Рішення

від 22.07.2020 по справі 815/6945/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6945/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Коваль Н.М. (представник за довіреністю)

відповідач: Жукова Т.О. (в порядку самопредставництва)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 57, кв. 4) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ "Престиж-Ліфт" до ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0003912206, 0003922206 від 24.11.2014р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р., позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 24.03.2020р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р. скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.04.2020 р. справа № 815/6945/14 розподілена на суддю Самойлюк Г.П.

Ухвалою від 10.04.2020 р. прийнято справу до провадження; призначено підготовче засідання по справі на 12.05.2020 р.

Ухвалою суду від 12.05.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання, здійснено заміну відповідача з ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на ГУ ДФС в Одеській області; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.05.2020р.

Ухвалою суду від 21.05.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.06.2020р.

Ухвалою суду від 09.06.2020р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів, відкладено підготовче засідання по справі на 18.06.2020 р.

Ухвалою суду від 18.06.2020 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.07.2020 р.

Ухвалою суду від 13.07.2020 р., яка занесена до протоколу засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2020р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області виїзної позапланової перевірки ТОВ "Престиж-ліфт" складено акт № 6668/22-06/32224639 від 06.11.2014 р., на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає безпідставним донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ з підстав відсутності на підприємстві документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р, оскільки позивач неодноразово повідомляв ДПІ у Приморському районі міста Одеси про їх викрадення. Позивачем зазначено, що перевірка проведена передчасно, оскільки позивачу не було надано можливості відновити викрадені документи, упереджено, не взято до уваги наданих під час перевірки відновлених первинних документів. На думку позивача, відповідачем неповно з`ясовано обставини його взаємовідносин з ТОВ "Авесбуд", не перевірено фактичне виконання укладених договорів, які носять реальний характер, що повністю підтверджено наданими первинними документами, які повністю відповідають вимогам законодавства. Крім того, позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідач порушив вимоги пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, здійснивши перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Престиж-ліфт" під час здійснення всієї фінансово-господарської діяльності протягом 2011-2013 р.р., незважаючи на те, що постановою старшого слідчого з ОВС СУ ГУМВС України в Одеські області підполковника міліції Постного К.І. від 21.08.2014 р., винесеною в рамках розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1201416000000170 від 14.02.2014 р., призначено перевірку ТОВ "Престиж-ліфт" виключно в межах господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Авесбуд".

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Престиж-ліфт" за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої було складено акт № 6668/22-06/32224639 від 06.11.2014 р. В ході перевірки було встановлено відсутність на підприємстві документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р., внаслідок чого ТОВ "Престиж-ліфт" відповідно до вимог ст.44 ПК України не змогло підтвердити витрати з податку на прибуток та податковий кредит з ПДВ. Також під час проведення перевірки було встановлено завищення витрат та податкового кредиту по фіктивних господарських операціях з ТОВ "Авесбуд". З урахуванням наведеного відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №№0003912206, 0003922206 від 24.11.2014 р. правомірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Престиж-ліфт" зареєстровано як юридичну особу 21.10.2002 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, ідентифікаційний код 32224639. ТОВ "Престиж-ліфт" є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200113044 від 01.03.2013 р., код ЄДРПОУ 32224639 (т. 1. а.с.11).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області Постного К.І. від 21.08.2014р., наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №2326 від 14.10.2014 р., на підставі направлень №№ 002617/2331, 002407/2327 від 14.10.2014р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Престиж-ліфт" з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та ЄСВ з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

За наслідками перевірки складено акт № 6668/22-06/32224639 від 06.11.2014 р. (т. 1 а.с. 28-76), відповідно до висновків якого встановлено, зокрема, порушення:

п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1, 44.5, 44.6 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 304200,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року на 30041,00 грн., за 2 квартал 2011 року на 25579,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на 54259,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 114633,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 67586,00 грн., за півріччя 2012 року на 151131,00 грн., за 9 місяців 2012 року на 151131,00 грн., за 2012 рік на 151131,00 грн., за 2013 рік на 8395,00 грн.;

п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.44.1, 44.5, 44.6 ст.44, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 185545,00 грн., у тому числі: за січень 2011 року на 1963,00 грн., лютий 2011 року на 6104,00 грн., березень 2011 року на 6002,00 грн., квітень 2011 року на 5789,00 грн., травень 2011 року на 7350,00 грн., червень 2011 року на 12218,00 грн., липень 2011 року на 2228,00 грн., серпень 2011 року на 2402,00 грн., вересень 2011 року на 14412,00 грн., жовтень 2011 року на 9045,00 грн., листопад 2011 року на 4822,00 грн., грудень 2011 року на 24016,00 грн., січень 2012 року на 1609,00 грн., лютий 2012 року на 41291,00 грн., березень 2012 року на 15361,00 грн., квітень 2012 року на 7163,00 грн., травень 2012 року на 14933,00 грн., грудень 2013 року на 8837,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0003922206, яким ТОВ "Престиж-ліфт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 219179,00 грн., у тому числі за основним платежем 146119,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73060,00 грн. (т. 1 а.с.77);

№0003912206, яким ТОВ "Престиж-ліфт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 288462,00 грн., в тому числі за основним платежем 248580,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39882,00 грн. (т. 1 а.с.78).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких обставин отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області наказу №2326 від 14.10.2014 р. послугувала постанова про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства 21.08.2014 р., прийнята старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області в рамках розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014160000000170 від 14.02.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України (т.1, а.с.179).

За змістом зазначеної постанови, протягом 2012-2013 років посадові особи ГУКБ ООДА та НВПП "Архітектурно-реставраційне бюро", зловживаючи своїм посадовим становищем під час виконання робіт по завершенню будівництва поліклініки, розташованої за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 15, згідно договору №31 від 17.08.2012р., завищили вартість робіт, на підставі чого на розрахункові рахунки підприємства були незаконно перераховані кошти у великих розмірах. Так, одним з контрагентів НВПП "Архітектурно-реставраційне бюро" є підприємство з ознаками фіктивності ТОВ "Авесбуд", яке у свою чергу мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Престиж-Ліфт". На підставі того, що підприємства, які перераховували грошові кошти на банківські рахунки ТОВ "Авесбуд" фактично проводили безтоварні операції, з метою мінімізації сплати податків до бюджету України, та у повному обсязі не відображали у податкові звітності зазначені операції, старший слідчий в ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області дійшов висновку про необхідність призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, з урахуванням наведеного, у кримінальному провадженні № 12014160000000170 від 14.02.2014 р. призначено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України ТОВ "Престиж-ліфт" (код ЄДРПОУ 32224639) за період 2011-2013 р.р., в ході якої необхідно в повному обсязі відобразити фінансово-господарські взаємовідносини даного підприємства з ТОВ "Авесбуд" (код 38643497). Проведення перевірки (ревізії) доручено співробітникам ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що метою проведення перевірки ТОВ "Престиж-Ліфт" є саме дослідження господарських правовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Авесбуд", яке є одним з контрагентів НВПП "Архітектурно-реставраційне бюро", відносно якого проводилося досудове розслідування.

З урахуванням наведеного, відповідач в межах позапланової перевірки ТОВ "Престиж-Ліфт", призначеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ДПІ повинен був перевірити правомірність декларування позивачем господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Авесбуд", а не всю фінансово-господарську діяльність ТОВ "Престиж-Ліфт" за 2011-2013 р.р. Однак, відповідач провів перевірку всієї фінансово-господарської діяльності ТОВ "Престиж-ліфт" за період 2011-2013 рр., в зв`язку з чим вийшов за межі рамки постанови слідчого від 21.08.2014 р., що не узгоджується з приписами п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України.

Особливістю позапланових перевірок є те, що предметом їх дослідження є визначені господарські операції, перевірка яких обумовлена певними обставинами. Відтак, предметом дослідження у цій справі є висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ "Престиж-ліфт" податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Авесбуд".

Відтак, предметом дослідження у цій справі є висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ "Престиж-ліфт" податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Авесбуд". Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом під час касаційного перегляду цієї справи.

За приписами пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.Отже, визначальною ознакою податкового правопорушення є протиправність дій чи бездіяльності, у тому числі, платника податку.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

За змістом п. 44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно приписів п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно акта перевірки, висновки відповідача про заниження ТОВ "Престиж-ліфт" значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 295805,00 грн., та заниження значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176708,00 грн., базуються на відсутності у ТОВ "Престиж-ліфт" документів фінансово-господарської діяльності (договорів, актів, податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур) за період 01.01.2011р. - 31.05.2012р., про що було складено акт №5944/22-06/32224639 від 23.10.2014р. "Про не надання документів під час документальної перевірки". Відтак, податковим органом встановлено завищення ТОВ "Престиж-ліфт" витрат з податку на прибуток в 4 кварталі 2013 року в розмірі 44185,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 8837,00 грн. внаслідок укладення нікчемних правочинів, відображення у бухгалтерському і податковому обліку фіктивних господарських операцій між ТОВ "Престиж-ліфт" та ТОВ "Авесбуд".

Так, відповідач ставить під сумнів господарські взаємовіднсини ТОВ "Престиж-ліфт" з його контрагентом ТОВ "Авесбуд", зазначаючи, що ТОВ "Авесбуд" в період грудня 2013р. мало фінансово-господарські відносини зі значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів. Податковим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом вказано обставини, зокрема, щодо відсутності у ТОВ "Авесбуд" основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Як встановлено судом, ТОВ "Престиж-ліфт" (код ЄДРПОУ 32224639) зареєстровано 21.10.2002р. виконавчим комітетом Одеської міської ради. ТОВ "Престиж-ліфт" є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №200113044 від 01.03.2013р., індивідуальний податковий номер 322246315428.

11.12.2013р. між ТОВ "Престиж-ліфт" (підрядник) та ТОВ "Авесбуд" (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання загально будівельних робіт №41Мн.13. Зазначений договір укладений позивачем з метою виконання взятих на себе зобов`язань, як підрядника, за договором підряду №8/М від 08.04.2013, укладеного з ТОВ "Стикон". Згідно умов договору підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе обов`язок виконати комплекс загально будівельних робіт в ліфтових шахтах двох ліфтів на 16 зупинок на об`єкті за адресою: м.Одеса, вул.Скісна, кут вулиці Середньої, секція "Ж". Відповідно до умов пунктів 4.1-4.3 договору сума договору складає 53022,00грн., в тому числі 8837,00 грн. ПДВ. Виконані роботи підрядник оплачує після виконання робіт субпідрядником та підписання форм Кб2В, КБ-3 протягом 3-х банківських днів (т. 1 а.с.114-116).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: акта приймання виконаних будівельних робіт №1 від 04.11.2013 р. за жовтень 2013р. (т.1 а.с. 166-175), акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року за формою Кб-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою Кб-3, підсумкової відомості ресурсів, локального кошторису; реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2013р., карти субконто по ТОВ "Авесбуд" за грудень 2013р., карти рахунку 371 по ТОВ "Авесбуд" за договором №41Мн.13, журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 за грудень 2013р., платіжного доручення (т. 1, а.с.114-124; т.3, а.с. 10-16).

За наслідками вказаних господарських операцій ТОВ "Авесбуд" виписано на користь ТОВ "Престиж-ліфт" податкову накладну №309 від 12.12.2013 р. на загальну суму 53022,00 грн., в тому числі ПДВ 8837,00 грн. (т. 1 а.с. 125).

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір субпідряду на виконання загально будівельних робіт №41Мн.13, укладений між ТОВ "Престиж-ліфт" (підрядник) та ТОВ "Авесбуд" (субпідрядник), датовано 11.12.2013р. (т.1, а.с. 114-116).

Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. підписаний 12.12.2013р., тобто на наступний день після укладення договору (т.1, а.с. 123).

При цьому, згідно підсумкової відомості ресурсів (т.1, а.с. 120), витрати роботи працівників-будівельників становлять 1334 людино-години. За змістом акту перевірки витрати роботи працівників-будівельників становлять 1545 людино-годин (т.1, а.с. 122). Тобто виконання зазначених робіт протягом одного робочого дня потребує залучення 193 працівників-будівельників. За відсутності у ТОВ "Авесбуд" трудових ресурсів виконання визначеного вказаним договором об`єму робіт протягом одного дня є неможливим.

Доказів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ "Авесбуд", зокрема, наявності у ТОВ "Авесбуд" основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів та відповідно можливості виконати роботи за договором субпідряду на виконання загально будівельних робіт №41Мн.13, укладеним між ТОВ "Престиж-ліфт" (підрядник) та ТОВ "Авесбуд" (субпідрядник), який датовано 11.12.2013р., до суду не надано.

Відсутність основних фондів, необхідних трудових та виробничих ресурсів, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між суб`єктами господарської діяльності: господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження/навантаження і зберігання та місця надання.

Отже, первинні документи, копії яких надано на підтвердження факту виконання умов договору субпідряду на виконання загально будівельних робіт №41Мн.13 від 11.12.2013р., укладеного між ТОВ "Престиж-ліфт" та ТОВ "Авесбуд" не відображають реальності проведених операцій, та відповідно не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання цих робіт, а тому їх оприбуткування та формування податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеним вище контрагентом позивача, є безпідставним для відображення в бухгалтерському та податковому обліках.

З огляду на зазначене, перевіривши надані позивачем копії первинної документації, суд погоджується з висновками відповідача про не підтвердження позивачем товарності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ "Авесбуд".

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Також, суд зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.

Зі змісту розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки ТОВ Престиж-Ліфт (32224639) вбачається, що за період грудень 2013 року позивачу за наслідками господарських операцій ТОВ "Престиж-ліфт" з ТОВ "Авесбуд" позивачу нараховано: за платежем податок на додану вартість 13256 грн., з яких сума недоплат 8837 грн., штрафні санкції 4419 грн.; за платежем податок на прибуток 10494,00 грн., з яких сума недоплат 8395,00 грн., штрафні санкції 2099,00 грн. (т.1, а.с. 80).

Відтак, враховуючи наведене, оскільки висновки відповідача про не підтвердження позивачем товарності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ "Авесбуд" знайшли підтвердження під час судового розгляду, суд вважає правомірним нарахування відповідачем грошового зобов`язання та штрафних санкцій за наслідками правовідносин позивача із вказаним контрагентом. При цьому, враховуючи, що, при проведенні позапланової перевірки ТОВ "Престиж-Ліфт", призначеної на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, ДПІ безпідставно проведено перевірку всієї фінансово-господарської діяльності ТОВ "Престиж-ліфт" за період 2011-2013 рр., нарахування позивачу грошового зобов`язання в іншій частині оскаржуваних рішень суд вважає протиправним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003912206 від 24.11.2014 року в частині нарахування грошового зобов`язання ТОВ Престиж-ліфт з податку на прибуток в розмірі 277968,00 грн., з яких за основним платежем 240185,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37783,00 грн.; №0003922206 від 24.11.2014 року в частині нарахованого грошового зобов`язання ТОВ Престиж-ліфт з податку на додану вартість в розмірі 205923,00 грн., з яких за основним платежем 137282,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 68641,00 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, наявні підстави стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ Престиж-ліфт судового збору у розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 57, кв. 4) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003912206 від 24.11.2014 року в частині нарахування грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт з податку на прибуток в розмірі 277968,00 грн., з яких за основним платежем 240185,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37783,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003922206 від 24.11.2014 року в частині нарахованого грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт з податку на додану вартість в розмірі 205923,00 грн., з яких за основним платежем 137282,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 68641,00 грн.

В решті позовних вимог,- відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 57, кв. 4; код ЄДРПОУ 32224639) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.07.2020 р.

Суддя Г.П. Самойлюк

.