Ухвала

від 21.07.2020 по справі 280/4776/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

21 липня 2020 року Справа № 280/4776/20 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1

до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації

про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку - у розмірі 22 735, 69 грн. (двадцять дві тисячі сімсот тридцять п`ять грн. 69); стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток з а весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2020 по 10.07.2020 включно у розмірі 97 670,08 грн. (дев`яносто сім тисяч шістсот сімдесят грн. 08 коп.).

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В ході з`ясування наведених питань, суддею встановлено наступне.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 вказаного Кодексу в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, а предметом адміністративного позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. При цьому, матеріально-правові вимоги визначені у статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частинами першою та другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просить стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації на її користь вихідну допомогу при звільненні та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, позивачем не оскаржуються будь-які рішення, дії чи бездіяльність відповідача, прийняті чи вчинені ним як суб`єктом владних повноважень та які б порушували права позивача у публічно-правових відносинах, а саме: рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, позивач фактично не заявляє про наявність публічно - правового спору.

Так, частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 132 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру (про стягнення вихідної допомоги та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (реєстраційний номер в ЄДРСР 79684987), виходячи з аналізу норм законодавства, дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на це, пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимогу позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Поряд з цим, суд зауважує, що за приписами пункту 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Таким чином, оскільки вихідна допомога, на переконання суду, не є складовою частиною заробітної плати, пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", також не поширюється й на вимоги позивачів про стягнення вихідної допомоги.

За викладених обставин, судовий збір за подання цього позову з майновими вимогами про стягнення вихідної допомоги та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 1 відсоток ціни заявлених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем не додано документа про сплату судового збору або належних документів, які підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.

Також, частина шоста статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 та долученого до позовної заяви витягу з наказу від 27.01.2020 №4-к слідує, що про порушення своїх прав, пов`язаних з виплатою вихідної допомоги, останній стало відомо в день її звільнення, тобто 27.01.2020.

Разом з тим, з вказаним позовом до суду позивач звернулася лише 16.07.2020.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з даним позовом (початок перебігу строку 28.01.2020, закінчення - 28.04.2020), визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України, та не виконано вимоги частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України в частині долучення до позову заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, дана позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Також частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Беручи до уваги наведене, наявні правові підстави для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду: позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи, оформленої відповідно до частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням предмету позову, а саме: рішення, дій чи бездіяльності, з якими позивач не погоджується; документа про сплату судового збору в сумі 1 відсоток ціни позовних вимог про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на р/р UA678999980313171206084008006, ЄДРПОУ 38025423, отримувач: УК у Дніпр.р-ні м.Зап./Дніпр./22030101, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску позивачем такого строку або належних документальних доказів на підтвердження факту дотримання останнім строку звернення до суду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України) .

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.В. Сіпака