Постанова

від 15.07.2020 по справі 2-1047/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1047/11

провадження № 61-12379св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Макар-Довгостан ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія ,

особа, яка подала касаційну скаргу, - суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир Олексій Віталійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу судді Макарівського районного суду Київської області Тандира Олексія Віталійовича на окрему ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року у складі колегії судів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Макар-Довгостан (далі - ТОВ Макар-Довгостан ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року у складі судді Тандира О. В. позов ТОВ Макар-Довгостан задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого господарства, площею 2,245 га, яка знаходиться на території Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області, укладений 15 грудня 2006 року між ТОВ Макар-Довгостан та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., зареєстрований у реєстрі за № 2979д та реєстрі правочинів за № 1798906.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,245 га, яка розташована на території Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області, укладений 15 грудня 2006 року між ТОВ Макар-Довгостан та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., зареєстрований у реєстрі за № 2976д та реєстрі правочинів за № 1798987.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 4,360 га, яка розташована на території Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області, укладений 15 грудня 2006 року між ТОВ Макар-Довгостан та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., зареєстрований у реєстрі за № 2982д та реєстрі правочинів за № 1798923.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ТОВ Макар-Довгостан кошти, сплачені за визнаними недійсними договорами, у розмірі 3 434 грн.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ТОВ Макар-Довгостан кошти, сплачені за визнаним недійсним договором, у розмірі 3 334 грн.

Зобов`язано ТОВ Макар-Довгостан повернути ОСОБА_2 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею по 2,245 га кожна, які розташовані на території Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області.

Зобов`язано ТОВ Макар-Довгостан повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 4,360 га, яка розташована на території Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія (далі - ТОВ ФК Довіра та Гарантія ) як особа, яка не брала участі у справі, подало на вказане рішення апеляційну скаргу.

ТОВ ФК Довіра та Гарантія надало суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважність причин його пропуску, з огляду на те, що повний текст рішення суду першої інстанції представником ТОВ ФК Довіра та Гарантія було отримано лише 19 жовтня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року поновлено ТОВ ФК Довіра та Гарантія строк на апеляційне оскарження рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ФК Довіра та Гарантія задоволено.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ТОВ Макар-Довгостан відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

31 січня 2018 року Апеляційним судом Київської області постановлено окрему ухвалу, у якій ухвалою цього ж суду від 02 лютого 2018 року виправлено описку, та ухвалено довести до відома Вищої ради правосуддя про грубі порушення норм цивільного процесуального законодавства України, допущені суддею Макарівського районного суду Київської області Тандиром О. В.

Окрема ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир О. В. допустив порушення норм процесуального права, а саме: на порушення вимог частини третьої статті 222 ЦПК України 2004 року не направив сторонам у справі копії рішення від 26 серпня 2011 року та ухвали від 14 грудня 2011 року; на порушення вимог статті 373 ЦПК України 2004 року не розглянув заяву представника позивача від 14 жовтня 2011 року про зміну способу виконання рішення суду в десятиденний строк, долучивши її до матеріалів справи, не вжив жодних процесуальних дій для її розгляду, передбачених законом, та розглянув заяву відповідачів про зміну способу виконання рішення суду, подану до суду 06 грудня 2011 року, без виклику сторін; видав виконавчі листи на рішення та ухвалу суду першої інстанції, які фактично не набрали законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир О. В., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати окрему ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлені апеляційним судом порушення норм процесуального права не вказують на існування фактів умисного порушення цих норм права саме суддею, неналежне його ставлення до своїх службових обов`язків, що відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 83 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою судді Макарівського районного суду Київської області Тандира О. В., витребувано матеріали цивільної справи

№ 2-1047/11 із суду першої інстанції та зупинено виконання окремої ухвали Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2019 року справу за позовом ТОВ Макар-Довгостан до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У квітні 2011 року ТОВ Макар-Довгостан звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року у складі судді Тандира О. В. позов ТОВ Макар-Довгостан задоволено.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ ФК Довіра та Гарантія задоволено.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ТОВ Макар-Довгостан відмовлено.

31 січня 2018 року Апеляційним судом Київської області постановлено окрему ухвалу, у якій ухвалою цього ж суду від 02 лютого 2018 року виправлено описку та ухвалено довести до відома Вищої ради правосуддя про грубі порушення норм цивільно-процесуального законодавства України, допущені суддею Макарівського районного суду Київської області Тандиром О. В.

Апеляційний суд встановив, що 26 серпня 2011 року суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності сторін. Копія рішення відповідно до частини третьої статті 222 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом, сторонам не направлялась.

01 вересня 2011 року представник позивача отримав копію рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року, про що є відмітка в довідковому листі до справи.

14 жовтня 2011 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про зміну способу виконання рішення (а. с. 41-42). Ця заява судом розглянута не була.

06 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про зміну способу виконання рішення (а. с. 38-40).

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення задоволено, змінено спосіб виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року у справі № 2-1047/11 у частині зобов`язань, покладених на ТОВ Макар-Довгостан , таким чином:

розділено земельну ділянку, кадастровий номер 3222784600:04:002:0060, площею 8,8503 га, для ведення садівництва, розташовану на території Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області, на три земельні ділянки площами: 4,360 га, 2,245 га та 2,245 га, до меж земельних ділянок, які були предметом договорів купівлі-продажу земельних ділянок, визнаних недійсними у цій справі, та повернуто ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,360 га, для ведення садівництва, ОСОБА_2 - земельні ділянки площами: 2,245 га та 2,245 га, для ведення садівництва, розташовані на території Маковищанської сільської ради Макарівського району Київської області.

29 грудня 2011 року представник позивача отримав копію ухвали, про що є відмітка в довідковому листі до справи.

22 травня 2012 року представнику позивача ОСОБА_4 було видано два виконавчих листи (а. с. 17, 46).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, десятої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно зі статтею 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня

2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ

в апеляційному порядку судам роз`яснено, що виходячи з положень статті 320 ЦПК України (2004 року), апеляційні суди постановляють окремі ухвали та направляють їх відповідним особам і органам для вжиття ними необхідних заходів у порядку, встановленому статтею 211 ЦПК України (2004 року), як щодо виявлених при розгляді справи причин та умов, що сприяли порушенню закону, так і щодо порушення норм права та помилок, зокрема тяганини, інших недоліків під час розгляду справи, допущених судом першої інстанції, що не фіксуються в судовому рішенні апеляційного суду.

Отже, суд апеляційної інстанції має право постановити окрему ухвалу

у порядку, встановленому статтею 262 ЦПК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для постановлення окремої ухвали, апеляційний суд виходив із того, що суддею Макарівського районного суду Київської області Тандиром О. В. під час розгляду справи № 2-1047/11 було грубо порушено низку норм процесуального законодавства України.

Верховний Суд вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду про порушення суддею положень статті 373 ЦПК України 2004 року.

За змістом статті 373 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час подання до суду заяви про зміну способу виконання рішення) за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Окрема ухвала є процесуальним засобом судового впливу/контролю на виявлені під час судового розгляду та ухвалення судового рішення порушення закону.

Разом з тим, об`єктом апеляційного перегляду було рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року, а не ухвала Макарівського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року про зміну способу виконання рішення. Постановлення окремої ухвали щодо судового рішення, яке не було предметом апеляційного оскарження, по суті є втручанням у його законність.

Колегія суддів не вважає також обґрунтованими висновки апеляційного суду про порушення суддею Макарівського районного суду Київської області Тандиром О. В. цивільного процесуального законодавства України під час видачі виконавчих листів у цій справі.

22 травня 2012 року представнику позивача ОСОБА_4 , який брав участь у розгляді справи, було видано два виконавчих листи. Апеляційний суд зазначив, що строк дії довіреності на представництво ним інтересів ТОВ Макар-Довгостан закінчився 05 квітня 2012 року, посилаючись на наявну у матеріалах справи довіреність.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції довіреність представника позивача була чинною. У подальшому підстави для перевірки повноважень ОСОБА_4 з обов`язковим протокольним підтвердженням та долученням до матеріалів справи копії довіреності були відсутні, що унеможливлює категорично стверджувати про неврахування судом положень частини першої статті 40 ЦПК України 2004 року. Відповідні звернення щодо неотримання виконавчих листів або видачі їх неналежним особам ТОВ Макар-Довгостан суду на надало.

Висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції видав виконавчі листи на рішення та ухвалу, які фактично не набрали законної сили, є помилковим.

За змістом частини першої статті 233 ЦПК України 2004 року рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 294 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення від 26 серпня 2011 року та постановлення ухвали від 14 грудня 2011 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційний суд встановив, що 26 серпня 2011 року суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності сторін.

Копії рішень відповідно до частини третьої статті 222 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час ухвалення рішення) судом сторонам не направлялись.

01 вересня 2011 року представник позивача отримав копію рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року, про що є відмітка в довідковому листі до справи.

06 грудня 2011 року відповідачі подали до суду заяву про зміну способу виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року, що вказує про їх обізнаність щодо цього рішення (а. с. 38-40), а тому станом на 22 травня 2012 року вказане рішення набрало законної сили.

На порушення вимог частини третьої статті 222 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) ухвала Макарівського районного суду Київської області від 14 грудня 2011 року, постановлена на підставі заяви відповідачів, сторонам не направлялась.

Водночас сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України , заява № 8371/02, пункт 27, та Трух проти України (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 16 лютого 2017 року у справі Каракуця проти України ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Таким чином, обставини щодо набрання законної сили рішенням не можуть залежати виключно від отримання сторонами у справі копії цього рішення.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ненаправлення Макарівським районним судом Київської області сторонам у справі копій рішення від 26 серпня 2011 року та ухвали від 14 грудня 2011 року не призвело до порушення їхніх прав, враховуючи, що в апеляційному порядку рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 серпня 2011 року переглядалось за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ТОВ Фінансова компанія Довіра та Гарантія .

З огляду на викладене вище, колегія суддів приймає доводи касаційної скарги про те, що встановлені апеляційним судом порушення норм процесуального права є незначними для врахування їх як підстав щодо постановлення окремої ухвали судом вищої інстанції, встановлені порушення не вказують на існування фактів умисного та грубого порушення цих норм права суддею чи неналежного ставлення ним до своїх службових обов`язків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що окрема ухвала Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У зв`язку зі скасуванням окремої ухвали відсутні підстави для відновлення її дії.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу судді Макарівського районного суду Київської області Тандира Олексія Віталійовича задовольнити.

Окрему ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк