Рішення

від 22.07.2020 по справі 420/3204/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3204/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування розпорядження № 33-зп/р від 05.10.2018 р., стягнення недоотриманої надбавки за інтенсивність праці та середнього заробітку до моменту остаточного розрахунку, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представництво), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представника) № 33-зп/р від 05.10.2018 р. Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 , схвалене у зв`язку з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 12 вересня 2018 р. № 784 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 та на її виконання;

стягнути з Представництва недоотриману ОСОБА_1 на посаді Представника через дію цього розпорядження надбавку за інтенсивність праці, встановлену розпорядженням Представника від 28 серпня 2018 р. № 27-зп/р згідно пункту 5.2 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Представництва від 12 грудня 2014 р. (із змінами від 12 липня 2017 р. за № 100);

стягнути з Представництва середній заробіток ОСОБА_1 на посаді Представника до моменту остаточного розрахунку з ним за роботу на цій посаді з урахуванням надбавки за інтенсивність праці за жовтень-грудень 2018 року;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов`язати Представництво у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання;

винести у справі окрему ухвалу щодо грубого порушення законодавства України щодо оплати праці стосовно Представника, які були вчинені КМУ, його Секретаріатом та підпорядкованими КМУ органами влади, їх уповноваженими службовими особами під час розробки та опрацювання в цілому проекту постанови КМУ Про внесення змін до постанови КМУ від 20 квітня 2016 р. № 304 № 784 від 12 вересня 2018 року та під час схвалення та оприлюднення цієї постанови КМУ, яке полягало у невстановленні механізму вчасного повідомлення службових осіб, плата праці яких була врегульована цією Постановою № 784, про істотні зміни умов їх праці Постановою № 784.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на момент призначення позивача Представником умови праці Представника та його заступників було визначено постановою КМУ Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу № 304 від 20.04.2016р. У подальшому постановою КМУ № 784 від 12.09.2018р. внесено зміни до постанови КМУ № 304 від 20.04.2016р., що призвело до істотних змін умов праці Представника, а також його юридичного та політичного статусу, оскільки його фактично прирівняно до керівника органу регіонального рівня. Проте про істотні зміни умов праці до 04.10.2018р. на виконання припису ч. 2 ст. 32 КЗпП України Представника не попереджено. Вважаючи протиправним схвалення КМУ постанови № 784 від 12.09.2018р. позивач подав заяву про відставку за власним бажанням, у зв`язку з чим його було звільнено з посади. Проте під час виконання посадових обов`язків змушений був діяти на виконання постанови КМУ № 784 від 12.09.2018р. та видати розпорядження № 33-зп/р від 05.10.2018 р. Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивачу було призупинено нарахування та виплату надбавки за інтенсивність праці у розмірі 99 % посадового окладу. Позивач вважає, що реалізація стосовно нього вищезазначеного розпорядження обмежує його права, зокрема на належну оплату праці згідно умов колективного договору та порушує ч.3 ст. 32 КЗпП України, інші норми законодавства про працю, а також права, гарантовані ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19458/20 від 20.05.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено, що 05.10.2018р. Представником (позивач у даній справі) видано розпорядження № 33-зп/р Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 у зв`язку з введенням в дію постанови КМУ № 784 від 12.09.2018р., якою внесено зміни до постанови КМУ № 304 від 20.04.2016р. На теперішній час постанова КМУ № 784 від 12.09.2018р. є чинною, не скасовувалась в установленому порядку, та зміни до вказаних постанов у частині норм, що регулюють питання встановлення, погодження та виплати премій та стимулюючих виплат Представнику та його заступникам не вносились в період з 05.10.2018р. по 07.12.2018р. Розпорядження № 33-зп/р від 05.10.2018р. Президентом України не скасовувалось та виконувалось Представником по день його звільнення. Враховуючи чинність нормативно-правових актів, на підставі яких видано оскаржуване розпорядження, підстави для його скасування відсутні. Доводи позивача щодо порушення приписів ч. 3 ст. 32 КЗпП України відповідач вважає безпідставними, оскільки оскаржуване розпорядження не стосується зміни істотних умов праці та не змінює системи та розмірів оплати праці Представника у розумінні трудового законодавства. Крім того, акцентовано увагу, що питання зміни істотних умов праці під час перебування позивача на посаді Представника та правомірності положень постанови КМУ № 784 від 12.09.2018р. не є предметом спору в межах даної справи.

Ухвалою від 27.04.2020 р. відкрито провадження по справі, призначено проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) (ст. 262 КАС України); призначено судове засідання по справі на 26.05.2020 р.

Ухвалою суду від 26.05.2020 р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 17.06.2020 р.

Ухвалою суду від 17.06.2020 р. у підготовчому засіданні оголошено перерву до 30.06.2020р.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 420/3204/20 до набрання законної сили рішенням у справі №826/17866/18 відмовлено.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання на 14.07.2020 р.; за клопотанням відповідача призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якого доручено Херсонському апеляційному суду.

До судового засідання 14.07.2020 р. з`явився позивач, представник відповідача з`явився до Херсонського апеляційного суду. У зв`язку зі спливом часу та призначенням у Херсонському апеляційному суді іншого судового засідання, судом оголошено перерву

14.07.2020р. (вх. №ЕП/10666/20) від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні з урахуванням раніше поданих заяв по суті справи.

Позивачем також подано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні (вх. №27205/20 від 14.07.2020р.).

Враховуючи наведене, з урахуванням приписів ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 Указом Президента України №220/2017 від 17.08.2017 р. призначено на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим.

На підставі Указу Президента України № 405/2018 від 02.12.2018 р. позивача звільнено із зазначеної посади.

Розпорядженням в.о. Постійного Представника ОСОБА_3 № 44-кр від 05.12.2018р. зобов`язано службу фінансового та матеріально-технічного забезпечення здійснити розрахунки та випату належних позивачу сум відповідно до чинного законодавства (т.1, а.с. 27).

Розпорядженням Представника №27-зп/р від 28.08.2018р. Про встановлення щомісячної надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відповідно до абз. 2 п. 2 та п. 4 постанови КМУ № 304 від 20.04.2016р. Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу (зі змінами), керуючись ч.1 ст. 13 Закону України Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим та п. 5.2 розділу V Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом від 12.12.2014р., Постійному Представнику ОСОБА_1 встановлено щомісячну надбавку за інтенсивність праці з серпня по грудень 2018 р. у розмірі 99 % посадового окладу (т.1, а.с. 45).

Розпорядженням Представника ОСОБА_1 № 33-зп/р від 05.10.2018 р. Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 , у зв`язку з введенням в дію постанови КМУ № 784 від 12.09.2018р., якою внесено зміни до п. 4 постанови КМУ № 304 від 20.04.2018р. Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу призупинено до погодження Главою Адміністрації Президента України нарахування та виплату надбавки за інтенсивність праці у розмірі 99 % до посадового окладу ОСОБА_1 , встановленої розпорядженням №27-зп/р від 28.08.2018р. (т. 1, а.с.46).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 139 Конституції України в Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України.

Указом Президента України № 119/94 від 31.03.1994р. утворено Представництво Президента України в Республіці Крим.

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представництво) є державним органом, утвореним відповідно до Конституції України з метою сприяння виконанню в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України (ст.1 Закону України Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим від 02.03.2000 р. № 1524-III (далі - Закон № 1524-III).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1524-III Представництво утворюється Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Представництво очолює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим.

За приписами ст. 8 Закону № 1524-III Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Постійний Представник) здійснює загальне керівництво діяльністю Представництва, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Представництво завдань.

Згідно ст. 9 Закону № 1524-III Постійний Представник призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

Відповідно до ст. 13 Постійний Представник у межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов`язковими для виконання працівниками Представництва.

Розпорядження Постійного Представника, що суперечать законодавству України, можуть бути скасовані Президентом України або у судовому порядку.

Відповідно до п. 7 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу №889-VIII від 10.12.2015р., умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

Пунктом 2 постанови КМУ Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу № 304 від 20.04.2016р. (далі - Постанова № 304) установлено, що керівним працівникам виплачується, зокрема, надбавка за інтенсивність праці в розмірі до 100 відсотків посадового окладу.

Згідно п. 4 Постанови № 304 (у редакції, чинній на час встановлення позивачу надбавки за інтенсивність праці) рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду оплати праці.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Представника ОСОБА_1 №27-зп/р від 28.08.2018р. відповідно до абз. 2 п. 2 та п. 4 постанови КМУ № 304 від 20.04.2016р. Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу (зі змінами), керуючись ч.1 ст. 13 Закону України Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим та п. 5.2 розділу V Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом від 12.12.2014р., Представнику ОСОБА_1 встановлено щомісячну надбавку за інтенсивність праці з серпня по грудень 2018 р. у розмірі 99 % посадового окладу.

Постановою КМУ № 784 від 12.09.2018р., яка набрала чинності 04.10.2018р., внесено зміни до постанови КМУ № 304 від 20.04.2018р. "Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", зокрема щодо визначення процедури преміювання та виплати стимулюючих надбавок Представнику та його заступникам.

Так, з урахуванням зазначених змін затверджено: розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (далі - керівні працівники) згідно з додатком 1; коефіцієнти співвідношень посадових окладів керівних працівників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу" (далі - керівні працівники), до посадового окладу керівника державної служби в державному органі з урахуванням його юрисдикції згідно з додатками 2 і 3."

При цьому, у додатку до Постанови № 304 слово "Додаток" замінено словом і цифрою "Додаток 1" ( Розміри посадових окладів посадових осіб, керівників, керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу") та виключено, зокрема, таку позицію: Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим - місячний посадовий оклад 13100 гривень.

За змістом Додатку 2 до Постанови №304 Коефіцієнти співвідношень посадових окладів керівних працівників обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", до посадового окладу керівника державної служби в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, мм. Києва або Севастополя за посадою Представника встановлено коефіцієнт співвідношення 1,6.

Згідно абз. 2 п. 4 Постанови № 304 (у редакції зі змінами, внесеними постановою КМУ № 784 від 12.09.2018р., чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження) рішення про виплату надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України.

Тобто з урахуванням внесених до абз. 2 п. 4 Постанови № 304 змін у зв`язку з прийняттям постанови КМУ № 304 від 20.04.2018р. прийняття рішення про виплату надбавки за інтенсивність праці Представнику потребує погодження з Главою Адміністрації Президента України.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з введенням в дію постанови КМУ № 784 від 12.09.2018р., якою внесено зміни до п. 4 постанови КМУ № 304 від 20.04.2018р. Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу розпорядженням Представника ОСОБА_1 № 33-зп/р від 05.10.2018 р. Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 , призупинено до погодження Главою Адміністрації Президента України нарахування та виплату надбавки за інтенсивність праці у розмірі 99 % до посадового окладу ОСОБА_1 , встановленої розпорядженням №27-зп/р від 28.08.2018р.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що при його прийнятті Постійний Представник керувався:

абз. 2 п. 2 та п. 4 постанови КМУ № 304 від 20.04.2016р. Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону України Про державну службу (зі змінами);

ч.1 ст. 13 Закону України Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим ;

п. 5.2 розділу V Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом від 12.12.2014р.

Так, за змістом приписів ст.ст. 2, 3 Закону № 1524-III у своїй діяльності Представництво, яке очолює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, керується Конституцією України, цим та іншими законами України, указами і розпорядженнями Президента України та актами Кабінету Міністрів України.

За приписами ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відтак, Представник на момент прийняття оскаржуваного рішення не мав підстав для невиконання положень Постанови № 304 зі змінами, внесеними постановою КМУ № 784 від 12.09.2018р., в тому числі в частині вимог щодо прийняття рішення про виплату надбавки за інтенсивність праці за погодженням з Главою Адміністрації Президента України.

З урахуванням наведеного, Представник, приймаючи розпорядження № 33-зп/р від 05.10.2018 р. Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 , у зв`язку з введенням в дію постанови КМУ № 784 від 12.09.2018р., щодо призупинення до погодження Главою Адміністрації Президента України нарахування та виплати надбавки за інтенсивність праці у розмірі 99 % до посадового окладу ОСОБА_1 , встановленої розпорядженням №27-зп/р від 28.08.2018р., діяв на виконання акту КМУ (Постанови № 304 зі змінами), на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого розпорядження.

Суд зазначає, що станом на час вирішення даного спору постанова КМУ № 784 від 12.09.2018р. є чинною. Зміни до постанов КМУ № 784 від 12.09.2018р. та № 304 від 20.04.2018р. в частині правового регулювання питання встановлення, погодження та виплати премій та стимулюючих виплат не вносилися в період з 05.10.2018р. по 07.12.2018р. Положення вищевказаних постанов у частині зазначених змін у судовому порядку не скасовувались.

Доводи позивача про протиправність постанови КМУ № 784 від 12.09.2018р. та порушення приписів ч. 3 ст. 32 КЗпП України суд вважає безпідставними, оскільки оскаржуване розпорядження не стосується зміни істотних умов праці та не змінює системи та розмірів оплати праці Представника у розумінні трудового законодавства, а питання зміни істотних умов праці під час перебування позивача на посаді Представника не є предметом спору в межах даної справи.

Між тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 оскаржував в судовому порядку постанову КМУ № 784 від 12.09.2018р. (справа № 640/22415/18 ). Так, позивач звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, неправомірно обмежують права людини, положення Змін, що вносяться до Постанови КМУ №304 від 20.04.2016 р., затверджені Постановою КМУ Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 №784 від 12 вересня 2018 року в частині; зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019р. у справі № 640/22415/18 у задоволені вищевказаного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020р. у справі № 640/22415/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019р. залишено без змін.

Судом у справі № 640/22415/18 встановлено, що оскаржувані положення Постанови Кабінету Міністрів України №784 від 12.09.2018 р. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. N 304 , виходячи із заявлених предмету та підстав позову, не протирічать акту вищої юридичної сили та прийняті у межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Крім того, суд враховує, що у жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовами до Кабінету Міністрів України та Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, які були об`єднані в одне провадження, у яких просив: визнати протиправною та скасувати з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 784 від 12.09.2018 р. в частині, що стосується Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим; визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим № 26 від 04.10.2018 р. із здійсненням наступного перерахунку заробітної плати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2018 р. у справі № 826/17866/18 позовні вимоги задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, положення Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304" №784 від 12 вересня 2018 року в частині:

1) пункту 2 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, а саме - положення стосовно доповнення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 абзацом такого змісту:

"Постійному Представнику Президента України в Автономній Республіці Крим - приймається за погодженням з Главою Адміністрації Президента України";

2) пункту 3 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 а саме - положення стосовно виключення з Додатку (Додатку 1 у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304) такої позиції: "Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 13100, Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12900, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 12500";

3) наявності у назві Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 слів "Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим";

4) наявності у тексті Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304, запровадженого пунктом 4 Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304 слів "Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим 1,6, Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 1,4, Заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим 1,25".

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 04.10.2018 р. №26 "Про введення в дію штатного Розпису Представника Президента України в Автономній Республіці Крим" в частині, що стосується виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. №304" № 784 від 12 вересня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 р. у справі № 826/17866/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2018 р. в частині часткового задоволення позовних вимог, відмовивши в їх задоволенні.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 р. у справі № 826/17866/18 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 р. у справі №826/17866/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, з урахуванням наведеного постанова КМУ № 304 від 20.04.2016р. зі змінами КМУ № 784 від 12.09.2018р. в судовому порядку на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення цього спору не скасована та є чинною.

Щодо тверджень позивача про зміну істотних умов праці позивача на посаді, а також, щодо можливого попередження позивача про такі зміни у строки, встановлені законодавством про працю, на які міститься посилання у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що згідно приписів ч.3 ст. 32 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Також, згідно статті 103 Кодексу законів про працю України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оплату праці при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно ч.ч. 2, 3, 6 ст. 50 Закону України Про державну службу , заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу; 3) місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 р. при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Отже, право керівника встановлювати надбавку до заробітної плати пов`язується не з бажанням керівника на свій розсуд установлювати, скасовувати чи знімати надбавку, а зумовлено певними обставини, визначеними чинними нормативними актами.

За змістом п. 4 Постанови № 304 рішення про виплату та конкретний розмір надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань приймається в порядку, установленому керівником відповідного органу, в межах затвердженого фонду оплати праці.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 року, оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч.3 ст.32 КЗпП України), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст.103 КЗпП України) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.

Суд зазначає, що при встановленні обов`язку у власника, або уповноваженого з ним органу повідомити за два місяці про зміну істотних умов праці, а саме системи і розмірів оплати праці, а також нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, слід врахувати чи відбулась зміна істотних умов праці, а також, що зменшення розміру заробітної плати сталось саме внаслідок нових або зміни діючих умов оплати праці.

Обов`язок здійснювати попередження працівника про зміну істотних умов праці виникає за наявності таких змін в організації виробництва і праці. Однак, призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці в контексті спірних правовідносин не є зміною істотних умов праці, відтак відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено приписи ст. 32, ст.103 КЗпП України щодо попередження за два місяці про зміну істотних умов праці та запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами п. 23 ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовні вимоги щодо стягнення з Представництва середнього заробітку ОСОБА_1 на посаді Представника до моменту остаточного розрахунку з ним за роботу на цій посаді з урахуванням надбавки за інтенсивність праці за жовтень-грудень 2018 року; стягнення з Представництва недоотриманої ОСОБА_1 на посаді Представника через дію цього розпорядження надбавки за інтенсивність праці, встановленої розпорядженням Представника від 28 серпня 2018 р. № 27-зп/р згідно пункту 5.2 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Представництва від 12 грудня 2014 р. (із змінами від 12 липня 2017 р. за № 100, є похідними вимогами від основної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження № 33-зп/р від 05.10.2018 р. та відповідно також не підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення відсутні.

З приводу викладеного у прохальній частні позову клопотання позивача про винесення окремої ухвали щодо порушень законодавства України, суд зазначає наступне.

Аналіз змісту приписів КАС України свідчить, що окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Згідно ч.ч. 4, 6 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Таким чином окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Відповідно до положень КАС України, вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Судом під час розгляду справи не встановлено порушень закону, які б у розумінні ст. 382 КАС України слугували підставою для винесення окремої ухвали, тому зазначені вимоги позивача є необгрунтвоаними та безпідставними.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 42; код ЄДРПОУ 22275298) про визнання протиправним та скасування розпорядження № 33-зп/р від 05.10.2018 р., стягнення недоотриманої надбавки за інтенсивність праці та середнього заробітку до моменту остаточного розрахунку, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-ІХ..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.