Постанова

від 21.07.2020 по справі 320/3545/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3545/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Вейст Еко Менеджмент про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ Вейст Еко Менеджмент .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

29.04.2020 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020, заборонити Боярській міській раді Києво-Святошинського району Київської області укладати із ТОВ Вейст Еко Менеджмент договір оренди земельної ділянки площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, заборонити ТОВ Вейст Еко Менеджмент вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, накласти арешт на земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зупинено дію рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради ТОВ Вейст Еко Менеджмент - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які здійснюють діяльність на території України, вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, яка розташована в адміністративних межах Боярської міської ради - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, заборонено ТОВ Вейст Еко Менеджмент виконувати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи по будівництву сміттєсортувальної станції на земельній ділянці площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не було доведено існування жодної з обставин, передбачених ч.2 ст.150 КАС України, оскаржуване рішення є індивідуально-правовим актом, який не впливає на права, свободи чи інтереси позивача, заявником не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі. Також апелянт зазначив, що на виконання оскаржуваного рішення відповідача 16.04.2020 вже було укладено договір найму (оренди) між Боярською міською радою та ТОВ Вейст Еко Менеджмент і того ж дня право оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Всі посилання позивача на те, що невжиття обраних заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду є лише припущеннями, які не підтверджені жодними доказами.

Позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подавали.

В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду та, як наслідок, зумовить позивача про подання нових позовів, що призведе до втрат часу для захисту порушених прав.

Будь-які письмові пояснення третьої особи в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу ст.311 КАС України, оскільки справа розглядається в суді першої інстанції в порядку прощеного провадження без повідомлення сторін, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Суд не приймає до уваги клопотання третьої особи про розгляд справи за участі його представника, оскільки дане клопотання підписано адвокатом Ульяновим Д.В. у якості представника ТОВ Вейст Еко Менеджмент , на підтвердження повноважень якого подано копію ордеру на надання правової допомоги серії ХВ №1415 про надання такої допомоги в Київському окружному адміністративному суді, апеляційному суді, Верховному суді , оскільки в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду , тобто наявний в матеріалах справи ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги третій особі у Шостому апеляційному адміністративному суді.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18, від 03 липня 2019 року у справі №9901/939/18, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №826/11852/18, від 11 грудня 2019 року у справі №345/2054/18 та ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №826/2538/18, від 29 квітня 2020 року у справі №819/1339/17, від 20 травня 2020 року у справі №260/1365/19.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Боярської міської ради №65/2489 від 27.02.2020 передано ТОВ Вейст Еко Менеджмент в довгострокову оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в адміністративних межах Боярської міської ради для будівництва об`єкту забезпечення життєдіяльності міста Боярка - сміттєсортувальної станції. Зазначено, що ТОВ Вейст Еко Менеджмент необхідно звернутись до Боярської міської ради для укладання договору оренди у письмовій формі на вказану земельну ділянку, зі ставкою орендної плати в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки в рік, відповідно до рішення Боярської міської ради від 29.09.2016 №17/541. Зобов`язано ТОВ Вейст Еко Менеджмент зареєструвати право оренди на земельну ділянку у відповідності до чинного законодавства України. Зазначено, що приступати до використання земельної ділянки до державної реєстрації права оренди землі забороняється (а.с.15).

Вважаючи вказане рішення таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом та в подальшому подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, мотивовану тим, що після прийняття оскаржуваного рішення, завершальним етапом щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку є: укладення договору та реєстрація права оренди (речового права) у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після проведення державної реєстрації права оренди, на земельній ділянці площею 8,188 га кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 розпочнеться будівництво сміттєсортувальної станції та у разі прийняття судом рішення про скасування рішення Боярської міської ради VII скликання №65/2489 від 27.02.2020, його виконання стане неможливим, оскільки на той час вже буде побудована сміттєсортувальна станція та витрачені кошти на таке будівництво третіми особами, у зв`язку з чим позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для виконання судового рішення та приведення земельної ділянки комунальної власності у попередній стан.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку, що задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваного рішення для відповідача не несе будь-яких негативних наслідків, не покладає на відповідача додаткових обтяжень, а утримання від вчинення зазначених у заяві про забезпечення позову дій не має невідворотній характер, в той час, як відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову в даному випадку призведе до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, третіх осіб стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії чи зупинення рішення суб`єкта владних повноважень.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії чи зупинення рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову ; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані до неї докази колегія суддів зазначає наступне.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин , які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову повинен в ухвалі вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Проте, у межах розгляду даної заяви судом не може даватися оцінка протиправності рішення відповідача, оскільки встановлення ознак його протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.

Колегія суддів підкреслює, що до розгляду справи по суті та з наданих позивачем документальних доказів неможливо встановити очевидну протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень (відповідача) та наслідків його прийняття.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 є актом індивідуальної дії, який стосується прав та інтересів визначеної в ньому особи - ТОВ Вейст Еко Менеджмент .

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2020 між Боярською міською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ Вейст Еко Менеджмент укладено договір найму (оренди) земельної ділянки площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, який посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Нікітенко В.В. (а.с.105-111).

Вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права від 16.04.2020 №206998631 (а.с.112).

Таким чином, рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020 вичерпало свою дію внаслідок його виконання шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки і реєстрації права оренди земельної ділянки площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд звертає увагу, що оскільки оскаржуване рішення відповідача фактично вичерпало свою дію до моменту подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову, то вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення його виконання в жодному разі не спроможне забезпечити виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, забезпечення позову шляхом заборони Боярській міській раді Києво-Святошинського району Київської області укладати із ТОВ Вейст Еко Менеджмент договір оренди земельної ділянки, заборони ТОВ Вейст Еко Менеджмент вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права оренди на земельну ділянку, заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які здійснюють діяльність на території України, вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 також не матиме наслідком надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки укладення відповідного договору оренди земельної ділянки та реєстрація права оренди земельної ділянки відбулись 16.04.2020 року, тобто до моменту звернення позивача до суду із даним позовом та до постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Боярської міської ради VІІ скликання №65/2489 від 27.02.2020, заборони Боярській міській раді Києво-Святошинського району Київської області укладати із ТОВ Вейст Еко Менеджмент договір оренди земельної ділянки, заборони ТОВ Вейст Еко Менеджмент вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію права оренди на земельну ділянку та забороні вчиняти дії щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 не сприятимуть цілям інституту забезпечення адміністративного позову, оскільки такі заходи втратили свою актуальність з моменту укладання договору оренди вказаної земельної ділянки та реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Види забезпечення позову визначені в ч.1 ст.151 КАС України, які не містять положень щодо застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає.

Також колегія суддів звертає увагу, що здійснюючи розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову, КАС України не наділяє суд повноваженнями виходити за межі визначених у такій заяві заходів.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, зокрема, заборонив ТОВ Вейст Еко Менеджмент виконувати будь-які підготовчі та/або будівельні роботи по будівництву сміттєсортувальної станції на земельній ділянці площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В той же час, у заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 не ставив питання про забезпечення позову вказаним шляхом, що свідчить про порушення судом першої інстанції положень процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення питання.

Також заявником не було надано жодного доказу фактичного вчинення третьою особою будь-яких дій з метою виконання будівельних робіт на земельній ділянці площею 8,188 га, кадастровий номер 3222410300:02:004:5091, а тому висновки суду першої інстанції щодо можливого отримання замовником ТОВ Вейст Еко Менеджмент права на виконання будівельних робіт є припущенням та не ґрунтуються на жодних доказах.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наведені позивачем обставини не дають підстав для переконання в тому, що оскаржуване рішення відповідача явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Відтак, заява про забезпечення позову не підтверджена жодними доказами та належним чином не обґрунтована, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених (оспорюваних) прав, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, з огляду на відсутність передбачених законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови складено 21 липня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма