Рішення

від 16.07.2020 по справі 305/335/20

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/335/20

Провадження по справі 2/305/367/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Біроваш О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Полгара М.З. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання оформити трудові відносини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 а звернулася в суд з позовом до Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання оформити трудові відносини.

Позовні вимоги мотивує тим, що наказом Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області №310-к від 30 серпня 2017 року її було прийнято на роботу на посаду педагога-організатора на період відпустки по догляду за дитиною педагога ОСОБА_4 . Крім виконання трудових обов`язків педагога-організатора, директором школи ОСОБА_5 на неї факично було покладено виконання обов`язків педагога початкових класів з інших предметів, як їй стало відомо, без відпвідного наказу. Таким чином, крім основної роботи педагога-організатора, вона по сумісництву виконувала іншу роботу, за яку їй нараховували заробітну плату. Згідно наказу директора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області Гайденрайх Юльги Іванівни №62-к від 29.11.2019 її було звільнено з основної роботи педагога-організатора, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України днем 29.11.2019, з виплатою компенсації за невикористану відпустку. Наказ про звільнення її з роботи вважає незаконним виходячи з наступного. В день звільнення, 29.11.2019, наказ їй не був оголошений, оскільки вона в той день була з своєю малолітньою дитиною, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була важкохворою на прийомі та обстеженні в Тячівській районній лікарні, про що усно повідомила директора школи. Таким чином, вона була відсутня на роботі 29.11.2019, у зв`язку з непрацездатністю, що стверджується довідкою лікаря від 29.11.2019 за результатами УЗД. Оскільки дитина продовжувала хворіти, вона з 02 по 07 грудня, була змушена піти на лікарняний, що стверджується листком непрацездатності сімейного лікаря серії НОМЕР_1 . Про звільнення з роботи її було повідомлено листом від 03.12.2019 №02-12/167, який вона отримала по пошті. Після лікарняного, 09.12.2019, вийшла на роботу. Однак її до виконання обов`язків ні на основній роботі педагога-організатора, ні до обов`язків вчителя інших предметів допущено не було, у зв`язку зі звільненням з роботи. Тоді усно повідомила директора школи, що наполягає на тому, щоб її було допущено до роботи і вважає своє звільнення незаконним, оскільки в день звільнення перебувала на лікарняному. Крім того, вона за сумісництвом працює вчителем інших предметів. Однак директор школи не захотів ні про що слухати і до роботи її так не допустили. Вважає, що в день її звільнення з роботи, 29.11.2019, фактично вважалась тимчасово непрацездатною і її не мали права звільнити з роботи в цей період. Крім того, її незаконно не допущено до роботи по сумісництву на посаду педагога. Відповідачем було грубо порушено інші її законні трудові права. Зокрема, не оформлено, належним чином роботу по сумісництву, до якої її було фактично допущено та яку вона виконувала і отримувала за неї заробітну плату. Згідно закону, за час вимушеного прогулу, відповідач повинен сплатити їй середньомісячну заробітну плату. Комісії з вирішення трудових спорів в школі не має. 28.11.2019, вона подала директору школи заяву на відпуск по сімейним обставинам, на один календарний день, 29.11.2019. Це було пов`язано з хворобою дитини та необхідності її медичного обстеження. Директор школи сказала, що оформить це наказом, однак, як пізніше з`ясувалось, замість надання відпустки, її було незаконно звільнено з роботи. Своє звільнення з роботи розцінює, як розправу та переслідування директора школи за те, що оскаржила в суд наказ про безпідставне оголошення їй догани. На підставі наведеного просила визнати наказ Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області №62-к від 29.11.2019, яким її було звільнено з роботи з посади педагога-організатора, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України днем 29.11.2019, з виплатою компенсації за невикористану відпустку, незаконним та поновити її на роботі педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області та стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. Зобов`язати відповідача, Стримбівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області оформити її трудові права вчителя з інших предметів.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 04.03.2020 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, ухвалою суду від 04.03.2020, витребувано з відділу освіти Рахівської державної адміністрації, довідку-розрахунок про середньоденний заробіток ОСОБА_1 , педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області за останні шість місяців, які передували її звільненню.

Відповідачем 24 березня 2020 року, реєстрація канцелярією суду, надіслано засобами поштового зв`язку, відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що в день звільнення ОСОБА_1 з роботи - 29.11.2019, наказ не був оголошений позивачці, оскільки в той день була з своєю малолітньою дитиною на прийомі та обстеженні у лікувальній установі в м. Тячів, про що усно попередила директора школи і тому була відсутня на роботі, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Однак, листок непрацездатності не був належним чином оформлений та наданий відповідачу, як керівнику установи. Натомість, позивачка додала до позовної заяви листок непрацездатності серії НОМЕР_1 від 02.12.2019, тобто оформлений вже після звільнення її з роботи. Також, позивачка посилається на те, що вона крім обов`язків педагога-організатора, по сумісництву виконувала обов`язки педагога початкових класів з інших предметів, за яку їй нараховували заробітну плату. Однак, на ОСОБА_1 не було покладено таких обов`язків та вона не виконувала жодних інших обов`язків, крім обов`язків педагога-організатора. На підставі наведеного, просили відмовити у задоволені позову.

02.04.2020, позивачем ОСОБА_1 подано через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, надання додаткового строку для подачі відповіді на відзив та розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Клопотання мотивує тим, що відзив на позов вона отримала 21.03.2020, тобто в період дії епідемії коронавірусу, що стверджується копією конверта рекомендованого листа та трекінгом відстеження поштових відправлень Укрпошти. У зв`язку з оголошенням епідемії коронавірусу, відсутністю транспорту, а також враховуючи, що вона перебувала тривалий час в Чехії, перебуває в режимі самоізоляції, не мала можливості подати відповідь на відзив відповідача у строки вказані в ухвалі від 04.03.2020.

Ухвалою суду, від 06.04.2020, залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Поновлено позивачу, ОСОБА_1 , строк для подання відповіді на відзив.

12.05.2020, позивачем ОСОБА_1 подано через канцелярію суду клопотання про збільшення та уточнення позовних вимог та витребування доказів.

В уточненій та збільшеній позовній заяві, позивач ОСОБА_1 зазначила, що згідно наказу начальника відділу освіти молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 №310-к від 30.08.2017, її було призначено на посаду педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_4 з 01.09. 2017 по 17.10.2017. Наказом начальника відділу освіти молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 №648-к від 17.10.2017 термін дії наказу від 30.08.2017 №310-к про призначенння її на посаду педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_4 продовжено з 18.10.2017 до 22.12.2017. В цей період, відбулась зміна в організаційно-правовій формі діяльності Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Школа вибула з підпорядкування Рахівської районної державної адміністрації, тобто відбулась ліквідація або реорганізація і засновником школи стала Рахівська районна рада. Більш точними відомостями вона не володіє. В будь-якому разі під час перепідпорядкування школи, її трудові відносини, належним чином не було врегульовано. Вона не була звільнена з роботи з посади педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної державної адміністрації і не прийнята в установленому законом порядку, шляхом укладення контракту на роботу в Стримбівську ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради. Натомість, наказом директора вже новоствореної Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ю.І. Гайденрайх №45-к від 21.12.2017 їй було продовжено термін дії наказу від 17.10.2017 №648-к "Про призначенння її на посаду педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (1 ставка) на час чергової відпустки з 18.10.2017 по 22.12.2017" на час відпустки по догляду за длитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.12.2017 до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_4 . Зі змісту наказу вбачається, що директор Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ю.І. Гайденрайх продовжила дію наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА, ОСОБА_7, №648-к від 17.10.2017, хоча зміст наказу дещо відрізняється. Вважає, що наказ директора новоствореної Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ю.І. Гайденрайх №45-к від 21.12.2017 про продовження наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА, ОСОБА_7, №648-к від 17.10.2017 не має юридичної сили, є нікчемним, оскільки директор школи не наділений повноваженнями продовжувати дію наказу начальникау відділу освіти, молоді та спорту Рахівської РДА. Таке не передбачено ні законами, ні іншими нормативними актами, ні статутом Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів і в діях директорки вбачаються ознаки перевищення службових повноважень. Тому вважає, що починаючи з 23.12.2017, працювала на посаді педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів без належного оформлення та конракту, хоча її фактично було допущено до виконання трудових обов`язків, вона виконувала їх та отримувала постійно заробітну плату. На початку 2019 навчального року, директор школи почала прискіпливо до неї ставитися, створила конфліктну ситуацію, незаконно оголосила їй догану, й розпочала безпідставно її переслідувати. ІНФОРМАЦІЯ_2 її малолітня дочка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прихворіла і вона попросила відпустку в один день по сімейним обставинам, щоб піти на обстеження з дитиною в Тячівську районну лікарню. Як їй стало відомо, така відпустка була все таки надана, згідно наказу директора школи №14-в від 28.11.2019. Також, наказом директора школи №15-в від 29.11.2019 перервано ОСОБА_4 , педагогу-організатору відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.12.2019. Звільнення її з роботи вважає незаконним виходячи з наступного. Так, в день її звільнення - 29.11.2019, їй не був оголошений наказ, оскільки в той день вона була зі своєю малолітньою дитиною, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була важко хворою, на прийомі та обстеженні в Тячівській районній лікарні, про що усно повідомила директора школи. Таким чином, вона була відсутня на роботі 29.11.2019, у зв`язку з непрацездатністю, що стверджується довідкою лікаря від 29.11.2019 та результатами УЗД від 29.11.2019. Оскільки, дитина продовжувала хворіти, вона з 02 по 07 грудня 2019 року, змушена була піти на лікарняний, що стверджується листком непрацездатності сімейного лікаря серії НОМЕР_1 . Про звільнення з роботи її було повідомлено листом від 03.12.2019 №02-12/167, який вона отримала по пошті. Після лікарняного, 09.12.2019, вона вийшла на роботу. Однак її до виконання обов`язків ні на основній роботі педагога-організатора, ні до обов`язків вчителя інших предметів допущено не було, у зв`язку зі звільненням з роботи. Тоді вона усно повідомила директора школи, що в день звільнення перебувала на лікарняному і підтвердила це лікарняним листом та наполягає на тому, щоб її було допущено до роботи, оскільки вважала та вважає своє звільнення незаконним. Директор школи, не захотів ні про що слухати і до роботи її так і не допустили. Отже, вирішила звернутись за захистом своїх законних прав та інтересів в суд з даним позовом. Вважає, що з дня 23.12.2017 вона фактично виконувала обов`язки педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради на постійній основі, а не по строковому трудовому договору, хоча і без належного документального оформлення трудових відносин, оскільки директор школи не мав права та повноважень на продовження дії наказу начальника відділу освіти, молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації і такий наказ не має ніякої юридичної сили, по своїй суті є нікчемним. Тому її безпідставно звільнено на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору. Крім того, навіть якщо вважати, що вона працювала по строковому трудовому договору, її не мали право звільняти в період тимчасової непрацездатності, як зазначалось вище, 29.11.2019 в день звільнення, вона перебувала зі своєю малолітньою дочкою в Тячівській районній лікарні на обстеженні та лікуванні, що свідчить про її тимчасову непрацездатність. Крім того, її звільнено в період відпустки 29.11.2019, незважаючи на те, що педагогу ОСОБА_4 перервано відпустку по догляду за дитиною тільки з 02.12.2019, коли вона вже була офіційно на лікарняному. На підставі наведеного, просила визнати наказ Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області №62-к від 29.11.2019, яким її було звільнено з роботи з посади педагога-організатора, у зв`язку із закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України днем 29.11.2019, з виплатою компенсації за невикористану відпустку, незаконним та поновити її на роботі педагога-організатора Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради. Зобов`язати відповідача, Стримбівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області оформити з нею трудові відносини педагога-організатора на невизначений час. Стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по даний час з розрахунку 5000 гривень в місяць до дня ухвалення рішення про поновлення на роботі.

07.07.2020, позивачем ОСОБА_1 подано через канцелярію суду клопотання про збільшення та уточнення позовних вимог та витребування доказів.

В уточненій та збільшеній позовній заяві, позивач ОСОБА_1 зазначила, що в червні 2020 року вона отримала відповідь на свої запити в різні інстанції, що стосується її незаконного звільнення. Так, листом відділу освіти Рахівської РДА №580/01-15 від 21.05.2020 за підписом начальника відділу ОСОБА_7, її повідомлено, що з 01.09.2017 (дня її призначення на посаду педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів) не здійснювалось. Якщо це дійсно так, стає незрозумілим, яким чином, при прийомі її на роботу Стримбівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, згідно наказу начальника відділу освіти молоді та спорту Рахівської РДА ОСОБА_7 №310-к від 30.08.2017 про призначення її на посаду педагога організатора відносилась до Рахівської районної ради. Тоді дійсно виходить, що була прийнята на роботу посадовою особою одного органу, невідомо наскільки повноважного, а звільнена з роботи посадовою особою іншого органу. Крім того, зазначеним листом їй було надіслано відомості про нарахування та утримання заробітної плати за 2019 рік, зокрема за жовтень, 22 робочих дні, їй нараховано - 12515,88 гривень, а за листопад, 21 робочий день - 14814,48 гривень. З розрахунку за один робочий день скаладає - 635,58 гривень, без обов`язкових податків та зборів. Таким чином, уточнює та збільшує свої позовні вимоги, що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просить викласти прохальну частину позовних вимог в наступній редакції: "Стягнути з Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення 29.11.2019 по день ухвалення рішення суду з розрахунку 635,58 гривень за один робочий день без обов`язкових платежів та зборів". Крім того, просила витребувати від відповідача Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та з відділу освіти Рахівської РДА, статут Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, оскільки на її листи вказані організації відповіді не дають.

16.07.2020 представником відповідача, адвокатом Полгар М.З., подано через канцелярію суду заяву про застосування строків звернення до суду за вирвшенням трудового спору.

Заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаною позовною заявою 03.03.2020, однак будь-яких причин пропуску строків звернення до суду, в позові не зазначила. Оскільки позивачка ознайомилась з наказам про звільнення та отримала трудову книжку не пізніше 10.12.2019, а звернулася до суду з позовом 03.03.2020, тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України, що є підставою для відмови у позові. На підставі наведеного, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання оформити трудові відносини відмовити, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Представник позивача, ОСОБА_2 відмовився від клопотання про витребування доказів, оскільки представник відповідача Полгар М.З. надав копію статуту Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Вважає звільнення незаконним. Зазначив, що його довірителька була прийнята на роботу наказом начальника відділу освіти молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 , а звільнена з роботи директором Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, ОСОБА_5 . Вважає, що в повноваження директора школи не входить видавати накази про прийняття та звільнення з роботи працівників, оскільки такі повноваження не закріплені статутом школи. Крім того, посилався на Рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019 №6-р(11)2019, у відповідності до якого працівника неможна звільняти з роботи під час його перебування у відпустці та лікарняному. Щодо застосування строків позовної давності, зазначив, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду. Його довірителька звернулася в суд 28 грудня 2019 року. На підставі наведеного просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Полгар М.З. у судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що порушення процедури звільнення не є підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі, який працював на підставі строкового трудового договору. Щодо повноваження директора видавати накази про прийняття та звільнення працівників з роботи, зазначив, що згідно ч.3 ст.26 ЗУ "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII, у повноваження директора школи входить, в тому числі: призначення на посаду та звільнення з посади працівників, визначення їх функціональних обов`язків. Щодо зміни статуту школи, зазначив, що у відповідності до п.13 Перехідних положень ЗУ "Про освіту" зміни у статут вносяться протягом 5 років з моменту набрання чинності Закону. Просив застосувати строк позовної давності. На підставі наведеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, взявши до уваги відзив на позовну заяву, заперечення на відзив, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

У відповідності до ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем Стримбівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області. Зокрема з позивачем було укладено строковий трудовий договір на період пребування основного працівника ОСОБА_4 у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та в подальшому на період перебування основного працівника ОСОБА_4 у відпустціпо догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.12.2017 до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_4 .

Зокрема, наказом начальника відділу освіти молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації О.Севч №310-к від 30.08.2017, позивача, ОСОБА_1 було призначено на посаду педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_4 з 01.09. 2017 по 17.10.2017.

Наказом начальника відділу освіти молоді та спорту Рахівської районної державної адміністрації ОСОБА_7 №648-к від 17.10.2017 термін дії наказу від 30.08.2017 №310-к продовжено з 18.10.2017 до 22.12.2017.

Наказом №45-к від 21.12.2017 директора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ю.І. Гайденрайх позивачу було продовжено термін дії наказу від 17.10.2017 №648-к "Про призначенння на посаду педагога - організатора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів (1 ставка) на час чергової відпустки з 18.10.2017 по 22.12.2017" на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 23.12.2017 до фактичного виходу основного працівника ОСОБА_4 .

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 статті 36 КЗпП України).

Судом встановлено, що наказом директора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Рахівської районної ради Закарпатської області Гайденрайх Ю.І. №62-к від 29.11.2019, ОСОБА_1 звільнено з посади педагога-організатора, у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України, днем 29 листопада 2019 року та виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 17 календарних днів.

За змістом ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

З відповіді на запит №580/01-15 наданої 21.05.2020 позивачу ОСОБА_1 начальником відділу освіти Рахівської РДА ОСОБА_7, судом встановлено, що Стримбівська ЗОШ І-ІІІ ступенів є комунальною власністю Рахівської районної ради з 1995 року. Реорганізація закладу відбувалася у 2002 році, шляхом зміни типу з І-ІІ ступенів на І-ІІІ ступені. В період перебування позивача, ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем Стримбівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (з 01 вересня 2017 року по 29 листопада 2019 року), жодних реорганізацій, ліквідацій чи змін організаційно-правової форми діяльності Стимбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів не здійснювалося.

У зв`язку з наведеним, суд вважає безпідставним посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 працювала на посаді педагога-організатора Стимбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів без належного оформлення трудових відносин та без відповідного наказу уповноваженої особи та контракту.

Безпідставними та необгрунтованими є посилання представника позивача, ОСОБА_2 на те, що директор Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів не має повноважень призначати та звільняти працівників з роботи.

У відповідності до ч.3 ст.26 ЗУ "Про освіту" від 05.09.2017 №2145-VIII, у повноваження директора школи входять, в тому числі: призначення на посаду та звільнення з посади працівників, визначення їх функціональних обов`язків.

Крім того, згідно п.4.6 статуту Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області від 03 лютого 2005 року директор навчального закладу, в тому числі, видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження і контролює їх виконання.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що директор Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_5 видаючи наказ №62-к від 29.11.2019, про звільнення ОСОБА_1 з посади педагога-організатора, у зв`язку із закінченням строку трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України, діяла в межах своїх повноважень та відповідно до вимог закону.

Судом встановлено, що видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 передувала заява основного працівника, ОСОБА_4 від 29.11.2019 про переривання відпустки наданої їй для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і дозволу приступити до роботи з повним робочим днем з 02 грудня 2019 року.

На підставі вказаної заяви, наказом директора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області, ОСОБА_5 від 29.11.2019 за №15-в перервано ОСОБА_4 , педагогу - організатору (1 ставка), відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 грудня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно в день звільнення ОСОБА_1 з посади педагога-організатора - 29.11.2019, остання перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, у зв`язку із сімейними обставинами, що стверджується наказом директора Стримбівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Рахівської районної ради Закарпатської області №14-в від 28.11.2019.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019 по справі №6-р(11)2019 положення частини третьої статті 40 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

Разом з тим, судом достовірно встановлено, що позивача ОСОБА_1 , звільнено з посади педагога-організатора на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку трудового договору), а не на підставі ст.40 КЗпП України.

Посилання позивача та її представника на незаконне звільнення з роботи у зв`язку з перебуванням позивача у відпустці та лікарняному, являється безпідставним, оскільки ч.3 ст.40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України (п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України), а позивача звільнено за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Аналогічну позицію, зайняла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України по справі 6-19цс14 від 02.04.2014.

Крім того представником відповідача, адвокатом Полгар М.З. 16.07.2020 подано заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

У пункті 137 рішення у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine) від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11, Європейським судом з прав людини було зазначено наступне: Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства (Stubbings and Others v. the United Kingdom), пункт 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень .

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Тлумачення статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі №6-2426цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року №9 встановлені статями 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає не можливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Тобто, на відміну від інших трудових спорів, коли строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Початком перебігу місячного строку для звернення особи до суду з позовом про поновлення на роботі слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Сторонами не надано доказів, коли позивачем отримано оспорюваний наказ №62-к від 29.11.2019 та трудову книжку. Позивач у позовній заяві зазначила, що про звільнення з роботи їй стало відомо з листа від 03.12.2019 за №02-12/167, який вона отримала по пошті. Більше того, позивач зазначає, що 09.12.2019 вона вийшла на роботу. В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позивач ознайомилась з наказом про звільнення та отримала трудову книжку не пізніше 09.12.2019 .

Натомість, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою 03.03.2020, що стверджується штампом вхідної кореспонденції канцелярії суду, тобто з пропуском місячного строку, встановленого ст.233 КЗпП України.

Представник позивача, адвокат Філіп І.Ю. посилається, що його довірителька звернулася в суд з позовною заявою 28.12.2019, однак жодних доказів на підтвердження вказаної обставини не надав. З листа, який міститься в матеріалах справи, неможливо встановити точну дату надсилання позовної заяви, через нечіткість та нерозбірливість печатки "Укрпошти".

Згідно ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Позивачем та її представником не заявлялось клопотання про поновлення строків звернення до суду з позовною заявою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц) .

Беручи до уваги, що право позивача за захистом якого вона звернулася до суду не було порушено, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити через необґрунтованість останнього.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем та її представником не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилалася, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення її на роботі.

Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов`язання відповідача оформити з нею трудові відносини педагога-організатора на невизначений час.

Інші доводи позивача та її представника цих висновків не спростовують.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати у справі за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Стримбівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання оформити трудові відносини - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач, Стримбівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області, місцезнаходження: 90611, с. Стримба, вул. Першотравнева, 29 А, Верхньоводянської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ:26325411.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 21 липня 2020 року.

Головуюча: М.О. Марусяк