Постанова

від 15.12.2020 по справі 815/6945/14

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/6945/14 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г,

секретар - Цехмейстренко Ю.В.,

за участю: представника позивача - Коваль Н.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-ЛІФТ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі № 815/6945/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-ЛІФТ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2014 року ТОВ"ПРЕСТИЖ-ЛІФТ" звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003912206, № 0003922206 від 24.11.2014.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016, позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 24.03.2020 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 скасував, справу направив на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що за результатами проведеної ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області виїзної позапланової перевірки ТОВ "Престиж-ліфт" складено акт № 6668/22-06/32224639 від 06.11.2014, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає безпідставним донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ з підстав відсутності на підприємстві документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 по 31.05.2012, оскільки позивач неодноразово повідомляв ДПІ у Приморському районі міста Одеси про їх викрадення. Позивачем зазначено, що перевірка проведена передчасно, оскільки позивачу не було надано можливості відновити викрадені документи, упереджено, не взято до уваги наданих під час перевірки відновлених первинних документів. На думку позивача, відповідачем неповно з`ясовано обставини його взаємовідносин з ТОВ "Авесбуд", не перевірено фактичне виконання укладених договорів, які носять реальний характер, що повністю підтверджено наданими первинними документами, які повністю відповідають вимогам законодавства. Крім того, позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідач порушив вимоги підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, здійснивши перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Престиж-ліфт" під час здійснення всієї фінансово-господарської діяльності протягом 2011-2013 років, незважаючи на те, що постановою старшого слідчого з ОВС СУ ГУМВС України в Одеські області підполковника міліції Постного К.І. від 21.08.2014, винесеною в рамках розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1201416000000170 від 14.02.2014 р., призначено перевірку ТОВ "Престиж-ліфт" виключно в межах господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Авесбуд".

Відповідачем в обґрунтування правової позиції зазначено, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Престиж-ліфт" за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої було складено акт № 6668/22-06/32224639 від 06.11.2014. В ході перевірки було встановлено відсутність на підприємстві документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 по 31.05.2012, внаслідок чого ТОВ "Престиж-ліфт" відповідно до вимог статті 44 ПК України не змогло підтвердити витрати з податку на прибуток та податковий кредит з ПДВ. Також під час проведення перевірки було встановлено завищення витрат та податкового кредиту по фіктивних господарських операцій з ТОВ "Авесбуд". З урахуванням наведеного відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення №№ 0003912206, 0003922206 від 24.11.2014 правомірними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16 липня 2020 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003912206 від 24.11.2014 в частині нарахування грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт з податку на прибуток в розмірі 277 968,00 грн, з яких за основним платежем 240 185,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37 783,00 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003922206 від 24.11.2014 в частині нарахованого грошового зобов`язання Товариству з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт з податку на додану вартість в розмірі 205 923,00 грн., з яких за основним платежем 137 282,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 68 641,00 грн.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж-ліфт (65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 57, кв. 4; код ЄДРПОУ 32224639) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції безпідставно визначив, що предметом дослідження у вказаній справі є виключно висновки Акту перевірки щодо порушення ТОВ "Престиж-Ліфт" податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Авесбуд", натомість оцінці також підлягали господарські операції, їх документальне підтвердження не лише по ТОВ "Авесбуд", а і по іншим контрагентам по яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства за період 2011-2013 років;

- суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що позивач не здійснював відновлення втрачених документів, а також повідомлення ДПІ про втрату документів;

- до закінчення перевірки позивачем так і не були надані документи, що підтверджують показники відображені у податковій звітності. Дані обставини не заперечувались позивачем.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови позовних вимог, ТОВ "Престиж-Ліфт" також подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції в пряму залежність підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ Авесбуд ставить ненадання позивачем доказів наявності у ТОВ Авесбуд основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів та відповідно можливості виконати роботи за договором субпідряду на виконання загальнобудівельних робіт № 41Мн.13 від 11.12.2013, укладеним між ТОВ Престиж-ліфт" (підрядник) та ТОВ Авесбуд (субпідрядник;

- з рішення не вбачається чим підтверджується висновок суду першої інстанції про те, що позивач не дотримувався концепції наявності ділової мети , оскільки доцільність договору, укладеного між ТОВ Престиж-ліфт та ТОВ Авесбуд випливає з необхідності виконання такелажних робіт, свердління кільцевими алмазними свердлами горизонтальних отворів, закладення отворів і гнізд в бетонних стінах, монтажу електропроводки освітлення шахти та освітлювальної арматури, прокладки джгута проводів по струні, монтажу світильника освітлення шахти, монтажу вимикача електропроводки освітлення шахти, монтажу і демонтажу дерев`яних настилів, на виконання яких у позивача не було ліцензії, але виконання яких було необхідним для монтажу ліфтів та виконання зобов`язань позивача перед ТОВ Стікон . Незрозумілим є також висновок суду першої інстанції, що вказаний договір не є економічно обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Престиж-ліфт" зареєстровано як юридичну особу 21.10.2002 виконавчим комітетом Одеської міської ради, ідентифікаційний код 32224639. ТОВ "Престиж-ліфт" є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200113044 від 01.03.2013, код ЄДРПОУ 32224639 (т. 1. а.с.11).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області згідно пункту пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області Постного К.І. від 21.08.2014, наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 2326 від 14.10.2014., на підставі направлень №№ 002617/2331, 002407/2327 від 14.10.2014р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Престиж-ліфт" з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та ЄСВ з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За наслідками перевірки складено акт № 6668/22-06/32224639 від 06.11.2014 (т. 1 а.с. 28-76), відповідно до висновків якого встановлено, зокрема, порушення:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 44.1, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 304200,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року на 30041,00 грн., за 2 квартал 2011 року на 25579,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на 54259,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 114633,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 67 586,00 грн., за півріччя 2012 року на 151131,00 грн., за 9 місяців 2012 року на 151 131,00 грн., за 2012 рік на 151 131,00 грн., за 2013 рік на 8 395,00 грн.;

- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено значення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 185 545,00 грн, у тому числі: за січень 2011 року на 1 963,00 грн., лютий 2011 року на 6104,00 грн., березень 2011 року на 6 002,00 грн., квітень 2011 року на 5 789,00 грн., травень 2011 року на 7350,00 грн., червень 2011 року на 12218,00 грн., липень 2011 року на 2 228,00 грн., серпень 2011 року на 2 402,00 грн., вересень 2011 року на 14 412,00 грн., жовтень 2011 року на 9045,00 грн., листопад 2011 року на 4822,00 грн., грудень 2011 року на 24 016,00 грн, січень 2012 року на 1 609,00 грн., лютий 2012 року на 41 291,00 грн., березень 2012 року на 15361,00 грн., квітень 2012 року на 7163,00 грн., травень 2012 року на 14 933,00 грн., грудень 2013 року на 8 837,00 грн.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0003922206, яким ТОВ "Престиж-ліфт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 219 179,00 грн, у тому числі за основним платежем 146119,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73 060,00 грн. (т. 1 а.с.77);

- № 0003912206, яким ТОВ "Престиж-ліфт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 288 462,00 грн., в тому числі за основним платежем 248 580,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 39 882,00 грн. (т. 1 а.с.78).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновки відповідача про не підтвердження позивачем товарності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ "Авесбуд" знайшли підтвердження під час судового розгляду, суд вважає правомірним нарахування відповідачем грошового зобов`язання та штрафних санкцій за наслідками правовідносин позивача із вказаним контрагентом. При цьому, враховуючи, що, при проведенні позапланової перевірки ТОВ "Престиж-Ліфт", призначеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, ДПІ безпідставно проведено перевірку всієї фінансово-господарської діяльності ТОВ "Престиж-ліфт" за період 2011-2013 роках, нарахування позивачу грошового зобов`язання в іншій частині оскаржуваних рішень суд вважає протиправним.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, таких обставин отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для прийняття ДПІ у Приморському районі міста Одеси ГУ ДФС в Одеській області наказу № 2326 від 14.10.2014 послугувала постанова про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства 21.08.2014, прийнята старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в Одеській області в рамках розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014160000000170 від 14.02.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 КК України (т.1, а.с.179).

У кримінальному провадженні № 12014160000000170 від 14.02.2014 призначено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України ТОВ "Престиж-ліфт" (код ЄДРПОУ 32224639) за період 2011-2013 роки, в ході якої необхідно в повному обсязі відобразити фінансово-господарські взаємовідносини даного підприємства з ТОВ "Авесбуд" (код 38643497). Проведення перевірки (ревізії) доручено співробітникам ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що метою проведення перевірки ТОВ "Престиж-Ліфт" є саме дослідження господарських правовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Авесбуд", яке є одним з контрагентів НВПП "Архітектурно-реставраційне бюро", відносно якого проводилося досудове розслідування.

З урахуванням наведеного, відповідач в межах позапланової перевірки ТОВ "Престиж-Ліфт", призначеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, ДПІ повинен був перевірити правомірність декларування позивачем господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Авесбуд", а не всю фінансово-господарську діяльність ТОВ "Престиж-Ліфт" за 2011-2013 роки. Однак, відповідач провів перевірку всієї фінансово-господарської діяльності ТОВ "Престиж-ліфт" за період 2011-2013 роках, в зв`язку з чим вийшов за межі рамки постанови слідчого від 21.08.2014, що не узгоджується з приписами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Особливістю позапланових перевірок є те, що предметом їх дослідження є визначені господарські операції, перевірка яких обумовлена певними обставинами.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, предметом дослідження у цій справі є висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ "Престиж-ліфт" податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Авесбуд".

Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом під час касаційного перегляду цієї справи.

За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.Отже, визначальною ознакою податкового правопорушення є протиправність дій чи бездіяльності, у тому числі, платника податку.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно приписів підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як вбачається з акта перевірки № 5944/22-06/32224639 від 23.10.2014 "Про не надання документів під час документальної перевірки", висновки відповідача про заниження ТОВ "Престиж-ліфт" значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 295 805,00 грн, та заниження значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176 708,00 грн, базуються на відсутності у ТОВ "Престиж-ліфт" документів фінансово-господарської діяльності (договорів, актів, податкових та видаткових накладних, рахунків-фактур) за період 01.01.2011- 31.05.2012.

Відтак, податковий орган вважав встановленим завищення ТОВ "Престиж-ліфт" витрат з податку на прибуток в 4 кварталі 2013 року в розмірі 44 185,00 грн та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 8 837,00 грн внаслідок укладення нікчемних правочинів, відображення у бухгалтерському і податковому обліку фіктивних господарських операцій між ТОВ "Престиж-ліфт" та ТОВ "Авесбуд".

Так, відповідач ставив під сумнів господарські взаємовідносини ТОВ "Престиж-ліфт" з його контрагентом ТОВ "Авесбуд", зазначаючи, що ТОВ "Авесбуд" в період грудня 2013 року мало фінансово-господарські відносини зі значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів. Податковим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом вказано обставини, зокрема, щодо відсутності у ТОВ "Авесбуд" основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків .

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до частини 6 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та в порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно абзацу дев`ятого, частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.05.2018 у справі № 870/9721/12, від 27.02.2018 у справі № 813/1766/17.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, 11.12.2013 між ТОВ "Престиж-ліфт" (підрядник) та ТОВ "Авесбуд" (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання загально будівельних робіт № 41Мн.13. Зазначений договір укладений позивачем з метою виконання взятих на себе зобов`язань, як підрядника, за договором підряду № 8/М від 08.04.2013, укладеного з ТОВ "Стикон". Згідно умов договору підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе обов`язок виконати комплекс загально будівельних робіт в ліфтових шахтах двох ліфтів на 16 зупинок на об`єкті за адресою: м.Одеса, вул.Скісна, кут вулиці Середньої, секція "Ж". Відповідно до умов пунктів 4.1-4.3 договору сума договору складає 53 022,00грн., в тому числі 8 837,00 грн. ПДВ. Виконані роботи підрядник оплачує після виконання робіт субпідрядником та підписання форм Кб2В, КБ-3 протягом 3-х банківських днів (т. 1 а.с.114-116).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору надано засвідчені копії: акта приймання виконаних будівельних робіт №1 від 04.11.2013 за жовтень 2013 року (т.1 а.с. 166-175), акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року за формою Кб-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою Кб-3, підсумкової відомості ресурсів, локального кошторису; реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2013р., карти субконто по ТОВ "Авесбуд" за грудень 2013 року, карти рахунку 371 по ТОВ "Авесбуд" за договором № 41Мн.13, журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 за грудень 2013 року, платіжного доручення (т. 1, а.с.114-124; т.3, а.с. 10-16).

За наслідками вказаних господарських операцій ТОВ "Авесбуд" виписано на користь ТОВ "Престиж-ліфт" податкову накладну № 309 від 12.12.2013 на загальну суму 53 022,00 грн, в тому числі ПДВ 8 837,00 грн. (т. 1 а.с. 125).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір субпідряду на виконання загально будівельних робіт № 41Мн.13, укладений між ТОВ "Престиж-ліфт" (підрядник) та ТОВ "Авесбуд" (субпідрядник), датовано 11.12.2013 (т.1, а.с. 114-116).

Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року підписаний 12.12.2013 року, тобто на наступний день після укладення договору (т.1, а.с. 123).

При цьому, згідно підсумкової відомості ресурсів (т.1, а.с. 120), витрати роботи працівників-будівельників становлять 1334 людино-години. За змістом акту перевірки витрати роботи працівників-будівельників становлять 1545 людино-годин (т.1, а.с. 122). Тобто виконання зазначених робіт протягом одного робочого дня потребує залучення 193 працівників-будівельників. За відсутності у ТОВ "Авесбуд" трудових ресурсів виконання визначеного вказаним договором об`єму робіт протягом одного дня є неможливим.

При цьому, позивач будь-яких контраргументів з приводу цього висновку суду не навів.

Доказів на підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ "Авесбуд", зокрема, наявності у ТОВ "Авесбуд" основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів та відповідно можливості виконати роботи за договором субпідряду на виконання загально будівельних робіт № 41Мн.13, укладеним між ТОВ "Престиж-ліфт" (підрядник) та ТОВ "Авесбуд" (субпідрядник), який датовано 11.12.2013, не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Відсутність основних фондів, необхідних трудових та виробничих ресурсів, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, виробничого, транспортного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між суб`єктами господарської діяльності: господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження/навантаження і зберігання та місця надання.

Отже, первинні документи, копії яких надано на підтвердження факту виконання умов договору субпідряду на виконання загально будівельних робіт № 41Мн.13 від 11.12.2013 , укладеного між ТОВ "Престиж-ліфт" та ТОВ "Авесбуд" не відображають реальності проведених операцій, та відповідно не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання цих робіт, а тому їх оприбуткування та формування податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеним вище контрагентом позивача, є безпідставним для відображення в бухгалтерському та податковому обліках.

З огляду на зазначене, перевіривши надані позивачем копії первинної документації, колегія суддів погоджується з висновками відповідача та суду першої інстанціїпро не підтвердження позивачем товарності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ "Авесбуд".

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд акцентує на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Також, грунтовно зауважено судом першої інстанції, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.

Як вбачається зі змісту розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки ТОВ Престиж-Ліфт (32224639), за період грудень 2013 року позивачу за наслідками господарських операцій ТОВ "Престиж-ліфт" з ТОВ "Авесбуд" позивачу нараховано: за платежем податок на додану вартість 13 256 грн, з яких сума недоплат 8 837 грн., штрафні санкції 4 419 грн.; за платежем податок на прибуток 10 494,00 грн., з яких сума недоплат 8 395,00 грн., штрафні санкції 2 099,00 грн. (т.1, а.с. 80).

Відтак, враховуючи наведене, оскільки висновки відповідача про не підтвердження позивачем товарності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ "Авесбуд" знайшли підтвердження під час судового розгляду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правомірним є нарахування відповідачем грошового зобов`язання та штрафних санкцій за наслідками правовідносин позивача із вказаним контрагентом. При цьому, враховуючи, що, при проведенні позапланової перевірки ТОВ "Престиж-Ліфт", призначеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, ДПІ безпідставно проведено перевірку всієї фінансово-господарської діяльності ТОВ "Престиж-ліфт" за період 2011-2013 рр., нарахування позивачу грошового зобов`язання в іншій частині оскаржуваних рішень суд вважає протиправним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0003912206 від 24.11.2014 в частині нарахування грошового зобов`язання ТОВ Престиж-ліфт з податку на прибуток в розмірі 277 968,00 грн., з яких за основним платежем 240 185,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 37 783,00 грн.; № 0003922206 від 24.11.2014 в частині нарахованого грошового зобов`язання ТОВ Престиж-ліфт з податку на додану вартість в розмірі 205 923,00 грн., з яких за основним платежем 137 282,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 68 641,00 грн.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Довод апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області, що суд першої інстанції безпідставно визначив, що предметом дослідження у вказаній справі є виключно висновки Акту перевірки щодо порушення ТОВ "Престиж-Ліфт" податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Авесбуд", натомість оцінці також підлягали господарські операції, їх документальне підтвердження не лише по ТОВ "Авесбуд", а і по іншим контрагентам по яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства за період 2011-2013 років спростовується висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 по цій справі (а.с.142-155,т.2).

Інші доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги "Престиж-Ліфт" колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт, намагаючись спростувати доводи суду щодо нереальності операцій з відповідним посиланням на локальний кошторис в суді апеляційної інстанції зазначив, що останній не має вирішального значення, оскільки це документ, у якому попередньо визначена ціна виконаних робіт.

Натомість, колегія суддів вважає таке твердження хибним, оскільки даний документ є первинним, у якому відображається детальний розрахунок будівельних робіт, а також в якості обгрунтування реальності господарських операцій позивач сам надав у якості доказу локальний кошторис.

При цьому в суді апеляційної інстанції представник позивача не змогла пояснити хто саме з робітників контрагента виконував роботи по влаштуванню ліфтових шахт.

Доводи представника апелянта з того приводу, що доцільність договору, укладеного між ТОВ Престиж-ліфт та ТОВ " Авесбуд", поміж іншого, підтверджується наявністю ліцензії ТОВ "Авесбуд "АЕ 260724 на виконання будівельних робіт, виданої ДАБІ України на строк з 12.04.2013 по 12.04.2016 суд апеляційної інстанції вважає не доречними, оскільки така ліцензія в матеріалах справи відсутня, представник позивача у письмових поясненнях також зазначає, що у ТОВ "Престиж-Ліфт " заначена ліцензія відсутня ( а.с.171, т.2).

Інші доводи та міркування апелянта, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-ЛІФТ" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ-ЛІФТ" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року по справі № 815/6945/14 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 17 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Федусик А.Г.