Ухвала

від 22.07.2020 по справі 295/3022/16-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/3022/16-ц

2-з/295/61/20

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

22.07.2020 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду міста Житомира Стрілецька О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Агенство з управління майном Житомирської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство Житомирбудзамовник про стягнення коштів про стягнення боргу за договором позики та борговими розписками, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 133550,00 грн. сплачених коштів, посилаючись на те, що 05.02.2010 року між нею, КП Житомирбудзамовник та ПП Фінансові ресурси були укладені два договори про інвестування коштів на будівництво, згідно яких ПП Фінансові ресурси передало позивачу всі права та обов`язки за договором №11/01-06/6 від 11.01.2006 року та за договором №11/01-06/7 від 11.01.2006 року про інвестування коштів на будівництво двох квартир в будинку по АДРЕСА_1 . На час передачі прав та обов`язків ПП Фінансові ресурси було перераховано КП Житомирбудзамовник коштів на загальну суму 300000 грн. 00 коп. 23.04.2012 року було укладено договір про переведення боргу між ОСОБА_2 (первісний боржник), ОСОБА_1 (новий боржник) та КП Житомирбудзамовник (кредитор), за умовами якого борг ОСОБА_2 перед КП Житомирбудзамовник в сумі 166450,00 грн. переведено на ОСОБА_1 . На виконання рішення Житомирського міськвиконкому від 06.06.2012 року №209 КП Житомирбудзамовник передало житлове приміщення по АДРЕСА_1 на баланс КП Агентство з управління майном Житомирської міської ради, яке відмовилося повертати сплачені кошти позивачу.

Після відкриття провадження у праві позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій ставить питання про накладення арешту на рахунки відповідача, в межах суми позовних вимог - 204507,55 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказала, що у неї є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Такі її доводи мотивовані тим, що відповідач систематично не з`являється в судові засідання, чим, на її думку, проявляє явну неповагу до суду та позивача.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається саме на потенційну можливість невиконання рішення суду через систематичні неявки представника відповідача в судові засідання, що на переконання суду не може бути підставою для забезпечення позову, оскільки неявка відповідача в судові засідання не свідчить про його наміри ухилитися від виконання рішення суду.

Крім того, в своїй заяві ОСОБА_1 ставить питання про накладення арешту на рахунки відповідача, при цьому не вказує, в яких установах такі рахунки відкриті та їх номери, що позбавляє суд можливості застосувати саме такий вид забезпечення позову.

Таким чином, суд вважає, що заявник не довів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; доводи заяви про забезпечення позову не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, в ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість, що відповідач може розпорядитися коштами підприємства саме з метою ухилення від виконання рішення суду.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до переконання, що доводи, на які посилається заявник для застосування заходу забезпечення позову є недостатньо обгрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 151-153 , 258 , 260 , 354 ЦПК України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Стрілецька