Рішення

від 13.07.2020 по справі 922/645/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/645/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, місто Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк", місто Київ про стягнення 247 713,74 грн. за участю представників:

позивача - Ворожбянов А.М. посвідчення № 1787;

відповідача - адвокат Теплюк В.В. ордер № 676157 від 30.03.2020;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" (відповідача), в якій просить стягнути з відповідача 247 713,74 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1727 га по вул. Залютинській, 16 у місті Харкові, на якій знаходиться належне відповідачу на праві власності майно (період з 01.02.2018 по 31.08.2019). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином (у встановленому законодавством порядку) не оформило речового права щодо користування такою земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2020 позовну заяву Харківської міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/645/20 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі.

01 квітня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" на позовну заяву (вх. № 8159), в якому відповідач, заперечуючи проти позову Харківської міської ради зазначив, що в розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства за період з 01.02.2018 року по 31.08.2019 року позивачем не враховано сплачений ТОВ "Гуд Марк" податок на земельну ділянку в сумі (всього) 74 509,35 грн.

Крім того, на думку відповідача, позивач не дотримався правил підсудності і дана позовна заява повинна розглядатися Господарським судом м. Києва - за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк", оскільки предметом позовної заяви Харківської міської ради не є оспорюване право власності/користування земельною ділянкою та/або вимога звільнити та повернути займану земельну ділянку, а стягнення коштів, що не відноситься до категорії спорів, які виникають з приводу нерухомого майна і повинні вирішуватися судом за місцезнаходженням відповідача.

Також за твердження відповідача, не оформлення договору оренди земельної ділянки, затягування в його підписанні сталося не з вини ТОВ "Гуд Марк", а у зв`язку з тим, що відповідальні служби та управління Позивача тривалий час не видавали для погодження та підписання проект договору оренди, що унеможливило його оформлення та підписання з боку відповідача, що вказує на відсутність вини (відсутня суб`єктивна сторона цивільного правопорушення) із боку відповідача у діях по оформленню документів на землекористування.

Водночас Акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, 16, кадастровий номер 6310137200:14:001:0003 від 03.02.2020 складений не уповноваженими особами, в поза процесуальний спосіб (його складення працівниками ХМР не передбачено чинним законодавством України), без залучення представників ТОВ "Гуд Марк" і як наслідок є неналежним доказом.

09 квітня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшла відповідь Харківської міської ради на відзив (за вх. № 8811), в якій позивач зазначив, що підтвердити сплату ТОВ "Гуд Марк" податку на земельну ділянку в сумі 74 509,35 грн. може інформація, яка надана контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області.

Також за твердженням позивача, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ТОВ "Гуд Марк" за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, оскільки використання землі в Україні є платним. Відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою не надає права ТОВ "Гуд Марк" на її безоплатне користування і застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки спірні правовідносини є кондикційними.

Крім того, присутність представника відповідача при здійсненні Департаментом територіального контролю Харківської міської ради самоврядного контролю (складання Акту обстеження) земельної ділянки чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, під час підготовчого провадження учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи - позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив. За результатами підготовчого засідання 01 червня 2020 року у справі № 922/645/20 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22 червня 2020 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу підготовчого засідання від 01 червня 2020 року.

В судовому засіданні 22 червня 2020 року у справі № 922/645/20 оголошено перерву до 13 липня 2020 року об 11:30 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання від 22 червня 2020 року.

22 червня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшли також додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи - адреси спірної земельної ділянки (вх. № 14176 після судового засідання). Зазначені пояснення було досліджено та прийнято судом до розгляду в порядку частини четвертої статті 161 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 13.07.2020, позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.07.2020 проти позову Харківської міської ради заперечував, в стягненні з ТОВ "Гуд Марк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку просив відмовити.

Вирішуючи питання щодо підсудності вказаної справи Господарському суду Харківської області, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За положеннями статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено категорії справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Статтями 27-30 Господарського процесуального кодексу України визначено правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ.

Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у частині першій статті 27 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з тим, частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ та передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Відповідач є власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці по вул. Залютинській, 16, у м. Харкові, стягнення за користування якої безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є предметом даного спору. Тобто, спір виник з приводу нерухомого майна - земельної ділянки.

Верховний Суд у своїй постанові від 20.06.2019 у справі № 626/47/19 дійшов висновку про те, що оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил виключної підсудності. Крім того, у постанові від 28.08.2019 року у справі № 415/4214/15-ц Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що спір виник з приводу нерухомого майна, а саме відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, то підсудність такої справи має визначатись за правилами виключної підсудності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, а саме - земельною ділянкою, якою користується ТОВ "Гуд Марк", відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Харківської міської ради та заперечення ТОВ "Гуд Марк", об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.02.2020 № 198766172 право власності на нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 24,9 кв.м, по вулиці Залютинській, 16 у місті Харкові зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" з 24 січня 2018 року, на підставі Договору купівлі-продажу від 18.04.2017 № 524.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.02.2020 № 198658286 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" 04.09.2019 зареєстровано Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:14:001:0003 загальною площею 0,1727 га; призначення: для експлуатації та обслуговування АЗС; строк дії - до 01.05.2024, з правом пролонгації.

За твердженням позивача, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:14:001:0003 по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові, а також з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0.1727 га по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419492020 (форма власності - комунальна). Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування АЗС.

Харківською міською радою, відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 03.02.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові, розробленого ТОВ "Інститут планування територій" та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004419492020, за результатами якого Спеціалістами складено Акт обстеження спірної земельної ділянки. Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1727 та (кадастровий номер 6310137200:14:001:0003) по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 51,2 кв.м право власності на яку, з 24.01.2018 по теперішній час зареєстроване за ТОВ "Гуд Марк" на підставі Договору купівлі-продажу від 18.04.2017 № 524. Вказана земельна ділянка не огороджена, використовується ТОВ "Гуд Марк" з 24.01.2018 по теперішній час для експлуатації та обслуговування АЗС. До Акту додано також ситуаційну схему розміщення земельної ділянки; графічний матеріал та фото (том І, арк.с. 48-54).

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "Гуд Марк" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:14:001:0003) від 20.03.2019 № 1034/176-19 виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із урахуванням цільового призначення земельної ділянки: 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Отже, посилаючись на те, що відповідач у період з 01.02.2018 по 31.08.2019 використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить в примусовому порядку стягнути з ТОВ "Гуд Марк" безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 247 713,74 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язків платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Суд зазначає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Так, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Так, судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "В-1" загальною площею 24,9 кв.м, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 6310137200:14:001:0003 загальною площею 0,1727 га. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 липня 2020 року № 215977522 (сформовано на запит судді у справі № 922/645/20 та долучено до матеріалів справи) державну реєстрацію права власності Харківської міської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:14:001:0003 проведено 08 травня 2014 року.

Матеріали справи, разом з тим, не містять доказів належного оформлення ТОВ "Гуд Марк" права користування земельною ділянкою за спірний період - з 01.02.2018 (оскільки право власності на нежитлові будівлі зареєстровано за відповідачем з 24 січня 2018 року) по 31.08.2019 (Договір оренди спірної земельної ділянки зареєстровано 04 вересня 2019 року).

Згідно глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

Враховуючи наведене, господарський суд не приймає посилання відповідача на відсутність вини із боку ТОВ "Гуд Марк" у діях по оформленню документів на землекористування, оскільки наявні в матеріалах справи докази в повній мірі підтверджують обґрунтованість ініціювання позивачем захисту своїх інтересів в межах кондикційних зобов`язань, наявність та виникнення яких не перебуває в залежності від правомірності/неправомірності дій сторін. Сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що Рішенням Харківської міської ради № 7/15 від 20.11.2015 затверджено Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Положення).

Згідно зазначеного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.

Підпунктом 3.1.6. Положення передбачено, що Департамент здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі (нецільове використання), невідповідності розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства.

На підставі підпункту 3.1.7 вказаного Положення для виконання покладених на Департамент функцій і завдань, Департамент: розраховує розмір збитків, заподіяних територіальній громаді міста Харкова порушенням вимог земельного законодавства, у випадках, визначених Земельним кодексом України; розмір коштів, які підлягають відшкодуванню Харківській міській раді в результаті набуття, зберігання майна (земельних ділянок) територіальної громади м. Харкова без достатніх правових підстав (у розмірі орендної плати за землю); плату за землю як податок (у формі орендної плати або земельного податку); отримує розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова дані про нормативну - грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Пунктом 3.2. Положення також визначено, що Департамент має право: 3.2.1. Обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони; 3.2.2. Складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони, у тому числі й щодо встановлення функціонального використання земельної ділянки та її фактичних меж; 3.2.3. Отримувати у встановленому законом порядку від фізичних та юридичних осіб інформацію, документи та відомості, необхідні для виконання покладених на Департамент завдань; 3.2.4. Здійснювати фото- та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Харкова.

Здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель передбачено статтею 189 Земельного кодексу України, де зазначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Водночас чинним законодавством не встановлено обов`язкову присутність відповідача при здійсненні Департаментом територіального контролю Харківської міської ради самоврядного контролю земельної ділянки.

Судом враховано і те, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Матеріали справи містять Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за № 1034/176-19 від 20.03.2019 виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, згідно якого встановлено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2 211 734,00 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням норм законодавства здійснено позивачем з урахуванням того, що Рішенням Харківської міської ради від 08.11.2017 №808/17 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" змінено вид використання земельної ділянки площею 0,1727 га (кадастровий номер 6310137200:14:001:0003) з "експлуатації та обслуговування двострунної стаціонарної АЗС" на для "експлуатації та обслуговування АЗС" по вул. Залютинській, 16. Надано ТОВ "Гуд Марк" в оренду строком до 01.11.2022 земельну ділянку із земель комунальної власності площею 0,1727 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для експлуатації та обслуговування АЗС по вул. Залютинській, 16 (Хородногірський район)

Разом з тим, Рішенням Харківської міської ради від 20.06.2018 № 1132/18 ТОВ "Гуд Марк" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1727 га (кадастровий номер 6310137200:14:001:0003) для зміни цільового призначення з "для розміщення та обслуговування будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" на "для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу" по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові.

Згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.01.2019 № НВ-6306966222019, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:14:001:0003 - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Водночас, згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2019 № НВ-6308559352019, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:14:001:0004 - 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 (актуальному на момент подачі позовної заяви до суду) цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (12.11).

Коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) за період з 01.02.2018 по 28.02.2019 рік рахувався на підставі Наказу Мінагрополітики № 489 від 25.11.2016 де зазначено, що для земель з кодом КВЦПЗ 12.04- для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства застосовується коефіцієнт 1,0.

Коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) за період з 01.03.2019 по 30.08.2019 рік рахувався на підставі Наказу Мінагрополітики № 489 від 25.11.2016 де зазначено, що для земель з кодом КВЦПЗ 12.11 - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу застосовується коефіцієнт 2,5.

Відповідно, розрахунок здійснено позивачем на підставі на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та згідно положень Земельного кодексу України; Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд приймає заперечення ТОВ "Гуд Марк" та зазначає, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства за період з 01.02.2018 року по 31.08.2019 року здійснено позивачем без вирахування сплаченого відповідачем земельного податку. Зокрема, відповідачем до матеріалів справи подано копії платіжних доручень (період: січень 2018 року - серпень 2019 року), із визначеним у них призначенням платежу "оплата податку на землю, в частині платіжних документів з січня 2018 року по квітень 2019 року вказано адресу "м. Харків вул. Залютинська 14"; в іншій частині - з квітня 2019 року по серпень 2019 вказано адресу "м. Харків вул. Залютинська 16".

Представник позивача в ході розгляду справи вказував, що здійснені відповідачем платежі не відносяться до спірної земельної ділянки по вул. Залютинській 16 у місті Харкові, а підтвердити сплату ТОВ "Гуд Марк" податку на земельну ділянку в сумі 74 509,35 грн. може інформація, яка надана контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області.

Суд, в свою чергу, звертає увагу на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 липня 2020 року № 215977522, яку сформовано на запит судді у справі № 922/645/20, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку кадастровий номер 6310137200:14:001:0003, площа: 0,1727 га не визначено адресу. Водночас, 10.09.2019 до Реєстру внесено зміни у розділі "Адреса": видалено Харківська обл. м. Харків, вул. Залютинська, 14.

Також, відповідно до наданого відповідачем Витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 179988854 від 06.09.2019 за ТОВ "Гуд Марк" було зареєстровано право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6310137200:14:001:0003) за адресою: м. Харків, вулиця Залютинська, 14.

Відтак, до 10 вересня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:14:001:0003 мала адресу: м. Харків, вулиця Залютинська, 14.

Водночас, на запит судді у справі № 922/645/20 також сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки місцезнаходження: Харківська область м. Харків, вул. Залютинська, 14, з якої вбачається, що за вказаною адресою зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:14:001:0004. Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2576 по вулиці Залютинська, 14 у місті Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ А-1 (АЗС) 03 жовтня 2019 року зареєстровано Товариством з обмеженою відповідальністю "Арна".

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, в матеріалах справи відсутні, а позивачем до суду не надано доказів того, що ТОВ "Гуд Марк" є платником земельного податку за інші земельні ділянки, крім земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:14:001:0003. Інформації контролюючого органу ГУ ДФС у Харківській області Харківською міською радою також не подано, тоді як за змістом пункту 8.3. статті 8 та статті 10 Податкового кодексу України та пункту 19 статті 64 Бюджетного кодексу України земельний податок як складова місцевого податку на майно у повному обсягу зараховується до міського бюджету, а отже обставини щодо наведених відповідачем відомостей про такі платежі мають бути достеменно відомі і підтверджуватися саме Харківською міською радою.

Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, у даному випадку, господарський суд дійшов висновку, що сума, відображена позивачем у розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності за період з 01.02.2018 року по 31.08.2019 року, має бути зменшена на 66 349,35 грн., сплачених відповідачем у якості податку на землю, за відрахуванням 8 160,00 грн. оплачених згідно платіжних доручень № 151 від 27.02.2018 на 4 080,00 грн. та № 233 від 27.03.2018 на 4 080,00 грн. із призначенням платежу "за січень 2018 року", оскільки січень місяць не входить до заявленого Харківською міською радою періоду використання земельної ділянки.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Харківської міської ради та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1727 га в сумі 181 364,39 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 2 720,46 грн.

З огляду на наведене, керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" (місцезнаходження: 02152, місто Київ, вулиця А. Бучми, будинок 5; код ЄДРПОУ 40253879) на користь Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, місто Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1727 га в сумі 181 364,39 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 720,46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" липня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/645/20