Постанова

від 08.07.2020 по справі 909/960/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2020 р. Справа №909/960/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Судді-доповідача Дубник О.П.

Суддів Гриців В.М.

Зварич О.В.

за участю секретаря судового засідання Кіри О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» , б/н від 18 березня 2020 року (вх. № 01-05/1137/20 від 23 березня 2020 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 року (суддя Кобецька С.М., повний текст рішення складено 28 лютого 2020 року, м.Івано-Франківськ)

у справі №909/960/19

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» , м. Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати 145 798,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Мигович І.В. - представник в порядку самопредставництва (довіреність від 02.01.2020 №12/01-20/14в);

від відповідача: не з`явився (належно повідомлений).

1. Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

2.Вирішення процесуальних питань .

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2020 судом відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 судом призначено розгляд справи на 03.06.2020 та застосовано принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 відкладено розгляд справи до 08.07.2020. Зазначений судовий акт вручено відповідачу 15.06.2020, що свідчить про належне повідомлення його про час та місце судового засідання.

3. Короткий зміст позовних вимог .

Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 145 798,77грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Сантехцентр" є власником нерухомого майна - приміщення складу запчастин та фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,7933га кадастровий номер 2610100000:20:005:0204 по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ без правовстановлюючих документів. Позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Івано-Франківська, зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати за період з 24.06.2016 по 31.12.2018 в сумі 145 798,77грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги мотивує нормами статті 1 Закону України "Про оренду землі", статті 206 Земельного кодексу України, статей 190, 1212-1214 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.

Правові підстави позову - ст. 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, ст. ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79, 79-1, 93, 96, 120, 125, 141, 206 Земельного кодексу України, статтями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель"

4. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 позов задоволено частково.

Судом зроблено висновок, що вказана земельна ділянка використовується ТОВ "Сантехцентр" для обслуговування виробничо-складських приміщень без наявності правовстановлюючих документів, про що складено акт №209 від 25.01.2019 з план схемою земельної ділянки (а.с.13-15), який направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача (а.с.16-17)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №152467492 від 14.01.2019 (а.с.22-23) Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" на праві колективної власності належить нерухоме майно - приміщення складу запчастин по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ (дата державної реєстрації права власності 04.04.2004).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005, укладеного між Івано-Франківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" (орендар), випливає наявність існування відносин оренди землі площею 0,7933га по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ до 07.12.2014 відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5010/933/2012-з-14/37. Речове право оренди було зареєстроване в установленому порядку.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що випливає з розрахунку (а.с.21), складеного позивачем, а саме визначено розмір безпідставно збережених коштів за використання землі ТОВ "Сантехцентр" без правовстановлюючих документів з 24.06.2016 по 31.12.2018 у сумі 145 798,77грн.

Судом здійснено перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку суми безпідставного збереження коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м.Івано-Франківськ та встановлено, що при здійсненні нарахування безпідставно збережених коштів в період з 24.06.2016 по 31.12.2016 позивачем невірно визначено розмір орендної плати за вказаний період, як і не враховано, і відповідно не зменшено суму сплаченого (а не задекларованого) відповідачем земельного податку у 2016 - 2018р. Усунувши вказані порушення судом встановлено, що стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 100 627,52грн - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. В частині стягнення 45 171, 25грн судом відмовлено.

5.Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр", подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 в частині задоволення позовних вимог Івано-Франківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" 100 627,52 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Івано-Франківської міської ради відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник, зокрема, зазначає, що земельна ділянка за адресою вул.Макухи,9 в м.Івано-Франківськ, кадастровий номер 2610100000:20:005:0204 згідно долученого листа відділу у м.Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 21.01.2019р за №0-9-0.31-19/106-19 була зареєстрована в Державному земельному кадастрі тільки 03.07.2018. Крім того, станом на 21.01.2019 речове право, право власності, право користування чи право оренди не зареєстроване.

Окрім того, відповідно до інформації довідки №182161620 від 24.09.2019 датою державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Івано-Франківською міською радою є 05.03.2019.

Також скаржник зазначає, що відсутні належні докази у позивача на підтвердження присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, визначення реальної її площі, та державної реєстрації права власності на неї протягом строку за який просить міська рада стягнути кошти.

Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати, проте скаржник вважає таку вимогу безпідставною, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Таким чином, на думку апелянта, позивачем не надано доказів існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду.

5.2. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на те, що рішення місцевого господарського суду законне та обґрунтоване та ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і не спростовують висновків, викладених у рішення суду першої інстанції.

Зокрема, позивач зазначає, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру; може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частини земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка (кадастровий номер 2610100000:20:005:0204), площею 0.7933га вже передавалась в оренду відповідачу (скаржнику), що підтверджується договором оренди земельної ділянки за реєстраційним номером 1838 від 07.12.2005. Пізніше постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 було укладено додаткову угоду між позивачем та відповідачем до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки, якою фактично було продовжено строк дії договору оренди до 07.12.2014.

Таким чином позивач вважає, що з 07.12.2014 відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

5.3. В частині відмови в позові судове рішення позивачем не оскаржується.

6. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Згідно повідомлення Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради №20/34.3-02/18в від 11.01.2019, направленого рекомендованим листом на адресу ТОВ "Сантехцентр" (а.с.12), на підставі статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від №42-2 від 22.12.2015, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №1508-47 від 28.08.2014 із змінами №64-11 від 15.03.2017 - інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради в присутності свідків, обстежено земельну ділянку по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ з кадастровим номером 2610100000:20:005:0204. Обстеженням встановлено, що вказана земельна ділянка використовується ТОВ "Сантехцентр" для обслуговування виробничо-складських приміщень без наявності без правовстановлюючих документів, про що складено акт №209 від 25.01.2019 з план схемою земельної ділянки (а.с.13-15), який направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача (а.с.16-17).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №152467492 від 14.01.2019 (а.с.22-23) вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр" на праві колективної власності належить нерухоме майно - приміщення складу запчастин по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ (дата державної реєстрації права власності 04.04.2004).

Державна реєстрація 07.12.2005 речового права оренди ТОВ "Сантехцентр" земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:005:0204 вбачається з інформації відділу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.31-19/106-19 від 21.01.2019 (а.с.37-38), а державна реєстрація договору оренди земельної ділянки під №040529400430 засвідчено головою Івано-Франківської міської ради (а.с.28-30).

Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:20:005:0204 з 05.03.2019 за ТОВ "Сантехцентр" на підставі договору оренди землі від 21.11.2005 зафіксовано в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №182161620 від 24.09.2019 (а.с.79).

Водночас, наявності правовстановлюючих документів у відповідача за період з 24.06.2016 по 31.12.2018 на право користування земельною ділянкою площею 0,7933га по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ судами не встановлено.

Відповідно до витягів з технічної документації (а.с. 39, 119, 120) встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2610100000:20:005:0204, площею 0,7933га по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ: на 2016 - 3 925 696,12 грн; на - 2017 - 4 160 360,64 грн; на 2018 - 4 160 360, 64 грн.

Відповідач за 2016-2018 р.р. декларував та сплачував податкові зобов`язання за земельну ділянку (а.а. 41).

Судом першої інстанції здійснено перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку суми позову (а.с.21) та встановлено, що при здійсненні нарахування безпідставно збережених коштів в період з 24.06.2016 по 31.12.2016 позивачем не враховано, і відповідно не зменшено суму сплаченого відповідачем земельного податку у 2016 - 2018 році (а.с.41). Усунувши вказані порушення, місцевим господарським судом встановлено, що стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 100 627,52грн - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. В частині стягнення 45 171, 25грн судом відмовлено.

7. Норми права та висновки якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 12 ЗК України вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Це право територіальні громади реалізують безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Судами встановлено і ця обставина не заперечується, існування правовідносин з оренди землі між сторонами спору: кадастровий номер 2610100000:20:005:0204, площею 0,7933га по вул.І.Макуха 9 в м.Івано-Франківськ, згідно договору оренди землі від 21.11.2005 до 07.12.2014. Речове право оренди також було зареєстроване. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:20:005:0204 є комунальною власністю.

Таким чином, доводи апелянта, що земельна ділянка не була сформована і не стала об вЂ�єктом цивільних прав, є безпідставними. Відповідач у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди не оформив право користування земельною ділянкою на майбутні періоди, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом в суд.

Все наведене дає підстави стверджувати, що відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Главою 83 України врегульовані відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17; Верховного Суду від 14.01.2019 року №912/1188/17, від 13.11.2019 року у справі №922/1306/18; від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

У даній справі відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаних постановах зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та обґрунтовано, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, вирішив спір у справі.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення процесуального права і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

8. Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3280,50 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Сантехцентр» , б/н від 18 березня 2020 року (вх. № 01-5/1137/20 від 23 березня 2020 року) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2020 року у справі №909/960/19 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на ТзОВ «Сантехцентр» .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 20.07.2020

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддя О.П. Дубник

Судді В.М.Гриців

О.В.Зварич