Постанова

від 22.07.2020 по справі 905/44/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р. Справа № 905/44/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.

При секретарі судового засідання: Семенові О.Є.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача (апелянта): не з`явились;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська", м. Добропілля, Донецької області (вх. №989 Д/2),

на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 (повний текст складено 06.03.2020) у справі №905/44/20 (суддя Аксьонова К.І.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія", м. Покровськ, Донецької області,

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська", м. Добропілля, Донецької області,

про стягнення заборгованості у розмірі 806389,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаська індустріальна компанія" (надалі - ТОВ "Донбаська індустріальна компанія") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (надалі - ТДВ "Шахта "Білозерська") про стягнення заборгованості за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у розмірі 663972,00 грн., пені у сумі 130520,52 грн., 3% річних у сумі 11896,92 грн., всього 806389,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі №905/44/20 провадження в частині стягнення заборгованості за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у сумі 100000,00 грн. - закрито; позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у сумі 563972,00 грн., пені у сумі 130520,52 грн., 3% річних у сумі 11896,92 грн. - задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 563972,00 грн., пені 130520,52 грн., 3% річних 11896,92 грн., а також 10595,85 грн. судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТДВ "Шахта Білозерська" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі №905/44/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків місцевого суду, обставинам справи.

В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:

- на даний час генерація електроенергії є збитковою через імпорт електроенергії та низькими прайс-кепами (державні цінові обмеження, які не дозволяють встановлювати ціну на виробництво електроенергії вище за штучно визначений рівень); ці обмеження не враховують реальну економіку роботи генеруючих підприємств (особливо вночі - низький тариф не компенсує витрати на виробництво);

- згідно п. 7.2 Договору деякими з обставин непереборної сили/форс-мажору є, зокрема, заборона (обмеження) експорту/імпорту і таке інше, будь-які інші дії третіх осіб, які прямо чи опосередковано роблять неможливою або обмежують частково чи повністю господарську діяльність сторони, неспроможність сторони, яка виникла в результаті впливу будь-якої із вищезазначених обставин;

- наразі українська енергетика знаходиться у кризовій ситуації; проблеми мають усі ТЕС в Україні, а як наслідок і вугледобувні підприємства країни, в тому числі і підприємства холдингу ДТЕК Енерго (до якого відноситься відповідач);

- сукупність вищезазначених обставин призвели до виникнення дефіциту оборотних засобів та ускладнюють управління зобов`язаннями компанії; це, в свою чергу, позначається на своєчасності оплат за поставлену продукцію;

- судом першої інстанції не враховано та не надано належної правової оцінки тому, що в результаті впливу обставин, які склалися на теперішній час в країні, для ТДВ "Шахта "Білозерська" стало неможливим та ускладненим виконання своїх господарських зобов`язань за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019;

- на думку скаржника, збитковість вітчизняної енергетики, яка викликана вищеописаними фактами, є обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, більше того, може називатися форс-мажорною обставиною та такою, яка об`єктивно не може бути усунена жодною із сторін.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 апеляційну скаргу ТДВ "Шахта Білозерська" залишено без руху; встановлено скаржнику строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 15893,77 грн.

13.04.2020 на адресу апеляційного суду від ТДВ "Шахта Білозерська" надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд надати йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня закінчення карантину.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 клопотання ТДВ "Шахта Білозерська" задоволено, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня закінчення карантину.

02.07.2020 на адресу апеляційного суду від ТДВ "Шахта Білозерська" надійшло клопотання про усунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 07.04.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження за скаргою ТДВ "Шахта Білозерська" на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі №905/44/20; встановлено учасникам справи строк до 20.07.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 22.07.2020 о 10:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 задоволено заяву судді Геза Т.Д. про самовідвід від розгляду справи №905/44/20; матеріали справи №905/44/20 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020, у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Геза Т.Д. здійснено повторний розподіл судової справи №905/44/20 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.

21.07.2020 на адресу апеляційного суду від ТОВ "Донбаська індустріальна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити рішенням Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі №905/44/20 без змін. Зазначив, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України настання форс-мажорних обставин, які є підставою для застосування положень ст. 607 ЦК України та припинення зобов`язання з підстав неможливості його виконання, у зв`язку з чим в силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Уповноважені представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 22.07.2020 не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.01.2019 між ТДВ "Шахта "Білозерська", як замовником, та ТОВ "Донбаська індустріальна компанія", як підрядником, укладено Договір №7546-ШБЗ-УМТС-У (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених договором, підрядник прийняв на себе зобов`язання на свій ризик та за завданням замовника виконати з власних матеріалів ремонт обладнання, його вузлів та комплектуючих, вказаних в специфікаціях, які підписані обома сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що безпосередній перелік, обсяг, вартість робіт узгоджуються сторонами в додатках, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно з п. 1.4 Договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити підряднику виконані у відповідності з умовами договору роботи.

Підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 50 календарних днів з моменту передання обладнання в ремонт та підписання відповідного акту прийому-передачі обладнання в ремонт, якщо інший строк не передбачений сторонами в додатках до договору (пп.2.1.2 п.2.1 договору); після виконання робіт передати замовнику по акту прийому-передачі обладнання із ремонту (пп.2.1.13 п.2.1 договору); надати замовнику рахунок на оплату виконаних робіт (пп.2.1.14 п.2.1 договору); здійснити повернення замовнику по акту прийому-передачі неремонтопридатні деталі, вузли разом з одиницею (партією) обладнання із ремонту (пп.2.1.16 п.2.1 Договору).

Замовник зобов`язується своєчасно оплатити за роботи в строки, обумовлені в договорі (пп.2.2.2 п.2.2 договору); прийняти від підрядника обладнання із ремонту по акту прийому-передачі (пп.2.2.4 п.2.2 Договору).

Розділом 3 договору передбачено загальну вартість та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість договору визначається загальною сумою всіх додатків, які є невід`ємною частиною договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 4000000,00грн з ПДВ на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на те органу управління замовника.

Розрахунки за договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, якщо інший строк не обумовлений сторонами в додаткових угодах до договору (пп.3.3.1 п.3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що передача обладнання для виконання робіт за договором та його повернення із ремонту здійснюється сторонами з оформленням відповідного акту прийому-передачі обладнання. Допускається передача в ремонт обладнання в розібраному вигляді. Допускається не комплектувати обладнання частинами, які у відповідності з технічним завданням підлягають заміні.

За порушення строків виконання своїх зобов`язань, передбачених п. 3.3.1 Договору, замовник, за письмовою вимогою підрядника, сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу (п.6.7 Договору). Строк нарахування сторонами штрафних санкцій за договором не обмежується шістьма місяцями з моменту виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання (п.6.8 Договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони прийшли до угоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2019 включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 Договору).

При розгляді справи господарським судом першої інстанції встановлено, що в межах договору №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 сторонами було підписано специфікацію №1 від 12.02.2019, в якій сторони визначили найменування обладнання - капітальний ремонт лебідки ЛВ-25 (з двигуном), кількість - 2шт., ціну робіт за 1 шт., яка становить 276655,00 грн. без ПДВ та вартість робіт з ПДВ - 663972,00 грн.

На виконання умов Договору №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 виконавець здав, а замовник прийняв з капітального ремонту лебідку ЛВ-25 (з двигуном) ОС№10000004322 (1 шт.) та лебідку ЛВ-25 (з двигуном) ОС№10000004119 (1 шт.), про що складено акт передачі обладнання з ремонту від 15.04.2019, в якому зазначено про відсутність зовнішніх ушкоджень, який підписаний уповноваженими представниками підрядника та замовника.

За вказаних обставин, судом першої інстанції встановлено, що на виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 позивач виконав роботи з капітального ремонту обладнання в повному об`ємі. Замовником роботи були прийняті без зауважень, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт №19 від 15.04.2019 на загальну суму 663972,00 грн. з ПДВ. Крім того, факт належного виконання позивачем ремонтних робіт за договором на суму 663972,00грн відповідачем не оспорюється.

Вказаний Акт був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, містить посилання на Договір №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019, внаслідок чого, що підтверджує належне виконання позивачем умов Договору №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 в частині надання послуг з капітального ремонту обладнання та прийняття їх відповідачем.

Разом з цим, виконавець здав, а замовник прийняв неремонтопридатні деталі лебідки ЛВ-25 (з двигуном) ОС№10000004322 та лебідки ЛВ-25 (з двигуном) ОС№10000004119, про що складені акти повернення неремонтопридатних деталей від 15.04.2019, які підписані уповноваженими представниками підрядника та замовника.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи по капітальному ремонту лебідки ЛВ-25 (з двигуном) у встановлений договором строк, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції із розглядуваним позовом про стягнення заборгованості за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у розмірі 663972,00 грн., пені у сумі 130520,52 грн., 3% річних у сумі 11896,92 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано суду пояснення щодо сплати відповідачем заявленої до стягнення основної заборгованості за Договором №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 в розмірі 100000,00 грн.

Як вже зазначалось, Господарським судом Донецької області 05.03.2020 ухвалено рішення у даній справі, яким провадження в частині стягнення заборгованості за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у сумі 100000,00 грн. - закрито; задоволено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у сумі 563972,00 грн., пені у сумі 130520,52 грн., 3% річних у сумі 11896,92 грн.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що частина заборгованості за Договором №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 в сумі 100000,00 грн. сплачена відповідачем 12.02.2020, вже після звернення позивачем з даним позовом до суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору. Відносно решти позовних вимог суд встановив, що відповідач свої зобов`язання за Договором щодо оплати вартості виконаних робіт не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, докази сплати якої в матеріалах справи відсутні. Місцевий суд відхилив доводи відповідача про припинення його зобов`язань неможливістю їх виконання, оскільки належним чином оформлений Сертифікат ТПП України, який би свідчив про те, що у період дії договору мали місце форс-мажорні обставини, відповідачем до суду не наданий. Також судом першої інстанції було з`ясовано, що розрахунок пені та 3% річних є методологічно та арифметично вірним та відповідають фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду та з огляду на ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених ним.

За приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Господарським судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано господарські зобов`язання за Договором №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 з виконання робіт по капітальному ремонту лебідки ЛВ-25 (з двигуном), що підтверджується Актом здачі-приймання робіт №19 від 15.04.2019 на загальну суму 663972,00 грн. з ПДВ.

Відповідачем не здійснено своєчасного розрахунку за виконані ремонтні роботи за Актом здачі-приймання робіт №19 від 15.04.2019 на суму 663972,00 грн., у визначений пп. 3.3.1 п. 3.1 Договору строк, а саме протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, тобто до 22.05.2019 включно.

Факт здійснення позивачем ремонтних робіт відповідно до умов Договору, а також нездійснення оплати за виконані ремонтні роботи з боку відповідача не спростований.

В процесі розгляду справи позивачем надано суду першої інстанції письмові пояснення щодо сплати відповідачем 12.02.2020 частини заявленої до стягнення заборгованість у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується випискою з банку за 12.02.2020 позивача.

Таким чином, оскільки частина заборгованості за Договором №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 в сумі 100000,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача із даним позовом до суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевказані обставини та відсутність доказів сплати решти заборгованості у розмірі 563972,00 грн. також є вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у розмірі 563972,00 грн., відтак правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача суму неустойки у вигляді пені за порушення грошового зобов`язання у розмірі 130520,52 грн.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п. 6.7 Договору №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019, за умовами якого за порушення строків виконання своїх зобов`язань, передбачених п. 3.3.1 договору, замовник, за письмовою вимогою підрядника, сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Оскільки судом встановлено обставини невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з своєчасної та повної оплати наданих послуг у строк встановлений Договором №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019, тому останній в силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв на себе зобов`язання своєчасно здійснити оплату виконаних робіт за Договором підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 у строк встановлений пп. 3.3.1 п. 3.1 договору строк - протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, таким чином, останнім днем здійснення оплати за виконані роботи є 22.05.2019, у зв`язку з чим за вимогами ст. 253 ЦК України першим днем порушення строку оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 23.05.2019.

За приписами ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, п. 6 ст. 232 ГК України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Позивачем здійснено нарахування пені за період, який перевищує шестимісячний строк, визначений п. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому, виходячи з умов Договору підряду №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 сторони дійшли згоди щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені, про що вказано в п. 6.8 договору, в якому передбачено, що строк нарахування сторонами штрафних санкцій за договором не обмежується шістьма місяцями з моменту виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання, з огляду на що розрахунок пені, нарахованої у сумі 130520,52 грн. за період з 23.05.2019 по 26.12.2019, відповідає приписам п. 6 ст. 232 ГК України.

Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт за Договором №7546-ШБЗ-УМТС-У від 15.01.2019 та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розрахунок позивача відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 130520,52 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК 3% річних у сумі 11896,92 грн. за період прострочення 23.05.2019 по 26.12.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегією суддів здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний методологічно та арифметично правильно, відповідає фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 11896,92 грн. є правомірними, документально підтвердженими та такими, що обґрунтовано задоволені місцевим судом.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевим судом безпідставно не враховано, що невиконання ним умов Договору в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг відбулося через настання обставин надзвичайного характеру, які він не міг передбачити на час укладення договору, пославшись на збитковість вітчизняної енергетики.

Проте, наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у справі відповідно до ст. 277 ГПК України, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини, в п. 7.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, якщо це є наслідком форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно з п. 7.2 Договору деякими з обставин непереборної сили/форс-мажору є, зокрема, заборона (обмеження) експорту/імпорту і таке інше, будь-які інші дії третіх осіб, які прямо чи опосередковано роблять неможливою або обмежують частково чи повністю господарську діяльність Сторони, неспроможність сторони, яка виникла в результаті впливу любої із вищезазначених обставин.

Для підтвердження обставин, за яких особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до змісту ст. 218 ГК України, необхідно довести: наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди та причинний зв`язок між цими обставинами та понесеними збитками.

Як передбачено в п. 7.4 Договору сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставини, повинна надати відповідний документ компетентного органу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), передбачено, що Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Водночас, ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За змістом ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладені норми права, підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді оплати за Договором підряду може бути тільки сертифікат ТПП України, який би засвідчував факт настання обставин, що в розумінні ст. 607 ЦК України звільнювали б відповідача від оплати вартості наданих послуг, а саме лише посилання в апеляційній скарзі на збитковість вітчизняної енергетики не є належними доказами настання відповідних обставин у розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК Україна.

На необхідність доведення обставин форс-мажору також вказується в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, яка набула чинності для України 01.02.1991.

Крім того, в п. 7.3 Договору передбачено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов`язання за договором в умовах, передбачених в п.7.2 договору, зобов`язана в розумний строк письмово повідомити другу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), з наступний наданням документа, відповідно п. 7.4 договору.

Проте, відповідачем не надано доказів дотримання ним умов п. 7.3 Договору щодо повідомлення позивача про неможливість виконання ним зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не було направлено на адресу позивача письмового повідомлення про обставини непереборної сили, а також не підтверджено дію цих обставин сертифікатом ТПП, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги аргументи апеляційної скарги про наявність форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань.

Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне відзначити, що Закон України "Про ринок електричної енергії" був прийнятий 13.04.2017, та ним лише з 01.07.2019 запроваджується нова модель ринку. Разом з тим, датою настання зобов`язання відповідача здійснити оплату за виконані роботи є 22.05.2019, тобто це зобов`язання настало ще до введення ринку електричної енергії.

Наведені в апеляційній скарзі обґрунтування фінансового становища відповідача: по-перше: не підтверджені жодними первинними документами фінансової звітності (баланс, звіт про фінансовий результат); по-друге, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, і ці обставини не свідчать про відсутність його вини у порушенні зобов`язання, а можуть бути результатом господарської діяльності підприємства, яку відповідач здійснює на власний ризик.

Положеннями ст. 617 ЦК України унормовано, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вже зазначалось, п. 7.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання зобов`язань за Договором, якщо це є наслідком форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання Договору.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору передбачено лише звільнення від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань, а не повне звільнення від виконання зобов`язання як помилково вважає відповідач.

Таким чином, оскільки доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТДВ "Шахта Білозерська" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі №905/44/20 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі №905/44/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2020 у справі №905/44/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов

Суддя В.О. Фоміна

У судовому засіданні 22.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено та підписано 24.07.2020 .