Рішення

від 23.07.2020 по справі 903/450/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2020 року справа № 903/450/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД", смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

до відповідача: Приватного підприємства "ІОЛА", с. Підгайці Луцького району Волинської області

про стягнення 99 299,60 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ІОЛА" 99 299,60 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, отриманих відповідачем згідно видаткової накладної №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р. на підставі та на виконання укладеного між сторонами Договору на поставку товару №А130120 від 13.01.2020р.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на укладення між сторонами договору поставки, відпуск ТОВ "КПД" на виконання умов угоди товарів відповідачу, отримання останніх ПП "ІОЛА", проведення часткових розрахунків по оплаті товарів, існування заборгованості по їх оплаті в розмірі 99 299,60 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 23.07.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

13 липня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання ТОВ "КПД" про розгляд справи без участі представника позивача. При цьому пред`явлені до відповідача позовні вимоги товариство підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити позов повністю.

17 липня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання Приватного підприємства "ІОЛА" від 17.07.2020р. про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" №17/06 від 17.06.2020р. без розгляду. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що недотримання заходів досудового врегулювання спору є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 5 ст. 174 ГПК України, а у випадку відкриття провадження у справі - підставою для залишення позову без розгляду згідно п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Відтак, у зазначеному клопотанні сторона керуючись ст. 226 ГПК України просить суд позовну заяву залишити без розгляду.

Також 17 липня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив Приватного підприємства "ІОЛА" від 17.07.2020р. №17/01/2020-01 на позовну заяву. В зазначеному відзиві відповідач зазначає, що позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання господарського спору, який був встановлений, як обов`язковий, за домовленістю сторін згідно укладеного договору на поставку товару №А130120 від 13.01.2020р. (відповідно до п. 7.1. договору поставки №А130120 від 13.01.2020р. всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з даного договору або у зв`язку із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Згідно п. 7.2. договору поставки у випадку, якщо сторонами не досягнуто згоди, суперечки підлягають розгляду у судовому порядку згідно чинного законодавства України. Суперечки можуть бути передані на розгляд Господарського суду за умови дотримання сторонами досудового порядку їх врегулювання, згідно чинного законодавства).

Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

При цьому відповідач вважає, що сторони у даному випадку визначили заходи досудового врегулювання спору як обов`язкову умову передачі суперечки на розгляд господарському суду. Позовна заява №17/06 від 17.06.2020р. позивача всупереч п. 7.2. договору поставки містить недостовірну інформацію про необов`язковий порядок досудового врегулювання спору, а тому не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України.

При цьому сторона засвідчує, що невжиття заходів досудового врегулювання спору є підставою для залишення позову без розгляду згідно п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Щодо необґрунтованості та безпідставності пред`явленого позову відповідач зазначає, що позивач не надав суду допустимих та належних доказів, які б підтверджували його позов, надана позивачем видаткова накладна №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р. не може вважатись належним і допустим доказом по справі оскільки не відповідає вимогам законодавства, встановленим до первинних документів. Видаткова накладна не містить відомостей про посади осіб, зокрема, зі сторони покупця, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, у накладній не вказано інших даних (прізвища, ім`я, по батькові, посади представника покупця), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції зі сторони покупця. Законодавство відносить такі порушення до істотних недоліків первинного документу, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції.

Позивачем не надано до матеріалів справи довіреність №4 від 26.02.2020р., яка вказана у спірній накладній, і яка б надавала відповідні правомочності щодо одержання товару та підпису первинних документів.

При цьому відповідач зазначає, що у наданих позивачем матеріалах міститься підписаний ним односторонньо акт звірки, який нібито свідчить про здійснення поставок товару по іншим накладних (не лише по цій спірній) і здійснення відповідачем оплати за наданий товар в більшій сумі, ніж заявляє позивач, хоча при цьому позивач не надає суду письмові докази поставки та оплати товару, що свідчить про необґрунтованість його позову і не дає можливості встановити повну об`єктивну картину господарських відносин обох сторін.

При цьому відповідач просить суд в задоволені позовних вимог відмовити, розгляд справи здійснювати за відсутності представника ПП "ІОЛА".

У визначений судом день та час сторони уповноважених представників в судове засідання не направили.

З огляду на наявність в матеріалах справи пояснень, котрі посвідчують позицію сторін стосовно розгляду даної справи в судовому засіданні без представників господарюючих суб`єктів, наявність відзиву відповідача на пред`явлений позов, беручи до уваги положення ухвали суду від 25.06.2020р. про відкриття провадження у даній справі, зокрема, в частині необов`язковості явки в засідання суду уповноважених представників сторін, суд вважає з можливе здійснити розгляд даної справи по суті в даному судовому засіданні.

При цьому судом наголошується, що згідно з приписами ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін та відзив відповідача, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

13 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД" (Постачальник) та Приватним підприємством "ІОЛА" (Покупець) було укладено договір на поставку товару №А130120 згідно з умовами котрого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, за замовленням покупця передати у власність останнього товар, а покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти у власність товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2.-1.4 договору від 13.01.2020р. №А130120 товаром за даним договором є полімерна вторинна гранула, що вказується сторонами у рахунках та/або видаткових накладних до цього договору. Рахунки та/або видаткові накладні, що після підписання уповноваженими представниками сторін та завірення їх печатками, є невід`ємною частиною даного договору. Асортимент, найменування, одиниця виміру, ціна товару вказується сторонами у замовленнях покупця на поставку відповідної партії товару та/або у відповідних рахунках на оплату та видаткових накладних. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної, яка засвідчує дату передачі товару.

На виконання умов договору позивачем у лютому місяці 2020 року згідно видаткової накладної №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р. було поставлено, а ПП "ІОЛА", прийнято, товарно-матеріальних цінностей - вторинної гранули РЕ LD 1 ґатунку в кількості 5009 кг загальною вартістю 114 205,20 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначена вище видаткова накладна на поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД" відповідачу товару та його отримання Приватним підприємством "ІОЛА" підписана уповноваженими представниками сторін, містить в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображає зміст та обсяги здійсненої сторонами на її підставі, згідно умов підписаного договору поставки від 13.01.2020р. №А130120 господарської операції.

Пунктами 2.1.-2.6. договору поставки від 13.01.2020р. №А130120 встановлено, що поставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця на умовах EXW - склад постачальника, у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року. Склад постачальника розташований за адресою: Україна, Київська обл., м. Фастів , вул. Поліграфічна 6. Постачальник сповіщає покупця про готовність товару до відвантаження телефоном, факсом або засобами факсимільного зв`язку.

Постачальник протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання від покупця замовлення зобов`язується:

- підтвердити прийняття замовлення шляхом направлення на адресу покупця, засобом, передбаченим п. 9.10. даного договору. У такому випадку, замовлення вважається узгодженим обома Сторонами;

- письмово повідомити покупця засобом, передбаченим п. 9.10. даного договору, про неможливість виконання умов замовлення. У такому випадку покупець має право або змінити умови замовлення за узгодженням з постачальником або скасувати таке замовлення.

Сторони дійшли згоди, що товар, замовлений покупцем, повинен бути поставлений постачальником протягом семи календарних днів з дати, наступної за датою отримання постачальником замовлення від покупця на відповідну партію Товару. Допускається дострокова поставка Товару.

Датою поставки замовленої партії товару вважається дата, що вказана в видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.5. договору поставки від 13.01.2020р. №А130120 сума даного договору (у т.ч. договірна ціна даного договору) становить вартість товару, який був поставлений постачальником покупцю відповідно до всіх видаткових накладних протягом строку дії даного договору. Ціна на товар визначається в національній валюті України та вказується сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору, та формуються виходячи з замовлення на кожну окрему партію товару. Розрахунок за товар, що постачається за умовами даного договору, здійснюється покупцем за кожну відповідну партію товару протягом 21 календарного дня з дати отримання покупцем такої партії товару, підставою для чого являється відповідний рахунок або видаткова накладна на відповідну партію товару.

Валютою даного договору є виключно гривня України і розрахунки між сторонами проводяться в безготівковому порядку виключно в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника через установи банку по реквізитам вказаних сторонами у розділі 10 даного договору. Днем виконання зобов`язань покупця по сплаті усіх платежів по договору, вважається день зарахування суми платежу на поточний рахунок постачальника.

За таких обставин та з врахуванням перебігу 21 календарного дня від дати виписки видаткової накладної №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р. на суму 114 205,20 грн., суд вважає, що оплата товарно-матеріальних цінностей ПП "ІОЛА" мала бути здійсненою впродовж періоду з 27.02.2020р. по 18.03.2020р. включно, при цьому заборгованість по оплаті товару виникає з 19.03.2020р.

Проте, ПП "ІОЛА" взяті на себе згідно договору поставки від 13.01.2020р. №А130120 зобов`язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, його вартість в повному об`ємі не оплатило у зв`язку з чим заборгувало постачальнику 99 299,60 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 99 299,60 грн. включає в себе загальну вартість товарів 114 205,20 грн., поставлених на виконання умов договору поставки від 13.01.2020р. №А130120 згідно видаткової накладної №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р., за мінусом проведених розрахунків на загальну суму 14 905,60 грн.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПД" та Приватним підприємством "ІОЛА" носять договірний характер, укладений між ними договір на поставку товарів від 13.01.2020р. №А130120 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору на поставку товарів від 13.01.2020р. №А130120, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання Приватним підприємством "ІОЛА" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову щодо стягнення заборгованості в розмірі 99 299,60 грн.

Сума заборгованості 99 299,60 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому законодавством порядку боржником спростована чи заперечена не була, як і не було заперечено відповідачем самого факту відпуску позивачем товарно-матеріальних цінностей у зазначеній вище кількості та вартістю.

Заперечення відповідача на пред`явлений позов та клопотання про залишення позову без розгляду з посиланнями на ті обставини, що позивачем не дотримано обов`язкового, визначеного угодою досудового порядку врегулювання спору, не приймаються судом до уваги, а відповідне клопотання відхиляється судом, з огляду на наступне:

Господарський суд, беручи до уваги, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 36 та частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), звертається до правової позиції, яка висловлена послідовно у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 27.12.2018 зі справи №127/8837/16-ц, від 25.04.2019 зі справи №175/1387/16-ц, від 22.05.2019 зі справи №569/2609/15-ц, від 13.11.2019 зі справи №2-2550/09 про таке:

У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 зазначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Таким чином, суд засвідчує, що в даному випадку продавець (постачальник) наділений можливістю реалізувати своє право в порядку частини першої статті 712 ЦК України на отримання від покупця за поставлений постачальником товар певної грошової суми, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і шляхом безпосереднього звернення до суду з відповідним позовом.

Суд констатує, що в даному випадку позивач скористався своїм правом вимоги щодо оплати за поставлений постачальником товар, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.

При цьому суд, засвідчує, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Суд зазначає, що недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Отже, сторона, що постраждала, може завжди звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов`язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором.

Також суд засвідчує, що заперечення відповідача на пред`явлений позов, зокрема, з посиланнями на ті обставини, що видаткова накладна №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р. не містить відомостей про посади осіб, зокрема, зі сторони покупця, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відображає інших даних (прізвища, ім`я, по батькові, посади представника покупця), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції зі сторони покупця, відхиляються судом як необґрунтовані та такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Суд засвідчує, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

За змістом пунктів 2.1-2.4 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 визначають товарно-транспортні накладні обов`язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Отже товарно-транспортна накладна є основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Дана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 05.07.2018р. у справі №921/49/17-г/3.

Згідно зі статтею 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Згідно ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В даному випадку судом досліджено долучену позивачем в підтвердження відпуску відповідачу товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 114 205,20 грн. до матеріалів справи товарно-транспортну накладну№1ФФУД000000034 від 26.02.2020р.

Як вбачається з визначеної товарно-транспортної накладної, остання містить наступні реквізити: назва документа - товарно-транспортна накладна, дата складання - 26 лютого 2020р., автомобіль - Рено АС81366ВО, причіп/напівпричіп - НОМЕР_1 , вид перевезень - авто, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 В ОСОБА_2 , водій - ОСОБА_3 , замовник - Фастівська філія товариства з обмеженою відповідальністю "КПД", Юр. адреса: м. Фастів, вул. Поліграфічна, 6, вантажовідправник - Фастівська філія товариства з обмеженою відповідальністю "КПД", юр. Адреса: м. Фастів, вул. Поліграфічна, 6, вантажоодержувач - Приватне підприємство "ІОЛА", Юр. адреса: 45602, Україна, Волинська область, Луцький район, с. Підгайці, вул. Князя Острозького, 17, пункт навантаження - Склад ГП Фастів, пункт розвантаження - м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 2, відпуск за довіреністю вантажоодержувача - №4 від 26.02.2020р., виданою - ОСОБА_4 , вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів, кількість місць - п`ять тисяч дев`ять, масою брутто, т - п`ять тонн 009 кг, отримав водій/експедитор - ОСОБА_3 , експедитор, відповідальна особа вантажовідправника ОСОБА_5 комірник, відпуск дозволив - ОСОБА_5 комірник, усього відпущено на загальну суму - сто чотирнадцять тисяч двісті п`ять грн. 20 коп. у т.ч. ПДВ дев`ятнадцять тисяч тридцять чотири грн. 20 коп., супровідні документи на вантаж - видаткова накладна №1ФФУД000000034, від 26.02.2020р., товарно-транспортна накладна №1ФФУД000000034, від 26.02.2020р., транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником: перевезення вантажу. Відомості про вантаж: найменування вантажу - вторинна гранула PE LD 1 сорт мешок (В), одиниця виміру - кг., кількість місць - 5009, ціна з ПДВ за одиницю, грн. - 22.8, загальна суму з ПДВ, грн., 114 205,20, вид пакування - Т/У, документи з вантажем - 1ФФУД000000034, Маса брутто, т., 5,009, здав (відповідальна особа вантажовідправника) - ОСОБА_5 комірник, прийняв водій/експедитор - ОСОБА_3 , експедитор, здав водій/експедитор - ОСОБА_3 , експедитор, прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) - ОСОБА_4 , особистий підпис особи, що прийняла вантаж з відтиском круглої печатки ПП "ІОЛА".

В той же час, як вбачається з наданої суду видаткової накладної №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р. остання містить наступні реквізити: постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД", вантажовідправник - Фастівська філія товариства з обмеженою відповідальністю "КПД", для розрахунків - Фастівська філія товариства з обмеженою відповідальністю "КПД", покупець - Приватне підприємство "ІОЛА", договір - А130120 від 13.01.2020р., назва документа - видаткова накладна №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р., товар - вторинна гранула PE LD 1 гатунок мішок (В), кількість - 5009 кг., ціна з ПДВ за одиницю, грн. - 22.8, загальна суму з ПДВ, грн., 114 205,20, загальна кількість 5009,00, разом без ПДВ: 95 171,00, сума ПДВ 19 034,20, разом на суму - 114 205,20 грн., місце складання - м. Фастів, відвантажив ОСОБА_5 комірник, одержав за довіреністю вантажоодержувача - №4 від 26.02.2020р. ( ОСОБА_4 ), особистий підпис особи, що прийняла вантаж з відтиском круглої печатки ПП "ІОЛА".

Отже, суд приходить до висновку, що надані суду видаткова накладна №1ФФУД000000034 від 26.02.2020р. та товарно-транспортна накладна від 26.02.2020р. №1ФФУД000000034, які засвідчують відпуск, рух та отримання вторинної гранули PE LD 1 ґатунок є належними доказами в підтвердження здійснення ТОВ "КПД" відпуску, а ПП "ІОЛА" - прийняття товару в загальній кількості 5009,00 тон на суму 114 205,20 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок Приватного підприємства "ІОЛА".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ІОЛА" (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вул. Князя Острозького, 17, код ЄДРПОУ 21753815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вул. Теплична, 27, код ЄДРПОУ 31911363) 99 299,60 грн. заборгованості та 2102,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж строку, встановленого ст. 256 ГПК України та п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне судове рішення

складено 23.07.2020р.

Суддя В. А. Войціховський