Ухвала

від 12.11.2020 по справі 420/3204/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 420/3204/20

адміністративне провадження № К/9901/29479/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. , перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення надбавки та середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (далі - Представництво Президента України в АР Крим), в якому просив: визнати протиправним та скасувати у повному обсязі розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 05 жовтня 2018 року №33-зп/р Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 , прийняте на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року №784 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №304"; стягнути з Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим недоотриману ОСОБА_1 через дію цього розпорядження надбавку за інтенсивність праці; стягнути з відповідача середній заробіток ОСОБА_1 на посаді Представника Президента України в Автономній Республіці Крим до моменту остаточного розрахунку з ним за роботу на цій посаді з урахуванням надбавки за інтенсивність праці за жовтень-грудень 2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, в позові відмовлено.

04 листопада 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року. Заявник, посилаючись на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Разом з тим, у касаційній скарзі заявник зазначив, що оскаржує судові рішення за трьох, взаємовиключних підстав, а саме: застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Водночас, доводи та мотиви заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не виклав передбачені нею обставини, що свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування ним норм матеріального права, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, оскільки доводи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Лише посилання заявника на положення частини четвертої статті 328 КАС України, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення надбавки та середнього заробітку повернути особі, яка її подала .

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Кашпур