власності на земельну ділянку. Позивач погоджувався на отримання орендної плати за цим договором оренди землі. ОСОБА_2 протягом одинадцяти років отримував плату, у якій формі (натуральній чи грошовій) обирав на власний розсуд, про що вказував в заявах на проведення розрахунків.

Представник ТОВ Айдар зазначає, що за весь період діючих договірних відносин, добросовісно та вчасно виконував умови договору.

Таким чином, можно дійти висновку, що позивач виконував існуючі договірні відносини з ТОВ Айдар та використовував своє право орендодавця, а саме, подавав заяви, підписував додаткові угоди, вчасно та в повному обсязі отримував орендну плату (а.с.33-49).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.77 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.14 Закону України Про оренду землі ). Відповідно до частини першоїст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 207 ЦК України регламентує вимоги до письмової форми правочину і у її частині 2 зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Відповідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене Договір оренди землі без номера від 05.03.2007 та Акт прийому-передачі від 05.03.2007 року укладені з порушенням вимог ч.4 ст.203 та ч.2 ст.207 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ №042104, позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 8,6152 гектарів, розташована на території Краснопільської сільської ради Марківського району в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4422584400:08:003:0016. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №170 (а.с. 7).

Про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4422584400:08:003:0016, загальною площею 8,6152 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Краснопільської сільської ради належить ОСОБА_2 також свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, сформованого 05.03.2018 року (а.с.8-10).

З оглянутого в судовому засідання договору оренди землі, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 11-12), вбачається, що між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ Айдар в особі директора Природи Віктора Івановича , як орендарем, укладено Договір оренди землі, за яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,6152 гектарів, у тому числі ріллі 8,6152 гектарів, згідно Державного акту ІV-ЛГ №042104. Договір укладено сторонами на строк - 15 років. За умовами договору, розмір орендної плати становить 1 % від нормативної грошової оцінки землі. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі : мука, насіння сонішника - 5%, фуражне зерно-35%, грубі корма - 45 %, відробітково-15%; номенклатура, кількість та вартість продукції, яка поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати, зазначається в окремій угоді, що щорічно до початку чергового року оренди укладається між орендодавцем і орендарем і є додатком до цього договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахування індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається один раз у два роки (а.с.12-13).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 05.03.2007 року ОСОБА_2 передав, а орендар ТОВ Айдар прийняв земельну ділянку Серія ІV-ЛГ №042104 в натурі (а.с.14).

Як зазначає позивач у позовній заяві і у своїх поясненнях його представник в судовому засіданні, договору оренди землі від 05.03.2007 та акту прийому-передачі ОСОБА_2 не підписував і нікого не уповноважував на їх підписання, даний факт підтверджено висновком судової почеркознавчої експерти.

Згідно з Висновком експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 05.04.20019 року зробленого в рамках цивільного провадження №417/6977/18 підпис від імені ОСОБА_2 розташований у розділі Реквізити сторін , у графі Орендодавець навпроти прізвища С .С. Журавльов у типовому договорі оренди землі б/н від 05.03.2007 року, укладеному між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Айдар , в особі директора Природи Віктора Івановича , щодо оренди земельної ділянки в„– 107 , площею 8,6152 га, зареєстрованому 27.07.2007 року про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №225844040740000654, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.118-147).

Оскільки правочини ОСОБА_2 не підписувався, його волевиявлення на вчинення цього правочину було відсутнє, тому є порушення вимог ч.3 ст.203 ЦК України.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що спірні договори оренди, укладено від імені позивача, підписані не ним, а іншою особою. Вказані обставини підтверджуються висновком експертного дослідження Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за результатами почеркознавчого експертного дослідження.

Вказаний висновок відповідачем не спростовано та не надано суду належних та допустимих доказів того, що укладені договори оренди землі підписані позивачем.

Згідно ч.8 ст.93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідноч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п. в ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до роз`яснень які містяться в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного Договору оренди землі, він є укладеним, а отже оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Суд вважає, що із врахуванням вище викладених обставин договір оренди землі без номера від 05.03.2007, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Айдар в особі директора Природи В.І. слід визнати недійсним, оскільки не було встановлено волевиявлення ОСОБА_2 на його підписання.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом встановлено, що позивач сплатив за проведення судової почеркознавчої експертизи кошти у сумі 900 гривень 48 коп. тому, суд вважає за необхідне стягнути понесені позивачем судові витрати за проведення експертизи з відповідача на користь позивача.

За змістом чч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені квитанцією №0.0.1202627028.1 від 04.12.2018, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 704,80 грн., а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у сумі 704,80 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 139, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК

України, ст.ст.202, 203, 215, 217, 237, 628, 629, 638, 640, 641, 642, 792, 1297 ЦК України, ст.ст.93, 148-1, 152 ЗК України, ст.ст.1, 13, 14, 15, 17, 19, 21, 32 Закону України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ,Конституцією України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АЙДАР про визнання недійсним договору оренди землі,- задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н щодо земельної ділянки №107, площею 8,6152 га, кадастровий номер 4422584400:08:003:0016, укладений 05.03.2007 року між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ТОВ АЙДАР (адреса реєстрації: 92410, Луганська області, Марківський район, с.Красне Поле, буд.10, код ЄДРПОУ 00847392), зареєстрований 27.07.2007 року про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №225844040740000654.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю АЙДАР на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, а також витрати за проведення почеркознавчого дослідження у сумі 900 (дев`ятсот) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Е. Дідоренко