Постанова

від 14.07.2020 по справі 804/4893/15

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2020 року м. Дніпросправа № 804/4893/15

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Сколишеві А.О.,

за участі представника позивача Борисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №804/4893/15 (головуючий суддя першої інстанції Кононенко О.В., повний текст рішення складено 27 квітня 2015 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 07.04.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003192203 від 07.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом за результатами проведення перевірки встановлено нереальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Інтер-Запоріжжя , на підставі чого завищений податковий кредит з ПДВ за березень 2014 року. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає ППР протиправним, а висновки акту перевірки хибними, оскільки перевіряючими не враховано, що підставою для виписки податкових накладних став не факт придбання товару, а лише передплата за нього.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги положення п.198.2 статті 198 ПК України, згідно якої позивач мав право віднести суми податку до податкового кредиту в березні 2014 року, оскільки першою відбулась подія, а саме - дата 28.03.2014 року списання коштів з банківських рахунків позивача в розмірі 3000000 грн. на оплату товару за договором купівлі-продажу сої врожаю 2014 року. Зазначене підтверджується належними документами: договором купівлі-продажу, податковими накладними (виданими продавцем -постачальником товару за договором), платіжними дорученнями про списання коштів з рахунків позивача на оплату товару, витяг з реєстру отриманих податкових накладних. Апелянт звертає увагу, що перевірка Товариства проводилась у липні 2014 року, тобто у той період, коли умови договору з боку контрагента порушено не було, оскільки договір передбачав останнім строком поставки товару в повному обсязі до 31.10.2014 року. Відтак, висновки контролюючого органу та суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту є помилковими.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 січня 2020 року скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року та справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Після надходження зазначеної справи до Третього апеляційного адміністративного суду здійснений її автоматизований розподіл між суддями Третього апеляційного адміністративного суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2020 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Юрко І.В., судді-члени колегії - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю..

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року справу прийнято до провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, письмові пояснення відповідача, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Крафт є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32697919). Основними видами діяльності товариства є: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.45-46 т.1).

Відповідач - Дніпродзержинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 21.07.2014 року по 22.07.2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Запоріжжя за березень 2014 року та відображення в господарських операціях або їх подальшої реалізації, за результатами якої 23.07.2014 року складено акт №м3233/106/04-03-22-03/32697919 (а.с.10-32 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 180.1 статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за березень 2014 року на суму 483333,33 грн..

Згідно акту перевірки підставою для зазначених вище висновків слугувало наступне. Між позивачем та ТОВ Інтер-Запоріжжя 27.03.2014 року укладений договір №81, який передбачав постачання позивачу сої українського походження врожаю 2014 року. На виконання умов договору 28.03.2014 року позивачем проведена передплата в сумі 3000000 грн.. На суму передплати отримані від контрагента податкові накладні №402 та №403, які включені до реєстру отриманих накладних, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2014 року. Згодом 13.05.2014 року повернуто позивачу 100000 грн., у зв`язку з чим розмір передплати склав 2900000 грн., у т.ч. ПДВ 483333,33 грн.. Вищевказане відвантаження товару відображено в податковому обліку підприємства, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового зобов`язання відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень-травень 2014 року та підтверджено базою даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що вищевказані фінансово-господарські операції не спричинили реального настання правових наслідків, вищезазначені угоди було укладено з метою мінімізації податкових зобов`язань, тобто вказані угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту (зниження податкових зобов`язань з прибутку та ПДВ). Встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з передплати за сою, які не спричинили реального настання правових наслідків, первинні документи складено формально, без фактичного здійснення господарських операцій. Зокрема, податковий орган зазначає, що ТОВ Інтер Запоріжжя отримує товар з назвою, який не відповідає назві товарів, які він в подальшому реалізує іншим підприємствам, у тому числі ТОВ Крафт .

На підставі акту перевірки 07.08.2014 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0003192203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Крафт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)в розмірі 725000,00 грн., в тому числі: за основним платежем 483333,00 грн. та за штрафними санкціями 241667,00 грн. (а.с.47 т.1).

Скарга ТОВ Крафт , подана на ППР в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, рішенням контролюючого органу №321/10/04-36-10-08-09 від 12.11.2014 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що згідно умов договору від 27.03.2014 року №81 ТОВ Інтер-Запоріжжя повинно було поставити позивачу товар до 31.10.2014 року, а в разі неможливості виконання взятих на себе зобов`язань контрагент повинен був повернути передплату в розмірі, отриманому від покупця, не пізніше 31.12.2014 року. Оскільки станом на 22.04.2015 року не відбулось поставки товару за договором чи повернення коштів позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі якщо після передплати операція з постачання товарів фактично не відбувається та раніше перераховані кошти не зараховуються в рахунок оплати інших товарів, які були або будуть поставлені/надані, об`єкт оподаткування податком на додану вартість у постачальника-виконавця за такою операцією відсутній. За таких обставин позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року суму 483333,33 грн..

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

З наведеного слідує, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Вказані вище норми визначають умови виникнення права у платника податку на податковий кредит та його розмір.

Контролюючий орган при проведенні перевірки позивача в липні 2014 року зробив висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з передплати за сою, які не спричинили реального настання правових наслідків, первинні документи складено формально, без фактичного здійснення господарських операцій, оскільки товар позивачем не отриманий та передплату постачальнику не повернуто. Крім того, перевіркою встановлено, що контрагент позивача - ТОВ Інтер Запоріжжя отримує товар з назвою, який не відповідає назві товарів, які він в подальшому реалізує ТОВ Крафт .

Судом апеляційної інстанції враховано надані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції контролюючим органом письмові докази

Щодо зазначених контролюючим органом в акті перевірки висновків колегія суддів зазначає наступне.

Згідно договору купівлі-продажу №81 від 27.03.2014 року, укладеного між ТОВ Інтер-Запоріжжя (продавець) та ТОВ Крафт (покупець) на постачання сої, українського походження, врожаю 2014 року, поставка продукції в повному обсязі - 750 тон здійснюється в строк до 31.10.2014 року (п.1.1, п.2.1, п.4.1 договору). Пунктом 5.1 договору передбачено проведення покупцем передплати 100% вартості продукції (а.с.53-54 т.1).

Таким чином, на час проведення перевірки у липні 2014 року умови договору щодо поставки товару в строк до 31.10.2014 року ще не настали, та взагалі і не могли настати, оскільки на липень 2014 року ще не біло врожаю сої цього року (згідно даних інтернету прибирання сої в Україні починається наприкінці серпня - а.с.65 т.2 ).

У зв`язку з наведеним висновки контролюючого органу про відсутність реальності господарської операції щодо поставки товару до часу перевірки у липні 2014 року, з якими погодився суд першої інстанції, є необгрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного вище договору купівлі-продажу №81 від 27.03.2014 року ТОВ Крафт здійснило 28.03.2014 року передплату в сумі 3000000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №274, №275, №276, №1688, №58, №218 (а.с.55-60 т.1)

На суму передплати позивачем отримані від контрагента податкові накладні №402 та №403, які включені до реєстру отриманих накладних, а сума ПДВ відображена у складі податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2014 року (а.с.61-84 т.1)

Згодом, 13.05.2014 року ТОВ Інтер-Запоріжжя повернуто позивачу 100000 грн., у зв`язку з чим розмір передплати склав 2900000 грн., у т.ч. ПДВ 483333,33 грн.. Зазначене відображено в податковій звітності як позивачем, так і його контрагентом. (а.с.111-129 т.1).

Вказані обставини контролюючим органом не заперечуються та не спростовуються.

Зазначене вище свідчить про наявність умов виникнення у ТОВ Крафт на час перевірки права на податковий кредит з ПДВ у відповідному розмірі, оскільки ним проведено передоплату за придбання товару за договором купівлі-продажу з урахуванням ПДВ.

Корегування декларації з ПДВ за серпень 2014 року, жовтень 2014 року та квітень 2015 року колегією суддів не перевіряється, оскільки такі корегування проведені позивачем після перевірки, та не могли вплинути на її результати

Як зазначалось вище, вказані вище норми п.198.1 та п.198.3 статті 198 ПК України визначають умови виникнення права у платника податку на податковий кредит та його розмір.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки позивачем проведено передоплату за товар згідно договору купівлі продажу в березні 2014 року, тобто відбулось списання коштів з банківського рахунка платника податку (позивача) на оплату товарів/послуг, то датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата 28.03.2014 року.

Відтак, позивач мав обгрунтоване право на податковий кредит з ПДВ, який сформував за березень 2014 року на суму 483333,33 грн. (з урахуванням корегування в траві 2014 року).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0003192203 від 07.08.2014 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №804/4893/15 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі №804/4893/15 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003192203 від 07.08.2014 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт судові витрати у вигляді судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в розмірі 2923 (дві тисячі дев`ятсот двадцять три) гривні 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 15 липня 2020 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак