Постанова

від 21.07.2020 по справі 757/54519/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 757/54519/18-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Соколов О.М.

21 липня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,

секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства Фірма Київздравреконстуркція до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ПрАТ Фірма Київздравреконстуркція звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача 42 508,38 грн. відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля Пежо Партнер , д.н.з. НОМЕР_1 та судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Фірма Київздравреконструкція 42 508, 38 грн. у відшкодування майнової шкоди та 1762 грн. витрат з оплати судового збору.

В апеляційній скарзі ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група просить скасувати рішення суду та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що оскаржуване рішення порушує права страхової компанії, яка не брала участі у справі.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд не досліджував матеріали справи, прийнявши заяву відповідача про визнання позовних вимог.

Зауважує, що сторони по справі за договором відповідального зберігання, який був укладений після настання події не могли достягти згоди відносно всіх істотних умов договору на дату 17.06.2017.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8413/2020 У судовому засіданні представник ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група - Шмаров О.В. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити.

Представник ПрАТ Фірма Київздравреконстуркція - Мінко А.В. та відповідач ОСОБА_1 заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група , ПрАТ Фірма Київздравреконстуркція та відповідача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З таким висновком суду не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Звертаючись до суду із відповідними позовними вимогамипозивач вказав, що у червні 2017 між ПрАТ Фірма Київздравреконструкція та ОСОБА_1 було укладено усний договір зберігання, на виконання умов якого останньому було передано на зберігання автомобіль Пежо Партнер , д. н. з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

17.06.2017 о 16 год. 35 хв. в м. Києві по Набережному шосе відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Пежо Партнер , державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 отримав істотні механічні пошкодження.

Згідно з висновком експерта ТОВ Українські незалежні судові експерти від 28.09.2018 № 000219/01 зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини відповідача, що підтверджується також постановою Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2017, у зв`язку з чим позивач зазнав майнової шкоди у розмірі 141 694,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України, також, на них поширюються норми глави 63 цього ж Кодексу Послуги. Загальні положення , оскільки послуга зберігача зі зберігання є такою, що споживається у процесі її здійснення і не призводить до певного матеріалізованого новоствореного об`єкта.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов`язок зберігача повернути річ.

Статтею 953 названого Кодексу унормовано, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. У разі відмови зберігача від повернення прийнятої на зберігання речі та наявності доказів втрати, нестачі або пошкодження спірного майна, поклажодавець має право вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату, нестачу або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату, нестачу або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Отже, на відносини зі зберігання поширюються правила про відповідальність, закріплені у главах 51, 62 Цивільного кодексу України, та в спеціальних нормах про відповідальність сторін договору зберігання.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, неналежне виконання.

Відповідно до приписів статті 614 цього ж Кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 906 Цивільного кодексу України, унормовано, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, за загальними правилами за незбереження речі зберігач має нести цивільну відповідальність за наявності: 1) порушення зберігального обов`язку повернути поклажодавцеві у схоронності річ або відповідну кількість речей такого самого роду і такої самої якості; 2) збитків, завданих поклажодавцеві у формі втрати, нестачі речі чи її пошкодження; 3) причинного зв`язку між діями, бездіяльністю зберігача і негативними наслідками, що виявились результатом таких дій, бездіяльності; 4) вини зберігача.

Встановлено, що у червні 2017 між ПрАТ Фірма Київздравреконструкція та ОСОБА_1 було укладено усний договір зберігання, на виконання умов якого останньому було передано на зберігання автомобіль Пежо Партнер , д. н. з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Порядок укладення договорів зберігання регламентується главою 66 ЦКУ. У параграфі 1 глави 66 ЦКУ наведено загальні правові норми, що стосуються будь-яких договорів зберігання, а параграфами 2, 3 глави 66 ЦКУ регулюється специфіка укладення окремих видів договорів зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, установлених ст. 208 ЦК України: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Водночас письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 1 ст. 937 ЦКУ).

Крім того, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичайним для цього виду зберігання (ч. 3 ст. 937 ЦКУ).

Передачу товарів на зберігання та їх повернення в загальному випадку оформляють накладною або актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, підписують зберігач і поклажодавець. Товарний склад видає один з таких документів (ч. 1 ст. 961 ЦКУ): - складську квитанцію; - просте складське свідоцтво; - подвійне складське свідоцтво.

Таким чином, у даному випадку при укладанні вищезгаданого договору сторони повинні обов`язково додержуватися письмової форми договору зберігання.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами першою і другою статті 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Виходячи з вищевказаних норм законодавства сторони договору відповідального зберігання ОСОБА_1 та ПрАТ Фірма Київздравреконструкція , не могли досягти згоди відносно всіх істотних умов договору, з порушенням письмової форми його укладення.

Також встановлено, що 24.05.2018 ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група звернулося до Господарського суду м. Києва про стягнення з ПрАТ Фірма Київздравреконструкції матеріальної шкоди, яка була завдана водієм ОСОБА_2 , який 17.06.2017 керував транспортним засобом ПЕЖО , д.н.з. НОМЕР_2 (що належить ПрАТ Фірма Київздравреконструкції ) та скоїв ДТП з транспортним засобом Сканія , д.н.з. НОМЕР_3 .

Пошкоджений автомобіль Сканія , д.н.з. НОМЕР_3 було застраховано за договором майнового страхування у ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група , яка виплатила страхувальнику страхове відшкодування.

05.12.2019 Господарським судом м. Києва було винесено ухвалу про закриття провадження у справі з підстав встановлених оскаржуваним заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, оскаржуваним рішенням порушено права ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група , яка не брала участь у розгляді справи.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення враховував визнання відповідачем позову у повному, формально підійшов до розгляду справи, не дослідив спірні правовідносини та обставини, що мають значення для справи, не з`ясував порушення прав ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група , у зв`язку з чим дійшов невірних висновків.

За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Отже відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Фірма Київздравреконстуркція до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 23.07.2020.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова