Постанова

від 16.07.2020 по справі 923/831/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/831/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В. І.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства Шато

на рішення Господарського суду Херсонської області

у складі судді Нікітенко С.В.

від 18.10.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лавриненко Л.В., Аленіна О.Ю., Бєляновського В.В.

від 03.02.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач

до Приватного підприємства Шато

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників:

від позивача: не з?явився.

від відповідача: Кияшко О.О.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства Шато про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу овочів № 2017-о-15 від 25.07.2017. Підставою позову зазначено статтю 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач вищевказаний договір підписано не керівником, а невідомою особою, позивачем дії направлені на його виконання не вчинялись.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Згідно з умовами оспорюваного договору купівлі - продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15 Приватне підприємство Шато м. Нова Каховка зобов`язується поставити покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач м. Нова Каховка овочі сезону 2017 року, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. цього договору найменування товару, його кількість, вартість, термін передачі товару покупцю та базис поставки, а також інші умови, крім тексту цього договору узгоджуються та фіксуються у рахунках на кожну партію товару.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору строки поставки товару: з 25.07.2017.

Партії, найменування та графіки поставок товару узгоджуються додатково, шляхом подання заявок електронною поштою або іншими засобами зв`язку.

Транспортування товару в розрізі асортименту відбувається транспортом покупця.

Згідно з пунктами 3.1.- 3.4. договору вартість, об`єм та асортимент товару вказується у рахунках.

Покупець здійснює оплату товару шляхом попередньої оплати у розмірі 100 % за кожну замовлену партію товару, згідно з рахунком продавця.

Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Платіжні реквізити продавця вказані в кінці тексту договору.

Зміна способу та порядку розрахунку за товар можливі лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, зміни та доповнення до цього договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач стверджує, що про існування цього договору дізналось лише після порушення провадження у справі № 923/723/18 за позовом Приватного підприємства Шато про стягнення заборгованості за цим договором в сумі 1 784 991,25 грн, з яких: 1 284 736,67 грн - основний борг, 376 218, 86 грн - пеня, 32 247,32 грн - штраф, 91 788,40 грн - інфляційні втрати.

Відповідно до статуту підприємства виконавчим органом, який керує поточною діяльністю товариства, є директор. Директор діє від імені товариства на підставі статуту без довіреності.

З 19.07.2013 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач є ОСОБА_1 .

Під час дослідження договору позивачем встановлено, що за його умовами покупцем є Товариство з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач в особі директора ОСОБА_1, що діє на основі статуту, однак підпис на договорі виконано не директором Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач , а невідомою особою.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.05.2019 № 91-ПТ досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у розділі Юридичні адреси і реквізити сторін у графі Покупець у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15 виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Херсонської області рішенням від 18.10.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020, позов задовольнив повністю. Визнав недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу овочів № 2017-о-15 від 25.07.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач та Приватним підприємством Шато .

Рішення судів мотивовані тим, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач про те, що директором підприємства - ОСОБА_1 оспорюваний договір купівлі-продажу овочів № 2017-о-15 від 25.07.2017 не підписувався підтверджено належним чином, а тому зазначений договір не може породжувати будь-яких договірних зобов?язань для Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач . Відсутність волевиявлення позивача на його укладення є порушенням вимог частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

На спростування доводів Приватного підприємства Шато про те, що директор позивача ОСОБА_1 була обізнана про існування спірного договору та про його умови, що підтверджується частковою попередньою оплатою вартості овочів та відображенням відповідних господарських операцій у податковій звітності підприємства, скріпленій цифровим підписом ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції зазначено, що факт існування між Приватним підприємством Шато і позивачем протягом липня - листопада 2017 року правовідносин з купівлі - продажу сільськогосподарської продукції підтвердився.

Однак, жоден з наданих суду первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності не містить посилання на договір купівлі - продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15, а тому підстави вважати, що існування цих документів свідчить про схвалення договору купівлі - продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15 Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Приватне підприємство Шато звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 923/831/18.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц. Також скаржник зазначає про те, судами не було враховано висновок щодо застосування норм статей 640, 642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Зокрема, вказує, що висновок судів про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірного договору купівлі-продажу овочів базується лише на висновку експертизи, згідно якої підпис на договорі виконано не ОСОБА_1 .

При цьому суди не врахували, що на спірному договорі окрім підпису є іще й печатка покупця, що факт наявності волевиявлення на укладення спірного договору та обізнаності ОСОБА_1 підтверджується видатковими та податковими накладними, актами звірки розрахунків, тим що ОСОБА_1 здійснила попередню оплату, використовуючи свій цифровий підпис, та подала електронну звітність до податкового органу, в якій відображено укладення договору між Приватним підприємством Шато та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач у липні 2017 року.

Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень в касаційному порядку.

Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 02.04.2020, який наявний в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Відповідно до положень частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.

Позивач вважає, що договір купівлі продажу овочів № 2017-о-15 від 25.07.2017 підписаний не директором Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач - ОСОБА_1 , а тому зазначений договір не може породжувати будь-яких договірних зобов?язань для Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач .

Суди попередніх інстанцій погодились з наведеними позивачем доводами та визнали недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу овочів № 2017-о-15 від 25.07.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач та Приватним підприємством Шато . В основу рішення покладено висновок почеркознавчої експертизи Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.05.2019 № 91-ПТ досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 у розділі Юридичні адреси і реквізити сторін у графі Покупець у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15 виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відхиляючи доводи відповідача про вчинення позивачем дій, які свідчать про схвалення договору, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи дійсно підтверджено існування між Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач та Приватним підприємством Шато протягом липня - листопада 2017 року правовідносин з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, однак надані суду первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності не містять посилання на договір купівлі - продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15, а тому відсутні підстави вважати, що існування цих документів свідчить про схвалення договору купівлі - продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15 Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач .

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що до нього з пропозицією укласти спірний договір звернувся засновник Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач з часткою 90% та його комерційний директор ОСОБА_2, надавши примірники договору які уже були підписані від імені покупця Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач з проставленням відтиску печатки.

В подальшому саме ОСОБА_2 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач одержував у відповідача рахунки, видаткові та податкові накладні, продукцію.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не з?ясовувалось коло осіб у яких існують повноваження на представництво юридичної особи у відносинах з третіми особами, а також не встановлювались обставини щодо можливого підписання спірного договору купівлі - продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач його представником, у тому числі, особою на яку вказував відповідач, а саме ОСОБА_2 , а також вчинення юридичною особою дій які свідчать про схвалення правочину цією особою.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини перша та сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено існування між сторонами відносин з постачання відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач сільськогосподарської продукції урожаю 2017 року протягом липня-листопада 2017 року та оформлення за наслідками господарських операцій відповідних первинних документів.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій, що наявні у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності не містять посилання на договір купівлі - продажу овочів від 25.07.2017 № 2017-о-15, а тому відсутні підстави вважати, що існування цих документів свідчить про схвалення договору, то відсутність вказівки на номер договору в рахунках на оплату та видаткових накладних, за відсутності укладених між сторонами інших договорів купівлі-продажу, не може бути обставиною, яка впливає на дійсність правочину.

За встановлених обставин висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу овочів № 2017-о-15 від 25.07.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Ресурс Агропостач та Приватним підприємством Шато передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для їх скасування та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Шато задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 923/831/18 скасувати.

3. Справу № 923/831/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець