Рішення

від 08.07.2020 по справі 902/15/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2020 р. Cправа №902/15/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Захід", м.Липовець Липовецького району Вінницької області

до Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області

до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська", с.Нападівка Липовецького району Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмила Михайлівна

про визнання недійсним договору оренди землі

представники сторін в судове засідання не з`явились.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 03.01.2020 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС Агро Захід" з вимогами до Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" про визнання недійсним договору оренди землі №6/07/19 від 08.07.2019, що укладений між відповідачами щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:02:000:0307 площею 3,2433 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Очеретянською сільською радою, в супереч дії договору оренди укладеного між Погребищенською РДА та ТОВ "Тас Агро Захід", було укладено новий договір з ПСП "Агрофірма Нападівська" на спірну земельну ділянку. При цьому існування одночасно двох правочинів щодо одного об`єкту договору та зобов`язань прямо суперечить чинному законодавству України.

Ухвалою суду від 08.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/15/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

02.03.2020 від третьої особи - державного реєстратора Славнянської сільської ради Чернюк Людмили Михайлівни надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній зазначає про помилковість позиції позивача щодо реєстрації договору оренди від 15.02.2016 в Очеретнянській сільській раді за № 24 24.02.2016 відповідно до чинного на той час законодавства. Так, третя особа зазначає, що зазначений договір взятий на облік ( а не зареєстрований) 24.06.2016 в Очеретнянській сільській раді про це свідчить записна договорі який підписаний особою без зазначення посади і не скріплений печаткою. При цьому третя особа зауважує, що з 1 січня 2013 працює Державний реєстр прав, а договір укладений 15.02.2016 підлягає реєстрації в Державному реєстрі прав та реєструється на те уповноваженою особою сільською радою (з 01.01.2016), яка на момент укладення договору позивачем немала повноважень щодо реєстрації інших речових прав (прав оренди). Окрім того, державний реєстратор вважає, що договір позивача не містить істотних умов договору оренди землі, а саме кадастрового номера земельної ділянки.

Таким чином, третя особа вважає, що договір позивача не набув чинності згідно вимог законодавства, що діяло на момент його укладення, позивач не набув права оренди і немає права на його оскарження.

06.03.2020 від відповідача - ПСП "Агрофірма Нападівська" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свою процесуальну позицію останній зазначає, що договір оренди від 15.02.2016 на момент укладення суперечить законодавству України, зокрема ст. 13 З.У. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. 15 З.У, "Про оренду землі", ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України та не містили всіх необхідних визначених законом істотних умов.

Також відповідач зазначає, що чинне законодавство не передбачає повноважень державних органів чи органів місцевого самоврядування передавати в оренду земельні частки (паї) до їх формування у земельні ділянки (ст. 13 З.У. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Додатково відповідач вказує, що обраний позивачем спосіб захисту не зможе відновити порушене право позивача, за умови наявності укладеного договору оренди земельної ділянки від 08.07.2019, зареєстрованого на момент прийняття рішення у встановленому законом порядку.

12.03.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що на підставі п.2 ч2 ст. 16 ЦК України право позивача на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:02:000:0307 площею 3,2433 га підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного 08.07.2019 між Очеретнянською сільською радою Погребищенського району та ПСП "Агрофірма Нападівське" з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суду порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін.

Ухвалою суду від 14.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2020.

За результатами судового засідання, 22.06.2020, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про оголошення перерви в його проведенні до 07.07.2020.

На визначену судом дату (07.07.2020) з`явилися представники позивача та відповідача (ПСП "Агрофірма Нападівська").

Під час судового засідання, 07.07.2020, судом було оголошено про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення (08.07.2020).

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.02.2016 між Погребищенською районною державною адміністрацією (далі по тексту також - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро", яке в подальшому перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Захід" (далі по тексту також - орендар, позивач) укладено Договір оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв).

Згідно предмету Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні частки паї загальною площею 41,9649 га, в тому числі ріллі 41,9649 га, вартістю 1387922,76 грн, які розміщені в межах земельних ділянок, виділених в натурі єдиним масивом на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

Відповідно до п.2.1 Договору земельні частки (паї) передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За користування вказаними в Договорі земельними частками орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату в грошовому вигляді в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі, 1984,40 грн за 1 га в рік. Всього 83275,18 грн в рік. Термін внесення орендної плати: щомісячними рівними долями. Орендна плата вноситься в бюджет Очеретнянської сільської ради (п.2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Сторони узгодили, що Договір складено сторонами терміном на 7 років. В разі встановлення спадкоємцями прав власності на спадкове майно (земельний пай) від померлих громадян, що внесені до додатку до цього договору, даний договір уточнюється додатковим договором з внесенням змін (зменшення площі орендованої земельної ділянки на величину вилученого спадкового майна).

Початок дії Договору 25.02.2016, закінчення 31.12.2023.

Договір може бути припинений у будь-який час за взаємної згоди сторін.

Сторони не мають права відмовитися від виконання умов цього Договору в односторонньому порядку.

За орендодавцем зберігаються всі права розпорядження земельними частками (паями).

В разі набуття права власності та в разі виділення земельних ділянок на основі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Вказаний Договір взятий на облік в Очеретнянській сільській раді за №24 24.02.2016.

15.02.2016 сторонами Договору обопільно підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі об`єкта оренди, відповідно до п.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 41,9649 га, в тому числі ріллі 41,9649 га, із земель невитребуваних паїв на території Очеретнянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В пункті 3 Акту сторони передбачили, що з моменту фактичної передачі та підписання цього акту право користування на об`єкт оренди переходить від орендодавця до орендаря.

11.09.2019 року на адресу ТОВ "Тас Агро Захід" за вхідним номером №655, надійшов лист від ПСП "Агрофірма Нападівська", в якому останнє вказує, що ним були зареєстровані договори оренди землі по Очеретянській сільській раді Погребищенського району на площу 16,2450 га, у зв`язку із чим адресант пропонує розглянути можливість проведення обміну земельними ділянками та виділенням їх одним окремим масивом. В іншому випадку, виникає необхідність виділення вказаних земельних ділянок в натурі на місцевості із встановленням меж.

І змісту зазначеного листа слідує, що на одну із зазначених в переліку земельних ділянок, а саме земельну ділянку, право на яку належало ОСОБА_1 (номер земельної ділянки АДРЕСА_1 , площа 3,2433 га), 15.02.2016 було укладено договір оренди між Погребищенською РДА та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", яке в подальшому перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Захід".

24.09.2019 за вихідним №750, позивачем на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькі області було направлено запит з приводу надання інформації по вище вказаній земельній ділянці.

У відповідь на вказаний запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькі області відреагувало листом від 02.10.2019 року за №0-20.32-5/362-19, в якому вказало, що станом на сьогоднішній день в Національній кадастровій системі наявна інформація про земельну ділянку площею 3,2433 га, яка згідно додатку 3 до розпорядження Погребищенської районної державної адміністрації від 15 вересня 2004 року за №344 "Про погодження проекту поділу земель колективної власності та передачу у власність земельних часток (паїв), видачу державних актів на право власності на земельні ділянки із земель колективної власності колишнього КСП ім. Шевченка с.Очеретня" належала гр. ОСОБА_1 , та якій за результатами здійснення державної реєстрації присвоєно кадастровий номер 0523483800:02:000:0307. Реєстратором речових прав Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області 17.07.2019 було внесено відомості про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно в особі орендаря - ПСП "Агрофірма Нападівська" (строк дії речового права - 7 (сім) років).

В подальшому позивач звернувся з листом №751 від 24.09.2019 до Погребищенської районної державної адміністрації, в якому запитував інформацію, чи дійсно укладався договір оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв) від 15.02.2016 та чи не укладалися додаткові угоди до вищезазначеного договору.

Листом №01-16/2380 від 16.10.2019 Погребищенська районна державна адміністрація підтвердили обставину укладення зазначеного вище договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв). При цьому повідомила, що з 01.01.2019 у райдержадміністрації відсутні повноваження щодо розпорядження невитребуваними земельними частками (паями).

Таким чином, позивач зазначає, що Очеретянською сільською радою всупереч дії договору оренди, укладеного між Погребищенською РДА та ТОВ "Тас Агро Захід", було укладено новий договір з ПСП "Агрофірма Нападівська" на спірну земельну ділянку.

Так, 08.07.2019 між Очеретнянською сільською радою Погребищенського району Вінницької області (далі по тексту також - орендодавець) та приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма Нападівське" (далі по тексту також - орендар) укладено Договір оренди землі №6/07/19від 08.07.2019.

Відповідно до п.1.1. Договору №6/07/19 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування невитребувану (нерозподілену) земельну ділянку (пай) сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Пунктом 2.1 Договору №6/07/19 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка: кадастровий номер 0523483800:02:000:0307 площею 3,2433 гектарів, у тому числі 3,2433 ріллі.

Договір укладено строком на 7 (сім) років. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до законодавства. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п.3.1 Договору №6/07/19 ).

Наявність вказаного договору, який регулює оренду земельної ділянки, яка попередньо була передана в оренду позивачу в якості невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв), стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою про його визнання недійсним.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що першочергово до предмета дослідження в межах розгляду даної справи відноситься питання щодо укладення Договору оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв) від 15.02.2016 між Погребищенською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро", яке в подальшому перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Захід".

Надаючи оцінку вказаному договору суд враховує наступні норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За загальним правилом, викладеним у статті 640 Цивільного кодексу України:

1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Також суд приймає до уваги норми Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.179 ч.7 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.181 ч.1 того ж Кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 180 частини 2, 3 Господарського кодексу встановлює, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Досліджуючи питання щодо досягнення сторонами усіх істотних умов Договору, зокрема щодо предмета договору суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з п.п. а, в, ж)) ч.1 ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено в Законі України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" №899-IV від 05.06.2003 року (в редакції від 27.06.2015, надалі - Закон).

Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" №720/95 від 08.08.1995 та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)" №801 від 12.10.1995, встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) .

За змістом положень Закону (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" №720/95 від 08.08.1995 нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Разом із тим на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим , а договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а за договором оренди земельної ділянки предметом є земельна ділянка. У разі оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у разі оренди земельної частки (паю), так і у разі оренди земельної ділянки.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 27.01.2010 у справі №6-6200св09, а також у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 року у справі №908/1947/16.

Згідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" №122 від 04.02.2004 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону (у редакції, чинній на час укладання оспорюваного договору ) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Право розпорядження невитребуваними земельними ділянками, яке встановлено для сільських, селищних, міських рад та райдержадміністрацій, обумовлено тим, що до моменту набуття права власності на такі земельні ділянки громадянами, які мають відповідне право, ці земельні ділянки ще перебувають в комунальній та державній власності, на відміну від земельних часток (паїв), суб`єктами права власності на які є громадяни, що виключає можливість розпорядження зазначеними у статті 13 вказаного Закону органами земельними частками (паями) на підставі цієї норми Закону.

Разом з тим, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відтак законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

З викладеного слідує, що присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру виключає статус цієї земельної ділянки як нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв), які можуть передаватися в оренду районними державними адміністраціями в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, що діяла станом на момент укладення договору оренди від 15.02.2016).

Таким чином, твердження відповідачів, що договір оренди від 15.02.2016 не містить істотних умов, а саме кадастрового номера земельної ділянки, що зумовлює його недійсність є безпідставними та не відповідають положенням закону, чинного на момент укладення вказаного договору.

При цьому редакція статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", що діяла станом на момент укладення договору оренди від 15.02.2016 не містила умови щодо формування земельної частки (паю) у земельну ділянку для передання її в оренду.

Як слідує з змісту Договору від 15.02.2016 сторонами, у відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

Таким чином, вказаний Договір від 15.02.2016 є укладеним. При цьому суд констатує, що даний правочин не є нікчемним, а також у суду відсутні підстави для визнання його недійсним (також відсутні підстави вважати його недійсним) з огляду на наступні законодавчі норми.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з цим, станом на час вирішення даного спору відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору від 15.02.2016 недійсним.

В свою чергу, в силу вимог ч.ч. 2 та 3 ст.237 ГПК України: "При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача , поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин."

Щодо реєстрації вказаного Договору оренди від 15.02.2016 слід зазначити, що Кабінет Міністрів України 24.01.2000 прийняв постанову "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)" №119. Відповідно до умов п.п. 1-4 даного Порядку: він визначає умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) (далі - договори оренди).

Реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай).

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Як слідує із змісту договору оренди від 15.02.2016: останній був зареєстрований Очеретнянською сільською радою 24.02.2015 за №24.

Таким чином, Договір оренди невитребуваних (неоформлених) земельних часток (паїв) від 15.02.2016 станом на момент його укладення відповідав вимогам чинного на той час законодавства.

Визначаючись щодо припинення строку дії вказаного договору суд враховує обумовлену сторонами умову, передбачену в пункті 2.3, а саме: "початок дії Договору 25.02.2016, закінчення 31.12.2023... . В разі набуття права власності та в разі виділення земельних ділянок на основі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства."

З викладеного слідує, що однією із підстав припинення дії Договору від 15.02.2016 є набуття права власності та виділення земельних ділянок на основі земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості).

Так, з матеріалів справи слідує, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відносно земельної ділянки, яка є предметом судового дослідження у даній справі, розроблена Вінницькою регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" замовлена ПСП "Агрофірма Нападівська". Зазначене відображено на титульному листі технічної документації (а.с.230, том1).

В подальшому, 10.06.2019 рішенням №404 позачергової 45 сесії 7 скликання Очеретнянської сільської ради затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду земельну ділянку, площею 3,21433 га, яка розташована на території Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

На підставі вказаного рішення між відповідачами укладено оспорюваний договір оренди землі №6/07/19 від 08.07.2019.

Поряд з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно з п.п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (чинного з 01.01.2002) громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як визначено у пунктах 1, 6 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 за №720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Згідно до ст.3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до Закону у разі подання заяв про виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (стаття 11 Закону).

Тобто, в подальшому, для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності, необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов`язок визначений лише для власників земельних часток.

Поряд з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що земельна ділянка, яка є предметом судового дослідження в даній справі перебуває у власності ПСП "Агрофірма Нападівське" чи Очеретнянської сільської ради.

З викладеного слідує, що станом на момент укладення та реєстрації оспорюваного Договору, Договір оренди від 15.02.2016 був чинним, оскільки підстави для припинення, визначені сторонами в його пункті 2.3 не настали.

Згідно із статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже господарський договір, в тому числі Договір від 08.07.2019 може бути визнаний недійсним за наявності двох умов:

- порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача;

- наявності передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5).

За приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому суд враховує, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт "в" частини третьої статті 152 ЗК України)

Так, чинним законодавством України, в тому числі Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", не передбачена можливість передачі в користування (оренду) земельної ділянки, яка на правовій підставі знаходиться у користуванні іншої особи і договір якої не розірвано в установленому законом порядку.

За наведених обставин договір оренди землі №6/07/19 від 08.07.2019 порушує права та охоронювані законом інтереси позивача на оренду невитребуваних земельних часток (паїв) за договором від 15.02.2016.

Таким чином, суд вважає, що договір оренди землі №6/07/19 від 08.07.2019 є таким, що суперечить положенням статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд зауважує, що надані відповідачами та третьою особою докази не спростували заявлені позовні вимоги та не підтвердили правомірність укладення оспорюваного договору від 08.07.2019.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним договір оренди землі №6/07/19 від 08.07.2019, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди землі №6/07/19 від 08.07.2019, що укладений між Очеретнянською сільською радою Погребищенського району Вінницької області та приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма Нападівська", щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523483800:02:000:0307 площею 3,2433 га.

3. Стягнути з Очеретнянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (вул.Центральна, 35, с.Очеретня, Погребищенський район, Вінницька обл., 22253, код ЄДРПОУ 04327732) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Захід" (вул.Героїв Майдану, 63, м.Липовець, Вінницька обл., 22500, код ЄДРПОУ 32513287) 960,50 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Нападівська" (вул.Кірова,1, с.Нападівка, Липовецький район, Вінницька обл., 22541, код ЄДРПОУ 32292489) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Захід" (вул.Героїв Майдану, 63, м.Липовець, Вінницька обл., 22500, код ЄДРПОУ 32513287) 960,50 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22 липня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Героїв Майдану, 63, м.Липовець, Вінницька обл., 22500);

3 - відповідачу - 1 (вул.Центральна, 35, с.Очеретня, Погребищенський район, Вінницька обл., 22253);

4 - відповідачу - 2 (вул.Кірова,1, с.Нападівка, Липовецький район, Вінницька обл. , 22541 );

5 - державному реєстратору Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмилі Михайлівні (вул.Соборна, 27, с.Славна, Липовецький район, Вінницька обл., 22540).