Рішення

від 15.07.2020 по справі 910/10987/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/10987/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Савітар Груп

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО

про стягнення 1 121 202, 61 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Саницька Б.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Мірвода А.М.;

від відповідача: Винокуров О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Савітар Груп (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО (надалі - відповідач) про стягнення суми витрат на медичне обслуговування в розмірі 956 381, 52 грн та суми агентської винагороди в розмірі 164 821, 09 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 626, 628, 901, 903 Цивільного кодексу України, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.8, 15 Закону України Про страхування , мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 щодо здійснення всіх розрахунків з позивачем, за наданні останнім послуги з організації сервісного та медичного обслуговування і оплати агентської винагороди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

02.09.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/10987/19, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2019.

23.09.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача, у задоволені позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладення договорів про надання асистентських послуг з третіми особами та доказів про понесення витрат на оплату послуг, крім того вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності в даному спорі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У підготовче засідання 25.09.2019 з`явилися представники сторін. У підготовчому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Суд, розглянувши клопотання представника позивача, врахувавши позицію відповідача, відклав підготовче засідання на 16.10.2019.

02.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження, в обґрунтування якого останній зазначає про існування рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі №910/9055/16, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Також, 02.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем документально не доведено позовних вимог, а саме не надано належних та допустимих доказів оплати послуг підрядників, кореспондентів, які надавали послуги застрахованим особам та для об`єктивного, повноцінного та правильного вирішення по суті потрібні спеціальні знання в сфері дослідження документальної обґрунтованості нарахованих до стягнення грошових коштів, оскільки встановлення факту заборгованості за договором потребує дослідження великої кількості первинних документів.

11.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що надано всі належні докази на підтвердження факту надання асистентських послуг третім особам, крім того відповідач, при отриманні звітів, не надавав жодних заперечень щодо повноти пакетів документів. Щодо пропуску позовної давності, позивач вважає, що такий строк не пропущено, оскільки його перебіг почався після направлення останнім претензії та актів 11.02.2019.

Підготовче засідання призначене на 16.10.2019 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 підготовче засідання призначено на 29.10.2019.

23.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, клопотання про визнання доказів неналежними та заперечення на відповідь відзив.

28.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів, а саме постанови Північного апеляційного господарського суду в справі №910/16106/18, пояснення щодо клопотання про призначення судово-економічної експертизи та щодо клопотання про закриття провадження в справі.

У підготовче засідання 29.10.2019 з`явилися представники учасників справи, представник відповідача повідомив, що йому необхідний час для надання доказів до клопотання про закриття провадження в справі.

Протокольною ухвалою 29.10.2019 судом було продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено розгляд справи на 12.11.2019.

04.11.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів.

06.11.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви про застосування строків позовної давності, щодо клопотання про визнання доказів неналежними, щодо закриття провадження, щодо витребування доказів та щодо заперечень на відзив.

У підготовче засідання 12.11.2019 з`явилися представники учасників справи, представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження в справі, представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що в рамках справи №910/9055/16 досліджувалися інші обставини ніж ті, які підлягають дослідженню в даній справі, а також у даній справі інший предмет позову.

Відповідно до положень п.3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, заборгованість за договором про надання асистанських послуг №65-К від 11.11.2014 в частині оплати винагороди агента, а також відшкодування витрат, пов`язаних з наданням підрядниками послуг застрахованим особам за період січня 2016 року, що заявлена до стягнення в даній справі, дійсно входила до предмету позову в справі №910/9055/16.

Однак, судом встановлено, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу в справах №910/1087/17 та №910/9055/16 є різними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмінність підстав позову у справах №910/10987/17 та №910/9055/16, а тому провадження в даній справі припиненню не підлягає, в зв`язку з чим протокольною ухвалою суду від 12.11.2019 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в справі відмовлено.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 призначено в справі № 910/10987/19 судову-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження в справі на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта зупиненою

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 залишено без змін.

06.02.2020 на адресу суду від заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Голікової Т.Д. надійшов супровідний лист від 31.01.2020 №3444/20-71, в якому остання просить у зв`язку зі значним поточним завантаженням експертів з виконання економічних експертиз різної категорії складності, погодити строк проведення вищезазначеної експертизи у термін понад 90 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 клопотання заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Голікової Т.Д. задоволено, погоджено строк проведення судової економічної експертизи у справі №910/10987/19 понад 90 календарних днів.

14.05.2020 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист від 08.05.2020 №3444/20-71 разом з матеріалами справи № 910/10987/19 без проведення судово-економічної експертизи призначеної ухвалою суду від 12.11.2019, у зв`язку з нездійсненням попередньої оплати, які в зв`язку з перебуванням у період 12.05.2020 по 21.05.2020 на лікарняному отримані суддею Карабань Я.А. 22.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 провадження в справі поновлено та підготовче засідання призначено на 23.06.2020.

18.06.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких остання зазначає, що матеріали справи містять усі необхідні документи для встановлення розміру заборгованості, а тому розгляд справи має бути продовжено без призначення експертизи.

23.06.2020 в підготовче засідання з`явились представники сторін. Представник відповідача заявив клопотання про витребування оригіналів документів, доданих до позовної заяви, яке судом було протокольно залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.07.2020.

14.07.2020 від представника відповідача надійшли додаткові заперечення щодо поданої медичної документації.

14.07.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідкової інформації відповідно до звітів №1/2в(Є), №1/2в (Т), №1/3в та постанов Північного апеляційного господарського суду.

У судове засідання 14.07.2020 з`явилися представники учасників справи та надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою судом відкладено судове засідання на 15.07.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 15.07.2020 надала пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити, представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 між відповідачем (страховик) та позивачем (агент) укладено договір № 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого страховик доручає, а агент, приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами страхування укладеними між страхувальниками та страховиком відповідно до законодавства України та Закону України "Про страхування", в яких визначено перелік послуг та умов, які отримує застрахована особа в межах та у термін дії договору згідно відповідних Правил - додаток №3 до даного договору. Послуги агента включають формування, обслуговування та зберігання протягом 1 року реєстру звернень застрахованих осіб, ведення документації, організацію та контроль обміну інформацією, надання послуг цілодобової диспетчерської служби згідно умов договору та програми страхування.

У пункті 2.1. договору міститься визначення поняття "застрахована особа" - це особа (страхувальник, або у випадках, передбачених законодавством, вигодо набувач або застрахована особа), дані про яку передані страховиком агенту належним чином (так як обумовлено даним договором), на підставі укладених страховиком договорів страхування (страховий поліс), асистентське обслуговування яких здійснюється агентом в порядку, встановленому даним договором.

Пунктом 3 договору передбачено перелік послуг, які агент зобов`язується надавати при зверненні застрахованої особи або її представника впродовж застрахованої поїздки.

Згідно з п. 3.3. договору для реалізації власних зобов`язань, передбачених пунктами 3.1., 3.2. договору, агент має право залучати третіх осіб, зокрема: медичні установи, транспортні компанії, в т.ч. авіакомпанії, організації, що реалізують медичні препарати та товари медичного призначення, бюро, що представляють послуги перекладачів, кур`єрські служби і юридичні компанії тощо. Агент від свого імені укладає договори з третіми особами, надає ним гарантійні листи та здійснює оплату третім особам послуг і медичних препаратів, що надаються застрахованим особам, у разі залучення третіх осіб до процесу врегулювання подій, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.

У пункті 4.3. договору встановлено, що агент проводить ідентифікацію договору страхування, попередньо визначає ознаки страхового випадку на основі умов договору/програми страхування страховика та проводить оцінку правомірності звернення застрахованої особи.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що при зверненні застрахованої особи, агент забезпечує організацію надання застрахованій особі необхідних послуг згідно умов договору/програми страхування (за умови, якщо агенту дана інформація надана страховиком). При невідповідності звернення застрахованої особи умовам договору/програми страхування, агент відмовляє застрахованій особі в наданні послуг, пояснюючи причину відмови та залишаючи за застрахованою особою право отримання послуг за власний рахунок. У випадку відмови в організації надання послуг застрахованій особі, агент зобов`язаний в найкоротші строки сповістити про це страховика будь-яким доступним засобом зв`язку.

11.03.2015 та 01.10.2015 між сторонами були укладені додаткові угоди №1 та №3 до договору, якими внесено зміни до розділу 6 договору та викладено його в новій редакції.

Крім того, додатковою угодою №2 від 01.10.2015 сторонами було викладено додаток №1 до договору в новій редакції, а саме, розмір сервісної винагороди агента з урахуванням тарифів, що застосовуються для різних географічних зон.

Пунктом 6.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 встановлено, що за виконання агентом своїх обов`язків, згідно з цим договором, страховик зобов`язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ), у розмірах вказаних у додатку 1 до договору.

Сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином: звітним періодом за договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії договору (п.п. 6.4, 6.4.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015).

Відповідно до п. 6.5.1 та 6.5.2 договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 протягом 3 робочих днів з дати закінчення чергової декади агент складає і направляє страховику акт заявлених збитків за формою, вказаною у додатку 3 до договору. В такому акті зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком. Протягом 5 робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків він погоджує і підписує цей документ, а також на свій розсуд протягом того ж строку перераховує агенту попередню оплату вартості послуг, вказаної в акті у розмірі до 100% загальної суми зазначеної в акті.

Пунктами 6.6.1-6.6.3. договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 передбачено, що по мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов`язаних з остаточними розрахунками за конкретними страховими випадками (повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у додатку 4 до договору, і направляються страховику у строки, визначені п. 6.5.1. договору разом з актами заявлених збитків. До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг за виставленим рахунком сум, визначених в розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно п. 6.5. договору. Акт врегульованих збитків погоджується і підписується страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від агента.

Пунктами 8.1-8.3. договору сторони погодили, що він вступає в силу з дати підписання повноважними представниками сторін. Строк дії договору 1 (один) календарний рік. Якщо протягом 30 днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на наступний рік, подальша пролонгація договору здійснюється в тому ж порядку.

13.01.2016, 21.01.2016 та 01.02.2016 на виконання умов договору позивачем було направлено відповідачу акти запланованих збитків №3в 1 з, №3в 1_2з, №3в 1_3з, разом з рахунками на сплату відшкодування медичних витрат до них №61 від 13.01.2016 на суму 114 657, 95 грн, № 105 від 21.01.2016 на суму 119 946, 46 грн, №106 від 01.02.2016 на суму 126 846, 30 грн, у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами ПрАТ СК ВУСО у січня 2016 року (т.1, а.с.49-67)

Вказані рахунки відповідачем оплачені не були.

Після отримання усіх необхідних документів щодо страхових випадків, які були включені до актів заявлених збитків за січень 2016 року, позивачем 31.08.2016 сформовано та 01.09.2016 направлено відповідачу: акт врегульованих збитків № 3в 1/3 в (частина 1), акт виконаних робіт №1/3в (частина 1), рахунки №757, 756 від 31.08.2016 до них (т.1 а.с.68-75); акт врегульованих збитків № 3в 1/3 в (частина 2), акт виконаних робіт №1/3в (частина 2), рахунок №757 та 758 до них (т.1 а.с. 78-85); акт врегульованих збитків № 3в 1/3 в (частина 3), акт виконаних робіт №1/3в (частина 3), рахунок №760, 761 від 31.08.2016 до них (т.1 а.с. 88-95), по застрахованим особам, які були включені до актів заявлених збитків.

26.09.2016 відповідачем було направлено заперечення, в яких зазначалось, що особи, які вказані в надісланих документах на асистанське обслуговування до ТОВ Савітар Груп страховиком не передавалися, а тому витрати позивача на їх обслуговування (в тому числі сервісна винагорода) оплаті відповідачем не підлягають.

01.12.2018 до позивача звернувся з претензією підрядник Savitar Group LTD, з яким у було укладено договір № 10 - 06/14 - М від 10.06.2014 для виконання умов договору № 65 - К від 11.11.2014. У своїй претензії підрядник просив погасити заборгованість, яка виникла перед ним, у зв`язку із тим, що він розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ СК ВУСО . На підтвердження остаточного розрахунку було надано перелік застрахованих осіб із зазначенням вартості медичних послуг, бухгалтерську документацію та підтвердження від підрядників про отримання коштів.

Як стверджує позивач, у період з 10.12.2018 по 04.01.2019 він розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам відповідачем власними коштами.

04.01.2019 позивач повторно направив на адресу відповідача акти врегульованих збитків: №1/2в(Є), рахунки на оплату №0104 на суму 273 043, 94 грн (медичні витрати) та №0105 на суму 104 185, 79 грн (сервісна винагорода агента); №1/2в(Т), рахунки на оплату №0104/1 на суму 35 196, 85 грн (медичні витрати) та №0105/1 на суму 4 044, 18 грн (сервісна винагорода агента); №1/3в, рахунки на оплату №0104/2 на суму 648 140, 73 грн (медичні витрати) та №0105/2 на суму 56 591, 12 (сервісна винагорода агента) (т.1 а.с.98-116).

08.02.2019 позивач завернувся до відповідача з претензію № 92 з вимогою виконати умови договору та погасити заборгованість по відшкодуванню медичних витрат в розмірі 956 381, 52 грн та винагороду на суму 164 821, 09 грн (т.1 а.с.153).

Відповідно до відповіді на вказану претензію від 26.02.2019, відповідач відмовив в її задоволенні, в зв`язку з необґрунтованістю вимог (т.1 а.с. 161-164).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно не виконує свої зобов`язання за договором зі сплати витрат на медичне обслуговування в розмірі 956 381, 52 грн та сплати агентської винагороди в розмірі 164 821, 09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання асистанських послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.

За умовами укладеного між сторонами договору, за виконання позивачем своїх обов`язків, згідно з договором, відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу винагороду за кожний врегульований позивачем страховий випадок (п. 6.1. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Тобто, в даному випадку, саме на відповідача Закон України "Про страхування" покладає витрати у разі настання страхового випадку із застрахованою особою.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору в даній справі є вимоги позивача щодо оплати сум заборгованості за актами врегульованих збитків №1/2в(Є), №1/2в(Т), №1/3в, до яких включено 280 страхових випадків із застрахованими особами за січень 2016 року.

Як встановлено судом, згідно з п. 1.1. договору, який визначає предмет договору, вказано, що агент приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні із застрахованими особами подій за Полісами, які укладено між страхувальниками та страховиком.

В пункті 3.1. договору сторонами погоджено, що агент надає послуги при мотивованому зверненні застрахованої особи.

Крім того, згідно з п. 4.1., 4.2, 4.3. договору послуги надаються на підставі звернення застрахованої особи після ідентифікації договору страхування та підтвердження правомірності звернення застрахованої особи за наданням послуг.

Таким чином за умовами договору, підставою для надання послуг є:

- настання обставин, що можуть кваліфікуватись як страховий випадок;

- звернення застрахованої особи до агента;

- ідентифікація договору страхування та визнання особи застрахованою страховиком.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що при зверненні застрахованої особи, агент забезпечує організацію надання застрахованій особі необхідних послуг згідно умов договору/програми страхування (за умови, якщо агенту дана інформація надана страховиком). При невідповідності звернення застрахованої особи умовам договору/програми страхування, агент відмовляє застрахованій особі в наданні послуг, пояснюючи причину відмови та залишаючи за застрахованою особою право отримання послуг за власний рахунок. У випадку відмови в організації надання послуг застрахованій особі, агент зобов`язаний в найкоротші строки сповістити про це страховика будь-яким доступним засобом зв`язку.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається, зокрема, на такі обставини:

- позивач не набув права на відшкодування медичних витрат, оскільки ним не надано ніяких доказів понесення витрат на оплату послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам, а також доказів, що позивач відповідно до пункту 3.3. договору від свого імені укладав договори з клініками, які надавали послуги застрахованим особам, та оплачував їх послуги;

- позивач не здійснював сплати послуг медичних закладів (підрядників/кореспондентів), які надавали медичні послуги застрахованим особам, та не надав страховику повного пакету документів, передбачених умовами договору, а отже послуги агента (організація надання амбулаторної послуги, організація госпіталізації) надані не в повному обсязі, у зв`язку із чим позивач не має права на отримання сервісної (агентської) винагороди за здійснення медичного обслуговування таких застрахованих осіб.

Однак, вказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та письмовими поясненнями позивача.

Так, як вже було зазначено вище, відповідно до п. 6.4. договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються по звітному періоду за договором, яким є декади.

У пункті 6.7. додаткової угоди №3 до договору визначено, що зобов`язання страховика щодо сплати грошових сум, згідно цього договору вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок агента.

Окрім того, умовами договору передбачено можливість складання гарантійного листа, що містить в собі гарантії оплати за надані послуги та є способом забезпечення виконання зобов`язання стороною угоди, при цьому, гарантом по листу виступає саме агент, оскільки відповідно до п. 3.3. договору гарантійний лист надається саме від імені агента.

Суд зазначає, що позивачем були долучені до матеріалів справи копії гарантійних листів, які надавались підрядникам відповідно до п. 3.3. договору, оскільки відповідно до умов договору страховик здійснює сплату грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам та підрядникам, тобто медичним та іншим установам.

Водночас, умовами договору не передбачено, що пакет документів, що подається агентом страховику для відшкодування вартості послуг підрядників, що надавали медичні послуги застрахованим особам, повинен містити документи на підтвердження фактичної оплати агентом послуг підрядників, за наявності гарантійних листів від імені агента, оскільки із пунктів 3.3., 5.2.1., 5.3.4., 5.4.2., 6.4. (в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015) вбачається, що агент, при виконанні своїх обов`язків з надання послуг медичного обслуговування застрахованим особам може надавати гарантійні листи третім особам, або проводити оплату послуг і медичних препаратів третім особам, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.

Крім того, додатковою угодою №3 до договору від 01.10.2015 в п. 6.5.5. передбачено порядок компенсації відповідачем позивачу курсових різниць, що виникають у зв`язку зі зміною вартості іноземної валюти в період між виставленими рахунків, перерахуванням коштів від відповідача позивачу на оплату медичних рахунків та закупівлю валюти з подальшим її перерахуванням за кордон для оплати відповідних медичних послуг. В разі визначення в договорі обов`язку позивача за рахунок власних коштів здійснювати оплату медичних послуг, такі положення договору не мали б правового змісту, оскільки перерахування коштів за кордон відбувалося б до виставлення рахунків відповідачу.

Оплата сервісної винагороди за послуги надані агентом прямо передбачені в пункті 5.1.2. договору, розмір якої визначено у додатку №1 до договору, за яким розмір винагороди за організацію надання амбулаторної медико-транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 22 USD (зона А), розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 35 дол США (зона А).

При цьому, право позивача на власний розсуд обирати підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів обумовлено та погоджено сторонами в пункті 5.4.1. договору, у зв`язку з чим на підставі договору № 10-06/14-М від 10.06.2014 позивачем було залучено Savitar Group Ltd (Кіпр).

Отже, твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів понесення медичних втрат та порушено порядок залучення третіх осіб, які надають медичні послуги застрахованим особам спростовується можливістю позивача відповідно до п. 5.4.1. договору залучати підрядників на власний розсуд та для виконання доручення відповідача позивач діяв через залученого агента Savitar Group LTD, який врегулював страхові випадки з третіми особами (медичними установами, які безпосередньо надавали послуги застрахованим особам).

Судом також встановлено, що позивач розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ "СК "ВУСО" за страховими випадками в січні 2016 року, що підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи платіжними документами, довідками медичних закладів (кінцевих підрядників).

Вказане спростовує доводи відповідача, на які він посилається як на підставу відмови в позові.

Разом з тим, щодо посилання відповідача на встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/17261/16 обставини розірвання договору з 30.06.2016, наслідком чого, на думку відповідача, є припинення правовідносин та зобов`язань сторін, суд не приймає до уваги, оскільки розірвання договору в 30 червня 2016 році не нівелює обов`язку відповідача оплатити надані позивачем у січні 2016 року асистанські послуги за цим договором.

Так, розірвання договору з 30.06.2016 жодним чином не може вплинути на зобов`язання, які виникли під час дії договору. Крім того, пунктом 8.6. договору сторони передбачили, що усі зобов`язання, що виникли під час дії цього договору, залишаються у силі до їх фактичного виконання.

Відповідачем не спростовано факту звернення застрахованих осіб за медичною допомогою до агента, факту дійсного отримання застрахованими особами медичної допомоги після звернення до позивача та не надано доказів на підтвердження того, що ним дані застраховані особи передані на обслуговування іншій асистанській компанії.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, суд зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів в порядку статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Як вже було вказано вище, в цьому спорі заявлено до стягнення за актами врегулювання збитків №1/2в(Є), №1/2в(Т), №1/3в витрати на медичне обслуговування в розмірі 956 381, 52 грн та відповідну сервісну винагороду в розмірі 164 821, 09 грн по 280 (двохсот вісімдесяти) страхових випадках, що відбулися в січні 2016 року.

На підтвердження кожного страхового випадку позивачем подано до суду в копіях таку документацію: медичні висновки (рапорти), рахунки, пам`ятки застрахованих осіб (із зазначенням полісів), копії закордонних паспортів таких застрахованих осіб.

Водночас, дослідивши надані до суду документи на підтвердження таких страхових випадків суд встановив, що в матеріалах справи відсутні копії страхових полісів по застрахованим особам: ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (ОСОБА_2 ) (акт врегульованих збитків № 1/2 в (Є) від 04.01.2019), ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) (акт врегульованих збитків № 1/3 в від 04.01.2019). Крім того, також відсутні медичні рахунки по страховим випадкам з ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) (акт врегульованих збитків № 1/3 в від 04.01.2019). У зв`язку з цим суд не вбачає обґрунтованими заявлені за цими випадками розміри витрат на медичне обслуговування в загальному розмірі 21 667, 23 грн та агентської винагороди в загальному розмірі 2 751, 15 грн.

Решта документів медичної документації приймається судом в якості належних та достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини виникнення страхових випадків та розмір страхового відшкодування .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 934 714, 25 грн медичних витрат та 162 069, 94 грн агентської винагороди.

За наведених обставин, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими у визначеній судом частині.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача суд зазначає таке.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2 постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до пунктів 6.6.4. та 6.5.5. договору, який викладений у додатковій угоді №3, відповідач має виконати свої зобов`язання, щодо оплати (строк виконання зобов`язань) протягом п`ять днів після отримання медичної документації разом із рахунками та актом врегульованих збитків.

Повний пакет документів відповідачу було направлено перший раз 01.09.2016 та отримано ПАТ "ВУСО" 20.09.2016, проте жодної оплати від відповідача не надійшло.

Відкориговані акти врегулюваних збитків було направлено ПАТ "СК "ВУСО" у січні 2019 року, проте знову ж таки жодних оплат наданих послуг від відповідача не надходило, тому ТОВ "Савітар Груп" 11.02.2019 направило повторно разом з претензією акти врегульованих збитків №1/2в(Є), №1/2в(Т), №1/3в від 04.01.2019, які було отримано відповідачем 14.02.2019.

Суд погоджується із позивачем, що зобов`язання є порушеними з 20.02.2019, цей же день є початком строку перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція, щодо початку перебігу строку позовної давності, викладена в постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі 910/16106/18.

Отже, як вбачається з вищезазначеного ТОВ "Савітар Груп" звернулося до суду у межах трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ізст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 934 714, 25 грн витрат на медичне обслуговування та 162 069, 94 грн агентської винагороди.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав задоволення позову частково.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Савітар Груп (03142, місто Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35/37, ідентифікаційний код 38205255) 934 714 (дев`ятсот тридцять чотири тисячі сімсот чотирнадцять) грн 25 коп. витрат на медичне обслуговування, 162 069 (сто шістдесят дві тисячі шістдесят дев`ять) грн 94 коп. агентської винагороди та 16 451 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 76 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.07.2020.

Суддя Я.А.Карабань