Постанова

від 20.07.2020 по справі 320/295/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/295/19 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фастівського навчально-виховного комплекс Загальноосвітня школа 1-3 ступенів №7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Фастівського навчально-виховного комплекс Загальноосвітня школа 1-3 ступенів №7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівського навчально-виховного комплекс Загальноосвітня школа 1-3 ступенів №7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради Київської області, в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі та приміщень Фастівського навчально-виховного комплекс Загальноосвітня школа 1-3 ступенів №7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради Київської області за адресою Київська область, м.Фастів, вул.Гетьманська, 79а, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 19.12.2018 №145.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що виявлені недоліки самостійно не здатні спричинити виникнення ризику життю та здоров`ю людей, а обраний захід реагування порушує баланс між інтересами відповідача та публічними інтересами, оскільки науковий процес не повинен бути зупинений і не повинно бути порушено право на освіту. Крім того, суд першої інстанції не повідомив відповідача про відкриття провадження у справі, чим порушив його право на надання відзиву, а також не застосував наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що при наявних порушеннях та невідповідності техніки протипожежної безпеки відповідач не в змозі забезпечити належний рівень захисту життя та здоров`я дітей, а також осіб, які перебувають у приміщенні школи, а відсутність коштів не є підставою для невиконання вимог щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу положень чп.3 ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину на всій території України з 12.03.2020, керуючись приписами ст.311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Фастівський навчально-виховний комплекс Загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради Київської області зареєстрований в якості юридичної особи з 23.06.1992 (а.с.26).

На підставі наказу начальника ГУ ДСНС України в Київській області від 17.12.2018 № 1248 (а.с.21) позивачем в період з 18.12.2018 по 19.12.2018 проведено позапланову перевірку щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за наслідками якої складено акт №145 від 19 грудня 2018 року (а.с.12), в якому зафіксовано наступні порушення:

1) дерев`яні конструкції покрівель споруд не оброблено вогнезахисним розчином;

2) приміщення не обладнані системою автоматичної пожежної сигналізації;

3) не виконано перевірку захисту будівлі від прямих опадань блискавки згідно вимог ДСТУ Б В. 2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд .

Вказаний акт перевірки вручено в.о. директора Фастівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради Київської області Мамченко Н.В., про що наявна відповідна відмітка в акті (а.с.15 зворот).

Наявність встановлених в акті перевірки порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що аргументи позивача знайшли своє підтвердження при розгляді справи, а виявлені порушення стануть на заваді безпечній евакуації та виведенню осіб із зони пожежі або зони техногенної небезпеки.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ст.1 Кодексу цивільного захисту України, цей Кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Статтями 64, 65, 66 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що позивач, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Частинами 1-2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Разом з тим, згідно ст.69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в період з 18.12.2018 по 19.12.2018 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якого був складений акт від 19.12.2018 №145.

У відповідності до п.п.25, 26 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків; небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Таким чином, законодавець пов`язує створення реальної загрози життю та/або здоров`ю людини від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Зазначені позивачем в акті від 19.12.2018 №145 порушення колегія суддів вважає пов`язаними з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей, які працюють, перебувають в закладі освіти, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Скаржником подано до суду докази на підтвердження часткового усунення порушень, зазначених в акті від 19.12.2018 №145, а саме надано копію договору про надання послуг №404 від 29 серпня 2019 року, укладеним між Управлінням освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради та ТОВ ВЕП Агропроменерго про виконання лабораторних робіт у виміру і захисту перехідного опору контуру захисного заземлення та блискавкозахисту в навчальних закладах управління освіти в м.Фастові Київської області. Виконання умов вказаного договору підтверджується протоколами від 19 вересня 2019 року №1 Перевірки ізоляції електропроводки та електрообладнання , №2 Вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування , №3 Вимірювання опору контура (очага) заземлення і перехідних опорів , №4 Вимірювання опору контуру (очага) заземлення і перехідних опорів .

Також відповідач надав докази його звернення до управління освіти виконавчого комітету Фастівської міської ради із листом від 28 лютого 2019 року №24 про виділення коштів на усунення порушень, виявлених в акті від 19.12.2018 №145, однак листом від 14 лютого 2019 року №01-09/98 відповідача було повідомлено, що управлінням буде проведено тендер про надання послуг з оброблення дерев`яних конструкцій покрівель приміщення школи вогнезахисним розчином та в подальшому буде укладено договір для надання вищезазначених послуг, однак бюджетні призначення для обладнання приміщення школи системою автоматичної пожежної сигналізації відсутні, кошти не виділено, що позбавляє можливості на даний час провести тендер для укладання договору на виконання даних робіт.

Таким чином, апелянт частково усунув порушення, відображені в акті від 19.12.2018 №145, а саме виконав перевірку захисту будівлі від прямих попадань блискавки.

В той же час, доказів усунення відповідачем порушень в частині не оброблення вогнезахисним розчином дерев`яних конструкцій покрівель споруди та обладнання приміщень системою автоматичної пожежної сигналізації відповідачем виконано не було.

Колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника, що зазначені порушення не створюють загрози життю та здоров`ю осіб, що перебуватимуть у приміщенні закладу освіти.

Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні людей від можливої небезпеки. Разом з тим, форма такого захисту повинна бути розумною, не порушувати прав відповідача і не повинна перешкоджати власнику (користувачу) вживати заходів до усунення виявлених порушень.

Поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

На думку суду, наведені порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки безумовно пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, які працюють, перебувають в закладі освіти, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Крім того, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Щодо посилання апелянта на закріплене у ст.53 Конституції України право на освіту, колегія суддів зазначає, що таке право не повинно бути забезпечено шляхом нехтування ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я , честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідачем до суду не було надано акту перевірки, проведеної з питань усунення раніше виявлених порушень вимог пожежної безпеки, тому на думку суду, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на користь усунення виявлених порушень.

При цьому, встановити факт усунення відповідачем виявлених під час перевірки порушень можна виключно шляхом проведення нової перевірки та оформлення її результатів, при цьому відповідач визнає, що порушення усунуто не в повному обсязі.

Твердження апелянта щодо необхідності виділення додаткових коштів для усунення всіх виявлених порушень в жодному разі не свідчить про відсутність потенційної загрози життю та здоров`ю людей.

Не дивлячись на часткове усунення з боку відповідача встановлених порушень, низка з них станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції залишались такими, що створювали реальну загрозу життю і здоров`ю людей, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №812/2061/17, який має бути врахований судом.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду першої інстанції з даним позовом, оскільки позивач звернувся з позовом про зупинення експлуатації (роботи) будівлі та приміщень Фастівського навчально-виховного комплекс Загальноосвітня школа 1-3 ступенів №7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради до повного усунення порушень, зазначених в акті від 19.12.2018 №145 в межах визначеного п.2 ч.2 ст.122 КАС України тримісячного строку, а саме 14 січня 2019 року, згідно штампу ВПЗ на конверті (а.с.38). Натомість, твердження відповідача, що даний строк має обраховуватись з моменту здійснення позивачем перевірки, яка оформлена актом від 20 червня 2018 року є безпідставним.

Щодо посилань відповідача на не повідомлення його про відкриття провадження у справі та про розгляд позовної заяви колегія суддів зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи наявний супровідний лист від 19 лютого 2019 року про направлення на адресу відповідача копії ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року та копії позову з додатками, однак відсутні будь-які докази отримання відповідачем зазначених документів, або повідомлення його будь-яким іншим чином про відкриття провадження у справі.

В той же час, п.3 ч.3 ст.317 КАС України, на яку посилається апелянт, передбачає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання , якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Колегія суддів звертає увагу, що розгляд даної справи в суді першої інстанції відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а тому положення п.3 ч.3 ст.317 КАС України в даному випадку не підлягають застосуванню.

При цьому, згідно з ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на можливі порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про розгляд позовної заяви, оскільки наведене в жодному разі не призвело до неправильного вирішення справи і не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а окремі порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фастівського навчально-виховного комплекс Загальноосвітня школа 1-3 ступенів №7 - центру військово-патріотичного виховання Гарт Фастівської міської ради Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року - за лишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 20 липня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма