Рішення

від 14.07.2020 по справі 922/617/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/617/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Чепенко Ігоря Івановича, м. Харків до Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, смт. Пісочин про стягнення 64920,00 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Чепенко І.І., Чепенко О.І.

відповідача - Борисенко О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець Чепенко І.І., звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області (правонаступник - Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області) в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 64920,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок не оплати відповідачем виконаних ФОП Чепенко І.І. підрядних робіт. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що між ним, як підрядником, та головою Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, який діяв як замовник, було досягнуто домовленості про виконання робіт з ремонту системи опалювання Коротичанської медичної амбулаторії, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна 33. Розрахунок вартості виконаних робіт, згідно з договірною ціною, складала загальну суму у розмірі 64920,00 грн. Роботи позивачем було розпочато та виконано у жовтні 2017 року у повному обсязі. Складання та підпис договору підряду було покладено на замовника. Як вказує позивач, до часу звернення до суду, ним не отримано свого примірника договору. У зв`язку з повним виконанням, як підрядником, обсягу встановлених робіт, позивачем було самостійно складено договір підряду №10/11 від 11 жовтня 2017 року, договірну ціну за ним, а після виконання робіт і довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витратах (акт виконаних робіт) від 30.10.2017. Враховуючи ігнорування вимог позивача, викладених в листі від 19.12.2017 та відсутність будь-яких дій з боку відповідача направлених на їх виконання а також своїх обов`язків, передбачених договором підряду №10/11 від 11 жовтня 2017 року, позивач був змушений повторно звернутися до відповідача з письмовою претензією від 28 грудня 2017 року, в якій він просив розглянути вищенаведені документи, посвідчити їх належним чином, а також надіслали акти здачі-приймання робіт та проведення повного розрахунку шляхом погашення боргу у розмірі 64920,00 грн. Відповідач не відповів на претензію, чим змусив позивача звернутися за захистом своїх прав до суду.

Коротичанською селищною радою Харківського району Харківської області до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому Коротичанська селищна рада частково визнала позовні вимоги у розмірі 48690,00 грн. та зазначила про те, що між ФОП Чепенко І.І. та головою Коротичанської селищної ради була усна домовленість про виконання робіт з ремонту системи опалювання Коротичанської медичної амбулаторії, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна, 33. Роботи було закінчено у жовтні 2017 року. Будь-які письмові договори щодо виконання вищезазначених робіт з ФОП Чепенко І.І. в Коротичанській селищній раді відсутні. На даний час селищний голова Олійник Ю.В. знаходиться під слідством у кримінальному провадженні №12017220000000151 від 10.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. З 16.11.2017 Коротичанській селищний голова відсторонений від посади та йому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом. ФОП Чепенко І.І. у грудні 2017 року було надано кошторисну документацію згідно якої сума виконаних робіт складає 64920,00 грн., але провівши візуальний огляд місця проведення ремонтних робіт Коротичанська селищна рада дійшла висновку, що кошторис, який надав ФОП Чепенко І.І, був завищений щонайменше на 25%, та мав складати 48690,00 грн., оскільки деякі матеріали не відповідали заявленим та мали коштувати дешевше. Крім того, Коротичанська селищна рада вказувала на те, що відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону. Згідно даних сайту https://prozorro.gov.ua оскаржуваний договір відсутній у системі електронних закупівель, що також підтверджує той факт, що вартість робіт з ремонту системи опалювання Коротичанської медичної амбулаторії, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна 33 була менше ніж 50 000 грн.

Пісочинською селищною радою Харківського району Харківської області (правонаступник Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області) до господарського суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому Пісочинська селищна рада проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову вказує на те, що спірний договір підряду повинен був укладатись в письмовій формі, по ньому повинен бути оприлюднений обов`язковий письмовий (електронний) звіт в системі електронних закупівель та здійснена відповідна реєстрація в органі Державної казначейської служби протягом 7 днів з часу укладення. З матеріалів справи вбачається, що спірний договір підряду був складений, підписаний та направлений відповідачу вже після завершення будівельних робіт та не був підписаний відповідачем. Відповідач зазначає, що згідно з нормами діючого законодавства спірний договір вважається неукладеним та сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, зокрема суми договору. Крім того, в акті виконаних робіт відсутні дані щодо відмови відповідача підписати цей акт. Цей факт свідчить про те, що результат роботи юридично відповідачу переданий не був. З огляду на те, що представники Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, розуміючи те, що договір підряду фактично не укладений, достовірно знаючи вимоги бюджетного законодавства щодо процедури укладання та реєстрації таких зобов`язань, спочатку допустили виконавця на будівельний об`єкт, тим самим надавши йому дозвіл па початок робіт, потім визнали позов частково, а з часом взагалі підписали мирову угоду Пісочинська селищна рада вважає, що вони діяли з перевищенням наданих їм повноважень та не на підставах визначених законами України. Для правонаступника відповідача є також незрозумілим з яких міркувань виходили представники Коротичанської селищної ради під час погодження з частиною позовних вимог, адже будь-яких належним чином оформлених документів, які б свідчили про вартість робіт вони не мали. Також Пісочинська селищна рада вказує на недоведеність позивачем вартості проведених робіт.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 14.07.2020 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 14.07.2020 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Згідно з преамбулою Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно п. 5 ч. 1 Закону, договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 9 ч. 1 Закону, замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Позивач наполягає на тому, що між ним та відповідачем укладено договір підряду №10/11 від 11.10.2017, на виконання умов якого він здійснив поточні ремонтні роботи системи опалення медичної амбулаторії за адресою: 62454, Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна, буд. 33 на загальну суму 64920,00 грн. без ПДВ.

Стягнення зазначеної заборгованості є предметом розгляду суду в межах даної справи.

Суд також констатує, що договір підряду № 10/11 від 11.10.2017 не підписаний з боку відповідача. За офіційними даним сайту https://prozorro.gov.ua/ договір підряду №10/11 від 11.10.2017, укладений між Фізичною особою-підприємцем Чепенко Ігорем Івановичем та Коротичанською селищною радою Харківського району Харківської області, також не зареєстрований у електронній системі закупівель, що суперечить вище зазначеним положенням Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що діяльність органів державної влади ґрунтується на конституційному принципі, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Фактичні обставини справи та наведені норми законодавства дають підстави суду дійти висновку, що уповноважені особи Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області при замовленні підрядних робіт у ФОП Чепенко І.І. діяли з порушенням підстав, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ФОП Чепенко І.І. мав усі підстави сподіватися, що Коротичанська селищна рада Харківського району Харківської області, домовляючись з позивачем щодо проведення підрядних робіт, діяла та буде діяти законно та у межах своєї компетенції.

При цьому, суд зауважує на тому, під час розгляду даної справи, як Коротичанською селищною радою так й Пісочинською селищною радою сам факт виконання позивачем підрядних робіт не оспорювався.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про публічні закупівлі", за порушення вимог, установлених цим Законом в частині прийнятих рішень, вибору і застосування процедур закупівлі, відповідальність несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа (особи) персонально.

Отже, якщо є підстави вважати, що головою Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області перевищені межі службових повноважень, відповідач має право пред`явити цивільний позов у кримінальному провадженні на відшкодування завданих збитків внаслідок таких дій.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем були виконані підрядні роботи за замовленням Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №3666 за матеріалами господарської справи №922/617/18 від 28.01.2020, призначеною ухвалою господарського суду Харківської області, встановити в категоричній формі вартість будівельно-монтажних робіт, використаних будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів по проведеному ремонту системи опалення медичної амбулаторії (адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна, 33) станом на 01.11.2017 технічно не уявляється можливим з причин, вказаних в дослідженні. Ймовірна вартість будівельно-монтажних робіт, використаних будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів по проведеному ремонту системи опалення медичної амбулаторії (адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Коротич, вул. Центральна,33) станом на 01.11.2017 складає 61094,00 грн. без урахування податків.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Оцінюючи висновок експерта №3666 від 28.01.2020 за результатами проведення експертного дослідження, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Крім того, відповідно до ст. 101 ГПК України, відповідач має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Проте, відповідачем експертний висновок, складений на його замовлення, суду не поданий.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у розмірі 61094,00 грн.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При вирішення питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 129 ГПК України, та відповідно до якої витрати по оплаті судового збору та витрати за проведення експертизи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, 2, код ЄДРПОУ 04396727) на користь Фізичної особи-підприємця Чепенко Ігоря Івановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - 61094,00 грн. заборгованості, 1658,16 грн. судового збору та 9420,07 грн. судових витрат, понесених за проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Фізична особа-підприємець Чепенко Ігор Іванович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач - Пісочинська селищна рада Харківського району Харківської області (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, пров. Транспортний, 2, код ЄДРПОУ 04396727).

Повне рішення підписано 22 липня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова