Постанова

від 22.07.2020 по справі 620/349/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/349/20 Суддя першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на проголошене об 11 годині 27 хвилин рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, повний текст якого складено 20 лютого 2020 року, у справі за адміністративним позовом Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, третя особа - Новгород-Сіверський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2020 року Новгород-Сіверська районна рада Чернігівської області (далі - Позивач, Новгород-Сіверська райрада) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - Відповідач, Новгород-Сіверська міськрада), третя особа - Новгород-Сіверський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області (далі - Третя особа, Новгород-Сіверський ТЦСО), про:

- визнання протиправними дій Новгород-Сіверської міськради щодо невиконання договору №12 Про надання іншої субвенції від 28.12.2017 року;

- зобов`язання Новгород-Сіверської міськради сплатити на користь Новгород-Сіверської райради суму основного боргу у розмірі 299 654,00 грн., 3% річних у розмірі 5 640,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 8 135,75 грн. та неустойки у розмірі 66 482,13 грн., що складає загальну заборгованість у розмірі 379 911,88 грн..

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Новгород-Сіверської міськради щодо невиконання договору №12 Про надання іншої субвенції від 28.12.2017 року;

- зобов`язано Новгород-Сіверську міськраду сплатити на користь Новгород-Сіверської райради суму основного боргу у розмірі 299 654,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд підкреслив, що зобов`язання за договором не були належним чином виконані, а закінчення строку його дії не звільняє сторін від обов`язку з його виконання.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд підкреслив, що оскільки спір виник з приводу реалізації владних управлінських функцій у бюджетній сфері, то норми Цивільного кодексу України в частині штрафних санкцій, інфляційних виплат та неустойки на спірні правовідносини не поширюється.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції безпідставно віднесено дану справу до малозначних, а також залишено поза увагою факт пропуску Позивачем тримісячного строку звернення до суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Новгород-Сіверська райрада просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що за відсутності відповідних застережень суд вправі самостійно визначати в якому порядку здійснювати розгляд справи та відносити її до малозначних. Окремо підкреслив, що строк звернення до суду із вказаним позовом не було порушено.

Відзиву на апеляційну скаргу від Третьої особи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Новгород-Сіверської міськради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Новгород-Сіверської міськради.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що між Новгород-Сіверською міськрадою та Новгород-Сіверською райрадою укладено договір про надання іншої субвенції №12 від 28.12.2017 року, предметом якого є надання у 2018 році з міського бюджету м. Новгород-Сіверський Новгород-Сіверському районному бюджету у відповідності до статті 101 Бюджетного кодексу України іншої субвенції загального фонду міського бюджету на надання соціальних послуг особам, які їх потребують (отримують соціальні послуги), що проживають у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області та обслуговуються Новгород-Сіверським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області на загальну суму 1 796 654,00 грн. (а.с. 46-47).

Згідно пункту 3.2. договору перерахування субвенції здійснюється відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 №1132 з урахуванням помісячного розподілу цієї субвенції.

Підписання даного договору та надання відповідної субвенції було санкціоновано рішенням Новгород-Сіверської міськради від 21.12.2017 року №525 (а.с. 20-32).

Зі змісту уточненого помісячного розпису Новгород-Сіверського району на 2018 рік вбачається, що Новгород-Сіверська міськрада була зобов`язана за умовами договору щомісячно протягом 2018 року перераховувати Позивачу субвенцію у розмірі 149 700,00 грн., а у грудні 2018 року - 149 957,00 грн. (а.с. 36).

Водночас, згідно витягу розрахунків по перерахуванню коштів іншої субвенції з міста Новгород-Сіверський кошти за договором за листопад та грудень 2018 року не були перераховані до Новгород-Сіверської райради (а.с. 37).

У грудні 2018 року Новгород-Сіверська райрада звернулася до Новгород-Сіверської міськради із листом від 18.12.2018 року №01-03/321, в якому просила перерахувати кошти за договором за листопад та грудень 2018 року (а.с. 40-41).

Листом від 27.12.2018 року №03-13/2917 Відповідач повідомив Позивача про неможливість виконання договірних зобов`язань з огляду на відсутності достатнього фінансового ресурсу внаслідок розбалансування між доходами та видатками міського бюджету (а.с. 33-35).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 96, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України, а також приписів ст. ст. 93, 101 Бюджетного кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на невиконання Відповідачем зобов`язань за договором в частині сплати коштів за субвенцією, однак безпідставність вимог щодо застосування заходів цивільно-правової відповідальності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.

Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 93 Бюджетного кодексу України місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету.

Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.

Відповідно до частини 5 цієї ж статті, якщо на території району, відповідної об`єднаної територіальної громади недостатньо бюджетних установ, інших суб`єктів господарювання комунальної власності, які забезпечують надання гарантованих послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 Кодексу, в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на здійснення цих послуг враховується при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають гарантовані послуги.

За правилами ч. 2 ст. 101 БК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів: субвенції на утримання об`єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об`єктів спільного користування; субвенції на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на будівництво або реконструкцію об`єктів спільного користування; дотації та інші субвенції. Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визначаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Надання та отримання зазначеної субвенції здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору, яким визначаються умови її надання.

Отже, надання та отримання субвенції здійснюється виключно на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладення договором, яким визначаються умови надання такої субвенції, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України щодо обсягів бюджетних зобов`язань.

Викладене, з урахуванням встановлених вище обставин, дає підстави стверджувати про те, що неперерахування до районного бюджету субвенції за листопад 2018 року у сумі 149 700,00 грн. та за грудень 2018 року у сумі 149 954,00 грн. (всього в сумі 299 654,00 грн.) є порушенням умов пунктів 3.1, 3.2 договору №12 від 28.12.2017 року Про надання іншої субвенції та, як наслідок ч. 1 ст. 78 БК України, за якою рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

При цьому, оскільки доказів виконання у повному обсязі умов адміністративно-правового договору Новгород-Сіверською міськрадою матеріалами справи не підтверджується, натомість у Новгород-Сіверської райради наявне право на отримання відповідних коштів, то Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог.

Разом з тим, обґрунтовуючи свою позицію посиланням на норми Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не врахував, що згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині.

Твердження Новгород-Сіверської міськради про те, що, починаючи з червня 2018 року частина сум податку на доходи фізичних осіб, зокрема, які належало сплачувати Новгород-Сіверським ТЦСО, безпідставно перераховувалася до районного бюджету, що призвело до втрат міського бюджету, судова колегія оцінює критично, оскільки жодних доказів того, що кошти використовувалися Новгород-Сіверським ТЦСО не за цільовим призначенням, Відповідачем не надано. До того ж, повноваження щодо контролю за своєчасністю сплати податків належать до органів ДПС України та перебувають поза площиною компетенції міської ради.

Посилання Апелянта на безпідставність розгляду даної справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження судовою колегією оцінюється критично.

Так, згідно ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Приписи ч. 3 вказаної статті процесуального закону визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, право обирати вид провадження, в якому здійснюватиметься розгляд справи, належить до компетенції суду, який повинен реалізувати своє повноваження з урахуванням критеріїв, визначених у ч. 3 ст. 257 КАС України. Водночас, оскільки аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави погодитися з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, а щодо такої категорії справ у ч. 4 ст. 257 КАС України відсутні застереження щодо імперативної необхідності її розгляду за правилами загального позовного провадження, судова колегія приходить до висновку, що Чернігівським окружним адміністративним судом не було допущено порушень положень ст. 257 КАС України при визначенні порядку розгляду справи №620/349/20.

Надаючи оцінку посиланню Новгород-Сіверської міськради на пропуск Новгород-Сіверською райрадою встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду із вказаним позовом, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що вперше право на звернення до суду було реалізоване Позивачем у лютому 2019 року шляхом звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відповідача про стягнення коштів, у тому числі 299 654,00 грн. основного боргу.

Разом з тим, постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №927/152/19 було задоволено касаційну скаргу Новгород-Сіверської міськради - постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 року скасовано та провадження у справі закрито. Крім того, роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (п. 5.26 постанови).

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що указана постанова Великої Палати Верховного Суду прийнята у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, її повний текст оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 11.12.2019 року, а копію даної постанови виготовлено 12.12.2019 року.

Відтак, звернення до належного (адміністративного) суду із вказаним позовом 22.01.2020 року після оприлюднення 11.12.2019 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №927/152/19, на переконання судової колегії, свідчить про існування достатніх та обґрунтованих підстав вважати поважними причини пропуску Новгород-Сіверською райрадою передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України тримісячного строку.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що з огляду неподання апеляційної скарги на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, останнє у межах даного апеляційного розгляду не переглядалося, як то передбачено приписами ст. 308 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, однак обґрунтував його з неправильним застосуванням норм матеріального права, залишивши поза увагою неможливість застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підстави для часткового задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року - змінити, зазначивши, що підстави для часткового задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 22 липня 2020 року.