Постанова

від 20.07.2020 по справі 920/1229/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. Справа № 920/1229/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад"

на рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 (повне рішення складено та підписано 19.02.2020) (суддя Жерьобкіна Є.А.)

у справі № 920/1229/19 Господарського суду Сумської області

за позовом Малого приватного підприємства "АСВА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад"

про стягнення 24 279,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Мале приватне підприємство "АСВА" (далі - МПП "АСВА", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" (далі - ТОВ "Регіональний шинний склад", відповідач) про стягнення 24 259,96 грн. заборгованості та 19,94 грн. трьох процентів річних. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, що на день подання позовної за заяви склали 10 600,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем згідно з видатковими накладними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/1229/19 позов МПП "АВСА" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Регіональний шинний склад" на користь позивача 24 259,96 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі видаткових накладних № 7048 від 20.08.2019, № 7049 від 20.08.2019, 19,94 грн. 3% річних, 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 10 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 24 259,96 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковими накладними. У свою чергу, відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

5. Крім того, встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого товару після його прийняття, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 19,94 грн.

6. Також, господарський суд першої інстанції дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 10 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки факт понесення позивачем таких витрат документально підтверджений, тоді як клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем не подано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

7. Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Регіональний шинний склад" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського судуумської області від 17.02.2020 у cправі № 920/1229/19 в частині розміру коштів 19,94 грн. 3% річних та 10 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а саме скасувати стягнення із відповідача вказаних витрат; у решті судове рішення залишити без змін.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що розрахунок 3% заборгованості є необґрунтованим, оскільки в обрахований позивачем період мала місце дефляція. Також, на думку скаржника, позивачем не доведено фактичний обсяг витрат на професійну правничу допомогу, а розрахунки витрат на правову допомогу є некоректними, оскільки не відповідають складності справи.

9. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

10. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 справу № 920/1229/19 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 задоволено клопотання ТОВ "Регіональний шинний склад" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/1229/19 та поновлено ТОВ "Регіональний шинний склад" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Регіональний шинний склад" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у cправі № 920/1229/19; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у cправі № 920/1229/19 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 17.06.2020.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

12. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату товару від 19.08.2019 № 7300 на суму 14 259,98 грн. та № 7315 на суму 9 999,98 грн., а всього на суму 24 259,96 грн.

13. За видатковими накладними № 7048 від 20.08.2019 на суму 14 259,98 грн. та № 7049 від 20.08.2019 на суму 9 999,98 грн. позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 24 259,96 грн.

14. Зі змісту зазначених видаткових накладних вбачається, що товар отриманий представником ТОВ "Регіональний шинний склад" Костюком В.М. за довіреністю № 444 від 20.08.2019.

15. Підпис представника відповідача на видаткових накладних скріплений печаткою ТОВ "Регіональний шинний склад".

16. У видаткових накладних та рахунках міститься посилання на договір № 2/70 від 23.01.2013, однак вказаний договір у матеріалах справи відсутній.

17. Згідно з доводами позивача, вищевказаний договір ним втрачено. Водночас, відповідачем, на вимогу суду, цей договір не було подано.

18. Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів без повідомлення причин, місцевий господарський суд дійшов висновку про розгляд даної справи за наявними в ній доказами, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

19. Посилаючись на неоплату відповідачем поставленого товару, позивач звернувся з позовом у даній справі про стягнення заборгованості у розмірі 24 259,96 грн., а також трьох процентів річних у розмірі 19,94 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

20. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є договір.

21. Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

22. Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

23. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

24. Враховуючи наведені норми законодавства та зважаючи на зміст спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару.

25. При цьому, з огляду на ненадання сторонами відповідного договору, суд першої інстанції правомірно кваліфікував спірні правовідносини сторін як такі, що склались внаслідок укладення договору у спрощений спосіб.

26. Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

27. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

28. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

29. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

30. Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

31. Як вірно зазначив місцевий господарський суд, зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати товару.

32. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів погодження між сторонами іншого строку оплати товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у спірних правовідносинах строк виконання грошового зобов`язання визначається за правилами ст. 692 ЦК України, тобто оплата товару пов`язана з моментом його прийняття.

33. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

34. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

35. Згідно з ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

37. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 24 259,96 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковими накладними.

38. При цьому, відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Доказів оплати товару чи обґрунтованих заперечень проти позову відповідачем не було подано.

39. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 24 259,96 грн. заборгованості за поставлений товар.

40. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення 24 259,96 грн. заборгованості відповідачем не оскаржується, а відтак, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.

41. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо прийняття господарським судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог про стягнення основного боргу.

42. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

43. Згідно з поданим позивачем розрахунком, у зв`язку з простроченням оплати товару відповідачеві нараховано три проценти річних в сумі 19,94 грн. 94 за період з 03.12.2019 по 12.12.2019.

44. Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, заявлених до стягнення, з огляду на встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого товару після його прийняття, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 19,94 грн.

45. Щодо вимог позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити таке.

46. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

47. Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

48. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

49. Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

50. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 600,00 грн. підтверджується наданими позивачем копіями: договору № 7/19/АСВА про надання правової допомоги від 10.12.2019, укладеного між МПП "АСВА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юсгард" (Виконавець) (п. 2.1.2 "зміст правової допомоги" - консультування, складання необхідних документів, участь у судових засіданнях та інші дії, пов`язані з юридичним супроводом вирішення спору між Клієнтом та ТОВ "Регіональний шинний склад"), протоколу погодження договірної ціни від 10.12.2019 (додаток № 1 до договору № 7/19/АСВА про надання правової допомоги від 10.12.2019), рахунку-фактури № 22/19 від 10.12.2019 на суму 10 600,00 грн., платіжного доручення № 2153 від 11.12.2019 про сплату 10 600,00 грн., акта від 12.12.2019 про надання правової допомоги на суму 10 600,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6342/10 від 08.12.2017, а також ордером серії АІ № 1015942 від 12.12.2019. У позовній заяві наведено детальний опис робіт, виконаних у порядку надання професійної правничої допомоги позивачу.

51. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

52. Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

53. Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката , які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд , ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу , з власної ініціативи.

54. Проте, виходячи з матеріалів справи, що були подані до суду першої інстанції, вбачається, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем не подано.

55. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 10 600,00 грн.

56. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості розрахунку позивача трьох процентів річних з посиланням на те, що в обрахований позивачем період була дефляція, у зв`язку з чим стягнення судом трьох процентів річних у розмірі 19,94 грн. є незаконним, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки нарахування трьох процентів річних ніяк не пов`язане з наявністю або відсутністю інфляції (дефляції), а відповідно до ст. 625 ЦК України залежить лише від наявності факту прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

57. Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не доведено фактичний обсяг витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, а також про відсутність доказів відображення адвокатом доходів та витрат за цією справою відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи спростовуються наданими позивачем документами, перелік яких зазначений вище, які є достатніми доказами у розумінні ГПК України на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Стосовно посилання скаржника на те, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим, колегія суддів зазначає, що відповідач не скористався своїм правом подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, під час розгляду справи судом першої інстанції.

58. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

59. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

60. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Регіональний шинний склад" відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

61. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

62. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/1229/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати.

64. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний шинний склад" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/1229/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/1229/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 17.02.2020 у справі № 920/1229/19.

4. Матеріали справи № 920/1229/19 повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.07.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко