Постанова

від 17.07.2020 по справі 810/2522/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року

м. Київ

справа №810/2522/16

адміністративне провадження №К/9901/31579/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МСВІТ на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Безименна Н. В., судді: Аліменко В. О., Кучма А. Ю.) від 13 червня 2017 року у справі № 810/2522/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МСВІТ (Товариства з обмеженою відповідальністю БК Травертин ) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю БК Травертин (переіменовано - Товариство з обмеженою відповідальністю МСВІТ ) (далі - ТОВ МСВІТ ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0000272204;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року № 0007851103;

- визнати протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Київ щодо коригування показників податкової звітності з орендної плати за землю в ІС Податковий блок на підставі податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2014 року № 0000272204 та від 18 квітня 2016 року № 0007851103;

- зобов`язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити показники податкової звітності з орендної плати за землю в ІС Податковий блок , які були змінені у зв`язку із прийняттям податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2014 року № 0000272204 та від 18 квітня 2016 року № 0007851103.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13 листопада 2014 року № 0000272204 та від 18 квітня 2016 року № 0007851103. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2014 року № 0000272204 та від 18 квітня 2016 року № 0007851103 з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року - залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд зазначив, що виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 цього Кодексу, до моменту внесення до договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ТОВ БК Травертин граничного строку сплати сум грошового зобов`язання та правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у порядку та розмірах, визначених ст. 126 ПК України.

Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням, ТОВ МСВІТ подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги ТОВ МСВІТ стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки підприємством було своєчасно та у повному обсязі сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, встановленому договором.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 липня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ БК Травертин (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 09 листопада 2005 року № 17-5695.

Згідно з п. 2.1 договору, об`єктом оренди є земельна ділянка площею 4 095 кв. м., кадастровий номер 8000000000:75:288:0062, розташована за адресою: вул. Тулузи, 6-д, Святошинський район, м. Київ; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями.

Відповідно до п. 2.2 та 4.2 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 696 723,49 грн, а річна оренда плата встановлюється у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки.

На підставі наказу від 15 жовтня 2014 року № 1842, у період з 15 по 20 жовтня 2014 року посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ БК Травертин з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування та сплати до бюджету земельного податку (орендної плати) за період з 01 жовтня 2011 року по 20 жовтня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 24 жовтня 2014 року № 507/26-57-22-04/33295805.

Під час такої перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: підп. 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, у результаті чого позивачем занижено оренду плату за період з 01 жовтня 2011 року по 20 жовтня 2014 року на суму 178 610,86 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0000272204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 223 263,56 грн, з яких за основним платежем - 178 610,86 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 44 652,70 грн.

Податковий орган дійшов висновку про те, що ставка орендної плати, встановлена договором оренди землі від 09 листопада 2005 року № 17-5695 не відповідає мінімальній ставці орендної плати, встановленій податковим законодавством.

Також, 28 березня 2016 року посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю до бюджету за період з 28 листопада 2014 року по 17 березня 2016 року, за результатами якої складено акт від 28 березня 2016 року № 511/26-57-15-03-09, яким встановлено порушення позивачем правил сплати (перерахування) податку у строки, визначені законодавством.

На підставі такого акту ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення форми Ш від 18 квітня 2016 року № 0007851103, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 9 140,05 грн.

Не погоджуючись з такими рішення відповідача, ТОВ БК Травертин звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Подібне визначення міститься й у ст. 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-274а14, від 07 квітня 2015 року у справі № 21-117а15 та від 24 квітня 2015 року у справі № 21-131а15.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 823/3925/13 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 824/2281/15.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0000272204, а тому відсутні підстави для його скасування.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2016 року № 0007851103, колегія судів також вважає вірними висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні цих вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема:

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

За приписами ч. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, оскільки позивачем у визначеному законом розмірі в установлений законом строк не було сплачено орендну плату за землю, апеляційний суд дійшов вірного висновку про порушення ТОВ БК Травертин граничного строку сплати сум грошового зобов`язання та правомірності застосування штрафних санкцій у порядку та розмірах, визначених ст. 126 ПК України.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МСВІТ залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк