Постанова

від 20.07.2020 по справі 922/3163/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. Справа № 922/3163/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

від позивача - Івтушок С.В.

від відповідача - Ріяко Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА", м. Харків (вх. № 803 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 (суддя - Жельне С.Ч., ухвалене у м. Харкові о 12:02 год., повний текст складено 23.12.2019)

у справі №922/3163/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс", м. Рівне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА", м. Харків

про відшкодування збитків у сумі 569430,25 грн. та стягнення штрафу за неподання автотранспорту в пункт розвантаження в розмірі 44 000,00 грн.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 08.07.2020 оголошено перерву до 20.07.2020 о 10:30 годині

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" про стягнення завданих збитків в розмірі 21 375,00 євро, що еквівалентні за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову 569430,25 грн. та штрафу за неподання автотранспорту в пункт розвантаження в розмірі 44 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 у зв`язку із втратою переданого йому до перевезення вантажу на суму 569430,25 грн. внаслідок чого, у відповідності до п.5.2 Договору останньому нараховано штраф у розмірі 44 000,00 грн.

Нормативно позовні вимоги позивач обґрунтовує приписами ст.ст. 22, 224, 509, 526, 610, 611, 629, 908, 909, 919, 924, 932, 934 ЦК України, ст.ст. 218, 225, 306, 307, 314 ГК України, Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність , Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а також положеннями договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3163/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ТА" (61184, Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 233, кв.50, ідентифікаційний код - 39707027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Млинівська, 18, ідентифікаційний код - 39081836) збитки в розмірі 21375,00 євро, що у еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову (1 євро - 26,64 грн.) становить 569430, 25 грн., штраф за неподання автотранспорту в пункт розвантаження в розмірі 44000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору 9201,46 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3163/19, в якій просило його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що відповідач не вступав у договірні відносини щодо перевезення вантажів, а підпис директора ТОВ "Велес-ТА" у заявці №40 від 07.08.2019 є підробленим, оскільки у цей час директор перебував у відпустці по догляду за дитиною та не міг підписати цей документ.

Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал вищевказаної заявки, а копію заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 відповідач вважає неналежним доказом.

Апелянт вважає, що між сторонами у даному випадку не виникло господарського зобов`язання, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

До апеляційної скарги додано:

- клопотання б/н від 10.03.2020 про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ "Велес-ТА" ОСОБА_2. у заявці №40 від 07.08.2019 до договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019;

- клопотання б/н від 10.03.2020 про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" доказів - оригіналу заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування)

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" заперечує проти змісту та вимог апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Позивач посилається на те, що на сьогоднішній день відсутні судові рішення про визнання недійсним договору №07/08/2019 від 07.08.2019 на транспортне обслуговування, укладеного між сторонами справи, на виконання якого оформлена заявка на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019. Сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору: предмет, ціна, строк дії договору, погодили умови, строки, порядок виконання, права та обов`язки сторін, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін. Факт одержання відповідачем та завантаження вантажу до перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Позивач вважає, що відповідач виконав умови договору, тому цей договір не можна вважати таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивач заперечує щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" б/н від 10.03.2020 про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ "Велес-ТА" ОСОБА_2. у заявці №40 від 07.08.2019 до договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, посилаючись на те, що договір фактично виконувався сторонами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3163/19, розгляд справи призначено на 17.06.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до "08" липня 2020.

22.06.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява б/н від 15.06.2020 (вх. № 6021) про приєднання додаткових доказів.

Позивач просив приєднати до матеріалів справи додаткових доказів - документів, які були надані ТОВ ВЕЛЕС-ТА для підписання договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування, а саме:

Копію виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

Копію витягу з реєстру платників єдиного податку;

Копію рахунку №ВТ-1 ТОВ ВЕЛЕС-ТА від 09.08.2019;

Копію документів на водія ОСОБА_1 та транспортний засіб Вольво , д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

Копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.06.2020.

Позивач вважає, що вищезазначені докази підтверджують ту обставину, що керівником та підписантом ТОВ ВЕЛЕС-ТА є, і була, ОСОБА_2 , яка змінила прізвище на ОСОБА_2 після одруження, та яка мала всі повноваження на укладання та підписання спірного договору та додатків до нього від імені ТОВ ВЕЛЕС-ТА , а також доводять факт підписання спірної заявки на перевезення.

У судовому засіданні 08.07.2020 представник позивача зазначив, що вказані додаткові докази не були надані до суду першої інстанції, оскільки представник відповідача не заперечував щодо заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції з`ясовує причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і оцінює поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Частиною 1, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що додані позивачем до апеляційної скарги додаткові докази (копія рахунку №ВТ-1 ТОВ ВЕЛЕС-ТА від 09.08.2019, копія документів на водія ОСОБА_1 та транспортний засіб Вольво , д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;) існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому позивач не був позбавлений можливості надати їх під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

ТОВ ВІП-ТОЙС не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" б/н від 15.06.2020 (вх. № 6021) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 20.07.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" у задоволенні заяви б/н від 15.06.2020 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме - копії рахунку №ВТ-1 ТОВ ВЕЛЕС-ТА від 09.08.2019, копії документів на водія ОСОБА_1 та транспортний засіб Вольво , д.н. НОМЕР_1 НОМЕР_2 ; що зафіксовано за допомогою звукозаписувального технічного засобу у протоколі судового засідання від 20.07.2020.

За результатами розгляду клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС-ТА б/н від 10.03.2020 про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" доказів - оригіналу заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування) та б/н від 10.03.2020 про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ "Велес-ТА" ОСОБА_2. у заявці №40 від 07.08.2019 до договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

В матеріалах справи наявна копія заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 року (Додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування), на яку посилається позивач в якості обґрунтування позовних вимог, підписана сторонами - директором ТОВ ВІП-ТОЙС Вакуленко Р.О. та директором ТОВ ВЕЛЕС-ТА ОСОБА_2 (т.1, а.с.26).

Разом з тим, відповідач заперечує щодо підписання директором ТОВ ВЕЛЕС-ТА заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 року (Додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування).

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 задоволено клопотання відповідача б/н від 10.03.2020 про витребування доказів.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс" оригінал договору №07/08/2019 від 07.08.2019 на транспортне обслуговування та оригінал заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування) для огляду у судовому засіданні.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" оригінал договору №07/08/2019 від 07.08.2019 на транспортне обслуговування та оригінал заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування) для огляду у судовому засіданні.

У письмових поясненнях (вх. №6381 від 06.07.2020), наданих ТОВ ВІП-ТОЙС на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, позивач посилається на те, що у нього відсутній оригінал договору №07/08/2019 від 07.08.2019 на транспортне обслуговування та оригінал заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування), оскільки відповідач після втрати товару на зв`язок з позивачем не виходив та не надіслав оригінали вищевказаних документів.

У письмових поясненнях (вх. №6382 від 06.07.2020), наданих ТОВ ВЕЛЕС-ТА на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2020, апелянт зазначає, що оригінал договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування у відповідача відсутній, наявні лише сканована копія.

Апелянт зазначає, що оригінал заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування) у відповідача відсутній, оскільки директор ТОВ ВЕЛЕС-ТА ОСОБА_2 її не підписувала та не укладала вказаний документ.

Апелянт вважає, що оскільки позивач не може надати оригіналу договору, заявки, а також інших доказів залучення відповідача до відносин перевезення, підстави для задоволення позову відсутні.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що відсутність в матеріалах справи та ненадання сторонами до суду апеляційної інстанції оригіналу заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування) унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи підпису директора ТОВ "Велес-ТА" ОСОБА_2. у заявці №40 від 07.08.2019 до договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019.

Крім того, апелянт посилається на те, що підпис директора ТОВ "Велес-ТА" у заявці №40 від 07.08.2019 до договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 є підробленим, оскільки у цей час директор ОСОБА_2 не могла підписати цей документ через перебування у відпустці.

Договір на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, укладання якого не заперечується сторонами, та спірна заявка, з якою не погоджується відповідач, підписані директором ТОВ ВЕЛЕС-ТА ОСОБА_2 в один день - 07.08.2019.

Судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що директором ТОВ ВЕЛЕС-ТА з 18.04.2016 по 19.03.2019 була ОСОБА_2 , яка в подальшому, після 19.03.2019 змінила прізвище у зв`язку з укладанням шлюбу на ОСОБА_2 .

Отже, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на дату підписання спірної Заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 року (Додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування) керівником та підписантом ТОВ ВЕЛЕС-ТА була ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.07.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Велес-ТА у задоволенні клопотання б/н від 10.03.2020 про призначення судової почеркознавчої експертизи директора ТОВ "Велес-ТА" ОСОБА_2. у заявці №40 від 07.08.2019 до договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, що зафіксовано за допомогою технічного засобу у протоколі судового засідання від 20.07.2020.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції 17.06.2020, 08.07.2020, 20.07.2020 здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судових засіданнях представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (далі за текстом - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" (далі - Виконавець) укладено Договір на транспортне обслуговування №07/08/2019, відповідно до якого Замовник замовляє, а Виконавець надає послуги з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Договір на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 підписаний сторонами - директором ТОВ ВІП-ТОЙС Вакуленко Р.О. та директором ТОВ ВЕЛЕС-ТА ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Враховуючи, що сторони не заперечують факт підписання договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, вказаний договір є укладеним.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 замовник зобов`язується надавати вантажі для перевезення на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною даного Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Згідно з п.2.2.1 Договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 Виконавець зобов`язується у випадку досягнення згоди Сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів, направляти Замовнику підтверджене печаткою Виконавця "Замовлення на перевезення" з вказівкою водія та державного номера автомобіля.

Відповідно до п. 8.6. Договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, договір, зміни та доповнення до нього, Замовлення на перевезення , отримані від замовника за допомогою факсимільного зв`язку, мають юридичну силу.

Позивач посилається на те, що на виконання п.1.1., 2.1.1., 2.2.1 Договору, Сторони 07.08.2019 оформили замовлення на перевезення, у вигляді Заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 року (Додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування).

Позивач зазначає, що в заявці Сторони погодили:

маршрут перевезення - із м. Лендзіни, Республіка Польща до України, м. Рівне, Рівненська область;

вантаж - поліпропілен;

вага - нетто до 22 т; об`єм - 86 м. кв.;

дата завантаження - 08.08.2019 до 10:00 код;

адреса завантаження - UL Ledzinska 18 43-140 Ledziny; дата розвантаження - 12.08.2019;

адреса розвантаження - Рівненська область, Рівненський район, с. Корнин, вул. Тракторна, 2;

вартість перевезення - 30000 грн.;

форма оплати - б/г розрахунок на розрахунковий рахунок протягом 10 днів за оригіналами документів;

номер та марка автомобіля - VOLVO, д.н. НОМЕР_3 ;

водій - ОСОБА_8 .

Також у вказаній заявці погоджені штрафні санкції та обов`язки замовника і виконавця.

Позивач посилається на те, що 08.08.2019 року Відповідач, відповідно до умов Договору та Заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019, одержав вантаж для здійснення послуг перевезення за адресою: м. Лендзіни, Республіка Польща (43-140 Ledziny, ul. Ledzinska 18), завантажив автомобіль - державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який згідно з Заявкою №40 від 07.08.2019 є повноважним представником Відповідача з питань прийняття вантажу до перевезення, здійснення перевезення та передачі вантажу Замовнику.

Вантаж - поліпропілен, вагою 22 т 900 кг, вартістю 21375 євро, одержаний та завантажений відповідачем до перевезення, що підтверджується підписом водія та печаткою у відповідній графі міжнародної товарно-транспортної накладної серія А №484707 від 08.08.2019.

На вантаж передано супровідні документи, а саме - міжнародна товарно-транспортна накладна серія А №484707 та Invoice FS 6/PRO/08/2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно з п. 2.2.7 Договору Виконавець зобов`язується доставити і здати вантаж вантажоодержувачу.

Загальна вартість втраченого товару становить 21375,00 євро, що у еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову (1 євро - 26,64 грн.) становить 569430,25 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, автомобіль VOLVO, д.н. НОМЕР_3 12.08.2019 не прибув на адресу розвантаження, згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною, зв`язок з водієм був відсутній, відомостей про місцезнаходження автомобіля з вантажем відповідач не надав, що суперечить п.2.2.6 Договору, яким встановлено обов`язок Виконавця повідомляти Замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо).

Позивач звернувся до Рівненського районного відділення поліції Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області 12.08.2019 року з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Рівненським районним відділенням поліції Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області відкрито кримінальне провадження №12019180180001055, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

15.08.2019 Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1/19 в якій вимагав відшкодувати та сплатити суму 633843,75 грн - завдані збитки та штраф за неподання автотранспорту в пункт розвантаження в узгоджений сторонами термін

Відповідач не надав відповіді на претензію, заборгованість не сплатив.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення на його користь завданих збитків в розмірі 21 375,00 євро, що еквівалентні за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову 569 430,25 грн. та штрафу за неподання автотранспорту в пункт розвантаження в розмірі 44 000,00 грн.

Судом першої інстанції ухвалене рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна копія заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 року (Додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування), на яку посилається позивач як на підставу обґрунтування позовних вимог, підписана сторонами - директором ТОВ ВІП-ТОЙС Вакуленко Р.О. та директором ТОВ ВЕЛЕС-ТА ОСОБА_2. (т.1, а.с.26).

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 17.06.2020 про витребування у сторін справи документів, ні позивачем, ні відповідачем не надано оригіналу договору №07/08/2019 від 07.08.2019 на транспортне обслуговування, а також оригіналу заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору №07/08/2019 від 07.08.2019 на транспортне обслуговування перевезення відповідачем вантажів здійснюється на підставі замовлень на перевезення замовника, які можуть надсилатись факсимільним зв`язком .

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ДСТУ 2227-93 АВТОМАТИЗОВАНА УСТАНОВА , факсимільний зв`язок - електронне пересилання зображень за допомогою системи комп`ютеризованого телефонного зв`язку з метою приймання їх у вигляді документальної копії.

Разом з тим, передбачена пунктом 8.6 договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 можливість направлення позивачем до відповідача Замовлення на перевезення факсимільним зв`язком не є тотожнім направленню останньої іншим шляхом.

Судом апеляційної інстанції досліджено наявну в матеріалах справи копію заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування) та встановлено, що позивач не надсилав її факсимільним зв`язком відповідачу.

У відповідності до п. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Тобто в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження погодження Сторонами шляхом направлення відповідної заявки на здійснення міжнародного перевезення та їх подальше прийняття відповідачем, як організатором перевезення чи перевізником.

Позивачем не надано доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження прийняття відповідачем до перевезення вантажів, які були погоджені Сторонами у Договорі №07/08/2019 від 07.08.2019 на транспортне обслуговування, що регулює взаємовідносини сторін по організації та здійсненню перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Разом з тим, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків за втрату вантажу на суму 21 375,00 євро, що еквівалентні за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову 569430,25 грн. та штрафу за неподання автотранспорту в пункт розвантаження в розмірі 44000,00 грн.

Згідно зі ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 314 Господарського кодексу України визначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження стались не з його вини.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частиною першою статті 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням;

Відповідно до ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У частині 2 статті 224 Господарського кодексу України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

При цьому, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази невиконання зобов`язань і підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Враховуючи, що обставини даного спору виникли при виконанні договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна копія міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 484707 (екземпляр для відправника) (т.1, а.с.17).

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 20.07.2020 пояснив, що оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 484707 відсутній, що зафіксовано за допомогою звукозаписувального технічного засобу судового засідання від 20.07.2020.

Транспортна накладна CMR (ЦМР) - транспортний документ, найбільш широко використовуваний при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом.

Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару.

В доданій до позовної заяви копії міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 484707 зазначено:

Відправник - Multi Polymers,

Одержувач - Limited Company "VIP-Toys",

Перевізник - Підприємець Галаша С.В.

Тобто відповідач у накладній взагалі не вказується.

Кожна CMR накладна повинна містити кілька обов`язкових печаток, без яких документ буде вважатися недійсним . В першу чергу це стосується друку вантажоодержувача, яка ставиться після закінчення поставки вантажу. Також в документі повинна стояти печатка, яка підтверджує проходження вантажем митниці . Крім цього, в накладній є місце для друку контролю транспортування, яка ставиться в тому випадку, якщо вантаж проходить кілька пунктів митного контролю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в копії міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 484707 відсутня інформація щодо проходження вантажем митниці.

Згідно з п. 5.1 Договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019 виконавець несе повну матеріальну відповідальність за цілісність вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Відповідно до положень ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

За положенням ч.1 ст.18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в п.2 ст.17, лежить на перевізнику.

Тобто частиною 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року встановлено презумпцію вини перевізника у заподіянні шкоди і саме перевізник має спростувати відсутність своєї вини.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не було надано до суду оригінал свого примірника заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування), оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 484707, а також не було надано належним чином оформлених документів на підтвердження факту поставки товару та здійснення міжнародного перевезення.

Вищенаведене не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності (у тому числі, копію міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 484707, копію Invoice FS 6/PRO/08/2019, копію Контракту №1 від 11.04.2017 та додаткових угод до нього від 23.03.2018 та 17.12.2018, копію договору №07/08/2019 від 07.08.2019, копію заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування), дійшов висновку про те, що такі документи самі по собі не підтверджують перевезення спірного вантажу відповідачем чи організацію ним спірного перевезення.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

З огляду на недоведеність факту направлення позивачем та отримання відповідачем заявки на перевезення вантажів №40 від 07.08.2019 (додаток до договору №07/08/2019 на транспортне обслуговування), а також факту здійснення перевезення та поставки вантажу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача завданих збитків в розмірі 21375,00 євро, що еквівалентні за офіційним курсом НБУ станом на дату подання позову 569 430,25 грн.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Позивач також просив стягнути з відповідача, відповідно до п. 5.1 договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, штраф за період з 12.08.2019 по 25.09.2019, в сумі 44000,00 грн. (44 дні х 1000,00 грн.).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.5.2 Договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, передбачено, що за неподання автотранспорту в пункт розвантаження в узгоджені з Замовником терміни, Виконавець виплачує штраф у розмірі 1000 грн. на території України та 50 Євро на території інших держав, за кожну повну добу простою, що включає вихідні та святкові дні.

Враховуючи те, що позивачем не доведено порушення відповідачем Договору на транспортне обслуговування №07/08/2019 від 07.08.2019, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 44000,00 грн. є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Пунктом 2 частини 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи фактичні обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Тойс".

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3163/19 підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3163/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, п. 2 ч.1 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-ТА" на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3163/19 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі №922/3163/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Млинівська, 18, ідентифікаційний код - 39081836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕС-ТА" (61184, Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 233, кв.50, ідентифікаційний код - 39707027) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у сумі 13802,18 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.07.2020.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов