Постанова

від 01.07.2020 по справі 699/486/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 699/486/16-ц

провадження № 61-48788св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Рябуха Марина Анатоліївна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу заступника прокурора Черкаської областіна рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року у складі судді Синиці Л. П. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Сіренка Ю. В., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі -ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Рябухи М. А. про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади, визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації прав.

Позов обґрунтований тим, що в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради у м. Корсунь-Шевченківський на вул. Енгельса знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 8 га, яку з 1993 року жителі міста використовували на підставі рішень Виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради для городництва.

У 2013 році повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою у зв`язку зі змінами до ЗК України перейшли до Головного управління Держземагентства у Черкаській області (далі - ГУ Держземагентства у Черкаській області), оскільки земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Згідно з наказом Держземагентства України у Черкаській області від 19 лютого 2014 року № ЧК/7122510100:25:001/00002145 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Цей наказ був прийнятий з порушенням норм Закону України Про фермерське господарство , а саме: до клопотання ОСОБА_1 не надано передбачених законом відомостей: обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Після прийняття цього наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області прийняло наказ від 28 березня 2014 року № ЧК/7122510100:25:001/00002942 Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079, площею 6,5182 га (рілля) для ведення фермерського господарства із земель резервного фонду , що суперечить вимогам чинного законодавства. Розробленого і погодженого проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення ОСОБА_1 фермерського господарства немає.

Відповідно до інформації з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями земельна ділянка площею 8,00 га, яка частково включає в себе земельну ділянку площею 6,5 га, надану ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, є землями резервного фонду.

Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що створюваний під час передання земель у колективну власність резервний фонд використовується для передання у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Проте відповідач ОСОБА_1 не надала ГУ Держземагентства у Черкаській області документів, які підтверджують її належність до однієї з визначених вище категорій громадян, також на наданій земельній ділянці наявні ґрунти, які відносяться до особливо цінних земель.

Прийняттям наказу від 28 березня 2014 року № ЧК/7122510100:25:001/00002942 Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079 площею 6,5182 га (рілля) для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 фактично змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки з особливо цінних земель на землі фермерського господарства без необхідного погодження з Верховною Радою, а отже, зазначений наказ прийнято з порушенням частини шостої статті 20 ЗК України.

Проєкт землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки затверджено без проведення державної землевпорядної експертизи, що є порушенням статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

Далі між ГУ Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,5182 га, кадастровий номер 7122510100:25:001:0079, для ведення фермерського господарства, який зареєстрований реєстраційною службою Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 квітня 2014 року.

Зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним відповідно до статтей 21, 152 ЗК України, статтей 203,215 ЦК України, оскільки має бути визнаний недійсним державний акт органу державної влади - наказ ГУ Держземагентства у Черкаській області від 28 березня 2014 року № ЧК/7122510100:25:001/00002942, на підставі якого укладено зазначений договір.

Набуття ОСОБА_1 статусу землекористувача вказаної земельної ділянки зумовило наступне передання частини цієї ділянки у її власність та власність відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 10 листопада 2014 року № 23-5294/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га в адміністативних межах Корсунь-Шевченківської міської ради для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5628/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1

05 лютого 2015 року державний реєстратор Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області Рябуха М. В. зареєстрував за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7122510100:25:001:0085) для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Корсунь-Шеченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 10 дистопада 2014 року № 23-5293/14-14-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га в адміністативних межах Корсунь-Шевченківської міської ради для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5627/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2

05 лютого 2015 року реєстраційна служба Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7122510100:25:001:0083) для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту (за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ).

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 10 листопада 2014 року № 23-5294/14-14-СГ ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5629/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передана земельна ділянка площею 2 га для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_3

05 лютого 2015 року реєстраційна служба Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7122510100:25:001:0084) для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту (за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ).

У всіх випадках надання земельних ділянок у власність фермерське господарство ОСОБА_1 надало згоду на вилучення частин земельних ділянок площами 2 га, 2 га і 2 га із земельної ділянки 6,5182 га господарства. Проте таке погодження не було надано користувачем - фізичною особою ОСОБА_1 , яка є орендарем земельної ділянки. Таким чином, погодження землекористувача у всіх випадках немає, що є порушенням пункту 6 частини першої статті 118 ЗК України.

Окрім цього, у відділі Держземагентства у Корсунь-Шевченківському районі відсутні висновки про погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

На дату реєстрації права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 7122510100:25:001:0085, 7122510100:25:001:0084, 7122510100:25:001:0083 не було припинено право власності держави на земельну ділянку площею 6,5182 га з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079, не припинено право оренди ОСОБА_1 , на зазначену ділянку.

Фактично на одну і ту саму земельну ділянку одночасно було зареєстровано два власники, що суперечить ЦК України та Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими визначено, що майно не може одночасно перебувати у власності декількох осіб, крім випадків спільної сумісної та спільної часткової власності. Під час реєстрації права власності на нерухоме майно - земельні ділянки допущено порушення статті 21 Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 57 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації права на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

На підставі викладеного прокурор просив суд:

визнати незаконним наказ Управління Держземагентства у Черкаській області від 28 березня 2014 року № ЧК/7122510100:25:001/00002942 Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки , згідно з яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства площею 6,5182 га;

визнати незаконним наказ Управління Держземагентства у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5628/14-14-СГ, згідно з яким ОСОБА_1 надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 7122510100:25:001:0085) у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19177691 від 09 лютого 2015 року, свідоцтво про право власності від 09 лютого 2015 року № 33316015, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:25:001:0085;

визнати незаконним наказ Управління Держземагентства у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5627/14-14-СГ, згідно з яким ОСОБА_2 надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 7122510100:25:001:0083) у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19177056 від 09 лютого 2015 року, свідоцтво про право власності від 09 лютого 2015 року № 33312713, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:25:001:0083;

визнати незаконним наказ Управління Держземагентства у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5629/14-14-СГ, згідно з яким ОСОБА_3 надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 7122510100:25:001:0084) у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19178170 від 09 лютого 2015 року, свідоцтво про право власності від 09 лютого 2015 року № 33314632, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122510100:25:001:0084;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,5182 га державної власності для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 7122510100:25:001:0079), укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагентства в Черкаській області 28 березня 2014 року;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12538206 від 18 квітня 2014 року, та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор не довів, що накази, які видані ГУ Держземагентства України у Черкаській області, та оспорені в суді, видані з порушенням Закону.

Не доведено, що договором оренди землі порушені права конкретної особи чи власника земельних ділянок - Українського народу або органу, уповноваженого державою на здійснення повноваження з розпорядження цими земельними ділянками.

Суд першої інстанції виходив з того, що особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника. Не встановлено неправомірних (незаконних/недобросовісних) дій ОСОБА_1 , факт порушення прав та інтересів держави внаслідок такої приватизації.

Короткий зміст рішення суду апеляціної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року скасоване, ухвалене нове рішення про відмову в позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що повноваження ліквідованої Державної інспекції сільського господарства перейшли до Держгеокадастру, отже на час звернення заступника прокурора до суду існував орган, до повноважень якого належить державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

З огляду на встановлені в суді обставини прокурор до звернення до суду не дотримався встановленого законом порядку повідомлення органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який існував на час звернення до суду, такий орган мав право на звернення до суду, в зв`язку з чим прокурор не міг набути статусу позивача та звертатись до суду.

Суд апеляційної інстанції скасуваврішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в позові з інших мотивів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року , просив їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

26 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 15 квітня 2020 року № 1091/0/226-20 Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду , затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

16 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор не довів підстави для представництва інтересів держави, відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ( далі - Закон № 1697-VII).

Не повідомив до звернення до суду суб`єкта владних повноважень, який не здійснював або наналежним чином здійснював захист інтересів держави, а такий суб`єкт з відповідними повноваженнями у спірних правовідносинах існує, отже прокурор неправомірно звернувся до суду з позовом в статусі позивача.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пред`явлення цього позову спрямоване на відновлення порушеного права державної власності на особливо цінні землі сільськогосподарського призначення, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожному громадянину користуватися ними у встановлений законом спосіб.

Повноваження Державної інспекції сільського господарства України визначено під час здійнення державного контролю за використанням та охороною земель та шляхи реалізації цього контролю, до якого не належало право на подання позову до суду з вимогою про визнання незаконними рішень органів державної влади, недійсними договорів оренди земельної ділянки.

Держава поклала на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред`явлення та підтримання в суді відповідного позову як самостійного позивача відповідно до статті 121 Конституції України, статті 23 Закону № 1697-VII , статті 45 ЦПК України у редакції на час звернення до суду.

Суд не звернув уваги, що предметом позову є визнання незаконними наказів ГУ Держземагентства в Черкаській облсті, недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених ним як органом, уповноваженим державою на розпорядження землями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державне агентство земельних рессурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист державних інтересів у спірних відносинах, є ГУ Дергеокадастру у Черкаській області, яке визначено як відповідач (його рішення є предметом оскарження).

Отже, відсутність органу, в інтересах якого прокурор звернувся до суду, обгрунтовано пояснює відсутність направлення такому органу повідомлення відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII .

Відмовивши у позові з підстав представництва, суд апеляційної інстанції самоусунувся від розгляду справи по суті.

Суди не звернули уваги, що спірні земельні ділянки належать до особливо цінних земель (грунти агрогруп 53д).

Землевпорядна експертиза проєктів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок не проводилася.

Державний реєстратор не надав до суду проєктів землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079 площею 6,5182 га, технічну документацію з поділу цієї земельної ділянки, а також проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 7122510100:25:001:0085; 7122510100:25:001:0083; 7122510100:25:001:0084, що затверджені оспорюваними наказами ГУ Держземагентства в Черкаській області.

Суди порушили вимоги статтей 81, 83 ЦПК України про розподіл обов`язків доказування і подання доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Прокурор не обгрунтував підстави та необхідність захисту інтересів держави, до звернення до суду не дотримався відповідної процедури, встановленої частиною четвертою статті 4 Закону № 1697-VII .

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалити рішення про закриття справи оскільки існує чинне рішення Апеляційного суду Черкаської області від 27 травня 2016 року у справі № 699/679/15-ц у цих правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 березня 2014 року наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області № ЧК/7122510100:25:001/00002942 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079, площею 6,5182 га (рілля) для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

Між ГУ Дерземагентства в Черкаській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7122510100:25:001:0079), площею 6,5182 га для ведення фермерського господарства, який зареєстрований реєстраційною службою Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 квітня 2014 року.

Набуття ОСОБА_1 статусу землекористувача земельної ділянки (кадастровий номер 7122510100:25:001:0079), площею 6,5182 га для ведення фермерського господарства спричинило наступне передання частини цієї земельної ділянки у власність іншим особам.

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 10 листопада 2014 року № 23-5294/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради для ведення особистого селянського господарства, та наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5628/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передана земельна ділянка у власність ОСОБА_1 , площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

05 лютого 2015 року державним реєстратором Рябухою М. В. Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7122510100:25:001:0085) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Корсунь-Шеченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту (за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ).

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 10 листопада 2014 року № 23-5293/14-14-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2 га в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради для ведення особистого селянського господарства, та наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5627/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передана земельна ділянка у власність ОСОБА_2 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

05 лютого 2015 року реєстраційною службою Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 17122510100:25:001:0083) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту (за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ).

Наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 10 листопада 2014 року № 23-5294/14-14-СГ ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради для ведення особистого селянського господарства, та наказом ГУ Держземагентства України у Черкаській області від 08 грудня 2014 року № 23-5629/14-14-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передана земельна ділянка у власність ОСОБА_3 , площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

05 лютого 2015 року реєстраційною службою Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції Черкаської області за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, (кадастровий номер 7122510100:25:001:0084) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту (за рахунок земель, що перебували в оренді ОСОБА_1 ).

Суд першої інстанції встановив, що інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (т. 1, а. с. 21- 31), що надані до позову, не містять інформації станом на 28 берзня 2014 рокупро зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079 площею 6,5182 га, з особливо цінних земель на землі фермерського господарства.

28 березня 2014 року ГУ Держземагентства України у Черкаській області як власник та розпорядник земель державної форми власності, земельної ділянки з кадастровим номером 7122510100:25:001:0079 здійснило реалізацію своїх повноважень власника шляхом укладення із ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки згідно з вільним волевиявленням сторін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що повноваження ліквідованої Державної інспекції сільського господарства перейшли до Держгеокадастру. На час звернення заступника прокурора до суду існував орган до повноважень якого відноситься державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, пояснення на касаційну скаргу, відзиви на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У цивільних справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18.

Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України (у редакції на час звернення прокурора з позовом до суду) на прокуратуру покладається: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1697-VI I прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону № 1697-VII ).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону у редакції на час звернення покурора до суду).

Згідно з частиною дтругою статті 45 ЦПК України у редакції на час звернення прокурора з позовом до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Системне тлумачення частини другої статті 45 ЦПК України у редакції на час звернення прокурора до суду й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною сьомою статті 119 ЦПК України 2004 року у разі пред`явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Відповідна за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII : прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Прокурор заявив позов до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України 2004 року, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII , у тексті позовної заяви обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави ), а також обґрунтував, у чому, з погляду позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку підставам представництва держави, які зазначив прокурор у позовній заяві.

Суд першої інстанції, розглянувши позов по суті, встановив недоведення позивачем факту порушення ГУ Держземагентством України закону під час видання спірних наказів.

Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про відмову в позові з інших підстав, а саме відсутність у прокурора права звернення до суду відповідно до статті 23 Закону №1697-VII. Прокурор не надав докази на підтвердження підстави представництва (відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема повноважень звертатися до суду з позовом, який заявив прокурор), а також прокурор не зазначав (нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах ) та попередньо до звернення до суду повідомив про це відповідного суб`єкта владних повноважень .

Водночас повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів Держгеокадастру, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 зазначено та конкретизоване постановою Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26червня 2019 року у справі №587/430/16-цстосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Верховний Суд зауважує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII ).

Верховний Суд зазначає, що є обгрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що діяльність прокурора щодо реалізації функцій представництва інтересів держави в суді має субсидіарний характер, тобто якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Суд апеляційної інстанції не виклав мотиви, чи здійснював контроль відповідний орган державної влади в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель при наданні земельних ділянок відповідачам у власність.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передачсного висновку про відмову у позові з підстав недотримання прокурором встановленого законом порядку повідомлення органу, оскільки суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить захист державних інтересів у спірних відносинах, яким є ГУ Дергеокадастру у Черкаській області, визначено як відповідача (його рішення є предметом оскарження).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково, скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 , 409 , 411, 416 , 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаруг заступника прокурора Черкаської областізадовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко