Постанова

від 19.11.2020 по справі 922/645/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. Справа №922/645/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Стойки В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Міхно П.О., юрисконсульт, посв. №3566, розпорядж. №1591/2к від 21.11.2019,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши матеріали справи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк (вх.№2040Х/1 від 14.08.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 (м. Харків, суддя Рильова В.В., повний текст рішення складено 22.07.2020) у справі №922/645/20,

за позовною заявою Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк , м. Київ,

про стягнення 247713,74 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк (відповідача), в якій просить стягнути з відповідача 247713,74 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1727 га по вул. Залютинській, 16 у місті Харкові, на якій знаходиться належне відповідачу на праві власності майно (період з 01.02.2018 по 31.08.2019). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином (у встановленому законодавством порядку) не оформив речового права щодо користування такою земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1727 га в сумі 181364,39 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2720,46 грн. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився частково та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить частково скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/645/20 від 13.07.2020 в частині задоволених позовних вимог Харківської міської ради, а саме в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1727 га в сумі 181364,39 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2720,46 грн., та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Харківської міської ради відмовити. Стягнути із Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач вказує наступне:

- питання про стягнення безпідставно збережених коштів як орендної плати можна ставити виключно у разі наявності укладеного договору оренди та/або у разі невиконання відповідачем його умов, або у разі набуття права користувача земельної ділянки відповідно до положень ст.377 ЦК України;

- оскільки між позивачем та відповідачем були відсутні договірні відносини в сфері землекористування, відповідач сплачував земельний податок, як того вимагають положення ст. 14.1.147. Податкового кодексу України;

- суд, всупереч наданих доводів та доказів не правильно застосував норми ст.1212 ЦК України до спірних взаємовідносин, тобто позивачем було обрано неналежний спосіб захисту;

- згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин для застосування такого заходу відповідальності слід встановити наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку і вини). У даному випадку не оформлення договору оренди земельної ділянки, затягування його підписання сталося не з вини відповідача, а у зв`язку з тим, що відповідальні служби та управління позивача тривалий час не видавали погодження та підписання договору оренди, що унеможливило його оформлення та підписання з боку відповідача, і що вказує на відсутність вини.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 у справі №922/645/20 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції встановив, що апелянтом не було в повному обсязі виконано вимоги пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі

27.08.2020, тобто в строк, наданий для усунення недоліків, до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява (вх.№8012 від 27.08.2020) на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2020. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у розмірі 4080,70 грн. за подання апеляційної скарги (квитанція №ПН5631 від 20.08.2020).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк . Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 01.10.2020. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8637 від 14.09.2020), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, позивач вказує наступне:

- з аналізу змісту норм ст.ст.1212-1214 ЦК випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи. У спірних правовідносинах наявні всі три умови;

- відповідач за використання земельної ділянки кошти не сплачував, а посилання на не оформлення договору оренди землі, затягування в його підписанні та не погодженні проекту договору оренди правового значення для вирішення справи по суті не має.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020, у зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В.. для розгляду справи №922/645/20 визначено наступний склад колегії суддів: суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 27.10.2020.

Від Харківської міської ради надійшли пояснення у справі (вх.№9978 від 19.10.2020), які долучені до матеріалів справи. Зокрема, позивач зазначив про те, що попередньо між СП Гефест у формі ТОВ та Харківською міською радою існували договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки, однак вони припинились 09.09.2014, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 19.11.2020. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги .

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11077 від 13.11.2020), у зв`язку з хворобою єдиного уповноваженого представника на COVID-19, що підтверджується копією результатів лабораторного дослідження.

Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи , суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою суду від 27.10.2020 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а заявником у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

4) у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, заявником не доведено неможливість заміни представника;

5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.11.2020 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників провадження про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.02.2020 №198766172 право власності на нежитлову будівлю літ. В-1 загальною площею 24,9 кв.м, по вулиці Залютинській, 16 у місті Харкові зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Гуд Марк з 24.01.2018, на підставі Договору купівлі-продажу від 18.04.2017 №524.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.02.2020 № 198658286 Товариством з обмеженою відповідальністю Гуд Марк 04.09.2019 зареєстровано Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:14:001:0003 загальною площею 0,1727 га; призначення: для експлуатації та обслуговування АЗС; строк дії - до 01.05.2024, з правом пролонгації.

За твердженням позивача, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:14:001:0003 по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові, а також з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0.1727 га по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004419492020 (форма власності - комунальна). Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування АЗС.

Харківською міською радою, відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 03.02.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові, розробленого ТОВ Інститут планування територій та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004419492020, за результатами якого Спеціалістами складено Акт обстеження спірної земельної ділянки. Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1727 та (кадастровий номер 6310137200:14:001:0003) по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. В-1 загальною площею 51,2 кв.м право власності на яку, з 24.01.2018 по теперішній час зареєстроване за ТОВ Гуд Марк на підставі Договору купівлі-продажу від 18.04.2017 №524. Вказана земельна ділянка не огороджена, використовується ТОВ Гуд Марк з 24.01.2018 по теперішній час для експлуатації та обслуговування АЗС. До Акту додано також ситуаційну схему розміщення земельної ділянки; графічний матеріал та фото (том 1, арк.с.48-54).

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ Гуд Марк коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:14:001:0003) від 20.03.2019 №1034/176-19 виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із урахуванням цільового призначення земельної ділянки: 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Отже, посилаючись на те, що відповідач у період з 01.02.2018 по 31.08.2019 використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить в примусовому порядку стягнути з ТОВ Гуд Марк безпідставно збережені кошти в загальному розмірі 247713,74 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави позову є обґрунтованими, а сума, відображена позивачем у розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності за період з 01.02.2018 по 31.08.2019, має бути зменшена на 66349,35 грн., сплачених відповідачем у якості податку на землю, за відрахуванням 8160,00 грн. оплачених згідно платіжних доручень №151 від 27.02.2018 на 4 080,00 грн. та №233 від 27.03.2018 на 4080,00 грн. із призначенням платежу за січень 2018 року , оскільки січень місяць не входить до заявленого Харківською міською радою періоду використання земельної ділянки. Відтак, суд першої інстанції прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог Харківської міської ради та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,1727 га в сумі 181364,39 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що право власності чи право користування на відповідну земельну ділянку було зареєстровано за попереднім власником будівлі, що дало б можливість стверджувати про перехід права власності чи права користування відповідачу на земельну ділянку, на якій вони розміщені, відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України. Відповідно до інформації, наданої Харківською міською радою, попередньо між СП Гефест у формі ТОВ та Харківською міською радою існували договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки, однак вони припинились 09.09.2014, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто ще до набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомості.

Таким чином, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. В-1 загальною площею 24,9 кв.м, що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 6310137200:14:001:0003 загальною площею 0,1727 га. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.07.2020 №215977522 державну реєстрацію права власності Харківської міської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 6310137200:14:001:0003 проведено 08.05.2014.

Матеріали справи, разом з тим, не містять доказів належного оформлення ТОВ Гуд Марк права користування земельною ділянкою за спірний період - з 01.02.2018 (оскільки право власності на нежитлові будівлі зареєстровано за відповідачем з 24.01.2018) по 31.08.2019 (Договір оренди спірної земельної ділянки зареєстровано 04.09.2019).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. З огляду на викладене ТОВ Гуд Марк як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 20.11.2018 по справі №922/3412/17.

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним надання правової оцінки відсутності вини відповідача у неможливості своєчасного укладення договірних правовідносин з Харківською міською радою, оскільки для відшкодування особою шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК України не потребує доведенню наявність у останньої вини, важливим є сам факт неправомірного збереження майна однією особою за рахунок іншої. Вказане також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Стосовно розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова за період з 01.02.2018 по 31.08.2019.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вимоги статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель і статей 77, 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому відповідач у будь-якому випадку не позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Стосовно здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, колегія суддів, враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , вважає, що перевіривши цей розрахунок, місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення Міськрадою суми безпідставно збережених відповідачем коштів на основі належних і допустимих доказів.

При цьому колегія суддів враховує відсутність подання відповідачем до судів першої та апеляційної інстанції будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача. Апеляційна скарга, також, не містить доводів щодо помилковості здійсненого судом першої інстанції розрахунку.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження відповідачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови в позові.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Марк залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 у справі №922/645/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.11.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук